Комунальні послуги, будучи однією з базових потреб громадян, — задоволення не з дешевих. Українців привчають до того, що така ж ситуація і в Європі, і в Америці. Проте в обмін на дорожнечу нашим громадянам обіцяють високу якість послуг і прозорість розрахунків за них. Але як раз, ані якості, ані прозорості не спостерігається. «Апостроф» розбирався, за що і за кого платять українці, і як їх в цьому обманюють.
Все більше українців приходять до усвідомлення того, що краще мати лічильники в квартирах для обліку споживання житлово-комунальних послуг. Так, доведеться десь заощаджувати, але, принаймні, ти точно знатимеш, скільки чого ти використовував, і скільки повинен за це заплатити. Чітко, зрозуміло, прозоро.
Однак у багатьох будинках українців як і раніше немає приладів обліку. За часів СРСР у громадян були тільки лічильники електроенергії, за яку радянські люди платили за фактом використаних ними кіловат-годин. Все інше оплачувалося за сумами в платіжках, які вписували туди ЖЕКи, грунтуючись на своїх даних. З огляду на те, що в Радянському Союзі «комуналка» була копійчаною, люди особливо не морочилися.
У перші роки незалежності України система залишалася за великим рахунком радянською, і, якщо люди не платили за комунальні послуги місяцями, а то й роками, то пов’язано це було не з їх дорожнечею, а з тим, що у багатьох просто не було грошей — від слова «зовсім». Адже на дворі були «лихі 90-е».
Однак з часом «комуналка» ставала все дорожче, і люди почали замислюватися — а чи не занадто багато ми за неї платимо? Особливо відчутними стали платежі за опалення. У багатьох українських містах у свій час практикувалася оплата за тепло протягом усього року, а не тільки під час опалювального сезону. Споживачам це було зручно — суми залишалися однаковими з місяця в місяць, хоча було абсолютно незрозуміло, звідки беруться цифри у квитанціях, і наскільки вони вірні.
Постійне зростання вартості теплової енергії викликало такий феномен як відмова від централізованого опалення, від якого почали відключатися цілими будинками, вулицями, а то і містами. У моду почали входити індивідуальні котельні.
Дорожчали й інші комунальні послуги. Другою з них по дорожнечі стала гаряча вода. Багато людей встановили бойлери (електроенергія, на подив, дорожчала не так швидко) і одночасно лічильники — якщо гарячої водою не користуєшся, то і платити за неї не треба.
Однак українці, які встановили прилади обліку, незабаром зіткнулися з неприємним сюрпризом — їм, як і іншим мешканцям, донараховували суми, що утворювалися через різницю між реальним споживанням в будинку, і тим, що визначається за нормативами.
Через деякий час, правда, цю різницю вирішили розподіляти тільки серед споживачів, у яких не встановлені лічильники, що справедливо — не хочеш платити за інших, встанови лічильник і, як то кажуть, спи спокійно.
Більш того, як відомо, зараз в новобудовах квартири вже оснащені приладами обліку споживання основних послуг ЖКГ, а тому в них кожен платить за себе.
За себе і за того хлопця
Але, як виявилося, з цього року змінилися деякі правила оплати гарячого водопостачання. Як розповів «Апострофу» киянин, який проживає в новому будинку, де у всіх мешканців є індивідуальні прилади обліку, «комунальники» з «Київтеплоенерго» поставили власників квартир перед фактом, що тепер вони повинні оплачувати гарячу воду не тільки за лічильником, а й різницю з показником загальнобудинкового лічильника — пропорційно обсягам споживання.
Раніше така методика діяла (і продовжує діяти) щодо опалення, що зрозуміло, оскільки батареї є не тільки в квартирах, але і в під’їздах, і за це теж треба платити.
Але звідки взялися невраховані обсяги гарячої води, якщо, звичайно, мова не йде про басейни з підігрівом на даху?
«Різниця в показаннях виникає через втрати всередині будинку», — пояснив «Апострофу» експерт в сфері ЖКГ Сергій Дяченко.
У цьому ж бачить причину і глава Союзу споживачів комунальних послуг Олег Попенко.
«Втрати гарячої води відбуваються в будинкових мережах. Вони не утеплені, більшість з них в поганому стані. Тому втрати гарячої води в будинку іноді досягають 20-25%», — сказав експерт в коментарі виданню.
Але є й інші причини, і головна з них — людський фактор.
Не секрет, що підприємливі громадяни завжди прагнули платити менше, для чого використовували найрізноманітніші хитрощі. Найпростіший і ефективний спосіб «обдурити» лічильник — поставити магніт, щоб уповільнити його хід. При цьому деякі народні умільці примудрялися перенаправити лічильник в зворотному напрямку — тобто у них споживання електроенергії не росло, а зменшувалася.
