Президент Росії Володимир Путін та Олександр Лукашенко підписали Військову доктрину Союзної держави. Загалом вони затвердили 28 союзних програм, які були узгоджені під час переговорів у Кремлі ще у вересні. Ці програми спрямовані на уніфікацію законодавства Росії та Білорусі у різних сферах економіки, господарства та транспорту. Чим підписання Військової доктрини загрожує безпеці України, читайте у матеріалі «Слово і діло».
Що про підписання доктрини кажуть у Білорусі та Росії
Військова доктрина входять до основних напрямів реалізації положень Договору про створення Союзної держави між Білоруссю та Росією на 2021-2023 роки.
Володимир Путін наголосив, що підписання декрету про інтеграцію – це крок уперед, який йде на користь мешканцям обох країн і не пов’язаний із внутрішньополітичною ситуацією.
У своєму виступі російський президент заявив, що Москва та Мінськ «мають намір спільно протистояти будь-яким спробам втручання у внутрішні справи».
Окрім цього Путін кілька разів наголосив, що Білорусь є для Росії «братньою республікою».
«Наші народи завжди допомагали один одному у скрутну хвилину, ми разом захищали свободу і незалежність, пліч-о-пліч боролися із зовнішніми ворогами. Для Росії Білорусь не просто навіть добрий сусід та найближчий союзник, а по-справжньому братня республіка, братський народ. ми прагнемо робити все, щоб так було завжди», – наголосив Путін.
Державний секретар Союзної держави Білорусі та Росії Дмитро Мезенцев відзначив, що ухвалення документів «обумовлено зміною військово-політичної ситуації в регіоні, виникненням нових загроз та викликів для Росії та Білорусі».
«Нова військова доктрина дозволить підвищити рівень узгодженості оборонної політики, своєчасно адаптувати завдання міністерств оборони з урахуванням змін, що відбуваються у регіоні, у військово-політичній обстановці», – заявив Мезенцев.
Також він додав, що завдяки високому рівню взаємодії між країнами, їхні кордони будуть надійно захищеними.
Як раніше зазначав міністр оборони Російської Федерації Сергій Шойгу, підготовка нової Військової доктрини стала наслідком військових загроз, а також політичного та економічного тиску з боку західних країн.
Олександр Лукашенко раніше заявив, що Союзна держава для Мінська є «пріоритетом із пріоритетів» і зазначив, що спільними з Москвою зусиллями вдалося створити унікальну інтеграційну модель, «завдяки якій забезпечуються рівні права білорусів та росіян».
Які загрози несе для України зближення Росії та Білорусі
Ще наприкінці травня 2021 року міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба заявив, що зближення Росії та Білорусі є великою загрозою національній безпеці України, оскільки Росія використовуватиме Мінськ як плацдарм для подальшої агресії.
«Безумовно, подальше зближення Білорусі з Росією – це симетричне зростання загрози використання Білорусі Росією для нарощування агресії проти нашої держави», – розповідав Кулеба під час виступу у програмі Право на владу.
У коментарі «Слово і діло» військовий експерт Олег Жданов пояснив, що підписанням військової доктрини дві країни фактично об’єднують свої військові зусилля.
«Тобто, якщо раніше Україні протистояли лише збройні сили Російської Федерації, то тепер додаються ще й збройні сили Білорусі», – зазначив експерт.
За його словами, тепер у Росії та Білорусі постає єдина система військового управління і об’єднання зусиль щодо захисту один одного.
«Тому з підписанням цієї доктрини, Україна може розглядати Білорусь, як імовірного противника, так як ми розглядаємо сьогодні Росію. Адже тепер вони стають одним цілим», – додав він.
Таким чином, на Україну одразу з обох сторін (з Півночі та Сходу) можуть тиснути війська.
«Після підписання такої доктрини, генеральний штаб збройних сил Білорусі повинен розробити відповідні плани. Це можуть бути плани зокрема і наступальної операції і на територію України», – вважає Жданов.
Політолог Олег Саакян у коментарі «Слово і діло» зауважив, що Військова доктрина може стати просто множником до тих загроз, які вже існують.
