Список ріс на очах. Одразу після «вбивства» Бабченка російський опозіціонер Ілля Пономарьов, який втік від путінського режиму до Києва, написав про відомі йому «три замовлення на російських опозиціонерів з числа емігрантів», — пишет УП.
Наступного дня, у четвер, генпрокурор оголосив про список з 30 журналістів та діячів, яким загрожує небезпека – майже так само, як і Аркадію Бабченку.
Ще через день, в п’ятницю, після зустрічі силовиків з іноземними послами, Луценко вийшов до преси та повідомив, що у слідства є список 47 «щасливчиків»: «Переважно, це – відомі українські та екс-російські журналісти».
При чому, за даними журналістів, які спілкувалися з іноземними послами, Луценко жодним словом не обмовився у своїй доповіді про те, що такій кількості журналістів, блогерів, письменників та діячів загрожує небезпека.
«Сьогодні вони повідомлені про небезпеку і організовується їхній захист,» – тим не менш того ж дня написала у своєму ФБ прес-секретар Генпрокурора Лариса Сарган.
17 осіб з цього списку точно були присутні на зустрічі в п’ятницю, де про загрозу їхньому життю розповіли голова СБУ Василь Грицак та Генпрокурор Юрій Луценко. Це відразу підтвердили щонайменше 3 учасники зустрічі.
Більшість з них бачили сам список «здалека».
На сьогодні окремо один від одного своє місце в переліку не прямо підтвердили Юрій Винничук, Олеся Яхно, Альона Яхно та Айдер Муждабаєв. «Українська правда» достеменно знає прізвища ще 9 журналістів, які підтверджують своє перебування в списку.
Проте, не можна сказати, що безпека людей із списку дійсно хвилювала СБУ. Редактор-засновник «Української правди» Олена Притула в п’ятницю не взяла телефон, коли її хотіли запросити на зустріч з Грицаком та Луценком. Минула субота, неділя. Тільки в понеділок ввечері було призначено час зустрічі наступного дня.
Деякі з фігурантів списку дізналися про загрозу своєму життю лише у вівторок.
Тобто, якби план вбивства існував, у кілера було достатньо часу, аби втілити мету замовника. Адже тяжко повірити, що для вбивства 47 (!!) осіб плюс Бабченко, якщо вірити у «російську версію замовника», найняли одного кілера-ієродиякона.
У списку майже немає жорстких критиків влади і Порошенка особисто. Багато людей, не відомих широкому загалу, а фото декого навіть тяжко знайти в інтернеті. Звідти питання – навіщо їх було вбивати?
Як би це могло допомогти Кремлю? Хто складав ці списки? Чому серед прізвищ немає громадян Росії, які критикують путінський режим, і перебрались до Києва, наприклад, той же Ілля Пономарьов, а також Марія Гайдар, Володимир Федорін, які навіть взяли українське громадянство?
Або для чого Кремлю вбивати одразу п’ятьох українських письменників?
Окрема історія – журналісти. Серед перелічених прізвищ кидається в очі відсутність журналістів-розслідувачів, до персон яких завжди прикута особлива увага в будь-якій країні.
Зрештою, чому в списку не засвітився жоден з українських політиків, які через одного називають себе ледь не «ворогами Росії номер один».
Журналісти
Юлія Мостова – головний редактор видання «Дзеркало тижня». Дружина лідера партії «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка.
Віталій Портников – український публіцист і журналіст. Автор аналітичних статей в українських і російських виданнях на політичну і історичну тематику. Народився в Києві. Закінчив факультет журналістики МДУ. Співпрацює з Радіо Свобода з 1991 року
Леонід Швець – працював пишучим редактором у тижневику «Подія» (Харків), «Газета по-киевски», «Газета 24», журналі «Фокус». Зараз називає себе «незалежним журналістом», пише для різних онлайн-видань.
Ксенія Василенко (Соня Кошкіна) – журналіст, головний редактор інтернет-видання «Лівий берег». Підтвердила виклик в СБУ «Громадському».
Олег Константінов – журналіст, головний редактор одеського сайту «Думская», який пов’язують з депутатом БПП Олексієм Гончаренком.
Осман Пашаєв – журналіст, продюсер телеканала «UA:Крим». До цього Пашаєв працював на телеканалі АТР, висвітлює проблеми кримськоготатарського народу.
Отар Довженко – український журналіст та письменник, медіаексперт.
Мар’яна П’єцух – журналістка, авторка численних статей на УП та інших ресурсах на тему Донбасу.
Ольга Худецька – журналіст, видання Texty.org.ua, пише про справи Майдану та проблеми в правоохоронній системі. Раніше Худецька була учасницею атестаційної комісії МВС.
Володимир Притула – кримський журналіст, керівник проекту «Радіо Свобода» «Крым Реалии». Проект професійно висвітлює тему окупації півострова.
Олександр Михельсон – журналіст, публіцист. Виступає в якості експерта на телеканалах країни.
Олексій Братущак – журналіст, автор УП. Відомий своїми статтями про Донбас та корупцію в оборонній сфері.
Олена Притула – редактор-засновник «Української правди».
Павло Казарін – журналіст і блогер, відомий своєю антикремлівською позицією. Автор УП.
Айдер Муждабаєв – російський журналіст кримськотатарського походження, медіаменеджер, заступник директора кримськотатарського телеканалу ATR. До 2016 року працював у Москві. Блогер УП.
