Партії та політики під час передвиборчої кампанії керуються принципом «заради перемоги всі засоби добрі», включаючи у свої програми малореальні та відверто популістські обіцянки на кшталт «знизити тарифи в надцять разів» або «подолати бідність». Після виборів вони продовжують озвучувати схожі обіцянки, щоб зберегти інтерес виборців до себе. «Слово і діло» сьогодні пропонує подивитися, які популістські обіцянки дають народні депутати. Для зручності ми поділили їх на чотири категорії.
Обіцянки без конкретних показників або плану досягнення мети
Перша категорія – ті, які важко здійснити, абстрактні обіцянки, які не мають конкретних термінів або показників для виконання, або плану досягнення мети.
Наприклад, мажоритарник від Київської області Олександр Дубінський у передвиборчій програмі обіцяв «раз і назавжди розв’язати проблему сміття» в своєму окрузі. Що депутат має на увазі під вирішенням «сміттєвої» проблеми, яким чином він її буде вирішувати (наприклад, буде лобіювати будівництво сміттєпереробного заводу) – незрозуміло.
Мажоритарник Геннадій Вацак (зараз член групи «Довіра») в програмі обіцяв подолати низькі доходи і бідність людей. По-перше, в обіцянці не вказано, що депутат вважає низькими доходом (у кожної людини є своя думка щодо цього). По-друге, нардеп не розкрив, як саме він буде піднімати доходи громадян та боротися з бідністю. По-третє, як не сумно, повністю подолати бідність неможливо.
«Слуга народу» Дмитро Любота обіцяв у програмі знищити корупцію на всіх рівнях. Хоча депутат голосував за закони, спрямовані на боротьбу з корупцією, як і бідність, її не можна повністю викорінити. Корупція існує у всіх країнах.
Його колега по фракції В’ячеслав Медяник у програмі обіцяв подолати економічні злочини. Повністю подолати їх можна, але можна створити орган для їхнього ефективного розслідування.
В’ячеслав Рубльов включив у програму обіцянку працевлаштувати молодь. Але обіцянка неконкретна – варто було вказати, скільки саме молоді і як депутат має намір працевлаштувати.
Обіцянки когось посадити або покарати
Притягати людину до кримінальної відповідальності – це компетенція правоохоронних органів і судів. Але депутати (і не тільки) часто обіцяють посадити когось.
Олександр Дубінський у програмі обіцяв «покарати всіх, хто грабував країну». Уже в статусі депутата він заявляв, що Ігор Кононенко буде сидіти.
Нардеп Олександр Качура пообіцяв зробити все для притягнення Петра Порошенка до відповідальності за «зраду національних інтересів України». Але максимум, що може зробити депутат – звернутися в правоохоронні органи з проханням провести перевірку.
Дуже абстрактна обіцянка є в програмі мажоритарника від Київської області Анни Скороход: «Ми не дамо жодним бандитам відібрати або захопити вашу землю. Винні будуть покарані». Владислав Бородін в програмі обіцяв взяти під свій контроль боротьбу з казнокрадством і місцевими корупціонерами.
Обіцянки, виконання яких залежить від міжнародної кон’юнктури
Лідерка «Батьківщини» Юлія Тимошенко обіцяла повернути Крим і відновити мир в Україні. Юрій Бойко з «Опозиційної платформи – За життя» обіцяв повернути окуповані території. Тобто це зобов’язання, ситуація з виконанням яких залежить від міжнародної ситуації або навіть волі окремих політиків (наприклад, російського президента Володимира Путіна), але точно не від нардепа.
Бойко обіцяв, що «Опозиційна платформа» поверне українські товари на російський ринок. Петро Порошенко обіцяв у 2023 році подати заявки на членство в Євросоюзі і НАТО (але ми розуміємо, що тут все залежить не від народного депутата).
Відразу кілька депутатів – Сергій Бунін, В’ячеслав Рубльов і Сергій Нагорняк – у програмі обіцяли підписати угоду про «відкрите небо» з ЄС. По-перше, переговори про угоду ведуться на рівні уряду, а по-друге, це не односторонній процес – договір повинні схвалити в ЄС.
Обіцянки, виконання яких виходить за межі депутатських повноважень
У цій категорії найбільший пласт популістських обіцянок народних депутатів: вони обіцяють те, що повинні виконати органи виконавчої влади або місцевого самоврядування.
Наприклад, в компетенції виконавчої влади та державних органів обіцянки Миколи Тищенка скоротити кількість держорганів і провести аудит державних функцій. Також як і обіцянка збільшити видобуток вітчизняного газу, яку давали Максим Грищук, Ігор Герасименко та Максим Пашковський.
Точно не нардеп може виконати обіцянку Дубінського вибрати найкращих і компетентних кандидатів для управління комунальними підприємствами.
Насправді, нардепи дуже часто намагаються взяти на себе повноваження місцевої влади, це стосується в основному мажоритарників. Дмитро Гурін «спокусився» на роботу столичного мера і обіцяв в програмі докласти зусиль, щоб зробити Київ найзеленішим містом Європи, а також обіцяв пронумерувати і описати кожне дерево в місті.
Людмила Буймістер обіцяла в програмі забезпечити будівництво паркінгів, щоб розвантажити центральну частину Шевченківського району Києва. Богдан Яременко обіцяв, що місцева влада Києва буде насамперед фінансувати системи водопостачання та опалення, ремонт доріг.
Мажоритарник Артем Дубнов у передвиборчій програмі пообіцяв сприяти поліпшенню умов відпочинку на Троєщині, а Олександр Горобець – підтримувати створення нових парків, скверів та зелених зон у Вишневому, Ірпені, Боярці та інших населених пунктах області. Всім цим повинна займатися місцева влада.
