Сьогодні у будь-якому ТРЦ, кафе та ресторані звучить музика, яка покликана піднімати нам настрій. Але ніхто з відвідувачів не замислюється про те, що музичні твори мають авторів і ці автори, як вітчизняні, так і зарубіжні, повинні отримувати за використання своєї музики винагороду, яка називається роялті. Так заведено у всьому цивілізованому світі, до якого належить і Україна. Тільки на відміну від усього цивілізованого світу, в нашій країні, автори отримують у вигляді роялті якісь у повному розумінні цього слова копійки, а ось керівники організацій з управління авторськими правами – мільйони. Ця проблема особливо загострилася в пандемію. Раніше українські артисти основний дохід отримували від концертів та корпоративів та особливої уваги на роялті не звертали. Тепер, коли концертів та корпоративів стало дуже мало, з’ясувалося, що на роялті артистів наживалися інші люди. Більше того, вони зробили із цього бізнес, що неабияк нагадував кримінальний. Про те, як і ким були організовані схеми “освоєння” авторських грошей, хто цей процес лобіював і що тепер зміниться читайте в матеріалі “Апострофа“.

Звинувачення в хабарі

29 жовтня 2021 року в одному з готелів Києва співробітниками СБУ, Нацполіції та прокуратури затримали на місці злочину Олександра Нікіна, який намагався дати народному депутату України, через його помічника, хабар у розмірі 100 тисяч доларів США.

Олександр Нікін є головою громадського союзу (ОС) “Українська ліга авторських та суміжних прав” (УЛАСП) та директором громадського союзу “Організації колективного управління авторськими та суміжними правами” (ОС “ОКУАСП”). Обидві організації раніше займалися збиранням та розподілом роялті за виконання авторських музичних творів.

Правоохоронці повідомили, що Нікін, використовуючи монопольне становище громадської організації, не передавав гроші безпосередньо авторам музичних творів, а проводив їх через кілька “компаній-прокладок”, через що дохід музикантів від роялті виявився заниженим у кілька разів.

Причиною за якою Нікін, начебто, вирішив “підмазати” депутата став зареєстрований тим у парламенті законопроект № 5572, який вносить зміни до закону “Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права та (або) суміжних прав”. Цей законопроект, за задумом його авторів, мав фактично ліквідувати монополію на збирання роялті громадською організацією, керованою Нікіним.

Тому, за словами правоохоронців, затриманий запропонував одному із співавторів законопроекту щорічно платити по 100 тис. доларів за перенесення голосування за документом на невизначений термін та внесення до нього поправок, необхідних для збереження монопольного становища ОС.

“100 тис. доларів для “першого внеску” зловмисник вирішив виділити з підконтрольних “фірм-прокладок”… під час спроби підкупу народного депутата через його помічника зловмисника було затримано”, – заявили тоді в СБУ.

Першим про затримання Нікіна повідомивна своїй сторінці у Facebook фронтмен гурту “Антитіла” Тарас Тополя та розмістив відповідні фото:

На фото у червоному колі затриманий Нікін

“А тепер одне запитання: з чиїх грошей ця сумма? Здогадатися не важко.

Із наших з вами, автори, грошей!

Відкрийте очі, нарешті.

Нас грабують під носом!

Ми, ті, хто давно розібрався всьому ведемо боротьбу з цими схематозниками.

І ми чекаємо на вас.

Чекаємо поруч всіх, навіть тих хто звик брати подачки від шахраїв і закривати очі на все.

Ще не пізно отямитися.

Справедливість переможе!” – закінчив свій допис Тарас Тополя.

Цікаво, що одразу ж на пост лідера гурту “Антитіла” відреагував його колега по цеху, продюсер та чоловік Руслани Лижичко Олександр Ксенофонтов. Він заявив, що “знаходиться з іншого боку барикад”, звинуватив Тополю у зв’язках з Офісом президента і висловив сумнів у його “неупередженності та незаангажованості”.

Про те, яке відношення має до цієї справи Ксенофонтов та Руслана, розповімо дещо пізніше.

Тут варто додати, що нардепом, якому, за даними правоохоронців, начебто намагався всунути хабар Нікін, є колишній директор з GR фестивалю “Атлас Уікенд” Олександр Санченко. А його співавтор за згаданим законопроектом – Микита Потураєв. Обидва представляють партію “Слуга народу”.

УЛАСП та ОКУАСП

Отже, з авторськими та суміжними правами в Україні працює дві організації УЛАСП та ОКУАСП. Для початку варто розібратися, чим вони відрізняються.

УЛАСП – одна з організацій колективного управління (ОКУ) в Україні відповідає за суміжні права, тобто за тиражування музичних творів (використання фонограм). Оскільки самостійно правовласники не можуть взаємодіяти з усіма користувачами, то доручають цю справу посередникам, зокрема ОКУ у різних країнах.

ОКУАСП відповідає за сферу авторських прав.

До липня 2018 року в Україні діяло 19 ОКУ, які займалися різними напрямками авторських прав.

