Напередодні святкування 30-ї річниці української Незалежності на прилеглій території Чорнобильської атомної станції (ЧАЕС) урочисто відкриють Централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива. Така помпезність пов’язана , зокрема, з питаннями енергетичної незалежності України, адже зараз відпрацьоване паливо вивозиться до Росії. Втім, є всі підстави припустити, що сховище наразі не готове до експлуатації. «Апостроф» розбирався, що вже встигли побудувати, і які є ризики, якщо сховище все ж таки запустять, не провівши необхідну підготовчу роботу.
Назустріч святу
НАЕК «Енергоатом» і Міністерство енергетики повідомили, що перша черга Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП), яке зводиться в Україні, отримала сертифікат Державної архітектурно-будівельної інспекції і готова до експлуатації. На доказ цього відбудеться презентація, під час якої буде продемонстрований процес завантаження контейнера з відпрацьованим паливом в сховище.
Прем’єр-міністр Денис Шмигаль назвав завершення будівництва першої черги ЦСВЯП важливим символічним кроком напередодні 30-ї річниці незалежності України. «Повноцінна реалізація програми – це черговий крок до нашої енергонезалежності, адже Україна більше не вивозитиме до Росії відпрацьоване паливо з вітчизняних АЕС», – сказав він.
Проте, на думку фахівців з ядерної безпеки, святкувати повну енергонезалежність нашої країні ще рано, а урочисті заходи з нагоди відкриття сховища є не більше чим показухою.
Подарунок нащадкам
Трохи історії. Створення ядерних реакторів ознаменувало новий етап в розвитку світової енергетики. Людство отримало практично необмежене джерело недорогої енергії, яке дозволяло стрімко розвивати індустріальну економіку. І, звичайно, країни, які володіли ядерними технологіями, з ентузіазмом схопилися за таку можливість. У другій половині ХХ століття АЕС зростали в різних частинах світу, як гриби після дощу.
Радісне збудження від приборкання «мирного атому» дещо затулило собою одну проблему: ніхто не знав, що робити далі з відпрацьованими тепловидільними елементами (ТВЕЛ). Ці елементи вже не могли використовуватися для отримання енергії, але зберігали високий рівень радіоактивності і становили значну небезпеку для людей та довкілля.
Єдиним відносно корисним застосуванням відпрацьованого палива є видобуток з нього плутонію, який застосовується при виробництві ядерної зброї. Проте такий вид переробки все одно не є вирішенням проблеми (а скоріше джерелом нових проблем). З рештою радіоактивних матеріалів все одно треба щось робити.
Поміркувавши над цим питанням, науковці, інженери і політики вирішили не перейматися і залишити проблему ядерних відходів нащадкам. А відпрацьоване паливо надійно пакувати і зберігати в спеціальних сховищах. Як правило, такі сховища розраховуються на 100 і більше років. Вважається, що до закінчення цього терміну, по-перше, значно знизиться рівень радіоактивного випромінювання відходів, а, по-друге, науковці зрештою запропонують якийсь розумний спосіб поводження з ними.
Паливо повернеться з Росії
Україна, як держава, що має розвинуту ядерну енергетику, також не стоїть осторонь цієї проблеми. В часи існування СРСР все паливо з України вивозилося на територію РРФСР, де існували підприємства, які займалися переробкою та зберіганням відходів.
Проте після здобуття Незалежності спосіб поводження з відпрацьованим паливом потрібно було змінювати, оскільки, за міжнародними правилами, всі ядерні відходи повинні зберігатися на території тих країн, звідки вони походять. Отже,якщо Україна користується ядерними реакторами, то повинна залишати рештки палива у себе.
Втім, оскільки ніяких необхідних для такого зберігання об’єктів в країні не існувало, було знайдене тимчасове рішення, яке полягало в тому, що всі відпрацьовані ТВЕЛи вивозилися до Росії і там зберігалися. А після того, як Україна створить власне сховище відпрацьованого палива, вони мають повернутися до нас.
«Вже з 2023 року відпрацьоване паливо повинне повертатися на територію України. І його подальше захоронення стане проблемою нашої країни», — розповів «Апострофу» голова Громадської ради при Державній інспекції ядерного регулювання України(Держатомрегулювання) Сергій Денісенко.
Саме тому протягом останніх років у зоні відчудження Чорнобильської АЕС триває будівництво Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива, яке повинне прийняти не лише накопичені в Росії відходи, але й ті, що в даний момент утворюються на українських АЕС — за винятком Запорізької станції, яка має власне сховище. Всього, нагадаємо, в Україні, без урахування зупиненої ЧАЕС, працюють чотири станції – вже згадана Запорізька, а також Южно-Українська, Рівненська та Хмельницька.
ЦСВЯП, згідно проєкту, буде використовувати технологію сухого зберігання ядерного палива. Вона полягає в тому, що паливо зберігається в спеціальних герметичних контейнерах на відкритих майданчиках. Така технологія вважається більш безпечною, ніж технологія мокрого зберігання (в басейнах з водою) і сьогодні реалізована в багатьох країнах, зокрема в США, Канаді, Німеччині, Швейцарії, Іспанії, Бельгії, Швеції, Великій Британії, Японії.
За словами Сергія Денісенка, на сьогоднішній день створена лише перша черга сховища, і в майбутньому воно буде в міру необхідності добудовуватися. Планується, що його кінцевий розмір буде достатнім для того, щоб вмістити все паливо, яке використають українські ядерні станції протягом найближчих 20-30 років. Вважається, що до закінчення цього терміну українські енергоблоки повністю вироблять свій ресурс, і їхня експлуатація буде зупинена. Тож і проблеми зберігання більше не буде.
