Наприкінці минулого року Мінсоцполітики переможно відрапортувало про те, що в Україні зросли пенсії. Це пов’язано зі зростанням прожиткового мінімуму та мінімальної зарплати з 1 грудня 2021 року (саме до цих показників і прив’язана пенсія). Будь-яке підвищення, звісно, добре. Однак якщо подивитися на індекс зростання споживчих цін за минулий рік, то стає очевидним, що підвищення пенсій просто було «з’їдено» інфляцією і суттєво не позначилося на гаманцях пенсіонерів. Як в Україні виживають ті, хто вже більше не може працювати, і що з цим має намір робити влада — з’ясовував «Апостроф«.
«З’їдені» пенсії
За даними Мінсоцполітики, середній розмір пенсії в Україні у грудні минулого року становив 3980 гривень. Це на 546 гривень більше у порівнянні з груднем 2020 року (зростання склало 16%). Але це, як кажуть, «середня температура по палаті», адже мінімальна пенсія у країні становить лише 1934 гривні (виросла на 80 гривень або на 4%).
А що ж сталося із цінами на продукти харчування за рік?
За даними Державної служби статистики, за минулий рік ціни на харчові продукти зросли майже на 12%. Таким чином підвищення середньої пенсії практично ніяк не позначилося на доходах пенсіонерів, а зростання мінімальної пенсії навіть не покрило річний «стрибок» цін на продовольство.
Але, знову ж таки, зростання цін на продукти на 12% — це «середня температура». За окремими категоріями товарів ціни «підскочили» значно більше.
Так, на першому місці антирейтингу соняшникова олія, яка стала дорожчою на 40%. На 31% подорожчав цукор і на 23% масло та жири, на 16% став дорожчим хліб.
Ну і, звичайно, зросли ціни на послуги ЖКГ: у середньому на 10%. І на ліки – на 4%.
Варіанти виходу
Чому ціни так зросли? Вся справа в енергетичній кризі, яка вибухнула у світі в другій половині минулого року і триває досі. Згідно з інформацією Мінекономіки, у грудні 2021 року ціна імпортного газу становила майже 1200 доларів за тисячу кубометрів, показавши зростання на 60%. І якщо для населення ціни залишилися фіксованими (завдяки річним контрактам), то промисловість повною мірою відчула принади кризи на ринку енергоносіїв. А зросла ціна газу – зросла і собівартість виробництва кінцевої продукції.
Зрозуміло, що зниження купівельної спроможності національної валюти — проблема не лише України. Але влади сусідніх країн з нею активно борються. Принаймні намагаються. Наприклад, у Польщі виступили з ініціативою запровадження нульового ПДВ на основні продукти харчування. Нагадаємо, що 20% податку на додану вартість сплачують усі українці при купівлі товарів та послуг.
«В Україні на рівні податкового комітету також періодично порушується це питання: встановлювати різні ставки ПДВ», — пояснює «Апострофу» економіст, головний експерт НБУ Андрій Блінов.
Та чи спрацює у нас такий механізм, при тому, що надходження від ПДВ – основна стаття доходів українського бюджету, а за прогнозами НБУ, дефіцит головного кошторису країни у 2022 році й так складе 4% від ВВП. Чи не вб’є український бюджет скорочення надходжень від ПДВ?
На думку економіста Павла Кухти, держбюджет справді недорахується коштів унаслідок таких податкових послаблень. Але тут треба вибирати, що важливіше.
«Бюджет – інструмент досягнення цілей для людей і для країни. Не люди для бюджету, а бюджет для людей. Якщо ми бачимо, що основною проблемою цього року буде зростання цін на продукти харчування, то це вже критична ситуація. Якщо це пріоритетна проблема, бюджетний ресурс спрямовується на пріоритети, адже бюджет — це інструмент вирішення проблем, і якщо у нас проблема зростання цін, то давайте його використати. Тимчасово ми маємо пом’якшити зростання цін для людей. Не треба знижувати ПДВ на все підряд, але на якісь цільові групи товарів, які є соціально важливими, це можна зробити», — каже «Апострофу» Кухта.
Втім, на думку Блінова, зниження ставки ПДВ або доведення її взагалі до нуля — не загасить цінової пожежі.
