Градус напруженості у світовому інформаційному полі щодо можливої агресії Росії проти України зростає. У п’ятницю, 3 грудня, міністр оборони Олексій Рєзніков заявив, що кінець січня розглядається як найімовірніший час для військової ескалації з боку Росії. У таких прогнозах він не одинокий – західні ЗМІ та топ-політики теж констатують концентрацію військового угруповання РФ біля кордонів з Україною. Зокрема, у суботу, 4 грудня, видання The Washington Post з посиланням на джерела у розвідці США повідомило, що американська розвідка повідомляє про плани Кремля атакувати Україну на кількох фронтах вже на початку наступного року за участю 175 тисяч військовослужбовців. Тим часом, Кремль публічно наполягає на «фінляндизації» України, вимагаючи юридичних гарантій нерозширення НАТО на Схід. «Апостроф» розбирався в тому, з чим пов’язане нагнітання ситуації і коли чекати на розв’язку.
В очікуванні нападу
Найімовірнішим часом для військової ескалації з боку Росії розглядається кінець січня, проте ескалації можна уникнути, а в іншому випадку Україна та її партнери будуть давати відсіч, заявив міністр оборони Олексій Резніков під час запитання до уряду 3 грудня. За його словами, Росія протягом року застосовує тактику своєрідних «хвиль», створюючи концентрацію військ неподалік українських кордонів, після чого особовий склад відводився до місць постійної дислокації, а техніка залишається, і це дозволяє супротивникові скоротити час на розгортання. Рєзніков також підкреслив, що Росією вже розпочато зимові навчання поблизу кордонів України, активізовано розвідку, перевіряється зв’язок та здійснюються заходи щодо маскування.
«У квітні та вересні цього року Росія стягувала до наших кордонів понад 50 батальйонно-тактичних груп. Зараз навколо України та у тимчасово окупованому Криму у постійній готовності перебуває 41 батальйонно-тактична група, з яких 33 – на постійній основі, 8 – додатково сумарна кількість військ на території Російської Федерації, а також на тимчасово окупованих територіях, які можуть бути задіяні в ескалації, сьогодні оцінюється в 94,3 тисячі осіб», — сказав він.
В американських ЗМІ підтверджують можливість агресії. У суботу, 4 грудня, The Washington Post з посиланням на свої джерела повідомив, що американська розвідка повідомляє про плани Кремля атакувати Україну на кількох фронтах вже на початку наступного року за участю 175 тисяч військовослужбовців, зведених до 100 батальйонно-тактичних груп.
Те, що Росія також нагнітає ситуацію вже не просто версія чи припущення, а факт, оскільки російський президент Володимир Путін, виступаючи на розширеному засіданні колегії МЗС, прямо заявив, що потрібно, щоб поточний стан напруги зберігався на Заході якнайбільше.
Паралельно з цим у Росії створюються необхідні інформаційні приводи, за допомогою яких можна було б виправдати необхідність вторгнення. Так, 2 грудня стало відомо про затримання співробітниками ФСБ у трьох регіонах Росії двох агентів СБУ — Зіновія Коваля та його сина Ігоря, які нібито прибули до РФ для «збирання інформації та здійснення фото- та відеозйомки стратегічно важливих підприємств життєзабезпечення та об’єктів транспортної інфраструктури».
Крім того, у ФСБ заявили про затримання нібито агента Головного управління розвідки Міністерства оборони України, який був направлений на територію РФ з метою вчинення терористичного акту.
У СБУ назвали повідомлення російських спецслужб фейком, але спроби створити такий собі український Гляйвіц є. Причому місце для здійснення такої провокації може бути обрано Білорусь, самопроголошений президент якої — Олександр Лукашенко, схоже, остаточно увійшов до російської орбіти, практично визнавши, що окупований Крим належить РФ. Також Лукашенко натякнув, що у разі гіпотетичного військового конфлікту між Україною та Росією стане на бік Росії.
Однак того ж дня, 2 грудня, справжня мета нагнітання напруги Росією почала прояснятися. На церемонії вручення вірчих грамот послами іноземних держав, що знову прибули, Володимир Путін заявив, що РФ пропонує почати предметні переговори щодо досягнення юридичних гарантій нерозширення НАТО на Схід, оскільки на західних рубежах Росії наростає загроза, враховуючи наскільки близько до російських кордонів висунулась військова інфраструктура НАТО.
«Нам потрібні саме правові, юридичні гарантії, оскільки західні колеги не виконали взяті на себе відповідні усні зобов’язання. Всім відомо про усні запевнення, що НАТО не розширюватиметься на Схід. По суті, законні російські занепокоєння у безпеці були проігноровані. І зараз їх продовжують ігнорувати далі», – заявив Путін.
Володимир Путін
На цю заяву відразу ж відреагували в Альянсі, зокрема Йєнс Столтенберг заявив, що «лише Україна та 30 країн-членів НАТО мають вирішувати, коли Україна буде готова вступити до Альянсу».
«Росія не має права вето в цьому питанні і не має права контролювати своїх сусідів», — заявив Йєнс Столтенберг.
Однак Росія на цьому не зупинилася і вже пропонує поділити «сферу впливу» в Європі. Міністр закордонних справ Сергій Лавров, виступаючи перед ОБСЄ, заявив, що Європа повертається до «кошмару військової конфронтації», і висловив сподівання, що пропозиції Росії щодо нового пакту про європейську безпеку будуть уважно розглянуті.