ОС “УЛАСП” отримала право збирати роялті на користь авторів творів мистецтв “за звучання звукозаписів у пісень у закладах HoReCa (готелі, ресторани, кафе)” у травні 2019 року, коли Міністерство економічного розвитку акредитувало дві організації колективного управління.

Засновниками ОС “УЛАСП”, за даними аналітичної системи Youcontrоl, є:

ТОВ “Авторське агентство “Чесна музика” Тетяни Поджіо, доцента кафедри мовної підготовки та комунікації в публічному управлінні, заступника завкафедрою з оргроботи Національної академії державного управління при президенті, яка у 2020 році була приєднана указом Володимира Зеленського до Київського національного університету Т.Г.Шевченка;

ТОВ “Бест Мьюзік” Мар’яни Вороніної та Вікторії Землинської;

ТОВ “Мун Рекордс” Андрія Пасічника та Владислава Талаха, які також є компаньйонами співака та продюсера Дмитра Клімашенка (ТОВ “Д.К. Енд Мун”);

ТОВ “Фалєса Фемілі Фектори” композитора та продюсера Юрія Фальоси та його сина Артема Фальоси;

ТОВ “Юніверс Медіа Корпорейшен” Владислава Макашова;

ТОВ “Уміг Мьюзік” Сергія Рудого.

Засновниками ОС “ОКУАСП”, за даними аналітичної системи Youcontrol, є:

ТОВ “Бест Мьюзік” Мар’яни Вороніної та Вікторії Землинської;

ТОВ “Бізнес-Груп” Фелікса Яроцького;

ТОВ “Музичні візерунки” Дмитра Бондарчука;

ПП “Світова музика” Олексія Ляша;

ТОВ “Фокс Лаб” Карини Лисиці.

Керівником обох організацій є Олександр Нікін.

Зазначимо, що понад 10 років також існують і об’єднання у статусі приватних організацій с назвами, як у згаданих вище громадських організацій “УЛАСП” та “ОКУАСП”, засновниками яких є:

ТОВ “Бізнес-Груп” Фелікса Яроцького;

ТОВ “Музичні візерунки” Дмитра Бондарчука;

ТОВ “Музичні традиції” Сергія Подскочина;

ТОВ “Продюсерський центр “Ікс Фактор” – співвласника ТОВ “Янг Мюзік Груп” Станіслава Калініченка та колишнього керівника ТОВ “Музичні традиції” Алли Корчакової.

Конкурс та суди

17 грудня 2020 року Комісія з акредитації організацій колективного управління (ОКУ) підбила підсумки конкурсу та ухвалила рішення про акредитацію ОКУ у двох сферах. У сфері публічного сповіщення, де платниками роялті за користування музичними творами є телерадіокомпанії, комісія визначила переможцем громадський союз “Автори та видавці”.

У сфері публічного виконання, де платниками роялті є заклади HoReCa – “Організацію колективного управління авторськими та суміжними правами” (ОКУАСП).

Ще одним учасником конкурсу було “Українське агентство з авторських та суміжних прав” (УААСП).

До складу правління ГО “УААСП” входять:

Олександр Злотник – композитор, Народний артист України, ректор Київського інституту музики імені Рейнгольда Глієра;

Валерій Харчишин, гурт “Друга Ріка” – поет, композитор;

Тарас Тополя, гурт “Антитіла” – автор, поет, композитор;

Наталя Дзеньків (Lama) – автор, композитор;

Світлана Бабійчук – дружина і спадкоємиця Андрія Кузьменка, лідера гурту “Скрябін”;

Андрій “Дизель” Яценко, гурт “Green Gray” – автор, композитор;

Олександр “Фоззі” Сидоренко, гурт ТНМК – автор, композитор;

Юрій Нікітін – представник ТОВ “Mamamusic”;

Олексій Потапенко (Потап)- автор, композитор, представник “MOZGI Entertainment”;

Володимир Бебешко – композитор;

Олександр Єгоров – автор, композитор;

Сергій Жоров – композитор;

Дмитро Ципердюк – автор, композитор;

Кристина Манжола – представник ТОВ “Суперсиметрія” (гурт “Океан Ельзи”);

Тетяна Корчемаха – представник ТОВ “МУН РЕКОРДС”;

Сергій Вусик, гурт “Антитіла”;

Сергій Гера, гурт “Друга Ріка” – композитор;

Микола Бровченко – драматург, сценарист.

Наглядову раду “УААСП” складають:

Сергій Круценко – Голова наглядової ради ГО “УААСП”, автор, композитор;

Олег “Фагот” Михайлюта, гурт ТНМК – автор, композитор;

Володимир Гурський – автор, композитор;

Віталій Кириченко, гурт “Нумер 482”;

Ірина Горова, співвласниця групи компаній “MOZGI GROUP”, співзасновниця продюсерського центру “MOZGI Entertainment”.

Так от, “УААСП” попросило міністра економіки зупинити процес акредитації, оскільки вважало, що конкурсна процедура проходила з порушеннями та оскаржила результати конкурсу в суді.

