В останні півтора місяці внутрішня ситуація в Україні була бурхливою. Однією з найбільш яскравих подій стало повернення в країну з-за кордону п’ятого президента, народного депутата Петра Порошенка після того, як 20 грудня йому біло повідомлено про підозру в держзраді та переданий виклик на допит у Держабюро розслідувань. Порошенку інкримінують розірвання торгових контрактів на постачання вугілля з Південно-Африканською Республікою та укладання угод із представниками «адміністрацій» ОРДЛО, пише АіФ в Україні.
«На ситуацію всередині країни, як правило, впливають фінансові групи. Він є однією з цих фінансових груп, ми розуміємо, вони звозять людей, ми це бачимо – це ж відкрита інформація, це не брехня – звозять людей з різних областей… У непростий час люди хочуть заробити копійку – хтось так приходить, хтось із власної волі це робить… Тому якщо хитати – їх там, цих груп три-чотири, їх не так багато – зараз вони такі гроші, як раніше, не заробляють…, і тому ми бачимо, що стільки фінансів вони не виділяють, як це було», – сказав Зеленський.
17 січня 2022 г. Порошенко повернувся в Україну рейсовим літаком з Польщі. Прогнозували, що його затримають в аеропорту, але цього не сталося. Натомість, він зміг виступити на стихійному мітингу біля летовища перед прихильниками. У той же день у Печерському райсуді Києва розпочалося засідання у цій справі. 19 січня суд призначив Порошенку запобіжний захід у вигляді особистого зобовʼязання. Водночас, політик мусив здати закордонний паспорт, прибувати за першої вимоги до суду та слідчих і не може їхати за межі Києва та Київської області без попередження. Слідство у його справі, як і мітинги протесту під стінами суду, наразі тривають.
Разом із тим, під мурами Верховної Ради з 25 січня продовжуються протести у рамках акції руху «SaveФОП» під назвою «Влада, приймай або йди геть!», учасники якої протестуютують проти тотальної фіскалізації, тобто використання касових апаратів. Під час протестів за участі декілька сотен осіб поліції довелося перекрити центр Києва, відбулися сутички активістів з поліцією, пройшли затримання протестантів, що загрожували штурмувати парламент, якщо до їхніх вимог не прислухаються.
Однак, як повідомила учасниця акції Галина Капітун, її учасники оголосили протест безстроковим. Також вона анонсувала невдовзі «великий всеукраїнський протест».
«Великий всеукраїнський протест планується через тиждень, бо наразі Верховна Рада працює до п’ятниці. Ми будемо тут стояти і усіма силами показувати, що ми не здаємося, і ми не здамося», – зазначила Капітун.
Водночас, 31 січня стало відомо, що в Україні затримали групу осіб, які, за даними правоохоронців, планували влаштувати масові заворушення у кількох областях та у Києві. Як повідомляється, вони мали битися з поліцією, також заздалегідь була заготовлена бутафорська кров, яка нібито мала пролитися серед активістів. Учасників акцій, за даними поліції, шукали за гроші. На організацію заворушень нібито було виділено мільйон гривень.
«На жаль, явища платних мітингів у нас досить часті, і це не перший мітинг проплачений, але саме цей мітинг від початку був спрямований на розбалансування внутрішньополітичної ситуації та насильство проти правоохоронців та інших осіб… Це була лише перша акція із цілої низки запланованих», — зазначив голова МВС Денис Монастирський.
Крім цього, у неділю 30 січня в Києві на Майдані Незалежності відбулася акція вдячності союзникам України Thanks friends, на яку зібралися 200 осіб. Організатором акції стала політична партія та громадська організація «Демократична Сокира».
«Наша подяка – не для іноземних політиків. Наша подяка для народів Великої Британії, США, Польщі, Естонії, Литви, Латвії, Канади, Чехії та Туреччини. Бо саме за гроші цих людей, платників податків – літаки з озброєнням долітають до України. Ми хочемо, щоб ці люди знали: зброя в надійних руках. Для нас це дуже важливо. Ми вдячні. І хочемо, щоб наші іноземні друзі теж про це знали», – зазначили її організатори.
Що передбачають соціологи
Незважаючи на такі бурхливі, начебто, події, соціологи твердять: протестна активність українців рік від року меншає, і наразі впала до рекордного рівня. Про це свідчать результати опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС), з яких випливає, що 63,7% опитаних респондентів не мають наміру брати участь у будь-яких акціях протесту. У ході дослідження у людей запитували, чи готові вони протестувати. За даними КМІС, частка тих, хто стверджує, що не готові брати участь у будь-яких акціях масового протесту, змінилася з 57% у 2020 році до 64% у 2021 році. У грудні 2021 року в акціях протесту були готові брати участь 32,4% дорослих мешканців України, зокрема 15,7% українців вбачають свій протест в участі у виборчій кампанії. 11,3% – згодні брати участь у санкціонованих мітингах та демонстраціях, 10,3% – у зборі підписів під колективними зверненнями.
