Приводом для протестів у Казахстані стало значне підвищення цін на скраплений газ, який добувають всередині країни. На хвилі незадоволення казахського народу розгорнулася боротьба внутрішньополітичних кланів. Які наслідки матиме народний бунт та кому геополітично може нашкодити дестабілізація Казахстану — в ефірі Апостроф Live на Апостроф TV розповів експерт із питань міжнародної політики та Близького Сходу ІЛІЯ КУСА.
— Що ви думаєте про події в Казахстані? Чи хтось цього очікував?
— Спрогнозувати де, коли і як виникнуть протести, у якій країні, у принципі неможливо. Мало хто взагалі сподівався на протести, та варто сказати, що тло, на якому це все відбувається, у принципі цілком закономірне. Разом із колегами ми ще у 2020 році прогнозували, що саме соціальна радикалізація людей у ковідний та постковідний періоди, а також соціальна та економічна нерівність — це два ключових тренди, які будуть характерні для багатьох країн світу, коли вони будуть виходити з коронавірусної кризи.
У Казахстані соціально-економічна нерівність дуже сильно відчувалася, бо значна частина людей вважала і відчувала себе бідними. На їхню думку, це несправедливо, що в багатій на нафту та газ країні більшість жителів живе дуже скромно.
Тому те, що приводом для протестів стало підвищення ціни на газ, не є чимось дивним. Але зараз, на мою думку, у цій ситуації зовнішній фактор грає мінімальну роль, поки що. Тут більше внутрішньої політики, тому що на всі ці протести також нашаровується багаторічна проблема Казахстану — політична клановість, яка для нього характерна, і боротьба різних груп еліт. Тут зараз мова може йти про боротьбу між, наприклад, командою нового президента Токаєва й командою екс-президента Назарбаєва на тлі протестів, які зараз охопили, зокрема, Алмати.
— Наскільки Токаєв зацікавлений, щоби зараз ситуація напружувалася? Чи щоби все це припинилося?
— Ви мабуть помітили, що немає ніяких гасел проти Токаєва. Є гасла про те, щоби пішов Назарбаєв та його команда. Я думаю, що президент не зацікавлений у тому, щоби ситуація виходила з-під контролю. Я думаю, що казахська влада робитиме все, щоб уникнути жертв, тому що це перше, що радикалізує будь-який протест.
І взагалі контролювати протести доволі складно, і я не думаю, що цей протест він контролює. Просто зараз для нинішнього президента, якщо протести вщухнуть швидко, це буде комфортний привід знайти винуватих серед, наприклад, старих еліт і відповідно прийняти певні кадрові рішення.
Вони вже відбулися: уряд відправлений у відставку, заарештований директор газопереробного підприємства в Мангістауської області, звільнений держсекретар Кримбек Кушербаєв, який був одним із прихильників Назарбаєва, його замінили на людину, яку пов’язують із Токаєвим.
Тобто мені здається, що зараз усе це буде насамперед про внутрішньо-політичну боротьбу. Якщо криза затягнеться, будуть жертви, вона стане більш радикальною, тоді я не виключаю і втручання зовнішніх сил, тому що дестабілізація Казахстану не вигідна Китаю та Російській Федерації.
— Що може спровокувати радикалізацію? Кому із зовнішніх гравців може бути вигідна дестабілізація ситуації в Казахстані?
— Насправді в Казахстані комерційний інтерес є з боку багатьох країн: російські, британські, американські компанії там працюють на багатьох нафто-газових покладах. Мені здається, що дестабілізація сама по собі нікому не вигідна. Інша справа, що політичні зміни можуть бути вигідні Заходу, які хотіли би бачити на чолі Казахстану більш лояльний, прозахідний уряд. А росіяни давно вже незадоволені націоналістичною риторикою казахської влади, яка почалася ще за Назарбаєва — дерусифікацією багатьох регіонів. Демократичні тенденції в Казахстані такі, що часто етнічне російськомовне населення зменшується дуже сильно.
Для Китаю Казахстан ключова ланка в їхньому «Шовковому шляху» через центральну Азію. Тому якщо ситуація буде виходити з-під контролю, Росія та Китай будуть першими намагатися допомогти чинній владі.
З боку Заходу я великої реакції не очікую, тому що ми бачимо, що США і країни Європи зараз занадто занурені у свої внутрішні справи.
