Нещодавно влада Грузії, яку Україні ставили, як приклад успішної легалізації грального бізнесу, висловилися про введення жорсткої заборони на онлайн-казино. Згідно із заявою прем’єр-міністра країни Іраклія Гарібашвілі через цей гральний сектор з економіки Грузії виводяться величезні гроші, а населення тотально заражається лудоманією. Чи може подібне чекати на Україну, розбирався «Апостроф«.
Рай для азарту
Всім, хто хоч раз бував в аеропортах Тбілісі та Батумі, доводилося бачити чоловіків у довгих білих сорочках з картатими хустками на голові, які тримає джгут-обод. За чоловіками, як правило, йдуть жінки в чорних шатах із закритими обличчями та діти. Ці мусульмани з Арабських Еміратів, Катару та Кувейту прибувають до християнської Грузії для того, щоб розважитись у казино, яких у цих ісламських державах немає. Зрозуміло, що приїжджають до Грузії не бідні люди та залишають у цій країні не маленькі гроші.
Гемблінг у Грузії легалізований ще на початку 1990-х років, коли влада країни вирішила зробити гральний бізнес однією з статей доходів до державного бюджету. В Україні ж азартні ігри легалізовані лише торік, і представники гемблінг-індустрії постійно називають Грузію як приклад успішного кейсу.
Наприклад, перший заступник голови експертної ради КРАІЛ Борис Баум заявив: «Наша амбіція — зібрати від 5 до 7 мільярдів гривень до бюджету. Розуміємо, що оборот прибутковості цього ринку дорівнює десь 50 мільярдів гривень. Тому що в маленькій Грузії цей показник — 120 мільярдів гривень, 4 мільярди доларів. А Україна набагато більше».
А ось що думає топ-менеджер казино Shangri La Даррен Кін : «Грузія має стати прикладом для України у розвитку грального бізнесу… Грузія – це місце, в якому дуже легко вести бізнес… У Грузії зробили так, щоб іноземцям було зручно приїхати та витратити гроші : там немає податку на виграш, а також існують спрощені правила в’їзду та отримання віз».
Про прибутковість грального бізнесу в Грузії говорить і статистика . Так на 1 січня 2021 року оборот індустрії азарту становив 31,7 млрд. ларі, а за темпом зростання цей сектор випереджає всі інші галузі економіки. А, наприклад, у 2010 році оборот грального сектора становив 143 млн. ларі. Тобто за 10 років зростання склало 22 000%.
Зворотній бік
Здавалося б, цифри прибутковості в економіку Грузії від гемблінгу вражаючі, і владі країни начебто є чим пишається. Але, як відомо, кожна медаль має дві сторони. І в даному конкретному випадку зворотній бік «грузинської азартної медалі» досить непривабливий. Її навіть називають національною трагедією.
Справа в тому, що окрім наземних казино, де грають переважно іноземці, існують ще й онлайн-казино.
У лютому 2020 року перед будинком Адміністрації уряду Грузії, прошла акція протесту «Скажи ні азартним іграм». Причиною її стала повальна лудоманія. Причина в тому, що азартні ігри для грузинів стали не способом розважитися і відпочити, а спробою заробити. Методом заробітку стала гра в онлайн-казино. І до цієї гри дедалі більше долучається молодь.
«Реклами висять скрізь. Вони не грузинською, адже туристи їх не читають? Туризм – це добре, але коли пишуть, що грузинський народ на рік витрачає набагато більше на ігри, ніж на їжу, що понад 70% населення Грузії залежні від азартних ігор , — це вже рівноцінно трагедії і національної біді «, — говорить грузинський експерт Петро Мамрадзе.
І справді, лудоманія в Грузії досягла загрозливих розмірів. Неурядова організація «Центр дослідження азартних ігор і запобігання лудоманії» провела в десяти тбіліських школах опитування , в результаті якого з’ясувалося, що 48% (!) Учнів грають в азартні ігри.
НУО звертає увагу на те, що школярі отримують інформацію про онлайн-казино в основному з реклами в Інтернеті. Крім цього, зовнішня реклама азартних ігор розташована в Грузії поблизу шкіл, не кажучи вже про громадський транспорт.
Офіційної статистики кількості людей, які страждають на ігрову залежність у Грузії, немає. А ось неофіційні дані підтверджують, що кількість гравців в Грузії вже перевищила півмільйона чоловік, при населенні в 3,723 млн. Тобто, лудоманом є кожен п’ятий житель Грузії.
Засновник Центру по боротьбі з профілактикою лудоманії Гуга Беселія називає гральну залежність хворобою. «Лудоманія — це хвороба. Цю проблему слід розглядати в контексті хвороби, а не в контексті соціальної проблеми. Це хвороба, яка створює соціальні проблеми, про які ми говоримо», — зазначив експерт.
До речі, ігроманію Всесвітня організація здоров’я офіційно вважає психічним захворюванням.
Тривожна статистика, хай і неофіційна, пройняла, нарешті, і владу Грузії. Так, 22 листопада прем’єр-міністр країни Іраклій Гарібашвілі на засіданні уряду заявив про необхідність заборони онлайн-казино.
