Загроза широкомасштабного вторгнення російських військ змушує українців серйозно замислитися про захист країни та домашнього вогнища зі зброєю в руках. «Апостроф» розбирався, як нагнітання великої війни вплинуло на вітчизняний ринок зброї та послуг із поводженням з нею.
Ставайте в чергу
Багаточисельнні тривожні повідомлення про мождиве вторгнення примусили багатьох українців вчергове задуматися про власний вклад в захист своєї країни. І в першу чергу про те чим можна зустріти ворога. В результаті, це суттєво пожвавило торгівлю зброєю.
«Продажі суттєво зросли за всіма дозволеними видами і калібрами зброї, — розповів експерт ринку зброї на умовах анонімності. — Підвищений попит виник навіть на мисливські варіанти таких застарілих видів стрілецької зброї, як «мосінка» (гвинтівка Мосіна-Нагана, яка знаходилася на озброєнні російської армії ще з 1891 року — «Апостроф») та СГД (снайперська гвинтівка Драгунова, прийнята на озброєння в 1963 році — «Апостроф»). На сьогоднішній день попит на всі види вогнепальної зброї перевищує звичайний рівень на десятки процентів. А за деякими видами — і в декілька разів. Значне пожвавлення спостерігається і на вторинному ринку зброї.»
Одночасно зріс і попит на набої. За словами експерта, на сьогоднішній день в зброярських магазинах майже неможливо вільно придбати патрони. Виняток складають лише надто дорогі боєприпаси — по 50-80 гривень за штуку. Звичайні ж набої люди замовляють наперед. Значно виріс також і попит на порох.
Причому серед покупців не лише люди, які завжди цікавилися зброєю. Сьогодні про її придбання задумалося досить багато людей, які раніше були до неї байдужі. І оскільки для отримання необхідних дозволів потрібно виконати значну кількість процедур, які займають немало часу, торгівці пропонують таку схему, при якій людина може напереред оплатити потрібну їй рушницю, а отримати її на руки лише після того, як всі формальності будуть завершені.
Одночасно зріс попит і на послуги з навчання володіння зброєю. На сьогоднішній день українські тири, як ті, що знаходяться в приміщеннях, так і ты, що розташовані просто неба, працюють з максимальним навантаженням.
«Черги зросли в середньому на 30%, — говорить експерт. — В деяких тирах люди записуються на місяць вперед».
Недешеве задоволення
Зброярські магазини пропонують покупцям широкий вибір різних моделей. Наприклад, карабін на основі автомата Калашникова, переоснащений на українських підприємствах, можна придбати за 25-27 тисяч гривень.
Відносно недорогі карабіни імпортного виробництва пропонують по 30-45 тисяч гривень.
Покупцям, які обмежені в коштах, пропонують придбати більш дешеву гладкоствольну зброю. Ціни на помпові рушниці стартують від 5 тисяч гривень, проте фахівці попереджають, що така зброя скоріше розрахована на тих, хто хоче мати рушницю вдома «про всяк випадок». Якщо ж у покупця є плани щодо більш-менш регулярних тренувань, то варто подумати про придбання більш дорогих моделей, ціни на які коливаються в межах 13-20 тисяч гривень.
Підвищений попит на набої призвів до того, що найбільш доступні позиції сьогодні досить важко придбати. Так, наприклад, хоча ціни патрони калібру 7,62 міліметра починаються від 20 гривень, наразі в наявності їх практично немає. Якщо покупець не згоден чекати нових надходжень, йому доведеться купувати набої по 40-50 гривень за штуку.
Боєприпаси для гладкоствольної зброї, як і сама зброя, більш демократичні за ціною. До того ж, їх сьогодні легше знайти у продажу. Набої з картеччю або кулею коштують 17-30 гривень за штуку.
Здобути навички володіння зброєю під керівництвом кваліфікованих інструкторів пропонує велика кількість підприємств. Заняття у стрільбі з пістолету в тирі тривалістю 1 годину, що включає в себе можливість зробити 50 пострілів, коштує в середньому 1200-1600 гривень, в залежності від того, які саме моделі зброї використовуються при цьому.
