«Щоб ви розуміли, ми всім в уряді, м’яко кажучи, понарізали достатньо задач. Подивимося, як вони справляться. До всіх є претензії. Але у Зеленського є одна глобальна претензія – міністри хочуть залишатися із білими манжетами. Всі бояться брати на себе відповідальність за непопулярні рішення», – розповідає в розмові з УП співрозмовник з найближчого оточення Зеленського.
Президент постійно повторює, що дав уряду час до Нового року. З початком 2020-го може настати і час перших кадрових ротацій в уряді Гончарука.
Є міністри, під якими крісла хитаються уже. Але є й непорушні. Перш за все, мова про главу МВС Арсена Авакова.
Його «тимчасове» призначення на 6 місяців, як переконував лідер «Слуги народу» Давид Арахамія, потихеньку добігає кінця.
От тільки за місяці роботи з новим президентом Аваков перетворився з людини, яку дозволяв собі критикувати прем’єр Гончарук, на повноправного члена нової команди.
«Ми б, може, і хотіли замінити Авакова, але ким? Та і для чого?» – розводить руками один із керівників Офіса президента в розмові з УП.
Як главі МВС вдалося переконати президента Зеленського у своїй незамінності, та який вплив зараз має Арсен Аваков, розбиралась «Українська правда».
Ще рік тому Арсен Аваков був одним з двох найвпливовіших людей в українській політиці. Коли кандидат в президенти Зеленський критикував чинну на тоді владу, половину цієї критики він міг би сміливо віднести на адресу Арсена Борисовича. За рівнем впливу на прийняття рішень у країні мало хто міг змагатися з главою МВС.
Він, без перебільшення, був одним зі стовпів попередньої влади. Він – єдиний із так званої «стратегічної дев’ятки» Порошенка, хто зумів зберегти свою посаду.
Але хоч за нової влади людина у кріслі міністра внутрішніх справ не змінилась, політична реальність, в якій вона опинилась, зазнала приголомшливих змін.
До цього Аваков контролював усю квоту міністрів «Народного фронту» і був ледь не другим прем’єром. Після зміни влади він став рядовим членом Кабміну без політичної підтримки.
Ба більше, усі нові члени уряду мають за собою монобільшість в парламенті, яка їх делегувала і може підтримати чи знести. А політичної сили, яка б заступилась за Авакова, не існує. Образно кажучи, він міністр у повітрі.
Перед призначенням уряду була всього одна людина, готова публічно поручитись за вічного главу МВС. І цього вистачило. Адже тією людиною був президент Володимир Зеленський.
За тих півроку, що Володимир Зеленський при владі, глава МВС зробив усе необхідне, щоб налагодити пряму комунікацію з президентом і спробувати стати головним безпековим радником при ньому.
Кажучи метафорично, новий-старий глава МВС бачить себе у ролі такого собі політичного магістра Йода при молодому джедаї-преЗЕденті.
Він багато бачив, досконало розуміє що світлу, що темну сторони політичної сили і своїм головним завданням бачить навчання цим премудростям нового героя. А паралельно з цим, чого гріха таїти, збереження власних позицій.
«Зеленський дуже світлий персонаж, але його мають оточити люди, які знають, що робити. Інакше його обсядуть у кращому разі сірі люди», – переказують УП слова міністра люди з його оточення.
Щоб зрозуміти, чому новий президент погодився на збереження Авакова, необхідно усвідомлювати, що той міг йому запропонувати.
По-перше, в ході виборчої кампанії між Зеленським і главою МВС була домовленість: міністр забезпечує чесні вибори, а новий президент гарантує йому збереження в обоймі. І обоє підкреслено свої зобов’язання виконали.
Аваков досить демонстративно переслідував штабістів Порошенка під час кампанії за найменші порушення. Зеленський не менш демонстративно, під «особисту відповідальність» вписав Арсена Борисовича у склад нового уряду.
Крім домовленості, Аваков міг запропонувати Зе величезний досвід і вплив. Він став єдиним з попередньої влади, у кого не було відкритих конфліктів ні з ким із нової влади.