Гарібашвілі зазначив, що переважна більшість ігроманів у Грузії — безробітні і нужденні люди. За словами глави уряду, в результаті роботи онлайн-казино Грузія вже втратила 1,5 мільярда (!!!) ларі, тому що більшість цих компаній є зарубіжними.
Але, виходить, схаменулися в Грузії надто пізно — коли виразка лудоманії вже вразила значну частину суспільства.
На ті ж граблі
А що ж відбувається з гральним бізнесом в Україні? Тут можна констатувати, що наша країна рухається шляхом Грузії, але ось тільки зовсім не в кількості зароблених від ігорки коштів до бюджету (їх, якрвз нема — податкових надходжень зовсім, а грошей за ліцензії в кілька разів менше плану, — ред.), а в питаннях безконтрольності та відсутності захисту від лудоманії.
Після легалізації азартних ігор оператори гральної індустрії зосередилися в основному на онлайні. Причому, у нас, як і в Грузії, реклама онлайн-казино заполонила не тільки Ютьюб, Фейсбук та інші соціальні мережі. Гральні онлайн-платформи пропонують свої послуги де тільки можна: у громадському транспорті, на вулицях міст. Причому для залучення якнайбільшої кількості українців до гри власники онлайн-казино використовують знаменитостей, таких як Олег Скрипка, Олександр Усик, Оля Полякова та ін. Більше того, як ми раніше писали в рекламі онлайн-казино, навіть використовують образ президента України Володимира Зеленського.
До речі, люди, які займаються впровадженням легального грального бізнесу, визнають, що з рекламою онлайн-майданчиків нічого зробити не можуть. Ось що сказав із цього приводу той же Борис Баум: «Що ми можемо зробити з цим Скрипкою? (Скрипка брав участь в одній із реклам онлайн-казино, — ред.) Місто розклеїло їхню рекламу. Ми теж нічого зробити не можемо».
Свою думку щодо того, чи загрожують Україні такі ж проблеми, як у Грузії висловив у коментарі «Апострофу» кандидат політичних наук, юрист Олексій Буряченко.
«Ми крок за кроком повторюємо те, що відбувається в Грузії. Тут питання полягає у контролі з боку держави, — каже експерт, — А онлайн-казино держава повною мірою не контролює. Створення системи онлайн-моніторингу відкладено на кілька років. Іноземні інвестори, на яких так сподівається влада, прорахували рентабельність і включилися в онлайн-сегмент, який дуже затребуваний. Навіщо їм щось будувати, вкладати якісь гроші в інфраструктуру? В онлайн нічого вкладати особливо не потрібно. Тому у нас і вийшов суттєвий перекіс у бік онлайну. У нас, як і в Грузії, гроші з онлайн-майданчиків витікають із країни, оскільки кінцеві бенефіціари цих операторів знаходяться в офшорах».
Лудоманів, на думку Олексія Буряченка, в Україні також чимало. Так, є реєстр людей, які страждають на ігрову залежність, але він відноситься до офлайн-закладів, а в онлайні ніхто лудоманів не контролює.
«Я прихильник легалізації грального бізнесу. Але він має бути організований з розумом і приносити реальні гроші до бюджету. Наша ж влада, навпаки, з легалізацією ігорки зіграла на користь тіньовикам», — вважає Буряченко.
«Свого часу і закордонні експерти зазначали, що слід спочатку побудувати систему контролю за гральним бізнесом, і лише потім дозволяти роботу закладів. Інакше ризикуємо отримати безконтрольний бізнес і не отримати грошей до бюджету. Система онлайн-контролю — це те, з чого повинна починатиметься легалізація. Це фактично фундамент, на якому має далі будуватись весь азартний сектор. Тим не менш, ми вирішили «йти своїм шляхом» і почати будувати будинок з даху. Нічого хорошого з цього не могло вийти», — зазначала раніше у коментарі «Апострофу» засновниця «Ліги антитрасту», держуповноважена АМКУ у 2015-2019 рр. Агія Загребельська.
Ще напередодні запуску легального грального ринку в Україні європейський експерт, керуючий партнер юридичної фірми Pharumlegal EU Філіп Влеммінк також говорив, що при розробці закону про азартні ігри необхідно стежити за тим, щоб він підтримував послідовну політику, а не тільки прагнув максимізувати надходження грошових коштів у скарбницю. Насамперед, це захист населення від ігроманії.
«Поки не буде готова стратегія розвитку ринку, поки не розроблені інструменти контролю та не підготовлені інструменти захисту гравців (тобто план протидії ігроманії, критерії оцінки законності та чесності ігор), ринок запускати не можна», — попереджав експерт.
Однак влада України весь ринок азартних ігор запустила і думку експертів проігнорувала. Плоди такого рішення доведеться пожинати вже найближчим часом. І, дивлячись на сьогоднішні рішення уряду Грузії, вже можна з упевненістю констатувати — йти шляхом Грузії, як закликають представники гемблінг-індустрії, нам не варто. А варто сконцентруватися — на негайному забезпеченні прозорості грального ринку, його контролі з боку держави та захисті від лудоманії.