Для стрільців, що використовують довгоствольну зброю, оренда місця на відкритому стрільбищі за містом обійдеться, як правило, в 500-700 гривень на годину плюс вартість використаних набоїв.
Для людей, які щойно придбали зброю і бажають оволодіти базовими навичками зі стрільби, клуби пропонують спеціальні курси тривалістю 4-5 годин, які включають в себе як теоретичні заняття, так і практичні вправи. Вартість курсу стрільби з пістолета складає 4200-6000 тисяч гривень. Навчання стрільбі з карабіна обійдеться у 4800-7000 тисяч гривень.
Така вартість послуг, звичайно, є досить високою для пересічної української родини. Проте високий попит на них показує, що громадяни готові платити за те, щоб оволодіти навичками, які можуть допомогти захистити свій дім і країну.
В тероборону зі своєю рушницею
«В тому, що зараз спостерігається підвищений попит на зброю і послуги тирів, немає нічого незвичайного, — вважає голова наглядової ради Української асоціації власників зброї Георгій Учайкін. — Українці завжди в ситуації небезпеки купували зброю або здобували її в бою. За роки нинішньої війни такі періоди траплялися неодноразово.»
В Україні є значна кількість людей, готових застосувати зброю в разі агресії, вважає експерт. І одним з головних завдань держави є правильне використання їхнього ентузіазму і навичок. Традиційним способом, який використовує значна кількість країн, є залучення цих людей до підрозділів територіальної оборони, які повинні виступати на захист країни у випадку нападу. Нещодавно держава приступила до формування територіальної оборони, проте, на думку Георгія Учайкіна, прийнята концепція не є оптимальною.
«Звичайно, сама ідея територіальної оборони є чудовою, адже на випадок бойових дій набагато краще бути у складі підрозділу, який пройшов спеціальне навчання і бойове злагодження, знає свої задачі і має кваліфікованого командира. Але без належного озброєння створити такі підрозділи неможливо», — пояснює експерт.
Бійці територіальної оборони
Досвід країн, які побудували найбільш ефективні системи територіальної оборони, — Швейцарія, Ізраїль, Естонія — показує, що в усіх випадках за бійцями закріплюється їхня особиста зброя. З цією зброєю учасники тероборони проходять регулярні навчання, а в проміжку між ними вона знаходиться у них вдома. Наприклад, кожен боєць підрозділів естонського Союзу оборони » Кайтселійт» має вдома автомат і ящик з набоями. Завдяки цьому ці загони здатні протягом двох годин розгортатися і приступати до виконання завдань.
Українська ж модель територіальної оборони поки що взагалі не передбачає надання потенційним бійцям зброї. Тому багато хто з власників зброї, за словами Гергія Учайкіна, ставиться до новоутворених підрозділів скептично. Щоправда, нещодавно Верховна Рада ухвалила закон, який дозволяє підрозділам використовувати власну мисливську зброю.
Звичайно, загони, озброєні різноманітною і різнокаліберною зброєю, — не найкращий варіант. Постачання їх боєприпасами стає практично неможливою задачею. А самостійну закупівлю набоїв, як вже йшлося вище, може собі дозволити далеко не кожна українська родина.
Правда, міністр оборони Олексій Резніков обіцяє, що в майбутньому все ж таки планується закріпити за бійцями зброю. Передбачається, що вона зберігатиметься не вдома у учасників загонів, а в спеціальних пунктах. Проте, навіть якщо це буде зроблено, це не вирішить всіх питань.
«Поки що виглядає так, що це будуть великі пункти, розташовані за містом, — говорить Георгій Учайкін. — Але зрозуміло, що коли настане «час Ч», транспорт зупиниться, автошляхи будуть забиті. Таким чином загони тероборони не зможуть зібратися і виявляться недієздатними. До того ж, такі великі пункти з великою кількістю зброї неминуче стануть ціллю для диверсійних груп ворога.»
На думку Георгія Учайкіна, небажання влади озброїти підрозділи територіальної оборони штатною зброєю свідчить про те, що вона не довіряє своїм громадянам. Тож для того, щоб створити дійсно дієвий механізм територіальної оборони обом сторонам потрібно зробити кроки назустріч. «Бо там, де немає довіри — немає результату,» — підсумував експерт.
