У вівторок, 19 жовтня, Верховна Рада розблокувала можливість для підписання “антиолігархічного” закону, яке всіляко форсується Офісом президента. Проте, до самого процесу ухвалення цього документа та набуття його законноъ сили є безліч питань. Як Банкова збирається їх вирішувати – читайте в матеріалі “Апострофа“.

Піруети Стефанчука

Проваливши на радощах близько десятка однотипних постанов про скасування прийнятого в другому читанні “антиолігархічного” законопроекту №5599, “слуги” вирішили, що дорога до підписання документа остаточно відкрита: спочатку його візує нинішній спікер Руслан Стефанчук, а потім – президент Володимир Зеленський.

Тут слід нагадати, що на думку експертів, Руслан Стефанчук порушив з десяток норм регламенту Верховної Ради, коли керував прийняттям цього законопроекту наприкінці вересня. Мало того: навіть після ухвалення документа його вирішили “підшліфувати”: Стефанчук розпорядився заднім числом внести правки в стенограму, оскільки в законопроекті з’явилися низка норм, які суперечать одна одній. Наприклад, депутати проголосували відразу дві поправки щодо того, хто складає список олігархів. В результаті, виявилося, що цим можуть займатися одночасно і РНБО, і НАЗК. Останніх Стефанчук викреслив пост-фактум.

У свою чергу, вже колишній глава парламенту Дмитро Разумков заявив, що не підписуватиме законопроект, а якщо виникнуть спроби подальших фальсифікацій, подасть в Державне бюро розслідувань заяву про скоєння правопорушення. Але в “Слузі народу” такої перспективи, схоже, зовсім не злякалися. Член Комітету Верховної Ради України з питань регламенту, депутатської етики та організації роботи, “слуга” Павло Фролов заявив, що підписання закону про олігархів не Разумковим, а Стефанчуком не стане підставою для звернення до Конституційного суду з приводу законності такого рішення.

З Фроловим не погоджується політтехнолог Олексій Голобуцький, який описує коректний, на його думку, варіант виходу з ситуації, що склалася, на противагу тому, який, схоже, втілить в життя Банкова.

“Очевидно, що Стефанчук просто підпише “виправлений” варіант законопроекту, за який Рада не голосувала. Хоча по-розумному це виглядало б так: Стефанчук підписує проект, Володимир Зеленський його ветує, і потім Рада голосує вже за проект з потрібними “слугам” нормами, про те ж РНБО. Це був би більш-менш прийнятний вихід із ситуації”, – говорить “Апострофу” експерт.

Голобуцький нагадує, що нинішня влада не прагнула дотримуватися процедур та законності практично з самого початку, і це ще матиме наслідки в майбутньому.

“Я завжди згадую, з чого все почалося – це було абсолютно незрозуміле рішення КС про дострокові вибори в 2019 році. Тоді і почалося все свавілля, щодо кадрів та ухвалення законів. Якщо у нас нарешті нормально запрацює судова система – дуже багато законів будуть оскаржені і скасовані”, – говорить Голобуцький.

Механізм виходу з ситуації є

“Ідеальний” варіант, на який швидше за все не піде Зе-влада, але який став би юридично вірним виходом із ситуації, озвучив “Апострофу” адвокат Ігор Чудовський. Спочатку він звернув увагу на те, що відповідно до регламенту, текст Закону, який надходить на підпис спікеру, повинен відповідати тексту законопроекту, за який, власне, і голосували депутати. Тобто, змінювати текст законопроекту вже після його прийняття в цілому – незаконно.

“Якщо текст закону не відповідає тексту законопроекту, передбачена процедура, закріплена в ч. 3 ст. 130 та ст. 131 Закону України “Про Регламент Верховної Ради України”. Ця процедура передбачає право (не обов’язок) нардепа звернутися до спікера з пропозицією внести зміни у відповідній частині тексту. Якщо така пропозиція була висунута, спікер не підписує закон до розгляду запропонованих змін. Далі голова ВРУ виносить на розгляд запропоновані зміни. У разі успішного голосування за них, спікер повинен підписати закон, після виконання всіх формальностей, пов’язаних з внесенням змін до тексту Закону. Якщо жодна із запропонованих змін не збере необхідну кількість голосів, спікер повинен підписати текст Закону без змін. Виходячи з вимог законодавства, можна зробити висновок, що голова ВРУ не має права не підписати Закон (то тобто, по суті, накласти вето), таке право є тільки у президента України”, – говорить Чудовський.