Матвій Ганапольський – відомий російський журналіст, працював в Росії на радіостанції «Ехо Москви», в Україні працював на радіо «Ера», «Радіо Вєсті» та телеканалі NewsOne. Зараз ведучий каналу «Прямий», що пов’язують з оточенням Петра Порошенка.
Євгеній Кисєльов – відомий російський журналіст, працював в Росії, потім переїхав в Київ, був ведучим програм на Інтері, зараз – на пропрезидентському Прямому каналі.
Іван Яковина – російський журналіст і блогер, працював на «Ленте.ру». Живе і працює в Україні. Спеціалізується на міжнародній тематиці, у тому числі внутрішньоросійській політиці.
Катерина Сергацкова – російська та українська журналістка. Працювала у російських виданнях «Московский комсомолец» та «Аргументы и факты». У 2012 році переїздить у Київ, працює на «Українській правді» та Громадському. Зараз – засновниця проекту сайту «Заборона».
Роман Скрипін – журналіст, телеведучий, керівник проекту Skrypin.ua.
Сергій Грішин – заступник головного редактора РБК-Україна, раніше тісно співпрацював із Романом Скрипіним.
Роман Чайка – журналіст, телеведучий на 5 каналі, музикант.
Тетяна Даниленко – журналістка, ведуча на телеканалі ZIK та на радіо НВ. Підтвердила виклик в СБУ.
Богдан Буткевич – журналіст, ведучий на телебаченні та радіо, музикант.
Денис Казанський – блогер, журналіст, головний редактор сайту «Четверта влада». Виходець з Донбасу, який різко висміює дії окупаційної влади в «Л/ДНР».
Данило Яневський – український історик, редактор, теле- і радіоведучий. критично ставиться до історії України і вважає, що її «роблять у Москві, її роблять у інших географічних центрах». З 2016 року бере активну участь у ефірах проекту Романа Скрипіна.
Юрій Макаров – український журналіст, телеведучий, документаліст, письменник. До 2008 головний редактор, зараз оглядач часопису «Український тиждень», від 2017 р. член Правління Національної суспільної телерадіокомпанії України.
Євген Лешан – український журналіст, був депутатом ВР у 1998-2002 рр. Народився у Сімферополі. Працював кореспонтентом сайту «Обозреватель» і редактором сайту Чорноморської телерадіокомпанії.
Письменники
Лариса Ніцой – українська дитяча письменниця, грамар-активістка, відома своєю нетерпимістю до використання російської мови в Україні. Навіть візит в СБУ Ніцой перервала, бо офіцер розмовляв з нею не державною мовою.
Ян Валетов – письменник-фантаст та журналіст, який пише в ЗМІ російською мовою під псевдонимом Борис Бітнер. Його книга «Нічия земля» у 2007 році в чомусь спрогнозувала російсько-українську війну та анексію Криму.
Юрій Андрухович – український поет, прозаїк, перекладач. Живе і працює в Івано-Франківську. Співзасновник поетичної групи Бу-Ба-Бу. Активно займається громадською діяльністю, підтримує європейську інтеграцію України.
Василь Шкляр – український письменник, автор романів «Ключ», «Чорний ворон» та інших. У 2011 році відмовився отримати Шевченківську премію у знак протесту проти перебування Дмитра Табачника на посаді міністра освіти. У 2015 році увійшов до політради партії УКРОП.
Юрій Винничук – львівський письменник, має яскраві антиросійські погляди.
Інші
Олександр Мустафін – політконсультант, працював з Віктором Медведчуком, Партією регіонів тощо. Зараз працює на Юлію Тимошенко.
Володимир Задірака – підприємець, засновник ONE LOVE coffee та видавець City Coffee Guide Ukraine.
Ілля Богданов – колишній російський офіцер ФСБ, який після початку війни на Донбасі перейшов на бік України. У 2015 і 2016 роках СБУ завадила його вбивству спецслужбами РФ.
Олександр Володарський – лівий активіст і перформер, родом з Луганська. Став відомим через імітування статевого акту перед Нацкомісією з моралі.
Дмитро Резніченко – радикальний націоналіст, учасник АТО, називає себе головою націонал-ліберальної організації «Новий вогонь». Запам’ятався бійкою під час звіту Держслужби у справах ветеранів весною 2017 року.
Блогери
Карл Волох – бізнесмен, популярний блогер, раніше активно писав про «люстрацію», останнім часом доволі компліментарно висловлюється про українську владу. На Facebook за ним стежать більше 65 тисяч підписників.
Андрій Плахонін – кандидат історичних наук, блогер. Брав участь у роботі над «Енциклопедією історії України». У своїх публіцистичних матеріалах різко критикує політику Кремля.
Олександра Дворецька – координатор та глава правління благодійного фонду «Восток-SOS». Отримала нагороду від президента України за допомогу мешканцям Донбасу.
Олеся Яхно – політолог, блогер. Колишня дружина російського політолога Станіслава Бєлковського.
Олена Яхно – журналіст, блогер, колишній прес-секретар прокурора Києва.
Сергій Іванов – «луганський блогер», зараз-ведучий програми на 1+1
Максим Осадчук – кримчанин, екс-боєць батальону «Айдар», політолог; автор матеріалів в інтернет-ЗМІ про окупацію Криму та путінський режим. СБУшники до нього вже дісталися, судячи з його посту на ФБ.