«Російські війська присутні на території Білорусі, є інтеграція між військами, і цією доктриною ризики просто підвищуються у кілька разів. З іншого боку, чим менша суб’єктність Білорусі, тим більше шансів того, що РФ захоче нею скористатися як маріонеткою для більш агресивних дій», – зазначив він.
За його словами, для України, ще з того моменту, як Лукашенко потрапив у повну залежність від Путіна, ризики вже були і зараз вони просто продовжують зростати,
«Це просто черговий крок. І такі кроки ще будуть, зокрема, можливе розширення присутності Росії на території Білорусі через військові бази, або через перекидання додатково авіації, можливо будуть певні інтеграційні кроки на рівні керівництва між військовими відомствами», – розповів Саакян.
У вересні Білорусь та Росія провели спільні військові навчання – «Захід-2021», на яких відпрацьовували наступальні дії.
На території Білорусі ці навчання проводились у Брестській області і були направлені на Захід, а на території Росії – у Воронезькій області, і теж були направлені на Захід (власне, у цьому випадку на Україну).
«Навчання «Захід-2021» проходили трохи в зміненому вигляді від задуму, адже Лукашенко пустив на територію Білорусі не дивізію, як було попереднього разу, а лише один полк, який він спровадив одразу після закінчення навчання», – зазначив військовий експерт.
За його словами, саме тому Росія була змушена частину навчань проводити у Воронезькій області.
«Оскільки, це вийшли не такі показові навчання, а більшою мірою внутрішні, Росія звернула їх на добу раніше, адже НАТО не змогло побачити усього того, що могло б побачити на території Білорусі», – додав він.
Водночас, на думку політолога Олега Саакяна, цьогоріч відпрацьовували інші військові завдання, тому через це частина навчань була перекинута на територію Росії.
«РФ хотілося б, щоб ці навчання захопили і географію акваторії Чорного моря, і щоб білоруські війська потрапили на навчання в окупований Крим. Скоріше за все, варто очікувати це у майбутньому», – зазначив він.
На думку Жданова, у такій ситуації Україна може лише заявити про своє занепокоєння.
«Це справа кожної держави. Україна не може втручатися у внутрішні справи сусідніх держав. Звісно, Україні буде прикро, що сусідня держава (Білорусь – ред.) не проявляє до нас такого дружнього характеру (але водночас і не виказує агресії)», – вважає експерт.
Він наголосив, що Олександр Лукашенко постійно запевняє, що не буде нападати на Україну, адже наша країна є доволі великим ринком збуту для продукції, яку випускає Білорусь, тому у цьому сенсі вони від нас залежать.
«Зазвичай, такі угоди передбачають доступ до військових баз країни, доступу військ на територію, можливо, взаємне будівництво військових білоруських баз на території Росії і навпаки. Але тут є політичні особливості. Справа у тому, що Олександр Лукашенко не дуже поспішає пускати збройні сили Росії на території Білорусі», – пояснив Жданов.
За словами експерта, Лукашенко боїться, що Путін може застосувати силовий варіант блокування та подальше усунення Лукашенка від влади.
На думку Саакяна, Україні потрібно готуватися до того, що українсько-білоруський кордон – це весь час потенційно кордон з РФ.
«Україні треба застосовувати стандартний комплекс дій військового характеру – протидія можливим військовим загрозам на цій території, робота спецслужб, видозмінений режим роботи місцевих адміністрацій», – вважає експерт.
Тобто, за його словами, тепер для України територія потенційних бойових дій значно розширюється і становище країни стає більш вразливим.
Водночас, підписання такої військової доктрини становить потенційну загрозу й для інших країн.
Так, на думку Олега Жданова, Генеральна асамблея НАТО може віднести Білорусь до ймовірних противників альянсу, адже вони з Росією стають єдиною системою безпеки і військового управління.
За словами Саакяна, військова доктрина може становити загрози і для Балтійських країн, і для Польщі. Ба більше, це черговий виклик для загальноєвропейської колективної безпеки.
Водночас він додав, що у ЄС ризики військового характеру вже і так розраховуються стосовно Білорусі як плацдарму російських дій.
«Ця ситуація не склалася сьогодні і несподівано – це лише посилення тих процесів, які вже були розпочаті. Тому у ЄС просто можуть почати діяти більш послідовно та рішуче», – резюмував він.