Позитивного вердикту “Венеціанки” не буде

Але, судячи з багатьох попередніх дій влади, закон, як і анонсували в регламентному комітеті, підпише Руслан Стефанчук. Далі залишиться поставити президентську візу – і, здавалося б, справу зроблено. До речі, сам Зеленський придумав вельми цікаву “новелу” щодо експертизи законів Венеціанською комісією. А саме – він заявив, що Україна відправить на розгляд “Венеціанки” вже підписаний главою держави закон – нібито саме такого варіанту подій очікує керівництво комісії.

“По-перше, з керівником Венеціанської комісії, паном Букіккіо ми непогано знайомі. По-друге, він був, мені здається, здивований тим, що йому відправили на розгляд законопроект, який не пройшов друге читання. Тобто це не зовсім зрозумілий документ, це не остаточний закон. Мало того, що він був не проголосований і не пройшов друге читання, він не був підписаний президентом України. Тобто, він хотів би (і це його пряма мова) побачити законопроект в остаточному вигляді, вже підписаний президентом України, і тоді ми з вами отримаємо від них висновки”, – сказав Зеленський, не забувши при цьому атакувати відправленого у відставку Дмитра Разумкова.

“Я розумію, що колишній спікер дуже хотів вплинути на те, щоб депутати Верховної Ради України не голосували під час другого читання. Це був політичний крок, вважаю, що дрібний і помилковий. Тому я і зателефонував пану Букіккіо. Я йому сказав: “Я вам обіцяю, ми відправимо законопроект, який буде підписаний президентом України, щоб його дійсно розглянула Венеціанська комісія”, – підкреслив Зеленський.

Оптимізм президента не поділяє Олексій Голобуцький, зазначаючи, що “Венеціанська комісія” явно не підтримує позасудові механізми переслідування бізнесу.

“Щодо експертизи законопроекту “Венеціанкою”, то я не уявляю, як вона може дати позитивний висновок, враховуючи позасудову розправу, яка прописана в документі. Та й про дві взаємовиключні норми проекту там явно в курсі”, – вважає політтехнолог.

Піар, заради якого Зеленський, власне, й ініціював всю історію з антиолігархічним законом – звичайно, не єдиний ефект, на який розраховує влада. Політолог Віктор Небоженко нагадав про нещодавню помилку РНБО, коли в санкційний список криміналітету були помилково включені 108 осіб.

“За інформацією Офісу президента, в список криміналітету, який був затверджений історичним рішенням РНБО, помилково потрапили 108 осіб. Виникає питання, якщо РНБО не змогла сформувати реальний список “злодіїв в законі”, які осіли в Україні, то, як же вона впорається з надскладним політичним завданням складання списку українських олігархів, призначених для “санування”. Там теж можуть з’явитися прикрі помилки, в залежності від мінливої політичної ситуації, а також лояльності і щедрості олігарха”, – вважає експерт.

“Помилки” в списку товстосумів практично гарантовані, погоджується Олексій Голобуцький.

“Наближені до влади спікери постійно натякають, що з прийняттям закону вони будуть відбирати в олігархів облгази, обленерго. Подивимося, чи вийде це у них: олігархи-то люди зовсім непрості, у них армії хороших юристів, а ми все-таки є частиною міжнародної юридичної системи. Тож будуть розгляди і в ЄСПЛ, і в арбітражах. Та й реприватизація в сучасному світі – це антистимул для інвесторів, і зовсім не вітається. Зрозуміло, що приватизація проходила в непрозорих та корупційних умовах, але не починати ж з нуля, з новими господарями, які не відрізняються від старих?”, – нарікає експерт.

Звичайно, влада завжди має варіант зробити все правильно, запустивши демонополізацію в рамках існуючих законів, про що неодноразово говорили юристи-практики та фахівці з питань антимонопольного законодавства. Але це дуже складно, тому що порушується величезна кількість інтересів – а вирішувати складні проблеми на Банковій звикли “простими рішеннями”. Для цього навіть Офіс цілий є…

Комментарии