Скоро мине 5 років з часу як знаходиться під арештом колишній депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим Василь Ганиш, якого прокуратура обвинуватила в державній зраді, а суд першої інстанції приговорив до 12-ти років ув’язнення. На сьогодні судова справа Ганиша оскаржена та знаходиться на завершальній стадії апеляційного розгляду. Крапка повинна бути поставлена у понеділок, 2 грудня.
Але ж й досі у суспільства залишається питання хто насправді є Ганиш ? Патріот, політичний в’язень чи зрадник ? Чи є правдою непоодинока інформація, яка з 2015 року періодично з’являється про цю особу в засобах масової інформації та чому «справа Ганиша» одним дає високі посади з рейтингами, а останньому – незрівнянно великий термін ув’язнення, інвалідність 2-ої групи та відсутність жодної можливості бачити своїх рідних майже 1700 днів ?
Сам Василь Ганиш з цього приводу каже, що: «… дуже жалкує за тим, що з ним сталось і, насамперед, йому дуже стидно перед своєю мамою, своєю сім’єю, перед родиною, друзями та знайомими, що вони страждали через нього, коли його зганьбили та зробили з нього ворога та зрадника. Хоча всі знали його як людину, яка все своє життя віддано боролась за Україну та багатостраждальний Український народ». Також він сказав, що не дивлячись на те, що з ним трапилось, він вдячний своїй долі, бо це хоч і тяжке, але випробування його Господом, яке він повинен витримати та пройти.
213, саме таку кількість заяв, звернень, клопотань та скарг до правоохоронних органів, судів, Уповноваженого з прав людини та інші владні органи, у тому числі й до Офісу Президента України, скерував Василь Ганиш з проханням врахувати всі докази його невинуватості. Громади Івано-Франківщини, звідки родом він сам, колективи Феодосії та українська діаспора в Америці неодноразово зверталась до Президента України, Генерального прокурора України, голови Верховної Ради України та до прем’єр-міністра України з єдиним тільки проханням – не допустити свавілля щодо нього. Європейський суд з прав людини ще 17 липня 2015 року відкрив провадження № 36314/15 «Ганиш проти України», та до якого вже було направлено 6 додатків.
Навіть коли Ганишу пропонували тричі (у 2015, 2016 та 2019 роках) обмін на громадян України, які були затримані російськими спецслужбами, він відмовився це зробити на будь-яких умовах, так як вважає, що: «Краще померти ніж ганьбитися перед своєю родиною та друзями – як зрадник».
Натомість, на протязі останніх двох років ним було скеровано до Верховної Ради України, Міністерства юстиції України та Уповноваженого з прав людини 45 звернень з пропозиціями про внесення змін до Кримінального Кодексу, щоб безневинні громадяни не були заручниками жорстокості та беззаконня дій правоохоронних органів, насамперед, оновленої прокуратури. Невже всього цього мало для справедливого рішення суду? Скільки ще необхідно реаніматорам-кардіологам рятувати Ганиша після чергової зупинки серця (у січні поточного року це вже було вдруге), щоб він зміг нарешті побачити свою сім’ю, яку так боїться втратити та ще встигнути сказати своїм синам та дружині, як сильно він їх любить!?
