(GERMANY OUT) Zwei Arbeiter bei der Montage einer Photovoltaik-Anlage auf einem Hausdach (Photo by Harald Lange/ullstein bild via Getty Images)

Постійне зростання цін на електроенергію та інші комунальні послуги змушує багатьох українців замислюватися над тим, як позбутися тарифного диктату. Одним з таких варіантів є досягнення енергетичної автономії шляхом встановлення в своїх оселях сонячних батарей – тобто перетворення будинку, якщо не в повноцінну фортецю, то, принаймні, в міні-електростанцію. “Апостроф” з’ясовував, скільки коштує встановити таку електростанцію на даху гаража або будинку, скільки часу піде на те, щоб відбити витрати, і чи можна ще на цьому і заробити.

Чим далі на південь, то вигідніше

В міру зростання вартості електрики та інших комунальних послуг, громадяни України все частіше задумуються про альтернативні способи забезпечення власних домівок енергією. Найбільш популярним шляхом здобуття персональної енергетичної незалежності є створення власної домашньої сонячної електростанції.

Найбільш вигідно розміщувати сонячні електростанції, як промислові, так і домашні, в південних регіонах України. В Миколаївській, Херсонській, Одеській, а також на півдні Кіровоградської, Дніпропетровської та Запорізької областей річна кількість сонячної енергії, що припадає на 1 квадратний метр площі за рік, перевищує 1220 кіловат-годин. На півночі країни, в Київській, Житомирській, Чернігівській, Сумській, Харківській областях, сонце випромінює за рік 1050-1150 кіловат-годин. А найменше опромінені сонцем Волинська область і Карпатські гори, де на метр площі припадає менше 950 кіловат-годин енергії на рік.

Це означає, що для створення електростанцій однакової потужності в південних областях знадобиться дещо менше сонячних панелей, ніж на півночі.

Головні переваги сонячних електростанцій полягають у тому, що вони здатні не лише повністю забезпечити потреби домогосподарства в електричній та тепловій енергії, але й мати надлишок електрики, яку можна продати державі за “зеленим” тарифом, непогано на цьому заробляючи.

Проте, як і кожне технічне рішення, вони мають і недоліки. Головне з них – нерегулярність та непередбачуваність виробітку енергії. Адже електростанція працює на повну потужність тільки в ясний день, а в похмуру погоду її продуктивність різко знижується. Окрім того, найбільше виробництво сонячної енергії спостерігається вдень і влітку, коли попит на енергію є найнижчим. В той же час, коли споживання енергії зростає, сонячні панелі або взагалі нічого не виробляють (вночі), або виробляють дуже мало (взимку).

“Саме тому повністю автономно від державної енергетичної системи домашня електростанція існувати не може, – розповів “Апострофу” директор компанії Solar-Tech Павло Богдан. – Вона під’єднується до мережі і вдень віддає надлишок виробленої енергії туди. А вночі отримує можливість забирати необхідну кількість енергії, використовуючи таким чином мережу, як акумулятор”.

Таку роботу станції забезпечує спеціальна апаратура і “розумні” лічильники, які рахують і ту енергію, яка видається господарством в мережу, і ту, яка ним споживається в нічний час.

В принципі, сучасна техніка дозволяє створити і повністю автономні енергетичні системи, оснащені місткими акумуляторами. Проте, за словами експерта, вони на сьогоднішній день коштують дуже дорого і в українських економічних реаліях погано окуповуються. Тож поки що вони не набули в нашій країні значної популярності.

На повну потужність

Яку ж електростанцію будувати вдома? За словами Павла Богдана, для забезпечення власних потреб домогосподарства достатньо зовсім невеликої потужності – 3-5 кіловат. Щоб створити таку станцію достатньо всього декількох сонячних панелей.

“Проте таким варіантом споживачі мало цікавляться через його низьку економічну ефективність, – говорить експерт. – Якщо родина платить за електрику 200-300 гривень на місяць, то немає великої вигоди в тому, щоб побудувати домашню електростанцію за 5 тисяч доларів, щоб зекономити таку суму. Це технічне рішення не окупиться протягом дуже багатьох років”.

Більш поширеним варіантом є будівництво дещо більшої станції, яка дозволяє забезпечити потреби господарства не лише в електриці, але в інших комунальних послугах. Дах гаражу чи навісу для машини, кілька панелей на даху – і готова станція достатньої потужності для того, щоб повністю закрити потреби в електроенергії, а за надлишок отримати кошти, яких вистачить для оплати за газ, воду, вивіз сміття тощо.

Фото: Getty images

“Ми підраховували, що установка потужністю 10 кіловат дозволяє повністю закрити всі статті витрат на комунальні послуги, – говорить Павло Богдан. – Такі станції досить часто споруджують у себе мешканці котеджних містечок у Києві і його околицях”.

Проте все ж таки найбільш популярними є домашні електростанції, розраховані на максимально дозволену законом потужність – 30 кіловат.

“Така станція, залежно від обраних панелей та іншого обладнання, обходиться зараз від 18 до 24 тисяч доларів,- говорить Павло Богдан. – Площа панелей для неї складає близько 200 квадратних метрів. Ними покривається не лише дах будинку, а будь які вільні освітлені площі – дахи повіток і гаражів, паркани тощо”.

За словами експерта, домашні електростанції стали досить популярними, особливо в південних регіонах. Це один з найпростіших видів бізнесу: знайшов необхідні кошти, встановив необхідне обладнання, а далі просто протирай час від часу панелі. Все решта сонце і техніка роблять самостійно.