Я знаю всі твої тріщинки
Втім, як ми зазначали вище, незважаючи на бадьорі реляції влади, сьогодні ще зарано говорити про успішне завершення будівництва сховища та введення його в експлуатацію.
За словами члена колегії Держатомрегулювання Ольги Кошарної, отримання сертифікату Державної архітектурно-будівельної інспекції (ДАБІ) не є кінцевою точкою будівництва. Цей сертифікат свідчить лише про завершення власне будівельних робіт. Після цього мають відбутися масштабні і всесторонні випробування всіх систем об’єкту, зокрема радіаційного контролю, фізичного захисту. Це дуже важливо, оскільки на об’єкті зберігатимуться ядерні матеріали.
До того ж і самі обставини отримання сертифіката викликають запитання.
«Цей документ був виданий надто швидко, — сказала Кошарна в коментарі виданню. — Акт про готовність об’єкта був виданий лише 12 серпня. А вже 13 серпня отримано сертифікат ДАБІ. Це лише моє оціночне судження, але така стрімкість дозволяє запідозрити наявність корупції».
Не виключає наявності корупційної складової при будівництві і Сергій Денісенко: «Протягом десяти років будівництва оціночна вартість об’єкту зросла вдесятеро. При цьому в процесі роботи ухвалювалися рішення щодо здешевлення робіт. Наприклад, коли йшлося про використання більш дешевих марок бетону, що не відповідали первинній проєктній документації».
За словами Ольги Кошарної, слід пам’ятати, що Централізоване сховище відпрацьованого палива є ядерною установкою, оскільки там зберігаються ядерні матеріали. І контроль над спорудженням і роботою ядерних установок покладено на Державну інспекцію ядерного регулювання. Саме ця організація може видавати дозволи на будівництво та введення в експлуатацію ядерних об’єктів. І на сьогоднішній день таких дозволів немає.
«Центральний документ за результатами випробувань — звіт по аналізу безпеки. І скласти цей звіт неможливо без виконання необхідних випробувань всіх систем об’єкта. За даними звіту проводиться експертиза, яка за законом має тривати не менше шести місяців. Висновки експертизи мають заслуховуватися на засіданні колегії Держатомрегулювання. І тільки тоді колегія може ухвалити рішення про видачу дозволу за запуск установки в експлуатацію. Проте на сьогоднішній день нічого цього немає», — розповідає експерт.
Наразі, за словами Кошарної, немає навіть програм випробувань систем об’єкту. Немає також експлуатаційних документів, які повинні бути узгоджені з Держатомрегулюванням: наприклад інструкції на випадок аварійних ситуацій, технологічного регламенту безпечного проведення робіт та інших. Це надзвичайно важливі документи, без яких об’єкт неможливо експлуатувати.
Окрім того, існують суттєві зауваження до якості виконання будівельних робіт. Навесні на об’єкті працювали експерти з радіаційної безпеки, які виявили численні дефекти в бетонному покритті майданчика, на якому мають зберігатися контейнери. За проєктом цей майданчик повинен мати ідеально рівну бетонну поверхню, яка повинна витримати весь термін експлуатації об’єкта, який складає 100 років.
Проте покриття, зроблене лише кілька місяців тому, вже має серйозні пошкодження.
«Тріщини виникли через те, що бетон вкладався в грудні під час дощу, — стверджує Ольга Кошарна. — При цьому марка бетону не відповідала проєктній. До того ж будівельна компанія, з якою укладено контракт на 1,1 мільярди гривень, і яка займається будівництвом ядерної установки, не має відповідного досвіду. До цього, за даними системи «Прозоро», вона займалася ремонтом цивільних об’єктів».
Навесні експерти дали припис про усунення дефектів покриття. Проте, якщо вірити свіжим фотографіям, опублікованим Ольгою Кошарною на своїй сторінці у Facebook, дефекти поверхні майданчика досі існують.
Безпека понад усе
Тому, на думку експертів, та презентація, яку анонсував уряд напередодні Дня Незалежності, буде, скоріше, символічним актом, ніж реальним запуском об’єкту в роботу.
«Уряд, звичайно, дотримується традиції перерізання стрічок напередодні святкових дат, — говорить Сергій Денісенко. — Проте в даному випадку експлуатація сховища можлива лише після отримання дозволу Державної інспекції ядерного регулювання України».
Окрім виправлення недоліків на самому об’єкті, необхідно також допрацювати механізми для перевантаження палива на залізничних станціях поблизу АЕС, з яких воно буде відправлятися до сховища. На сьогоднішній день, за даними Держатомрегулювання, вони не готові до роботи. На думку експертів, для завершення всіх необхідних робіт може знадобитися близько півроку.
«Сьогодні ми зобов’язані пересвідчитися в тому, що об’єкт відповідає всім технічним вимогам, — говорить Сергій Денісенко. — Бо в іншому випадку через декілька десятків років він може стати серйозною проблемою для нащадків».
За його словами, сьогодні Держатомрегулювання відчуває певний тиск з метою, щоб відповідні дозволи були видані навіть за наявності певних недоліків. Цей тиск проявляється в тому, що робляться заяви з боку посадовців про те, що об’єкт вже повністю готовий і має бути запущений до певної дати. Звичайно, такий тиск є неприпустимим, і всі необхідні процедури мають бути виконані в передбачений нормативами спосіб.
Адже йдеться про безпеку. Безпеку держави. І людей. Мі всі дуже добре пам’ятаємо Чорнобильську катастрофу і не хочемо її повторення. І не має жодного значення, які наближаються дати – безпека важливіше.
