Джерело - IsraLove

П’ять відсотків українців відповідно до широко розтиражованого в медіа соціологічного американського дослідження від центру Pew Research Centerу упереджено ставляться до євреїв – саме стільки людей не хотіли б бачити їх співгромадянами.

Попри те, що цей показник найнижчий серед Східноєвропейських країн, Elita.Today вирішила з’ясувати, наскільки серйозними є антисемітські настрої, чи загрожує юдеям насилля і дискримінація в Україні та як формується расове несприйняття та ненависть.

В’ячеслав Ліхачов, голова Групи моніторингу прав національних меншин, говорить, що твердження про те, що згідно з останніми даними 5 відсотків українців ненавидять євреїв, не є цілком правильною інтерпретацією результатів дослідження.

«По-перше, опитування не дуже свіже – просто недавно отримало широку популярність в Україні. Воно проводилося, якщо не помиляюся, в 2015-2016 роках в усіх країнах Східної Європи, включаючи Південний Кавказ. Результати були оприлюднені в 2017 році – там зараз один з авторів дослідження опублікував статтю про Польщу, використавши дані дослідження, після цього в ЗМІ масово потрапила ця стаття, тому що там наводилися сумнівні дані по країнах, і зокрема ось звідти вийшло ці 5 відсотків населення України», – пояснює В’ячеслав Ліхачов.

Фото – В’ячеслав Ліхачов. Джерело – Фейсбук

Фото – В’ячеслав Ліхачов. Джерело – Фейсбук

Він відзначає, що у контексті доповіді важливо зафіксувати те, що в Україні вийшов найнижчий з усіх країн Східної Європи відсоток осіб, які негативно ставляться до єврейського населення.

«Вважаю, що робити висновки, виходячи з вищевказаних даних, що в Україні дуже серйозний рівень антисемітський настроїв, буде неправильно, адже його не буває абстрактно багато або мало: його може бути або більше, або менше, або ж в динаміці всередині конкретної країни, або в порівнянні з іншими», – пояснює цифри дослідження експерт.

Дослідники вивчали ставлення не лише до євреїв

За його словами, п’ять відсотків – це не число людей, які ненавидять євреїв. Адже, якщо говорити про методологію, то соціологи задали три питання, і, оскільки це було дослідження релігійності – в ньому аналізували ставлення і до інших конфесій – до мусульман, до представників інших християнських конфесій та інших. Тобто це було велике дослідження релігійної свідомості.

«І зокрема в опитуванні було питання про євреїв. Воно звучало приблизно наступним чином: «чи готові ви прийняти єврея в якості члена своєї сім’ї» (спрощено кажучи – як ви поставитеся до того, що ваша дочка вийде заміж за єврея),  а також було питання: «чи готові ви визнавати євреїв співгромадянами». І відповідно 5 відсотків – це цифра людей, які негативно відповіли на запитання про співгромадянство, тобто ці опитані не хотіли б бачити іудеїв у своїй країні», – каже експерт.

Питання про прийняття євреїв в свою сім’ю, за словами В’ячеслава Ліхачова, – це така якби крайня зовнішня межа нетерпимості, тому що можна нормально ставитися до них, але ти б хотів, щоб твоя дитина вийшла заміж за представника своєї конфесії, що для релігійної свідомості нормально, це не ксенофобія.

«А ось, якщо ти не готовий бачити іудеїв співгромадянами – це вже можна трактувати як антисемітизм. Але все ж однозначно інтерпретувати, що 5 відсотків ненавидять євреїв не можна», – відзначає голова Групи моніторингу прав національних меншин.

Він додав, що на тему ставлення українців до євреїв є вже більш новіші дослідження, зокрема КМІС (Київський інститут соціології) щорічно робить такий аналіз.

В Україні  євреям насилля не загрожує

Проблема антисемітизму є в будь-якій країні. За словами експерта, питання тільки в тому, наскільки вона серйозна, який має масштаб, характер і прояви.

«Треба розуміти, наскільки проблема реальна і наскільки загрожує єврейській громаді. Знову візьмемо статистику, адже і в Україні проводиться моніторинг з приводу значних проявів антисемітських настроїв. Можна порівняти і динаміку за останні 15 років, і можна порівнювати з іншим країнам. І констатувати, що, по-перше, для країни зі значним єврейським населенням (наприклад, в Польщі єврейського населення майже немає, і в багатьох східноєвропейських країнах, крім Угорщини, теж, а у Франції євреїв багато більше, ніж в Україні), ситуація в Україні з проявами антисемітизму набагато краща, ніж в Європі. Це пов’язано з тим, що для української держави нерелевантні багато проблем, які пов’язані з антисемітизмом у Європі. Наприклад, там носіями агресивної ненависті до євреїв, вираженої в реальних нападах на них та на синагоги, як правило, є радикальні ісламісти – вихідці з мусульманських країн. В Україні ж немає такої діаспори і не існує проблеми поширення ісламізму, де антисемітські ідеї займають важливе місце», – пояснює В’ячеслав Ліхачов.