Будучи досить одіозним в очах активістів, Аваков залишався «надійним партнером», скажімо, для таких людей, як посол США Марі Йованович. І коло таких «партнерів» у глави МВС було широчезне.
Соратники колишнього президента в неофіційних розмовах скаржаться, що у Авакова «є папочка на кожного».
«Йому у цьому дуже допомагав Ігор Купранець (колишній заступник глави Нацполіції, очолював Департамент захисту економіки – УП). У нього всі на прослушці були. Тому в Авакова на всіх є компромат. І він вміє ним розпоряджатись», – розповідає УП один з колишніх високопоставлених правоохоронців.
Іншим активом Авакова залишаються добрі стосунки з лідерами добровольчих батальйонів. Можливо, глава МВС і не може прямо ними командувати у своїх політичних іграх, але у нього точно найбільше шансів домовитись з тим же «Нацкорпусом» чи іншими структурами.
Ну, і головне, чим багаторічний глава МВС міг підкупити Зеленського – це можливість одразу забезпечувати порядок. Будь-який новий міністр мусив би спершу вибудовувати стосунки з Нацполіцією, Нацгвардією і рештою підрозділів, і не факт, що ситуація у країні не вибухнула б десь в процесі.
Усі описані фактори мали свій ефект. Глава МВС не просто залишився на посаді. Поступово він зумів прописатись у списку тих, чию думку хоче знати новий президент.
Його кличуть на всі безпекові наради, він один із тих, хто формує і формулює безпековий порядок денний, він має дуже тісний контакт з новим секретарем РНБО…
Врешті, Авакова включили у склад делегації на «Нормандський саміт», хоч усі попередні рази обходилось без глави МВС. Аваков у Парижі став ледь не головним ньюзмейкером, коментуючи переговори, поки пресслужба ОП тримала незрозуміле мовчання.
Він був незвично збуджений і діловитий. Міністр отримав доступ до частини зустрічей, але охоче переповідав деталі переговорів, мабуть, зі слів інших членів делегації. Наприклад, про те, як начебто здали нерви у Суркова, чи репліку Зеленського до Лаврова з проханням «не кивати головою».
І хай Авакова «не підпускали близько до Путіна», але сама його присутність там була промовистою.
На що впливає Аваков. Темна сторона сили
Зазвичай міністр старається говорити з президентом без посередників.
Останніми тижнями Аваков регулярно зустрічався із Зеленським на Банковій та брав участь у підготовці президента до переговорів у нормандському форматі.
Такі довірливі стосунки між міністром і президентом почались не тиждень тому.
«Ще на початку літа Аваков прийшов до Зеленського і каже: «Це, це і це – червоні лінії, за які не можна переходити». І після відповіді Зеленського по всіх пунктах Арсен Борисович лишився спокійним. Зради не буде«, – розповідав УП співрозмовник з оточення міністра внутрішніх справ кілька місяців тому.
Іншим хорошим другом в ОПУ для Авакова виявився Сергій Шефір – перший помічник президента, а в минулому бізнес-партнер Зеленського у студії «Квартал 95». Дружба міністра з першим помічником президента пояснюється кількома речами.
По-перше, у Шефіра немає владних амбіцій і йому страшенно не подобається в ОПУ.
По-друге, Шефір є однолітком Авакова – їм обом по 55 років, у них багато спільних тем для розмов, вони розуміють жарти одне одного. Крім того, Шефір не Богдан.
З останнім у міністра відносини не склалися. Це не можна назвати відкритим конфліктом – між міністром і главою ОПУ склалося непублічне взаємне несприйняття.
Тому Богдан був чи не єдиним, хто хотів, щоб Зеленський поводився з Аваковим жорсткіше, особливо, коли міністр замінив своїх заступників на своїх же людей. Хоча на Банковій планували призначити йому у заступники мінімум 50% нових людей.
