В Україні найближчим часом можуть ввести обмеження для невакцинованих громадян. Про це розповів глава парламентського комітету з питань здоров’я нації Михайло Радуцький. МОЗ уже анонсувало, що в разі погіршення епідеміологічної ситуації працювати будуть школи, де вакциновано не менше 80% вчителів. Аналогічні обмеження можуть ввести для транспортників, підприємств громадського харчування й комерційних або комунальних структур, співробітники яких безпосередньо контактують із населенням. Наскільки логічні ці обмеження, що очікує Україну восени, і хто несе відповідальність за несприятливі наслідки вакцинації, в ефірі Апостроф Live на Апостроф TV розповів кандидат медичних наук, керівник Національної експертної групи з інфекційного контролю, епідеміолог Андрій Александрін.
— Що ви думаєте про ці обмеження, які анонсував Радуцький?
— Не згоден. Не категорично, але не згоден.
— Чому?
— Якби держава взяла на себе зобов’язання, зробила б систему фармаконагляду, несла б відповідальність за всі поствакцинальні ускладнення, тоді так — держава в праві видавати постанови, які зобов’язують людей вакцинуватися. Але на сьогодні, на жаль, у нас дуже багато проблем є, які потрібно доопрацьовувати. Йти насильницькими методами по відношенню до нашого суспільства, я думаю, не варто. Тут потрібно більше роз’яснювати.
— Ми в ефірі можемо говорити про те, що вакцинація — це єдиний спосіб уберегтися. Але подивіться, українці не вірять у науково-технічний прогрес. У нас будують двигуни для ракет, розвинена авіагалузь, а ми ходимо по бабках і лікуємося подорожником.
— Найголовніша думка, яку повинні доносити до суспільства про вакцинацію, — не та, що людина, яка вакцинується, не захворіє. Вона захворіти може, і це нормальний шлях. Найголовніше завдання вакцинації — це на 98–99 % знизити ризики смертності й на 95 % ризики середнього і важкого перебігу хвороби.
— Головний санлікар Ігор Кузин заявив, що вакцинованим українцям можуть послабити обмеження. Як вам така комунікація?
— Просто дивно. Знову ж, центральні органи влади грають із населенням у якусь гру. Давайте з вами розберемо: не так давно Шмигаль помпезно оголосив, що Україна входить в останній п’ятий етап вакцинації. Нагадаю, що за підсумками чотирьох етапів повинно було бути повністю вакциновано 21,5 млн громадян України. На сьогодні у нас вакциновано близько 3 млн осіб, а в нас уже почали п’ятий етап. До чого це призведе?
На сьогодні кожна держава, яка відповідально поставилася до своїх громадян, насамперед вакцинувала групи ризику. Візьмімо Великобританію й порівняємо з Російською Федерацією — чудові приклади, які можна перенести на нашу країну. Якщо рівень захворюваності й там, і там б’є рекорди, то у Великобританії, у порівнянні з минулим піком захворюваності минулої зими та весни, в 17 разів нижчий рівень смертності, тому що охоплення вакцинопрофілактикою груп ризику там вище 90 %. Так, багато хворіє, але це переважно люди молодого віку й діти, а вони часто переносять хворобу в легкій та безсимптомній формі. Так, є середня і важка, але це не так глобально, як було. У Російській Федерації теж пік захворюваності. Але за рахунок низького охоплення вакцинацією там дуже висока захворюваність і смертність. Таку ж ситуацію ми будемо спостерігати в Україні. Я думаю, що це почнеться в другій половині вересня, коли діти масово підуть у закриті колективи.
— Крім питання вакцинації є ще питання постковідного синдрому. Про нього не так багато говорять.
— У нашій країні дуже мало уваги приділяється питанню так званого постковідного синдрому. Особливо це в тих людей, які перехворіли в середній та тяжкій формах. Я знаю достатню кількість людей молодого віку, які перенесли ковід навіть півроку тому й досі до кінця не можуть відновитися.
— В яких моментах? У мене проблеми з концентрацією уваги.
— Це пов’язано і з загостренням можливих хронічних захворювань, і з більшою втомою, коли люди втомлюються за півдня, досить часто з’являються депресії. Я знаю, що люди їдуть відпочивати на 2–3 тижні, а після місяця роботи відпочинку як і не було. На сьогодні для українців є одна можливість захистити себе — це вакцинопрофілактика.
— У людей немає довіри до вакцинації. Навіть серед моїх знайомих є ті, хто говорить: я хочу подивитися, що буде.
— У моєму оточенні навпаки всі вакцинувалися. А тим, хто не вакцинувалася або роздумує, я просто говорю: «Люди, якщо з вами, не дай Бог, щось трапиться, забудьте мій номер телефону як лікаря. 103 і у звичайному режимі звертайтеся за медичною допомогою». У цьому в мене категорична позиція.
— Чи не занадто заполітизованими стають питання, пов’язані з пандемією. Будь-який «похід» на права і свободи людей спричиняє опір, у Європі поширені антиковідні протести.
