Це підсумки дна. Мене звуть Денис Бігус. Сьогодні на дні така кількість персонажів, що я навіть перераховувати їх не буду, часу не вистачить. Я просто і доволі брутально розповім вам, як нас всіх в черговий раз годують лайном. І більше того, ображаються, якщо ми не хочемо їсти, — пише bihus.info.
Рада Національної безпеки та оборони зняла санкції з лотерейних – а по факту – гральних – компаній, які три роки тому санкціонували за російське походження та капітал. З того часу в цих компаніях формально власники змінились. Але формальна зміна власників це не зовсім наближений до ідеалу стан речей, правда ж?
Якщо ви вважаєте, що я зараз накину на РНБО та Порошенка за цей паршивий акт, то ні. Адже якщо б санкції не зняли, то початок мого спічу був би такий: «увесь гральний бізнес в Україні остаточно монополізувала одна компанія, пов’язана з діячами Блоку Петра Порошенка».
Цей варіант не менш, а на моє особисте переконання – більш печальний, аніж навіть перший. Тому що зливати до однієї партійної кишені бабло з усіх гральних автоматів, букмекерських контор, онлайн-казино та власне лотерей – це не просто паршиво. Це клініка.
Але бачте, не минуло і хвилини підумків, а я вже і сам проводжу тут аналізи калу. Що небезпечніше? Що гірше за просто погане.
До біса. Давайте поговоримо про те, як ми взагалі опинились в цій дупі. Тому що тільки за цією геолокацією можна робити такий приголомшливий вибір.
Ітак, в Україні був, є і – судячи з того як це вигідно – буде заборонений гральний бізнес. Це така національна гра у піжмурки. На каждому кроці, в кожній будці, і тепер навіть в підземних переходах. Стоять гральні автомати. Але формально це не гральний автомат. В нас же гральний бізнес заборонений, ви що. Це миттєва державна лотерея. Вона державна не тому, що держава до неї має бодай якесь відношення. Держава просто видає ліцензію на діяльність. Жодного контролю за тим, що відбувається далі в держави немає і близько. Скільки грошей проходить через ці автомати не знає ніхто, окрім його власника.
Так ось, компаній-операторів таких типу державних типу лотерей три роки тому було три. МСЛ, Патріот і УНЛ. Говорити о частках на ринку, який ніхто не здатен прорахувати – не зовсім коректно. Але УНЛ точно була не найбільшою. Потім у МСЛ та Патріота виявили російський капітал. У Патріота взагалі власники фінансували російські військові програми. І обидві ці компанії потрапили під санкції.
А УНЛ після низки конфліктів, перепродажів та місцями просто «віджимів» потрапила до бпп-шників.
І за три роки стала, що логічно, найбільшою гральною компанією в країні.
Уся схема побудована як піраміда. Ви хочете відкрити новий салон гральних автоматів. Чи онлайн-казино. Ви йдете до хлопців з УНЛ, в яких є ліцензія. Вони дають вам вивіску де написано «державна лотерея». І свій сервер. Ви вкладаєтесь у приміщення і комп’ютери. І все, ви розповсюджувач державної лотереї. Один з тисяч.
Частину того що, ви збираєте в своєму «казіно на мінімалках» ви відраховуєте власникам ліцензії. Увесь обсяг цього грального ринку оцінюють в мільярд гривень. Мільярд кешу, які шановні відвідувачі цих закладів зливають за… Не знаю, за можливість уявити, що будка біля вокзалу з п’ятьма пошарпаними компами — це філія ТаджМахалу, а баклага дешевого пива – бокал мартіні..
Коротше, факт полягає в тому, що за цей набір ілюзій вони помалу зливають мільярд на рік.
І важливий момент – держава, попри державність лотерей, за великим рахунком ніфіга не контролює цей процес. Вона бачить рівно стільки грошей, скільки їм захоче показати лотерейний оператор. Тому що – це комп’ютер і готівка. Квиточок можна провести через сервер, яким прозвітують в податкову чи той, про який ніхто крім власників і не знає.
Так ось, роками жодна офіційна особа…не зробили нічого щоб щось у цій ситуації змінити. Так, врегулювати гральну систему складна робота. Якби три роки тому, коли запровадили санкції проти компаній з російським капіталом почали цим займатись, от якраз би зараз був якийсь результат.
Але у Мінфіні на всі питання розповідали – нє, ну типу не на часі. Ніби мова йде не про нелегальний бізнес на кожному кроці, не про мільярдні втрати бюджету, не про соціальну загрозу, не про вибудовану корупційну систему з розподілу кешу, а про якийсь дріб’язок.
При цьому останні півроку перед зняттям санкцій за дріб’язковою темою грального бізнесу проводились спеціальні збіговиська на рівні Ради Національної безпеки і оборони.
От тільки мова йшла вже лише про те – залишити санкції на дві з трьох компанії і дати одному «опціональному» депутату ще трішечки погодуватись, чи санкції зняти і зробити псевдоконкурентний ринок.
Іншими словами, запропонували всім вибір з якого ми і почали.
