Напередодні президентських виборів, запланованих на осінь 2020 року, президент Молдови Ігор Додон опинився у вкрай складному становищі.

Як пише Євпропейська правда, пандемія та криза в економіці суттєво зменшують шанси проросійського президента на переобрання.

Цю проблему має вирішити кредитна лінія від РФ, яку вже порівнюють із “кредитом Януковича” 2013 року.

Однак умови російської допомоги вже викликали опір як в опозиції, так навіть всередині правлячої коаліції.

“Шпагат” більше неможливий

Як і в Україні, у Молдові виборчі перегони досить часто зводяться до того, який зовнішньополітичний вектор лобіює кандидат у президенти.

Ігор Додон, як і Партія соціалістів Республіки Молдова, що його підтримує, загалом ніколи не приховували своїх симпатій до Росії.

Під час минулорічного загострення політичної ситуації у Молдові медіапростором навіть ширилось відео, де людина, дуже схожа на президента Додона, зізнається, що Партію соціалістів фінансує Росія.

Проте після того, як головний антагоніст Додона олігарх Влад Плахотнюк втік з країни, інші політики Молдови сором’язливо замовкли про цей скандал.

Більш того, дедалі більше молдовські аналітики та політики тішать себе ілюзією, що сам Додон став менш проросійським.

Він заявив, що вирішення придністровського питання треба відкласти у часі (а отже, гадають у Молдові, не погодиться на нові сценарії Козака для Придністров’я), перестав піднімати питання денонсації Угоди про асоціацію з ЄС і навіть прагнув зустрічі з Володимиром Зеленським, вочевидь намагаючись у такий спосіб довести, що шкодує про власні заяви кількарічної давнини щодо належності Криму Росії.

Проте всі спроби “геополітичного шпагату” були зруйновані COVID-19.

Молдова, як і більшість держав світу, опинилася перед вибором: жорсткі карантинні заходи для запобігання поширенню інфекції чи відхід від карантину для швидкого відновлення економіки.

Проте цей вибір доводиться робити з оглядом на те, що восени у країні мають відбутися президентські вибори, які Додон сподівається виграти. А карантин та супутні проблеми в економіці – вкрай погані показники для вдалого старту президентської кампанії.

Щоправда, карантин відкриває і певні можливості. Наприклад, під його приводом президентські вибори можна перенести у часі, або взагалі перенести вибори до парламенту, як це пропонували партнери Партії соціалістів по коаліції – Демократична партія.

Проте кожен із цих сценаріїв погрожує соціальним вибухом. А відповідно, треба заздалегідь залатати бюджетні діри.

І тут постає традиційна проблема: де взяти гроші?

Пропозиція від Путіна

На перший погляд, відповідь проста. Якщо вже й “сидіти на шпагаті”, то й грошей просити як у Заходу, так і у Росії.

Однак усе насправді не так просто. Захід кошти виділяє: минулого тижня Молдова отримала $234 млн від МВФ. Окрім того, виділив гроші і Світовий банк – близько 70 млн.

Проте кошти від цих структур супроводжуються суворим моніторингом, вимогами проводити структурні реформи, забезпечувати прозорість фінансової системи – одним словом, для президента Додона це “нелегкі гроші”.

ЄС же взагалі грозиться виділяти кошти не уряду, а в рамках окремих проєктів, де урядовці до грошей доступу не матимуть.

З іншого боку, Росія видається значно менш перебірливою.

Ще у грудні, задовго до поширення COVID-19, Додон домовився з Путіним про те, що Москва виділить Молдові пільговий кредит. І хоча спершу йшлося про $600 млн, потім сума зменшилася вдвічі, а у фінальній версії, яку розглядали у парламенті Молдови минулого тижня, становить лише 200 млн євро, проте ці гроші можна було б одразу “влити” у дефіцитний бюджет Молдови.

Перший транш у 100 млн євро очікувався 23 травня, за п’ять місяців до президентських виборів у Молдові. Другий – 30 жовтня, невдовзі після них.

У такому підході Росія мала свій інтерес: кошти першого траншу президент Додон міг би інструменталізувати для досягнення перемоги на виборах.

Аналогія із кредитом у $15 млрд для Віктора Янковича, підписаним 2013 року, є очевидною. Такий кредит мав забезпечити перемогу проросійському президенту, додатково “прив’язавши” його до РФ.

І як сім років тому, реалізація такого плану зіткнулася із чималими проблемами.

Але щось пішло не так

На перший погляд кредит, який запропонувала Росія, має досить привабливі умови: термін 10 років, 2% річних з відстрочкою платежу в перший рік, можливість використати кошти на бюджетні потреби.

Проте опозиція відразу не сприйняла низку пунктів угоди.

По-перше, необхідність залучення російських компаній до проєктів, що будуть використовуватися на гроші, виділені Москвою.

По-друге, у разі невиплат, як за цим кредитом, так і за іншими кредитними зобов’язаннями, в тому числі приватними (на які за угодою поширюватимуться державні гарантії), Росія матиме право консолідувати борг і вимагати його негайної виплати.

По-третє, і на це вказують й українські аналітики, кошти можуть піти на інфраструктурні проєкти, в тому числі на території Придністров’я, і ці проєкти можуть мати, серед іншого, і подвійне, військове призначення (не треба забувати, що лише впродовж перших чотирьох місяців на території Придністров’я було проведено близько шістдесяти військових навчань, що координувалися Оперативною групою російських військ).

Природно, опозиційний блок ACUM (PAS та платформа DA) відразу виступив проти кредитної ініціативи та звернувся до Генпрокуратури Молдови з вимогою розслідувати обставини її ухвалення.

Проте несподіванкою для президента Додона стало те, що й інші парламентські сили також проявили характер.

Партія “Шор”, яку свого часу вважали маріонеткою олігагарха-втікача Влада Плахотнюка, відмовилася голосувати за погодження російського кредиту. Група Pro Moldova, яку очолює близький до Плахотнюка Андріан Канду, виступила зі зверненням до Конституційного суду з вимогою проаналізувати умови кредиту на предмет конституційності.

Навіть Демпартія, що входить до коаліції із соціалістами, в особі її почесного президента Думітру Дьякова, наполягла на поправках до угоди, згідно з якими державні гарантії боргів кожного окремого підприємства мають проходити процедуру узгодження з парламентом.

Більш того, у Конституційному суді, на підтримку якого міг би розраховувати президент Додон, стався “переворот”: близького до Додона голову суду Владіміра Цуркана було зміщено з посади.

А новий голова Конституційного суду Домніка Маноле призупинила кредитну угоду з Росією.

Звісно, Ігор Додон спробував “смикнути за ниточки” впливу на депутатів парламенту, що розгорнули таку бурхливу діяльність із блокування російських грошей, пригрозив їм достроковими виборами. Уряд своєю чергою роз’яснив, що без російських грошей може не вистачити коштів на зарплати та пенсії.

Така ситуація вже завдала чималої шкоди репутації Додона в очах російських партнерів.

Щоб довести Росії власну здатність виконувати домовленості, президент Додон має продемонструвати свою силу. Однак це вестиме до подальшого загострення боротьби з опозицією, партнерами по коаліції та тиску з боку Заходу.

Російської підтримки та грошей може виявитися замало для того, щоб нейтралізувати ці фактори.

Автор: Сергій Герасимчук,

експерт Ради зовнішньої політики “Українська призма”

Комментарии