Тільки у столиці, за підсумками минулого року, понад половина померлих були поховані шляхом кремації відповідно до їхньої волі. Як розповіла начальник відділу комунального обслуговування Міністерства регіонального розвитку Ольга Божко, тенденція спалювати тіла в Україні стає все популярнішою.
І одна з основних причин – це відсутність місця для традиційних поховань. В уряді навіть провели дослідження, в процесі якого стало відомо, що ментально жителі України схильні саме до того, аби в процесі переходу в інший світ тіло мерця спалювали. Чи дійсно кремація стане основним способом віддання шани покійнику, чи не суперечить вона релігійним поглядам українців, а також чи мають шанси прижитися альтернативні способи поховань в Україні, з’ясовувала журналіст видання Elita.today.
Як уточнює Ольга Божко, шістдесят один відсоток киян минулого року кремували.
“Ця тенденція щорічно зростає. В кабміні навіть провели дослідження – стало відомо, що українці більше схильні до спалювання померлих”, — розповідає чиновник.
За її словами, кремувати своїх родичів частіше вирішують жителів великих міст, тоді як в селах та невеликих містечках надають перевагу закопуванню тіла в землю.
Протоієрей Віталій Голоскевич, кандидат богословських наук, співробітник Відділу місіонерства Вінницької єпархії УПЦ, говорячи про перспективи вищезазначеного варіанту захоронення, наголошує на тому, що все залежатиме від віри українців.
“Чи приживеться обряд кремації – залежить від кількох факторів. Насамперед від віри. Перед невіруючими, на мою думку, така проблема взагалі не постає. І вони вдаються до будь-яких форм поховань. А обрядова кремація притаманна релігіям, в першу чергу, східним, де тіло сприймається як окови, як в’язниця для душі. А спасіння мислиться як спасіння лише духовного начала в людині. В таких культурах нерідко навіть попіл не захоронюють, а розвіюють або пускають по воді. Цим символізується звільнення від оков земного буття. Звісно, все це не має нічого спільного з християнським сприйняттям потойбічного буття”, — пояснює протоієрей.
Чому спалення не практикують в православній традиції?
Що стосується релігійного виміру і прийнятності кремації для українців, то, як стверджує диякон Михайло Омельян, православна Церква не забороняє спалення покійників категорично і поблажливо відноситься до цього виду поховання, проте закликає до традиційного для православ’я поховання – піддавати тіло землі.
“Те, що людина повернеться в землю, Господь чітко говорить Адаму після гріхопадіння: «У поті лиця твого будеш їсти хліб, доки не повернешся в землю, з якої ти взятий, бо порох ти і до пороху повернешся». Тобто ми чітко простежуємо, що вжите слово порох, а не попіл, і ці два слова також розрізняються в єврейському оригіналі книги Буття”, — пояснює кандидат богословських наук, старший викладач кафедри богослів’я та філософії Київської православної богословської академії.
За його словами, також треба відзначити й символічні моменти: як зерно, яке вкидають в землю, помирає і дає плід, так і тіло людини ховається в землю, і ми віримо, що воно воскресне. І в книзі пророка Ісаї говориться, що «земля вивергне мерців». Простежуємо й інший символ: процес, коли тіло людини відправляють у вогонь, то про це в Євангелії сказано, що тих, хто чинить беззаконня, «вкинуть у піч вогняну; там буде плач і скрегіт зубів» .
“Ці символи в жодному випадку не говорять про те, що у випадку традиційного поховання людина вже потрапляє в Рай, а у випадку кремації – в пекло, адже Господь за ділами дає нагороду, а не за способом поховання. Але Церква, піклуючись про рідних померлої людини, закликає не спалювати тіло, адже це завдає психологічної шкоди живим родичам”, — каже диякон.
Тіло зберігають, аби людина воскресла за прообразом Христа
Як пояснює диякон Михайло Омельян, ще з древніх часів Церква негативно відносилася до кремації, але не вважала, що це стане перешкодою до Воскресіння померлих, адже Господь, Який є всемогутнім і з нічого створив світ, то й так само може й воскресити будь-яку людину.
“Ми віримо, що воскресіння мертвих відбудеться за образом Воскресіння Христа Спасителя, тобто не лише душею, але й тілом. Ось чому кремація є поза православною традицією”, — говорить старший викладач кафедри богослів’я та філософії Київської православної богословської академії.