«Це рішення. Але в силу особливості еластичності цін, просте зниження податку ніколи не призводить до зміни вартості товару, оскільки виробники намагаються просто закласти підвищення вартості в рамках зниження податку, — запевняє Блінов. — Ця ідея вимагає ретельного державного контролю за націнкою та моніторингу за групами товарів, на які відбулося зниження ціни. Та я не виключаю, що цього року будуть рішення щодо зниження ПДВ на товари першої необхідності».
Ще одна ідея щодо порятунку цін звучить вже від президента. Так, економічний радник гаранта Олег Устенко днями заявив, що владою розглядається варіант запровадження «продуктових чеків» для незахищених верств населення.
Однак і цей сценарій далекий від ідеалу.
«Ці талони повинні діяти не за принципом, коли держава наказує комусь постачати масло, м’ясо, молоко, хліб за певними цінами певним категоріям людей. Держава має шукати можливості, щоб або компенсувати продавцям різницю в ціні, або постачати продукти з держрезерву. Наприклад, у період низьких цін держава поповнює резерв і протягом року за ціною закупівлі видає людям ці товари. Та, наскільки ми розуміємо, подібних закупівель не було, тому ідея талонів принаймні до найближчого врожаю нереалізована – це призведе до дефіциту та вимивання товарів», — Зазначає Андрій Блінов.
За великим рахунком, за словами Блінова, будь-яке втручання держави в регулювання цін на внутрішньому ринку не закінчиться нічим добрим.
«Адже українська економіка відкрита і вкрай складно відв’язати наші ціни від взаємодії зі світовими. За великих обсягів поставок українського продовольства на експорт, підприємства знаходитимуть тисячу та один спосіб постачати товари на ті ринки, де за них краще платять. Відповідно, якщо на українському ринку товари коштуватимуть менше, ніж на світовому, то незабаром на українському ринку утвориться дефіцит. І тоді справді будуть потрібні серйозні методи державного регулювання», — запевняє Блінов.
Боротьба із «симптомами»
Але ж треба щось робити, інакше з такими темпами зростання цін гривня ризикує стрімко знецінитися.
Логічно було б боротися не з наслідками проблеми, а її причинами. Тобто, знижувати ціни не на продовольство, а на енергоносії.
«Якщо причина лише у блакитному паливі, то не виключено, що уряду з точки зору витрат, вигідніше було б вирішувати питання газового ринку та постачання газу за більш помірними цінами. Можливо, виникне питання про дотування постачання газу для промисловості. Адже треба боротися швидше з причиною, а не вводити складну систему обліку, яка забиратиме додаткові ресурси», — резюмує Блінов.
Не можна сказати, що уряд не намагається зменшити ціну на блакитне паливо для промисловості. Але робиться це якось «криво».
Так, під ялинку газовидобувним компаніям Кабмін зробив несподіваний «подарунок»: зобов’язав приватних газовиків із січня по квітень продавати 20% видобутого блакитного палива на українській біржі, та ще й з націнкою не більше 25% для підприємств, які виробляють борошно, яйця, олію та молоко. За розрахунками уряду, завдяки такому регулюванню вже в перший місяць 2022 року підприємства, що випускають соціальні продукти, отримають 80 мільйонів кубометрів газу за зниженою ціною.
Проте самі газовики називають таке рішення КМУ незаконним та погрожують судами.
«Неринкові механізми не лише не допоможуть врегулювати енергетичну кризу в Україні, а й навпаки – посилять її ще більше і призведуть до ще більшої імпортозалежності в майбутньому. За останні 5 років приватні газовидобувні підприємства збільшили обсяги видобутку природного газу більш ніж на 20%. Водночас, зупинка інвестиційної діяльності (а вона справді може скоротитися, адже газовикам буде не вигідно продавати «дешевий» газ, – «Апостроф») цілком логічно призведе до щорічного падіння газовидобутку, зменшення податків до державного та місцевого бюджетів, скорочення робочих місць у секторі та суміжних галузях», — йдеться у заяві асоціації газодобувних компаній України.
У підсумку, вже на початку 2022 року українська влада має скласти іспит на професійну придатність, щоб збалансувати ціни на продукти або хоча б нівелювати збитки для населення від шокового зростання.
