На четвертий день фестивалю Atlas Weekend з Main Stage «роздавали» чи не найгучніше – цього дня тут виступив Арсен Мірзоян.
Ми поспілкувалися з ним одразу після концерту на бекстейджі, аби встигнути передати читачам Persona.Top частинку тієї драйвової енергії, якою дихав цей фестиваль. Втім, розмова, розпочавшись з легких концертних вражень, привела нас у південні степи, окопи Донбасу та до загальнонаціональних цінностей.
– Які ваші враження від виступу і від фестивалю Atlas Weekend?
— Фестиваль дуже крутий, я вважаю, що це хедлайнер фестивалів в Україні, і за лайн-апом, і за рівнем організації. Ми тут вже не перший і не другий раз.
– Де більш комфортно для вас, як для артиста, виступати: у затишних залах та камерній обстановці, великих концерт-холах чи open air?
— Я більш драматичний артист. Якщо ми беремо участь в open air, то пропонуємо організаторам трохи інший формат. Один з найбільш неочікуваних виступів відбувся, коли ми на «Бандерштаті» вийшли виступати після хедлайнера і зіграли акустичний тихий концерт.
Розмова, розпочавшись з легких концертних вражень, привела нас у південні степи, окопи Донбасу та до загальнонаціональних цінностей
– Ви родом з Запоріжжя, розкажіть, які музичні особливості має ваш рідний південь України?
— На моїй пам’яті найпотужніші музичні фестивалі відбувалися саме на півдні України — «Перлини сезону», «Таврійські ігри». Я якось звик, що дуже багато музики було саме в запорізькому краї. Зараз залишилась лише фестивальна премія «Золота жар-птиця», самих «Таврійських ігор» уже немає.
– Ви встигли там виступити?
— Один раз вийшов на сцену разом з гуртом «Тартак», співали дуетом пісню «Не кажучи нікому».
– Співпрацюєте ще з «Тартаком», крім цієї пісні?
— Так, співпраця є, іноді співаємо з Сашком Положинським дуетом пісні «Мій день», «Фура і артисти». Дружимо давно, ще відколи він помітив нас, коли був у журі «Перлини сезону». Прийшов познайомитись і сказав: «Хлопці, мені не сподобалось, що вас викреслили члени журі, насправді я поки що нічого кращого не чув, тому не знаю, з яких причин вас не пустили».
Власне, так розпочалося наше знайомство, співпраця, так з’явився в моєму житті канал М1 і саунд-продюсер Віталій Телезин.
– Якщо повернутися до розмови про Запоріжжя, чи справедливо його розцінювали як лояльний до Росії регіон?
— Він таким не був! Запоріжжю в цьому плані пощастило, тому що свого часу там почали відновлювати Січ, козацтво. І, напевно, в потрібний момент це спрацювало. Робота політтехнологів і геополітична війна підводила до проросійської межі, але популяризація української мови, Запорізької Січі не допустила розвитку таких ідей.
– Українськість там укорінилася, вже не можуть вибити цей стовп з-під вас, так?
— Насправді ще досі є ті, хто, як-то кажуть, «розгойдує човен», але Запоріжжя — міцний горішок. І мова навіть не про власне козаків, а й про свідому молодь, яка вміє вчасно «приготувати омлет» (сміється – прим. Авт.).
– На які країни орієнтована ваша музика? Пишете пісні англійською?
— Ні, не пишу англомовні пісні, я пишу україномовні — немає в мене такої позиції, що для того, аби донести свою музику за кордоном, потрібно обов’язково співати англійською. Насамперед важлива музика і майстерність музикантів.
Робота політтехнологів підводила на Запоріжжі до проросійської межі, але популяризація української мови, Запорізької Січі не допустила розвитку таких ідей
– У нацвідборі до Євробачення 2017 ви французькою виконували пісню…
— Я ж був «офіційний Квазімодо» мюзиклу «Нотр-дам де Парі», тому подумав, що вдало було б заспівати французькою. Чотири роки я працював в мюзиклі — це був концерт з великим симфонічним оркестром. Ми виступили в усіх оперних театрах країни.
– Ще до війни та участі в «Голосі» ви брали участь в комедійних передачах, КВН, в тому числі і знімалися для програм на російському каналі ТНТ. Зараз вас туди не кличуть?
— Ні, я ще десь в 2008 звідти виїхав. Уже відчувалася напруга і ця полеміка — було важко працювати. Вирішив, що не хочу брати в цьому участь, було якось дискомфортно там, і я вирішив покінчити з цією історією, тим більше, що в Україні вже були свої подібні проекти “Бійцівський клуб”, “Comedy ua”.
– Загалом з чого складається ваше життя? Ваш типовий день?
— Це залежить від того, скільки нас людей є вдома. Бо ось останні дні всі на гастролях, а я один — «Хата на тата» (сміється – прим. Авт.). Якщо, наприклад, в мене концерт в Києві, як сьогодні, то я встигаю відвезти доньку в садок. Відвіз, приїхав на «Атлас» на саунд-чек, потім забрав з садочка. Зараз няня з нею, і от я вже поїду — «визволю» няню від Ніни.
– Ваша дружина Тоня Матвієнко зараз працює чи має «класичний» декрет?
— Тоня зараз в Америці! Вона активно гастролює, Ніні три роки, який вже декрет? Обов’язково десь відпочинемо родиною влітку.