У владі зараз важко знайти людину, в якої легкі відносини з керівником ОПУ. На відміну від більшості чиновників, Богдан досить різкий, прагматичний, часом надто гострий у висловлюваннях.
Керівник МВС уважно спостерігає як зростав вплив Богдана на всі гілки влади. Але сам під цей вплив не пішов.
Більше того, щопонеділка в Офісі відбуваються «планірки на Банковій», куди приходять майже всі міністри. Крім Авакова.
Не завжди бачить главу МВС на своїх нарадах і прем’єр Олексій Гончарук.
За даними УП, міністр внутрішніх справ досить критично ставиться до роботи самого прем’єр-міністра. В основному – через неорганізованість та відсутність досвіду керування складними системами.
Ще до призначення Гончарук чудово розумів і розуміє зараз масштаб і небезпечність Авакова. І, за даними УП, досить ревно ставиться до проявів активності глави МВС. Прем’єр намагається бути акуратним і обережним у відносинах з міністром.
Щось схоже робить і Аваков. На засіданнях Кабміну він не перечить прем’єру, ні з ким не конфліктує, намагається бути конструктивним і робити лише слушні зауваження. Ба більше, часом він і допомагає молодим колегам.
«Міністри приходять до Авакова, як діти до дяді. Тому поможи, тому дай. А йому не шкода. Прийшов Міша Федоров, дуже хороший і світлий, каже, мовляв, дайте нам свій «кабінет водія» (база даних, так званий електронний кабінет водія, де можна сплачувати штрафи та перевіряти інформацію про автомобіль – УП), запустимо «права у смартфоні». Він йому: «Бери», – розповідає один із наближених до Авакова співрозмовників УП.
Ще одна лінія впливу Авакова – це Верховна Рада.
У попередньому парламенті міністр внутрішніх справ був частиною другої за чисельністю фракцї коаліції.
Нині в Арсена Борисовича немає аж такого значного впливу. У монобільшості до «своїх» глава МВС може зарахувати декілька депутатів.
Це, наприклад, голова правоохоронного комітету Денис Монастирський, який у минулому скликанні був помічником вірного соратника Авакова Антона Геращенка, або колишній голова поліцейської комісії Управління поліції в Харківській області Олександр Бакумов.
Дружні відносини міністр зберігає і зі своїм колишнім однопартійцем – Андрієм Іванчуком, який є одним із неформальних лідерів новоствореної депутатської групи «Довіра».
Головний вплив у парламенті Аваков має через депутатську групу «За майбутнє», яка складається з 23 депутатів, серед яких Віктор Бондар, Тарас Батенко, Ігор Палиця. Цю групу називають групою Коломойського-Авакова.
Вони добрі друзі, Коломойський регулярно зустрічається з міністром у його офісі на Богомольця. Прямо там олігарх разом з міністром внутрішніх справ можуть проводити зустрічі з іншими політиками чи посадовцями.
У 2016 році Аваков з Коломойським таємно зустрічалися у будівлі МВС із екс-прем’єром Арсенієм Яценюком та головою «Нафтогазу» Андрієм Коболєвим.
«У нас – бойова співдружність. Я з Аваковим не був знайомий особисто до 2014 року, поки він не став міністром внутрішніх справ, а я – губернатором«, – розповідав олігарх в інтерв’ю УП.
Власне, ця дружба демонструє сутність міністра Авакова, який вміє домовлятися з усіма.
Арсен Борисович одночасно зумів залишитися людиною, якій подають руку на Заході, і вести справи з олігархом, від імені якого у місії МВФ холоне серце, або який пропонує поставити на кордоні НАТО танки Росії.
Дружба з Коломойським ставить главу МВС перед вибором, адже прізвище олігарха чим далі, тим дужче дратує нового друга Авакова – Володимира Зеленського. Рано чи пізно доведеться обирати, з ким дружити і проти кого.
Швидкість, з якою псуються стосунки олігарха і президента, свідчить, що обирати доведеться досить скоро.
Роман Романюк, Роман Кравець, УП