За його словами, відповідно у нас немає великого масштабу антисемітських злочинів.  Наприклад, за 2017 рік взагалі не було зафіксовано жодного випадку насильства на ґрунті ненависті до євреїв, в 2016 – був один незначний випадок, коли людині в кіпі («ярмолке») дали запотиличник в Харкові, тоді як у Франції було задокументовано понад 80 випадків насильства на ґрунті антисемітизму.

«Пік ненависті до євреїв в Україні припав на 2005-2007 роки – тоді в рік фіксувалося близько 10 нападів. Та на даний момент реальної фізичної загрози євреям в Україні не існує. Хоча ідеї антисемітизму і сама проблема є – адже, наприклад, коли депутат Верховної ради в телеефірі, навіть якщо це одіозна Савченко, починає говорити щось негативне щодо іудеїв, то єврей, чуючи це, як мінімум, може відчути себе неприємно», – відзначає голова Групи моніторингу прав національних меншин.

Звідки взялася ненависть до євреїв?

Аби обґрунтовано говорити про джерела антисемітизму, як стверджує В’ячеслав Ліхачов, треба спиратися на глибокі соціологічні дослідження, фокус групи і глибинні інтерв’ю, з відкритими питаннями, які б дозволяли не просто зафіксувати, що там хтось не любить євреїв, а зрозуміти, чому і звідки це береться. У цьому випадку відповідь буде не цілком науково коректною, тому що таких досліджень в Україні не проводилося. Але все ж, виходячи із цього, ми маємо три основні джерела антисемітських настроїв: традиційна  патріархальна закритість, радянська пропаганда та сучасні політичні спекуляції.

Євреїв сприймають як чужих через релігійні стереотипи

По-перше,  є загальна традиційна патріархальна закритість, яка в принципі змушує людину підозріло ставитися до будь-якого чужинця, незалежно від того, чим він відрізняється – по релігії, по кольору шкіри, мови.

«Це просто така традиційна  закритість тієї частини суспільства, яка не живе в великих містах, а звикла перебувати в звичному інформаційному просторі, – пояснює експерт. – Неприязнь до євреїв в цьому випадку базується на релігійних стереотипах, тому що в християнстві дуже сильні всякі звинувачення стосовно євреїв – в силу історичних і богословських причин».

І якщо, як каже В’ячеслав Ліхачов, західні церкви, тобто більшість протестантських, а також римо-католицька церква, офіційно всі середньовічні догми про євреїв переглянули і скасували, то в православ’ї ще все залишилося незмінним.

Українці вірять в міфи про євреїв ще за часів СРСР

Інше джерело антисемітизму – це люди старшого покоління, які «наїлися» радянської пропаганди.

«В останні десятиліття радянської влади в СРСР, можна так сказати, був державний антисемітизм. У багатьох засобах масової інформації, на політінформаціях було багато всякої пропаганди, яка формально носила антирелігійний і антисіоністський характер – критику держави Ізраїль.  Але насправді під цим соусом в Радянському союзі легко протягувався антисемітизм. І люди такого ще радянського складу, які дуже мало змінилися з того часу, мають антисемітські стереотипи», – каже В’ячеслав Ліхачов.

Якщо говорити про регіональний розподіл, пояснює експерт, то західному релігійному патріархальному сільському регіону більше властиві традиційні християнські забобони. А східному регіону, більш радянському за ментальністю, більше властиві ввібрані за часів СРСР антисемітські стереотипи.

Байки про євреїв-олігархів вигідні Кремлю

Третє джерело – це сучасні політичні спекуляції. Ситуація, коли якість життя  та соціально-економічне становище різко погіршується, то пересічній людині дуже складно зрозуміти глобальні процеси, які відбуваються, натомість же простіше шукати винного.

«Завжди легше когось іншого звинуватити в тому, що сам, грубо кажучи, живеш погано. Частково на базисі різних антисемітських забобонів люди починають думати щось, наприклад, таке: «Ось всі олігархи євреї, обікрали Україну, тому я так погано живу – євреї винні». Або якщо зараз в тролейбусі сказати «Вальцман», то всі зрозуміють, що говорять про Порошенка. Хоча це чистий міф і ніякого відношення до реальності не має», – каже голова Групи моніторингу прав національних меншин.

За словами експерта, це дуже зручно, якщо уряд і президент сприймаються, як відповідальні за те, що ми погано живемо, адже в такому випадку дуже легко придумати, що євреї (представники влади) до українців погано ставляться, тому що вони не «наші».