— Можна всюди шукати всесвітню змову, але ми маємо дивитися на цифри. На жаль, на сьогодні ковід вийшов на перше місце за смертністю, випередивши серцево-судинні захворювання й онкологію у всьому світі. Навіть у нашій країні за осінь, зиму і весну величезна кількість смертей пов’язана з ковідом.
Спочатку ми побачили спекуляції політичні, ми побачили спекуляції фармацевтичні, які зараз тривають, у тому числі, пов’язані з вакцинацією. Наприклад, компанія Pfizer пропагує й нав’язує третю дозу вакцинації при тому, що гендиректор ВООЗ запропонував накласти вето на третю дозу доти, поки не буде рівного доступу до вакцини в громадян усіх країн світу.
Якщо ми говоримо про пандемію, то ми можемо це зупинити тільки в тому випадку, якщо вакцинуємо 65–70 % всього населення земної кулі. І тоді ми побачимо значне зниження захворюваності.
— Ви думаєте, так буде? А якщо мутує вірус?
— Вірус мутує постійно. Насправді, якщо проаналізувати наукові дослідження, то пандемію — можливо, не таку, як зараз — чекали ще з 2001 року, коли був спалах SARS CoV–1. Потім у 2006–2007 роках був MERS, і зараз у 2020 році спалахнув SARS CoV–2. Цю мутацію очікували. Ми маємо розуміти, що ми живемо у світі мікроорганізмів, а не вони в нашому. Наше завдання — навчитися з ними співіснувати. Так як ми є джерелом існування будь-якого патогена, то їх завдання не вбити все населення й померти при цьому. Вони хочуть співіснувати, як і ми.
— В Україні виробники вакцин несуть відповідальність за несприятливі наслідки? Адже раніше народні депутати проголосували за скасування відповідальності.
— Усі вакцини від ковіду, які використовуються на території України, мають рекомендацію на екстрене використання від ВООЗ. Але знову-таки є питання: чому в нашій країні та ж Moderna не зареєстрована? Вона нам дана як гуманітарна допомога. Чим вона відрізняється від того ж Pfizer або південнокорейського та індійського аналогів AstraZeneca. Чому в нас до кінця немає всієї інформації і всіх інструкцій у вільному доступі? Це говорить, що МОЗ, який відповідає за реалізацію політики у сфері охорони здоров’я, чи то не встигає, чи то лінується.
Це ж не перший випадок у країні, у 2008 році в Краматорську хлопчик помер від вакцинопрофілактики КПК (кір, краснуха, паротит), яку привезли як гумдопомогу. Головного санлікаря тоді звільнили з посади. Зараз чим це все закінчиться — ми будемо спостерігати. Ще раз кажу: вакцина, яка застосовується в Україні, ефективна, вона безпечна. Але держава повинна взяти на себе зобов’язання забезпечити не тільки наявність вакцини, а й щоби вона пройшла весь ланцюжок від виробника до моменту введення в організм людини відповідно до протоколів і стандартів. Тоді, я впевнений, не виникатиме ніяких домислів.
— Як ви думаєте, нинішній міністр охорони здоров’я теж провалив темпи вакцинації, або час ще є?
— Я думаю, що вакцинальна кампанія в країні провалена. І це не тільки проблема або відповідальність Міністерства охорони здоров’я, тому що ще минулого року неодноразово президент України заявляв, що він особисто координує ці питання. Ми бачимо постійне втручання Офісу президента в справи того ж МОЗ. Але, якщо говорити безпосередньо про Віктора Ляшка, то будучи головним державним санітарним лікарем, він був відповідальний за організацію вакцинального процесу. Тут у мене особисто до нього багато професійних претензій, тому що тут, куди б ми не їздили, рідко коли побачиш дійсно хорошу і злагоджену роботу.
— За 6 місяців 2021 року на боротьбу з COVID-19 з держбюджету виділили понад 26 млрд гривень. Близько 10 млрд витратили на лікування пацієнтів, а 9 млрд пішли на закупку вакцин.
— Особисто в мене завжди викликає посмішку те, що виділяються якісь гроші й компенсації за лікування ковідних хворих. Ні я, ні моє оточення, хто лікувався від ковіду, ніяких відшкодувань не отримали. Це дуже дорого. Так, є певні протоколи лікування, але, коли починається ковід, у тебе не тільки фізичне нездужання починається, а і психоемоційні різні розлади, можливо, панічні настрої. Людина вперше стикається із шаленою слабкістю, задишкою. Людині потрібно не один раз зробити лабораторне дослідження, не тільки протягом усього захворювання, а й на етапі відновлення. Це все вимагає величезних фінансів. Ніхто в нашій країні це не компенсує, і ніхто в нашій країні, на жаль, за це не відповідає.
Я знаю, що деякі інфекційні відділення в нашій країні, де ми працювали, дійсно мають забезпечення. Забезпечення є за великим рахунком не з боку держбюджету, а з боку місцевих адміністрацій, якихось спонсорів, донорів, меценатів або навіть людей, які перехворіли або вилікувалися в цих стаціонарах. Вони потім із вдячністю максимально починають допомагати відділенню.
