У Верховній Раді суцільна балаканина і все купується — губернатор Юрій Гарбуз

ЮРІЙ ГАРБУЗ вже два роки очолює Луганську обласну військово-цивільну адміністрацію і, за його ж словами, йти поки не збирається. Робота у Верховній Раді, куди він пройшов в результаті виборів 2014 року, випередивши суперників на прифронтовому окрузі №114, принесла йому лише розчарування. Тепер губернатор пропонує впровадити в рідній Луганській області політичну «дієту». Про те, що це таке, чи він піде на наступні вибори і як вирішувати проблему зі зруйнованою інфраструктурою Донбасі, він розповів в інтерв’ю «Апострофу».

— Минулого місяця, 15 червня, ви вітали мусульман у Сєвєродонецьку зі святом Ураза-байрам. Відповідні фотографії виставила ваша прес-служба. І на одному зі знімків видно, як ви роздаєте дітям по 100 гривень. Це підкуп?

— Це традиція свята Ураза-байрам. Так само, як у нас дітям на різдвяні свята дорослі дарують солодощі та гроші, у мусульман прийнято дарувати гроші дітям та жінкам у цей священний для них день.

Те, що це фото і абсолютно дурний до нього коментар про нібито підкуп, розкрутили опозиційно налаштовані стосовно мене сили на своїх інформресурсах, – чергове свідчення їх підлої боротьби. Через відсутність обґрунтованих претензій вони знаходять і спотворюють будь-які факти, щоб очорнити мене.

— Але поміркуйте самі, якщо ви так робите, то хіба інші політики не можуть також зайнятися роздачею подарунків?

— Я взагалі вважаю, що в Луганській та Донецькій областях потрібно впровадити політичну «дієту» – не пускати депутатів-популістів. Існують дві дієти: одна – щоб стати красивішим, а друга – щоб не померти. У нашому випадку це другий варіант. Ми повинні прибрати популізм всіх партій, доки не закінчиться війна. Адже через це ми несемо іміджеві втрати як країна. Наприклад, приїжджає якийсь депутат і говорить про війну і про те, що, мовляв, влада її не закінчує. Але цим же буде живитися ворог, демонструючи мешканцям непідконтрольних територій, що нібито у нас все погано. Ті в свою чергу будуть задаватися питанням, чи хочуть вони жити в нашій країні.

— Як це має працювати?

— Якщо депутат хоче допомогти вставити вікна в садку – нехай приїжджає і вставляє. Якщо хоче військовим допомогти – будь ласка. Але якщо він хоче через канали і газети гадити тут, то цього робити не потрібно. Через це ми несемо іміджеві втрати. І коли Шахов (народний депутат Сергій Шахов, – «Апостроф») роздає тут цукор жителям, то на тій території це подають так, що нібито нам їсти нема що. І це не іміджеві втрати Шахова або Луганської області. Це втрати всієї країни. І якщо ми хочемо, щоб у нас запрацювали закони, нам потрібно перестати брати цей цукор.

Живучи в лісі, я приручив своїх звірів до режиму прийому їжі. Як тільки стукав по відру, вони мали відразу прибігати. Врешті у них виробився рефлекс. Сьогодні відбувається те ж саме і з людьми. Вибори ще не почалися, але нас вже потрохи прикормлюють. І як тільки потрібно буде, всі прибіжуть.

Політтехнологи по-хамськи ставляться до нашого майбутнього життя. А рефлекс Павлова зараз на нас спрацьовує швидше, ніж на тваринах. Якщо побіжимо за гречкою і цукром на наступних виборах, будемо падати ще нижче.

— Хто повинен займатися реалізацією політичної «дієти»?

— Я це просуваю через асоціації – громадські майданчики, які консолідують людей навколо професійних і аматорських інтересів для вирішення проблем у кожній галузі та на благо розвитку Луганщини. Якщо у мене ще вистачить сил і не опустяться руки, то я буду боротися за цю ідею.

— Яким чином буде контролюватися дотримання такого режиму?

— Це не треба контролювати. Якщо депутат нормальний, то він буде сам все прекрасно розуміти.

Хочу навести приклад Сєвєродонецької міської ради. Місцеві депутати тут вже давно воюють між собою. Через це місто не прибирається, не чиститься. Я особисто звернувся до всіх місцевих депутатів. Сказав їм, що неважливо, від якої вони партії, важливо чітко розуміти, що ви працюєте і для себе, і для майбутнього. У Сєвєродонецьку мене не почули на відміну від інших міст Луганщини. Та вони не почують, тому що у них політична «обжерливість». До того ж [мера Сєвєродонецька Валентина] Казакова сьогодні підкупили тим, що він виконує накази, а його ніхто не чіпає. Це постарався пан Шахов. Козаков – насправді нормальний мужик. Тільки не вистачило йому стрижня. І коли він бігає і не знає, до якої партії притулитися, він собі робить тільки гірше.

— Президенту також потрібно обмежити в’їзд на Донбас у разі політичної «дієти»?

— Президент – головнокомандувач. Він, звичайно, повинен приїжджати. І якомога частіше.

— Часто підтримуєте з ним зв’язок?

— У телефонному режимі ми зв’язуємося. Наживо не так часто. Хотілося б частіше.

— Наступного року в Україні президентські і парламентські вибори. Ви свого часу в парламенті входили до фракції БПП, на посаду губернатора призначені президентом. Ви готові очолити штаб Петра Олексійовича в Луганській області на майбутніх виборах?

— Я буду переконувати Петра Олексійовича, що поки не закінчиться у нас війна, потрібно мінімізувати ризики політичних подразнень на території. Нерозумно буде, якщо я два роки розповідав про «дієту», а потім буду говорити, за яку партію голосувати, а за яку – ні.

