Вчора змушений був якийсь час сидіти біля увімкненого телевізора. Як наслідок, маю враження. Виявляється, бокс буває різний, — пише Новое время.
Спершу якусь там визначену кількість раундів бились російськомовний латвієць і мовчазний француз. І я прийшов до висновку, що таки правильно не цікавлюсь боксом, і що це заняття достатньо нецікаве.
Але виявляється від боксерів залежить. Бокс Усика з Гасієвим виявився явищем зовсім іншого порядку. Допускаю, що бокс може бути цікавим.
Насолодитися усім тим я не зміг.
Як на мене, забагато зради, – Косюк, який щось там коментував і піарився, Москва, телеканал Інтер з рекламою чогось там з хрестами і храмами, що, як я не сумніваюсь, виллється у чергову провокацію проти автокефалії, гімн Радянського Союзу…. Сюр і зрада.
Френд-стрічка в ФБ буквально сказилась. Так само затято, як мій ФБ нещодавно переконував мене, що дивитися ЧС з футболу – ні-ні-ні, тепер він верещав усіма барвами за Усика, «убий москаля» і ще щось в тому ж дусі. Тому на першому ж раунді я пішов від телевізора геть. Але в останньому раунді повернувся. І ось, що я скажу.
У Усика був дуже гідний суперник. Гідний і в плані поведінки, уміння себе тримати, битися і програвати, і з точки зору фізичної кондиції. Це комплімент не лише Гасієву, але й Усику. Перемога над таким супротивником завжди цінніша. Бо це бій, а не бійка в підворітні. В бійці беруть участь хулігани та шпана. Бій виграють бійці та воїни. Усик та Гасієв варті один одного. І їх дружні обійми сприймались.
Критику Усика, що чому ж це він не вийшов з портретами політв’язнів і не крикнув «Слава Україні!» я не вважаю достойною. Так, ідея бою в Москві є сумнівною, але хтозна, чи був у Усика вибір? Ідея не їхати в Москву взагалі – це не вибір. Це поза або в кращому разі – позиція.
Але спортсмени йдуть до таких боїв роками і десятиліттями. І ризикувати досягненням усього життя заради демонстрації чогось, що не допоможе політв’язням, але абсолютно точно нашкодить тобі – це не той вибір, який мріяв би зробити я сам.
Та й ризикни Усик, відмовся від бою через місце проведення, в підготовку до якого вкладено стільки зусиль і грошей, хто би з нас щось з цього міг йому компенсувати на знак солідарності і підтримки? Та хто би про це взагалі думав? Поплескали б у ФБ по плечу – молодець, і забули б через хвилину через якусь іншу чергову зраду.
Але, звичайно, Москва і Росія – не ті назви, що милують українське вухо і око. Тому Чемпіон заборгував нам бій на українській землі.
І такий бій я точно дивитимусь.