При цьому держава гарантує викуп всіх надлишків виробленої енергії за вигідною і сталою ціною, яка до того ж не залежить від курсу гривні, оскільки визначається в євро. На сьогоднішній день, за словами експерта, продавці “зеленої” енергії після відрахування всіх податків отримують на руки близько 4,5 гривні за кіловат-годину.

“Баланс між виробництвом і споживанням енергії в господарстві підбивається за місяць, – говорить Павло Богдан. – Наприклад, якщо за місяць господарство виробило 1500 кіловат-годин, а спожило 1000 кіловат-годин, то за результатами місяця власник станції отримує плату за 500 кіловат-годин (приблизно 2250 гривні чистого доходу – “Апостроф”). Взимку генерація сонячної електростанції з природніх причин зменшується, а споживання енергії зростає і часто перевищує генерацію. Тоді баланс виходить від’ємним, і доводиться платити за енергію. Наприклад, якщо за місяць згенеровано 1000 кіловат-годин, а спожито 3000 кіловат-годин, то власникам доведеться заплатити за енергію, забрану з мережі – 2000 кіловат-годин”.

Але, хоча в деякі місяці власники сонячних станцій перебувають в мінусі, в цілому за рік вони заробляють досить непогані гроші.

“Кількість згенерованої енергії, як уже згадувалося, залежить від регіону, – пояснює спеціаліст. – На півдні України, де більше погожих днів, вона дещо більша, ніж на півночі. Але в середньому по Україні власникам електростанцій вдається за рік продати енергії на 6-7 тисяч доларів. Такими чином термін окупності обладнання складає близько трьох років”.

На жаль, для жителів великих міст подібний варіант вирішення енергетичних проблем підходить мало. Різниця полягає в статусі власників станції. В Україні досить просто створити і зареєструвати індивідуальну сонячну установку. Проте ОСББ чи управляючі компанії, які керують багатоквартирними будинками, мають статус юридичних осіб, для яких дозвільні процедури є набагато більш важкими. Тому, хоча багатоповерхові будинки в багатьох випадках мають досить великі площі стін і даху, які можна було б покрити сонячними панелями, вони практично не мають такої можливості через бюрократичні перепони.

В той же час, постійно збільшується попит на створення власних електростанцій з боку бізнесу: офісів, грибних ферм, кар’єрів тощо. Це дозволяє їм задовольняти власні потреби у енергії і таким чином економити значні кошти. Витрати на створення станції окуповуються приблизно за 6 років. А з огляду на те, що звичайний (не “зелений”) тариф на електроенергію постійно зростає, цей термін в майбутньому буде скорочуватися.

Фото: Апостроф / Роман Пєтушков

Приватна вигода – державна проблема

Завдяки високій економічній ефективності виробництво сонячної енергії в Україні стрімко зростає. За даними Держенергоефективності, на кінець другого кварталу 2019 року в Україні працювало 11 888 домашніх електростанцій. Всього через рік їх було вже 25 660. А за підсумками другого кварталу нинішнього року – вже 35 403.

“Таке стрімке зростання сонячної генерації призводить до виникнення дефіциту обладнання і робочих рук, – каже Павло Богдан. – Тому сьогодні існує черга на встановлення домашніх станцій на кілька місяців наперед”.

Здавалося б, можна тільки вітати розвиток “зеленої” енергетики. Проте, як уже говорилося, сонячна генерація, окрім очевидних переваг несе з собою і проблеми для енергетики країни (це стосується не тільки домашніх електростанцій, а й промислових). Переважно вони пов’язані з тим, що ця генерація повністю залежить від сил природи, на які люди не можуть справляти ніякого впливу.

“Згідно з національним планом дій з розвитку відновлюваних ресурсів енергії, в Україні було б доцільно створити сонячні електростанції загальною потужністю близько 2,3 мегавата, – говорить голова Держенергоефективності у 2014-2019 роках Сергій Савчук. – Проте на даний момент цю цифру перевищено вже майже втричі. Загальна встановлена потужність сонячних електростанцій досягла вже 6,3 мегавата”.

За словами експерта, це створює проблеми для енергетичного сектору в цілому. Адже, якщо, наприклад, зіпсувалася погода, це призводить до різкого зниження потужності сонячних електростанцій. І цю потужність необхідно компенсувати за рахунок інших видів генерації, переважно теплових електростанцій, що є досить складною технічною задачею (не кажучи про те, що ТЕС забруднюють навколишнє середовище).

Тому, на думку Сергія Савчука, на сьогоднішній день Україні варто звернути більше уваги на розвиток інших відновлюваних джерел, наприклад, біомаси і біогазу. Відповідні установки є високоманевреними і можуть швидко нарощувати потужність в той час, коли споживання електроенергії зростає – властивість, якої повністю позбавлені сонячні і вітрові електростанції.

Дефіцит маневрових потужностей, додамо від себе, є, в принципі, великою проблемою для України. Маневреність не забезпечують не тільки сонячні та вітрові електростанції, але й наприклад, атомні – на відміну від малих модульних атомних реакторів, котрі, як очікується, в нашій країні будуть встановлюватися у майбутньому.

Також важливим питанням є зростання кількості акумулюючих потужностей, які, як було зазначено вище, поки що є дуже дорогими. Але без цього повноцінний розвиток енергетики, зокрема “зеленої”, неможливий.

Комментарии