— Якщо президент не підтримає запропоновану вами політичну «дієту», ви погодитеся очолити штаб?

— Ні. Це буде нечесно перед самим собою.

— Чи були взагалі розмови про те, як повинен працювати штаб Порошенка в Луганській області?

— Особисто зі мною – ні.

— У такому разі ви не боїтеся, що вас можуть звільнити? Після того, як у відставку подав губернатор Донецької області Павло Жебрівський, пішли чутки, що наступним будете ви.

— Якщо президент ухвалить таке рішення, я його прийму з повагою. Він розуміє, яким шляхом має йти країна. І якщо він вважатиме, що я виробив свій ресурс, і зніме мене, я поставлюся до цього нормально. Але поки я йти не збираюся.

— Зараз на місцях можна спостерігати перебіжки чиновників з одного політичного флангу на інший, щоб вчасно прилаштуватися і зберегти своє місце…

— Я нікуди не збираюся перебігати. Нерозумно зберігати місце, потрібно зберігати ідеї в своїй команді. І на парламентські вибори я йти не збираюся. Розумію, що зайти туди з моєю філософією – це знову довести себе до інфаркту. Чому я пішов звідти? Тому що там суцільна балаканина і там все купується з великою швидкістю.

— І все-таки, як ви думаєте, чому Порошенко вирішив звільнити Павла Жебрівського і призначити на його місце начальника СБУ в Луганській і Донецькій областях Олександра Куця?

— Не знаю, я не можу коментувати рішення президента. Павло Іванович справлявся із завданням губернатора. Так, він – неординарна людина. Але сказати, що президент вчинив неправильно, призначивши молодого, активного, із досвідом бійця Куця, я не можу. Питання тільки в тому, чи впорається він із господарською діяльністю. Тому що робота губернатором і робота в спецслужбах – різні речі. Але з іншого боку, він добре знає область, що допоможе йому швидше освоїтися.

— Вас не бентежить його біографія? Незрозуміло, де він народився. В одних джерелах кажуть, що він народився в Ростові-на-Дону, в інших – у Чернігівській області, без вказівки конкретного населеного пункту, а також чим займався до того моменту, як потрапив до спецслужб.

— По-перше, я глибоко не вивчав його біографію. По-друге, питання більше у вихованні: неважливо, де він народився, а важливо, як його виховали батьки. І я б не ставив чорні мітки. Тому що це виклик для кожного – піти губернатором в Луганську і Донецьку області, я це на собі відчуваю. Куць дуже молодий, але у нього є стрижень. Я з повагою до нього ставлюся і хотів би, щоб у нього все вийшло.

— З кимось із нинішніх депутатів від БПП ви підтримуєте зв’язок?

— Звичайно, я спілкувався з деякими як тоді, так і зараз. Не так давно до нас приїжджала Ірина Фріз, Ірина Геращенко, Марія Іонова та Ірина Луценко. Вони нам допомагають. І вони робили набагато більше, ніж ті депутати, які тут тільки піаряться.

— Ви напевно натякаєте на нардепа Шахова. У чому у вас з ним конфлікт?

— Я думаю, йому не подобається, що я не даю йому реалізовувати різні схеми. Це він зі мною воює багато років, не я. Він мені нецікавий. Напевно, у нього є мотивація мене зняти і обійняти посаду губернатора.

— У лютому цього року Порошенко підписав закон про реінтеграцію Донбасу. У ньому Росія вперше офіційно визнається агресором. Замість штабу АТО створили Об’єднаний оперативний штаб ЗСУ, а також були розширені повноваження військових. Майже за півроку роботи закону ви як губернатор відчули якісь зміни?

— У нас хороша комунікація з командуванням ООС. Є напрямки – інформаційна безпека, відновлення інфраструктури, гуманітарна допомога, оптимізація роботи блокпостів – в яких вже напрацьовані певні результати і в цілому скоординована діяльність. Більше поки не можу сказати.

— Закон покладає всю відповідальність за заподіяний в результаті бойових дій матеріальний збиток на Російську Федерацію. Як, по-вашому, має вирішуватися це питання? Хто повинен компенсувати жителям Донбасу втрачене або зруйноване житло?

— Є бабуся чи дідусь, які не ходили на «референдум про самовизначення» Луганської і Донецької областей у 2014 році, а до цього 23 роки відпрацювали на незалежну Україну і пішли на пенсію. І тут їм прилітає у двір або в будинок снаряд, неважливо – з підконтрольної або непідконтрольної території. В результаті згорів будинок, і їх ніхто не захистив. До того ж поставили на них клеймо, що вони сепаратисти, тому що живуть там. Після такого як вони мають до всього ставитися? Їм все одно, хто стріляв: їхні права як громадян порушені.

Я веду до того, що тут треба ставити питання про повернення конституційних прав цим людям: потрібно віддати гроші тим, хто постраждав. Тільки Україна цим буде займатися або спільно з міжнародними партнерами – не в цьому суть. Але в будь-якому разі Конституція України повинна стати щитом для цих людей. Це моє чітке розуміння.

Звичайно, Російська Федерація як країна-агресор, яка здійснила окупацію частини суверенної території України, зобов’язана компенсувати збитки. Це буде справедливим. Але для того, щоб позови українських громадян про порушення майнових чи немайнових прав задовольнялися, повинен бути чіткий механізм на рівні міжнародної юрисдикції.

До того ж я вважаю, що на майданчику мінських переговорів також має враховуватися думка губернаторів Донецької і Луганської областей. Тому що там багато людей з Києва представляють Донбас, але при цьому тут жодного разу не були. Я ж добре обізнаний з усіма проблемами, в тому числі й господарськими. І зміг би підказати вирішення того чи іншого питання.