– Ви заспівали з дружиною дуетом дуже ліричну пісню «Івана Купала», але на відео в кліпі з вами знімається чомусь не вона…
— Ой, це така історія… Ми знімали кліп на зовсім іншу пісню, і коли несподівано в країні настала криза і курс долара різко підскочив, ми зупинили цей проект і з того матеріалу, що був відзнятий, вирішили зробити кліп «Івана Купала», тому там інша головна акторка.
Якщо, наприклад, в мене концерт в Києві, як сьогодні, то я встигаю відвезти доньку в садок
Пісню написав я, і виконали ми її разом, проте надалі виступаємо окремо. Якось я написав також дружині пісню «Дитячий сміх», хотів виконати дуетом, але вона сказала, що буде співати її сама. У нас зовсім інша стилістика, драматургія — це не так легко об’єднати.
– Ви брали участь в найпершому «Голосі країни» в 2011 році. Хоч і не здобули перемогу, проте змогли заявити про себе і створити успішну кар’єру артиста. Є навіть переможці цього шоу або інших аналогічних, про яких після фіналу ніхто зараз не згадає. Що треба робити, щоб втримати хвилю популярності?
— Їхати в тур одразу. Якщо, звісно, є багаж за плечима, має бути доробок пісень на цілий концерт, і не обов’язково, щоб ці пісні люди знали. На хвилі тієї популярності, яку створив канал для тебе, ти маєш цим скористатися. Важливо, щоб тебе не запроторили в якісь жорсткі рамки, не обмежили контрактом.
– Є хтось, на кого рівняєтеся в творчості? Я не говорю про наслідування в музиці, можливо, є захоплення характером, стилем?
— Володимир Висоцький.
– Я пам’ятаю, ви блискуче виконали на «Голосі» його пісню «Спасите наши души»…
— Дуже важко зараз з подібною творчістю насправді. Збувається те, що передбачав Йосип Бродський, який говорив, що інфляція поезії обов’язково буде, і ми на сьогоднішній день її маємо.
Маємо вже не поезію в піснях, а набір слів. Інфляція у віршах — це нівелювання змісту. Хтось грає в слова, і це відчувається. До речі, технічний прогрес впливає на ці процеси: смс-ки стають стислими, скорочують слова, зараз в принципі оце скорочення і гра в слова — для молоді більш змістовні, ніж якийсь літературний прийом.
– Ви давно були на Донбасі? Я знаю, що ви активно їздите на передову з концертами. Що можете сказати про моральний дух військових, як вони змінилися за ці роки?
— Нормальні хлопці. Я не дуже люблю на цю тему спілкуватися. Як каже мій товариш, ми «катаемся со смыслом» — їздимо підтримати бойовий дух і нагадати про мирне життя, переключити трохи.
Маємо вже не поезію в піснях, а набір слів
Як кажуть, головне в танку не те, скільки в нього зірочок, а те, скільки людей він вивіз з поля бою. От якраз артист — і є той танк, який психологічно виводить хлопців з окопів і привносить часточку мирного життя в їх дійсність. Головне — психологічно відволікти, дати відпочинок морально.
– Що думаєте про співаків, які хочуть стати депутатами? Їм там не буде нудно без улюбленої роботи?
— Я не знаю насправді, як до цього ставитися. Така собі історія — війна за місця в Раді триває. Немає солідарності в цьому всьому. Немає консолідації суспільства, незрозумілі цілі тих, хто хоче потрапити до Ради. Я хотів би бачити Україну об’єднаною.
– Навколо чого треба об’єднуватися?
— Навколо України. Треба розуміти — саме поняття соборності інколи не має під собою ніякого грунту, адже фактично кожна людина має свою думку і пропонує свою модель розвитку держави. І нікого не влаштовує чиясь модель чи якась одна-єдина історія. Головна ж задача зараз — почати дивитися всім в одному напрямку. Я говорю про проукраїнські сили, які між собою сваряться — так не можна подолати ворога, якщо ми будемо між собою з’ясовувати, хто краще любить Україну. Ось тут треба шукати компроміс, і домовлятися не з ворогом, а між собою.
Як кажуть, головне в танку не те, скільки в нього зірочок, а те, скільки людей він вивіз з поля бою. От якраз артист — і є той танк, який психологічно виводить хлопців з окопів і привносить часточку мирного життя в їх дійсність
Фестиваль Atlas Weekend у Києві — без перебільшення найбільша музична подія літа. За шість фестивальних днів тут виступили понад 280 артистів, діджеїв та гуртів. З них майже двісті — на великих фестивальних сценах, решта — на концертних майданчиках партнерів фестивалю.
Усе дійство розгорнулося на території Національного експоцентру України, більш відомого як ВДНГ.
Глядачі Atlas Weekend щодня могли відвідати майже три десятки концертів, найбільше з яких відбулося в перший день – 9 липня, адже традиційно в день відкриття вхід вільний для всіх охочих.
Виступи на Main Stage збирають найбільше публіки, адже тут зазвичай дають концерти топові українські та закордонні артисти. На цій сцені з 9 по 14 липня встигли виступити «Сплин», Софія Ротару, The HardKiss, Liam Gallacher, «Без обмежень», Настя Каменських, Сергій Бабкін, DZIDZIO, ALEKSEEV, ALYOSHA, Злата Огнєвіч, Павло Зібров, MOZGI, «Друга ріка» та десятки інших популярних виконавців, від яких шаленіла публіка і через яких двічі продовжував нічну роботу київський метрополітен.
АВТОР: Ірина Басенко
Фото надані PR-службою Арсена Мірзояна