«Тобто по суті запускається дискурс, що іудеї (ті, що при владі) український народ не сприймають і не хочуть, щоб українці нормально жили, тому що тільки свої набивають кишені, що для євреїв властиво. І коли люди дивляться на Коломойського, Пінчука й на інших олігархів, неукраїнського етнічного походження, то у них складається ось такий пазл, що нібито євреї грабують країну», – розповідає про політичні спекуляції В’ячеслав Ліхачов.

На його думку, теза «євреї обкрадають державу» дуже активно штучно розкручується в політичній пропаганді, в соціальних мережах, зокрема, і з Кремля з російської фабрики ботів накидаються антисемітські матеріали.

«Росія це робить, аби підірвати довіру до влади серед українського населення, розхитати держстабільність, тому що це дає додаткові підстави, щоб звинувачувати українське суспільство і державу в тому, що вони фашистські, а ці звинувачення для Кремля були дуже важливі, особливо на початку агресії. Штучне політичне нагнітання ситуації виражається у вкиданні в інформаційний простір великої кількості антисемітських провокаційних матеріалів, коментарів і так далі. Це дуже зручно – адже всі сидять в інтернеті, у великому смітнику, звідки можна в голову занести багато різного сміття, і зокрема, антисемітського», – каже Ліхачов.

Як формується несприйняття інших рас

За словами психолога Юлії Короцінської, якщо розцінювати ненависть до інших рас з біологічної точки зору – це сприяє виживанню. Тобто люди з певними ознаками об’єднуються у групи, і представники інших груп для них справді можуть представляти загрозу (за принципом стародавніх племен – «свої» та «чужі»). Разом з тим, це породжує масу непорозумінь та такі негативні явища, як ксенофобія, расизм, нацизм, сексизм тощо. Фактично можна взяти будь-яку ознаку та «обіграти» її з негативної точки зору.

«У соціології та етнопсихології існує таке поняття, як «етноцентризм» – це світогляд, згідно з яким представники однієї нації, одного народу сприймають себе як еталон. Відповідно, всі інші нації вони сприймають, як гірші, такі, що не наділеними певними цінними характерологічними ознаками та культурними особливостями. Адже для них ці ознаки та стиль життя стали важливою умовою виживання в історичному аспекті. А от відмінні ознаки з представниками інших національностей чи рас, які теж багато в чому обумовлені їх власною історією, культурою, біологічними даними, сприймаються як «недостатньо естетичні», «дивні», «безглузді» тощо», – пояснює, як формується несприйняття інших рас психолог.

Фото – Юлія Короцінська. Джерело – Фото – В’ячеслав Ліхачов. Джерело – Фейсбук

Євреї стали заручниками стереотипного мислення з боку інших

Євреїв, за словами експерта, не сприймають через стереотипи, які формуються в людини завдяки переказам, медіа, ставленню та уяві.

«Тут спрацьовує один з основних механізмів міжгрупової взаємодії – «стереотипізація». Коли представнику нації приписуються властивості згідно з його груповою приналежністю. Тобто, всі ознаки, які ми коли-небудь чули про представників цієї соціальної групи (нації) одразу виникають в нашій уяві, як тільки ми чуємо кодове слово «єврей». І це можуть бути приклади з літератури, вислови наших бабусь та батьків та навіть фрази з телебачення. Зрозуміло, що в кожного це буде власний «набір» стереотипів», – говорить Юлія Короцінська.

Як стверджує психолог, певні нації в нас асоціюються з певними рисами характеру. Так, англійців більшість із нас назве педантами, німців – скнарами, росіян – гульвісами і так далі.

«Але ж чи поширюється ця риса абсолютно на усіх представників та чи проявляється вона у 100% випадків взаємодії з цією людиною? «Звісно ж ні», – скажете ви. Коли ми говоримо про щось чуже, малознайоме – нам складно скласти повне уявлення. І саме тут у нагоді стають стереотипи. Навіть якщо це просто вигадки, анекдоти чи плітки – нестача інформації все ж таки краще, ніж її повна відсутність», – каже експерт.

Як протидіяти антисемітизму?

Щоб протидіяти негативному ставленню до іудеїв, психолог радить сприймати себе та інших людей, як громадян світу.

«Нині між людьми стирається величезна кількість відмінностей. І, на мій погляд, стереотипність – це скоріше рудимент, аніж стандарт. Хочу ще зазначити, що ми доволі часто критикуємо те, що нас насторожує та лякає. Тобто, якщо ми критично чи навіть агресивно ставимось до певної національності, то варто запитати себе – чому? Подумаймо, чим можуть лякати євреї? Вони кмітливі, вміють виживати в складних умовах, вміють заробляти та накопичувати кошти, вони чудово гуртуються та підтримують одне одного. А про що свідчать усі ці ознаки? Про вміння об’єднатися та дійти до мети, протистояти стихії та вижити. Можливо, саме тим, хто жваво критикує євреїв, саме цих рис і не вистачає у житті?», – відзначила експертка.

Автор: Ірися Герцун

Комментарии