Радикально налаштованих громадян залишилося зовсім мало — 2,4% респондентів заявили, що готові брати участь у страйках, а 2,2% — у пікетуванні державних установ. Тих, хто готовий влаштовувати голодування, набралося лише 1,5%, а захоплювати будівлі -1%.
Загалом зазначається, що, порівняно з 2020 роком, рівень готовності до участі в акціях соціального протесту знизився на 5,6%. Найнижчим він є у східному регіоні (69,8% не готові до протестів), найвищим – у центральному (58% не готові до протестів). У західному та південному регіонах ситуація практично не відрізняється (не готові до протестів 65,4% та 66,7% відповідно).
«…Готовність протестувати зараз нижча, ніж була рік тому, — зазначав гендиректор КМІС Володимир Паніотто рік тому, цьогоріч лише підтвердивши актуальність тодішніх висновків. — Ці дані показують, що навряд чи це можливо. Є у нас 2,6% людей, які готові приймати участь у несанкціонованих виступах, 2% готові приймати участь у страйках. Звісно, 2% людей для Києва – це, приблизно, 20 тисяч. І тому якщо не Майдан, то імітацію Майдану, такий маленький «майданчик» на 10-20 тисяч людей завжди можна організувати. Але, звичайно, це буде такий штучний Майдан, організований політиками, а не суспільний вибух».
Водночас науковець додав, що соціологи не змогли передбачити Майдан ні 2004-го, ні 2013-го року.
«Тому якщо відбудеться якась така подія, котра буде тригером, «спусковим гачком», Майдан може виникнути незважаючи на те, що наші дані цього не показують. Так, у 2004 році 36% були готові приймати участь у протестах, а у 2013-му (ми напередодні Майдану якраз провели дослідження) тільки 22%, тобто, у півтора рази менше, заявили про готовність протестувати», — пояснив він.
Як не створити тригер
Січневі казахстанські протести стривожили політиків багатьох країн та викликали своєрідний аудит протестних настроїв. Аналітики часто порівнювали ці події з Майданом у 2013-2014 рр.
Як відомо, тригером протестів у Казахстані стало кратне зростання вартості енергоносіїв, зокрема, зниженого газу, використання якого в країні було дуже поширеним. Однак потім ці протести, під час яких здавалося, що ситуація вже виходить з-під контролю, швидко зійшли нанівець. Різке зростання цін на енергоносії в Європі восени 2021 р. також не стало тригером для бурхливих протестів, нагадують експерти. За їхніми словами, ймовірно, окрім різкого стрибка цін на газ, повинні мати місце ще й інші умови для переростання пасивного невдоволення у вуличні протести.
У будь-якому випадку, владі непогано було би замислитись над тим, аби не дратувати людей без підстав. Адже у березні 2021 було опубліковане соцопитування Центра ім. Разумкова, результати якого свідчать про схильність українців, насамперед, до економічних протестів. Найчастіше громадяни могли би брати участь у законних акціях протесту в разі значного підвищення тарифів на комунальні послуги (36%) та цін на найнеобхідніше (33%). Третьою «популярною» причиною може бути невиплата зарплат (23% респондентів). 15% респондентів готові взяти участь в акціях на захист прав людей, чиї права були порушені, а 14,5% — проти здачі владою національних інтересів у конфлікті з РФ.
Водночас, політолог Володимир Фесенко вважає, що політичні чвари можна й не відкладати на потім.
«Я теоретично з цим можу погодитися: не найкращий час зараз для будь-яких конфліктів. Проте, давайте поставимо питання інакше: а коли і як розслідувати цю справу?», — зазначив він, коментуючи політичну доцільність слідчих дій проти Порошенка зараз, коли зовнішня ситуація навколо України вкрай нестабільна.
Таку точку зору можна й не сприймати. До того ж, громадянські акції подяки, на відміну від проплачених мітингів, є безсумнівною ознакою цивілізованості суспільства. Щодо всіх інших випадків: хоч ми й живемо у країні, де можна вільно висловлювали свою точку зору, кожному важливо усвідомлювати: зараз – дуже складний час для України, коли наша єдність стає запорукою збереження держави. Тому цей момент — не найкращий для «різких рухів» ані з боку влади, ані з боку опозиції, ані з боку громадян.