Диякон пояснює, що у чині похорону ми чуємо згадки про тіло, а не про порох, і знову ж таки вказується на останнє цілування тіла.
“Для православних важливим є шанобливе відношення до тіла. Так, дійсно, у багатьох релігіях тіло – це в’язниця, якої треба якнайшвидше позбутися, але для християн тіло людини – це храм душі, який буде відновлений при воскресінні. Коли людина свідомо, а не в міру вимушеності чи через певні обставини виступає за кремацію, то це показує, що для такої людини Євангельські слова не мають значення. Адже ми читаємо: «І повернувся порох у землю, чим він і був; а дух повернувся до Бога, Який дав його», — відзначив диякон Михайло Омельян.
Із дияконом стосовно важливості збереження тіла при погребінні погоджується і співробітник Відділу місіонерства Вінницької єпархії УПЦ, протоієрей Віталій Голоскевич:
“Зверніть увагу, що з усіх живих істот на землі лише людина ховає в землю померлих – тут прямий зв’язок із словами Творця. В тому, як ховають померлих розкриваються релігійні очікування людей. В православному чині погребіння є не лише молитви за упокій душі та прощення гріхів померлого. Тіло людини, згідно християнського віровчення – це храм душі, якому наприкінці буття цього світу належить воскреснути”.
Покійного збергіають для повноти обряду
Стосовно, власне, обряду православного поховання, як пояснює Віталій Голоскевич, спасіння від Господа дарується людині, а людина є поєднанням душі та тіла. “Засвідчуючи це, Церква дбає про душу і в той же час шанобливо ставиться до тіла людини. Перед похованням воно омивається водою та одягається в новий світлий одяг, що символізує предстояння перед Богом в чистоті. Руки складаються хрестообразно на грудях, в свідчення віри в розіп’ятого Спасителя. Не лише тіло померлого, а й труна окропляються святою водою. І цвинтар для віруючих – це не місце відчаю та туги, а священне місце, на якому до загального воскресіння покояться тіла померлих. Тому для християн саме поховання в землю є відображенням їхньої віри та очікувань, а кремація, без сумніву, суперечить православній традиції погребіння”, — відзначив протоієрей.
Поховання родичів в одній могилі церква допускає
Через нестачу місць на кладовищі, як варіант, чиновники пропонують ховати померлих в одну могилу із раніше похованими родичами. Православна церква такий вид поховання сприймає, але тільки у разі, якщо немає інших варіантів.
“Найперше варто наголосити, що кожній людині потрібно бути поміркованою у побудові надмогильних пам’ятників й розуміти, що всі рівні перед Богом і не об’ємом пам’ятника вимірюється наша любов до померлого, а нашою молитвою за цю людину. Уникаючи побудови надзвичайно пишних пам’ятників, можна й заощадити місце. Щодо поховання в одній могилі, то такі випадки є, і Церква поблажливо до цього ставиться у випадку, якщо немає іншого варіанту для поховання”, — пояснює диякон Михайло Омельян.
Одна могила на кількох – це краще, аніж кремація
Із дияконом Михайлом Омельяном згоден і Протоієрей Віталій Голоскевич:
“Враховуючи сучасну ситуацію з нестачею місць на кладовищах, особливо в великих містах, цілком можливо практикувати поховання родичів в одній могилі. Це, безперечно, є кращим варіантом, ніж альтернативні способи поховань. Звісно, спалення тіла не є перешкодою для воскресіння. Не може це зашкодити й душі померлого, і ні в якому разі факт, що над покійним проведений такий обряд, не позбавляє його загальноцерковних заупокійних молитов”.
Як говорить кандидат богословських наук, співробітник Відділу місіонерства Вінницької єпархії УПЦ, є окремі випадки, коли реальної альтернативи кремації немає.
“Наприклад, якщо людина померла далеко за кордоном, і доставити тіло додому немає можливості. Але все ж таки, лише особливі обставини можуть примусити рідних наважитись на такий спосіб поховання”, — відзначає Протоієрей Віталій Голоскевич.
Нагадаємо, в Україні є тільки три крематорії – в Києві, Харкові та Одесі. Усі вони – в комунальній власності. У столиці вартість кремації складає від 5 тисяч гривень. Згідно українського закону, спалювати тіло можна тільки на другий день після смерті.
Автор: Ірися Герцун
