Під час візиту президента Володимира Зеленського в США був представлений План трансформації України, в якому зібрані кілька десятків потенційних проектів різних напрямів. Загальна сума пропозицій, що містяться в плані, становить 277 мільярдів доларів, що становить майже два ВВП нашої країни, при цьому більша частина цих коштів українською владою бачиться у вигляді іноземних інвестицій та кредитів. «Апостроф» розбирався, як планується трансформувати Україну, чи вдасться знайти для цього необхідне фінансування, і чи варто нам чекати американських інвестицій.
Президент Володимир Зеленський в ході візиту в США представив масштабний План трансформації України.
«Ми маємо чітке бачення, якою має стати Україна через п’ять-десять років. Це амбітний план трансформації нашої держави», — заявив глава держави під час презентації документа.
Документ, до речі, поки має лише англійську назву — A Greater Justice and Opportunity — Building Prosperous and Resilient Ukraine ( «Більше справедливості і можливостей — побудова процвітаючої і стійкої України»).
Англомовність в даному випадку, очевидно, продиктована тим, що про план було вперше заявлено в США в надії на те, що американський бізнес проявить живий інтерес до пропозицій, що в ньому містяться. При цьому в самій Україні про цей план до згаданої презентації нічого не було відомо.
Втім, і зараз подробиць про нього небагато. Виходячи зі сказаного самим Зеленським, мова йде про список близько 80 проектів у різних сферах на загальну оціночну суму в 277 мільярдів доларів.
За словами глави держави, фінансувати ці проекти планується за рахунок державного бюджету України, а також залучення програм міжнародної допомоги, кредитів, інвестицій.
У публічний простір також просочилися деякі подробиці, що стосуються даного плану. З деталями документа зміг ознайомитися і «Апостроф».
Хто в ліс, хто по дрова
Навіть побіжне знайомство з цим документом залишає враження різношерстості, спонтанності і неузгодженості запропонованих проектів.
«Те, що є, — це не план, а просто перелік проектів, а іноді просто напрямків, — сказав в коментарі виданню економіст Віктор Скаршевський. — А потрібно бачити кожен проект, розуміти, яка його економічна ефективність, які його конкретні джерела фінансування» .
«Перше враження: в цьому списку проектів — і жук, і жаба, розрізнений і невпорядкований перелік цілком різних проектів, в різних сферах, що вимагають дуже різного фінансування, які мають абсолютно різні перспективи комерційної віддачі, — погоджується старший аналітик інвестиційної компанії «Альпарі» Вадим Іосуб . — Уявляється, як в терміновому порядку, «на коліні», проводили мозковий штурм: а яких би ідей ще накидати, щоб під них попросити грошей? «
А проекти, дійсно, настільки різні, що іноді просто диву даєшся. У документі згадується досить багато масштабних проектів, таких, як, наприклад, будівництво атомних енергоблоків. Але є також, крім іншого, проект з підготовки та польоту в космос українського астронавта. «Ось, такий розкид — з одного боку, атомні електростанції, з іншого, — астронавта запустити за 60 мільйонів доларів», — іронізує Віктор Скаршевський.
Фінанси співають романси
До речі, про фінанси. Сума 277 мільярдів доларів, в яку оцінили всі проекти, вражає. Але наскільки вона реалістична?
Віктор Скаршевський нагадав, що держбюджет України становить понад 1 трильйон гривень (доходи бюджету-2021 затверджені на рівні 1,08 трильйона гривень, витрати — 1,32 трильйона гривень), тобто — близько 45 мільярдів доларів.
Не важко порахувати, що 277 мільярдів доларів — це більше шести річних бюджетів нашої країни. А, оскільки бюджетні гроші витрачаються не тільки на такі проекти, як ті, що представлені в плані трансформації, то виходить, що Україні на його реалізацію потрібно близько десяти бюджетів, каже Скаршевський.
277 мільярдів доларів — це більше шести річних бюджетів нашої країни
Ще зазначену цифру можна порівняти з ВВП України. У 2020 році він склав трохи більше 4 трильйонів гривень або 150 мільярдів доларів. Таким чином, загальна сума проектів в рамках плану трансформації — це майже два ВВП нашої країни.
Але українська влада, схоже, на бюджетні гроші особливо не розраховують. Так, з 277 мільярдів доларів з бюджету країни планується направити всього 49 мільярдів доларів, відповідно, 288 мільярдів доларів повинні прийти в країну у вигляді інвестицій і кредитів.
Але чи будуть в Україну інвестувати в таких обсягах, враховуючи, що щорічно з країни виводяться мільярди, — це питання, скоріше, є риторичним.
Мирний атом і скраплений газ
Тепер трохи докладніше про окремі проекти і суми, які планується під них залучити.
Про запуск українського астронавта в космос вже було сказано вище. Але в плані є цілком зрозумілі секторальні напрямки.
Так, в рамках проекту розвитку атомної енергетики закладена добудова третього і четвертого енергоблоків Хмельницької АЕС (про інші блоки, про які йде мова в підписаному під час візиту президента Володимира Зеленського в США меморандумі між НАЕК «Енергоатом» і американською компанією Westinghouse, взагалі нічого не говориться, незважаючи на те, що реалізація плану розрахована, максимум, на десять років). Вартість цього проекту повинна скласти 9,6 мільярда доларів.
«Але на яку економіку розрахований цей проект? Якою буде енергетика, скільки знадобиться енергії до 2030 року? Чи потрібно нам будувати атомні станції, якщо у нас відбувається деіндустріалізація, і чи потрібно нам стільки електроенергії? Якщо у нас йде депопуляція, то нам не потрібно стільки енергоресурсів «, — говорить Віктор Скаршевський.