Чого хоче досягти Кремль
Примітно, що в поточній ситуації, коли ризик ескалації особливо великий, позиція США та НАТО вийшла досить жорсткою. Останнє слово залишилося за президентом США Джо Байденом. У відповідь на вимоги Росії президент США Джо Байден сказав, що не сприймає нічиїх «червоних ліній».
«Ми знаємо про дії Росії вже давно, і я чекаю, що ми проведемо довгу дискусію з Путіним. Я не приймаю нічиїх «червоних ліній», — зазначив він.
Де-факто це стало запрошенням на переговори.
Чого досягає Путін підвищенням таких ставок? «Танці Путіна з бубном і військами поблизу кордонів з Україною потрібні для того, щоб змусити Захід піти на новий розподіл зон впливу так званої «фінляндизації» України. Гарно. Але неоригінально», — зазначає директор Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння Михайло Самусь.
На думку відомого дипломата, колишнього в.о. міністра закордонних справ Володимира Хандогія, НАТО – не єдина тема, яка цікавить Кремль.
«Чому таке нагнітання відбувається саме зараз? Існує припущення, що тиск на Європу, зокрема на Німеччину та Україну, а також залучення США – все це робиться Росією, щоб мати козир у торгах за «Північний потік-2″, що зараз у нас почалася активна співпраця з НАТО – зроблено деякі кроки, які підвищують наш статус, і ми досить далеко просунулися у напрямку досягнення стандартів НАТО та взаємосумісності. Сторони членів НАТО, і для того, щоб ця політична воля не з’явилася, Росія і нагнітає цю істерію, щоб у Парижі та в Берліні знову затремтіли, та ще й важливий момент, який завжди потрібно мати на увазі – це внутрішньополітична ситуація в Україні, яка не відрізняється стабільністю, що дає підстави потенційним агресорам погріти руки на цьому», — сказав «Апострофу» Володимир Хандогій.
За словами співдиректора програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки, координатора міжнародних проектів Центру Разумкова Олексія Мельника, у Кремлі користуються і політичною дестабілізацією у низці країн ЄС.
«З конкретних причин нагнітання можна виділити величезне бажання Путіна якнайшвидше зустрітися з Байденом, при цьому створивши сприятливі переговорні умови для себе. Це стосується і злощасного «Північного потоку-2″, який може бути розіграний як одна з поступок із боку Заходу. Так і взагалі Путін ніколи не відмовлявся від тези про те, що Росія розглядає зближення України з НАТО і з Європейським союзом як загрозу для своєї безпеки. Тобто тут багато факторів, і швидше за все не можна виділити якийсь один», — вважає експерт Олексій Мельник.
Джо Байден та Володимир Путін
Чи нападе Росія
Варіант того, що Росія може зірватися і напасти — існує, але мова, швидше за все, про удар, а не про окупацію нових територій. В даному випадку більшою небезпекою є можливе вторгнення, скільки внутрішньополітична криза та енергетичний колапс всередині України, яким скористається Росія, здійснивши невелику військову операцію, яку вони будуть представляти, як надання гуманітарної допомоги окупованим територіям, вважає політолог Віталій Кулик.
«Ціна цьому – можливо примусити Київ та Захід до підписання нових аналогів Мінським паперам: про політичний статус, про вибори, про реінтеграцію, про визнання регіонів їх як сторони переговорів. Для Києва це неприйнятно. Якщо Путін каже, що необхідно мати документи про нерозширення НАТО, то це може бути частиною глобального контексту, але західні лідери не відрефлексували на позицію Москви в позитивному для Росії ключі, що навіть лояльні Москві експерти з Білого дому теж не виявили якоїсь діяльності з супроводу цієї ініціативи Путіна. Тобто розширюватися НАТО, швидше за все, не буде, але давати Путіну якісь письмові гарантії чи угоди, або примушувати Україну до зміни Конституції з метою відмови від норми, де метою є інтеграція в НАТО, ніхто на Заході не буде», — зазначає експерт «Апострофу «.
У свою чергу Олексій Мельник наголосив, що наразі важливою є активізація роботи на дипломатичному фронті.
«Потрібно всіма силами добиватися того, щоб наші західні партнери озвучили в чому полягатиме їхня підтримка для України. Важливо, щоб були озвучені хоча б деякі пункти з тих страшних санкцій та заходів, які Захід готовий вжити у разі вторгнення Росії чи ескалації. Це може або має спрацювати як стримуючий фактор для потенційного агресора, і як моральна підтримка, щоб в Україні не було паніки, бо якщо розглядати те, що зараз відбувається на інформаційному фронті, то Росія намагається всіляко переконати, що Україна — це розмінна монета. І що окрім глибокого занепокоєння ні на яку реальну підтримку з боку Заходу розраховувати не варто, тобто це той наратив, який бажано змінити на користь України. не довести до такої ситуації, коли наша переконаність перевірятиметься реальними діями», — сказав експерт.
Історія з нагнітанням ситуації та характер приготувань Росії більше нагадує акт залякування та примусу до переговорів.
«Швидше за все, йдеться про якісь постановки точок та підведення рис під етапи певних ситуацій, де немає остаточних рішень, а не тільки про Україну та український кейс. Росія потребує не загострення або нового гострого конфлікту із Заходом, а скоріше розрядки, і переформатування правил існування у новому пост-ковидному чи ковідному світі. Тому, швидше за все, це торги з високими ставками», — підсумував Віталій Кулик.