Очевидно, що подібні «хитрощі» використовуються і зараз. Тому не дивно, що виникає різниця між показаннями загальнобудинкового лічильника і деяких квартирних приладів.
Крім того, окремі недобросовісні мешканці роблять врізки в загальнобудинкові мережі, що дозволяє їм користуватися неврахованими обсягами гарячої води. Наприклад, для обігріву підлог. І такі є в тому самому будинку, про який йшлося вище.
Потрібно розуміти, що це далеко не поодинокі випадки.
«Їх — десятки, якщо не сотні тисяч», — говорить Олег Попенко.
Якось не дуже віриться в те, що «комунальники» про це не знають. Але тоді незрозуміло, чому вони не реагують на такі кричущі факти.
«На жаль, комунальні підприємства не мають впливу на співвласників багатоквартирних будинків. Такий закон, — розповів Олег Попенко. — Насправді, мають бути служби — в більшості країн це так звана житлово-комунальна інспекція, яка може прийти і перевірити, чи є порушення. А в Швеції, наприклад, це відповідальність компаній-управителей — там навіть без її дозволу розетку не можна замінити, не кажучи вже про більш серйозні речі. А у нас же система управителів не працює».
Однак найчастіше комунальні підприємства, які відповідальні, до речі, не тільки за надання тієї чи іншої послуги, а й за її якість, навіть не намагаються провести аудит і здійснити хоча б поверхневу перевірку. Але ж несанкціоноване втручання в роботу мереж загального користування — це правопорушення, і ними повинні займатися правоохоронні органи.
Але проводити перевірки — це додаткові витрати.
«Звичайно, їм простіше повісити це (невраховане споживання) на всіх мешканців», — говорить Сергій Дяченко.
Але це не єдина проблема, з якою стикаються мешканці багатоповерхових будинків. Як повідомили «Апострофу» інформовані джерела, столичні комунальники планують реалізувати нову схему з «доїння» мешканців — розрахунок гарячої води хочуть робити не по «кубах», а за гігакалорії.
Уже зараз представники «Київтеплоенерго» почали вести переговори з керівництвом ряду ОСББ з приводу змін методики підрахунку послуг. Втім, все це ризикує закінчитися серйозним скандалом: представники будинків різко виступають проти ідеї комунальників — хоча б тому що в квартирах у абсолютної більшості власників стоять лічильники з підрахунку обсягу води, а не гігакалорій. Закономірно, що в ОСББ небезпідставно вважають, що завдяки переходу на нову схему підрахунку послуг столичні комунальники отримають прекрасну можливість «малювати» в платіжках завищені суми.
Втрата довіри
Крім того, потрібно розуміти, що українські комунальні підприємства самі далеко не «білі і пухнасті».
Сергій Дяченко поділився особистим неприємним досвідом спілкування з компанією «Київенерго».
«Вони перенесли лічильник електроенергії на підстанцію, де знаходиться точка розподілу, до якої я не маю доступу. При цьому я не дозволив розпломбувати свій лічильник в гаражі, з якого продовжував знімати показання. І за один місяць сума виявилася в п’ять разів більше, ніж за моїм лічильником. Після моїх скарг і обіцянки звернутися до НКРЕКП (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг), через два місяці різниця була вже всього 10%», — розповів він.
І такі випадки повсюдні.
Зокрема, цього літа багато киян почали отримувати повідомлення про наявність у них заборгованості за опалення з минулого опалювального сезону. І суми для погашення виявилися зовсім немаленькими. Тут, по-перше, дивує те, чому про заборгованість стало відомо тільки за декілька місяців? Крім того, у багатьох насправді ніяких боргів не виявилося. Як розповів «Апострофу» один столичний мешканець, отримавши таку платіжку, він звернувся за уточненням в компанію, і йому пообіцяли розібратися, а через деякий час повідомили, що вони помилилися.
Але ж багато хто платить, не розібравшись.
«Якщо вам приходять якісь штрафи, донарахування, не поспішайте платити, — радить Сергій Дяченко. — Іноді буває навіть так, що кілька місяців (заборгованість) висіла, а потім — раз, і зникла, мовляв, розібралися. А якщо заплатиш, потім можеш і не повернути».
До речі, з липня кияни почали отримувати в квитанціях за опалення додатковий платіж. Людям пропонують заплатити за тепло авансом, щоб під час опалювального сезону платити менше. Логіка в цьому, безумовно, є, з огляду на те, що нас лякають подорожчанням опалення на 20-30% вже восени.
Але наскільки прозорим є такий механізм? Як дізнатися, скільки насправді коштуватиме опалення в осінньо-зимовий період без урахування зроблених авансових платежів?
Залишається тільки вірити на слово «комунальникам». Але, як бачимо, особливої довіри до них в українців немає.