Крім того, додає він, в умовах стрімкого скорочення населення, можливо, Україні не потрібно витрачати значні суми на житлово-комунальне господарство, адже вони зовсім немаленькі.
Так, згідно з планом, на модернізацію житлового фонду передбачається спрямувати 21 мільярд доларів, на будівництво доступного екологічного житла — ще 20 мільярдів доларів. Всього на житлово-комунальний сектор має бути витрачено близько 80 мільярдів доларів.
При цьому окремим пунктом значиться розробка стратегії нової житлової політики за 10 мільйонів доларів, зазначає Віктор Скаршевський: «Тобто, самої стратегії ще немає, але 80 мільярдів на проекти житлової сфери вже підготували».
Є ще, як мінімум, кілька проектів, які потребують пильної уваги. Один з них — синхронізація української енергетичної системи з європейською енергетичною системою. Ціна питання — 11,7 мільярда доларів. Ці гроші мають бути забезпечені виключно за рахунок інвестицій. І це при тому, що Україна взяла на себе зобов’язання приєднатися до європейської енергосистеми вже в 2023 році. Показово, що згідно з планом, на сьогодні на реалізацію цього проекту «немає достатніх ресурсів». Тоді виникає питання — а як ми в принципі збиралися здійснювати цей проект?
Далі більше. У плані є проект будівництва плавучого терміналу з прийому зрідженого газу. Як відомо, ще в 2012 році, за президента Віктора Януковича, був розроблений проект LNG-терміналу на узбережжі Чорного моря поблизу Одеси. Цей проект запам’ятався, перш за все, тим, що від іспанського підрядника відповідний меморандум підписав «лижний інструктор», котрий не мав до компанії жодного відношення. Але провалився проект абсолютно з іншої причини — Туреччина заявила, що не буде пропускати газотанкери в Чорне море через Босфор.
І ось, після майже десяти років до ідеї LNG-терміналу повернулися. Хоча навряд чи позиція Анкари за цей час змінилася. Але в новому проекті найбільше вражає не це. Головне — сума, яку на нього хочуть витратити. Йдеться про 28,7 мільярда доларів. Для порівняння — кошторис першої черги плавучого регазифікаційного терміналу Adria LNG на хорватському острові Крк потужністю 2,6 мільярда кубометрів на рік, що почав роботу в 2021 році, склав менше 300 мільйонів євро. Навіть якщо врахувати витрати на створення супутньої інфраструктури, український проект виглядає занадто дорогим.
Раз, два і … усе
Це, безумовно, далеко не повний перелік проектів, зібраних в єдиному Плані трансформації України, яких, нагадаємо, близько 80-ти.
Президент Зеленський презентував проекти в США, розраховуючи, очевидно, на те, що американські бізнесмени захочуть в них брати участь. Але чи проявлять до них інтерес інвестори?
За словами Вадима Іосуба, такий інтерес абсолютно не очевидний.
«Підхід «ми презентуємо програму, дайте під неї гроші», не працює. Інвестору треба пояснити, по-перше, в чому його вигода, а, по-друге, якщо його зацікавить та чи інша програма, чому він повинен її реалізувати саме в Україні, а не в будь-якому іншому регіоні світу, — зазначив експерт. — Іншими словами, для того щоб запустити хоча б частину програм, потрібно показати конкретні конкурентні переваги в порівнянні з іншими країнами і регіонами, які теж хотіли б залучити інвестиції».
Але деякі проекти, все ж, можуть виявитися цікавими для американців. Наприклад, це будівництво атомних енергоблоків, тим більше, що меморандум з потенційним інвестором вже підписаний.
Крім того, є проект модернізаціі і поставок в Україну нових локомотивів компанії General Electric. За словами Віктора Скаршевського, його можна буде профінансувати в рамках кредиту на 3 мільярди доларів від експортно-імпортного банку США (меморандум був підписаний в рамках візиту президента). «Бюджет проекту невеликий — 150 мільйонів доларів, терміни — 2021-2023 роки. Можливо, що це — один з проектів, який буде реалізований, — сказав експерт, додавши:» У чому американці будуть зацікавлені, так це в розробці стратегії нової житлової політики за 10 мільйонів доларів».
Глобальне потепління: зміна інвестклімату
Можливо, вдасться спокусити інвесторів ще чим-небудь, але всерйоз розраховувати на те, що всі 80 проектів вдастся реалізувати (і залучити всі 277 мільярдів доларів), не варто. Виною тому — дуже поганий інвестиційний клімат в нашій країні, через що капітали не те, що сюди не йдуть, — вони звідси втікають.
Тому перш, ніж заманювати інвесторів ефемерними прожектами, потрібно виконати домашнє завдання щодо поліпшення інвестклімату.
«Першим кроком має стати не просто запуск, а реалізація та завершення судової та антикорупційної реформ. Це — основа формування сприятливого інвестиційного клімату. Без цього великі інвестиції в країну не прийдуть, — каже Вадим Іосуб. — Але і це — необхідна, але не достатня умова для залучення інвестицій. Навіть за сприятливого для інвестицій інституційного середовища потрібно буде виграти в чисто комерційній конкуренції, показати, що інвестиції в українські програми вигідніше, ніж в інших країнах».
За великим рахунком, додамо від себе, на початковому етапі було б доцільніше відібрати, умовно, п’ять найбільш перспективних інвестиційних проектів і презентувати їх з повною деталізацією.
Хоча, звичайно, справжній план трансформації України теж потрібен.
«Але не з тим підходом, який ми бачимо в нинішньому плані, каже Віктор Скаршевський. — Повинна бути чітка, зрозуміла, доступна стратегія».