Міністр не підписав рішення комісії з акредитації, після чого ОКУАСП Нікіна подала позов до суду на міністерство.

20 травня Окружний адміністративний суд Києва ухвалив рішення на користь позивача, тобто ОКУАСП, та зобов’язав Мінекономіки підписати рішення комісії. Крім того, суд зобов’язав Мінекономіки відшкодувати ОКУАСП понад 5 млн. гривень. Така компенсація, на думку суду, “зумовлена бездіяльністю Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, що полягало в ухиленні від видання наказу на затвердження рішення комісії з акредитації організацій колективного управління від 17 грудня 2020 року”.

Міністерство економіки подало апеляцію на це рішення. Проте 14 липня 2021 року Шостий апеляційний адміністративний суд залишив скаргу без задоволення.

Звинувачення в схематозі та розпилі

Українські артисти, незадоволені сумами, що отримуються від роялті та рішеннями судів, вирішили з’ясувати, куди йдуть їхні авторські гроші.

Музикант та директор гурту “Антитіла” Сергій Вусик провів приватне розслідування про схеми відмивання авторських грошей, якими займався Олександр Нікін та опублікував його у Facebook. ОС “УЛАСП” музикант назвав “рекетирами із 90-х”.

За словами Вусика, представники акредитованої державою організації, якою була “УЛАСП”, приходили/дзвонили в ресторан, бар, кафе або мережу магазинів і погрожуючи судами та необґрунтованими штрафами, переконуючи в тому, що вони представляють майже весь репертуар світу, розмахуючи національною акредитацією, пропонували і навіть вимагали підписати чотиристоронню угоду “Про забезпечення законного використання об’єктів авторського права та об’єктів суміжних прав у державних установах”.

Відповідно до цього договору заклад повинен щомісяця сплачувати певну суму за можливість включити музику для відвідувачів. І це, з одного боку, правильно. Але, як стверджує Вусик, більшість торгових мереж у Києві працювали за чотиристоронніми угодами, а не двосторонніми.

Відповідно до закону, збирати, розподіляти та виплачувати гроші може лише акредитована організація, із цих грошей вона може брати не більше 25% комісійних на утримання штату співробітників, оренду офісу та інші супутні необхідні витрати.

Інші гроші, за логікою, повинні йти прямо в кишеню автора/виконавця разом зі звітом про кількість, період та місце використання його пісень. Але, в даному випадку, як запевняє Вусик, на шляху авторських грошей знаходилися приватні організації – прокладки, створені Олександром Нікіним під тими самими назвами, що й акредитовані державою.

Саме ці дві приватні організації були двома іншими сторонами договору. Основним бенефіціаром у приватних компаніях була дружина Нікіна, а до наглядової ради входив Олег Долинський (про нього йдеться попереду).

“Якщо у громадській організації автор може перевірити, яку суму роялті зібрали, то у приватній йому скажуть, що це комерційна таємниця, і що там відбувається, знають лише власники компаній”, – пояснює Сергій Вусик.

Це порушення закону, яким збирати роялті дозволено лише напряму, виключаючи трьох- чи чотиристоронні договори.

Сергій Вусик навіть підрахував скільки авторських грошей осідало у кишенях Олександра Нікіна. Нікін публічно каже, що ліцензує 18 тисяч торгових точок по країні, а кожна торгова точка або ресторан платить за місяць від тисячі до 30-40 тисяч гривень (такі великі торгові центри, як, наприклад, “Гулівер” у Києві), то, взявши за середнє 2 тисячі гривень на місяць, виходить близько півмільярда гривень на рік. При цьому, декларується збір у 60 млн грн, тобто у 10 разів менше.

Пізніше на прес-конференції Вусик представив наочну схему розпилу компаніями Нікіна авторських грошей.

Як видно з цієї схеми, більшість коштів, начебто, виводилася через приватні компанії-прокладки, керовані Нікіним, а автор/виконавець музичного твору в результаті отримував справжні копійки.

Важливою обставиною, вважає розслідувач, було й те, що авторські гроші розподілялися організаціями Нікіна вручну, тобто фактично не враховувалося скільки разів транслювалася та чи інша композиція у торгових точках та ресторанах.

Також Вусик у своєму розслідуванні пояснив, чому міністр економіки не підписав результати конкурсу.

“По-перше, в останній комісії з акредитації знаходився Бережний Ігнатій Володимирович, який у минулому був директором компанії УМА Олега Долинського – “Український Музичний альянс”, яка вже отримала одну з державних акредитацій. Член комісії з акредитації Бережний Ігнат сьогодні очолює лобістську організацію що діє на користь Долинського, так звану “Асоціацію Музичної індустрії України”, де згідно з даними відкритих реєстрів Долинський Олег та його дружина є кінцевими беніфіціарами, а його компанія “Комп Мьюзік” співзасновниками, разом з іншими. Конфлікт інтересів”, – написав музикант.

Сергій Вусик провів прес-конференцію, де назвав прізвища людей, які беруть участь у схемах, після чого десятеро людей подали на нього до суду.

Наприкінці 2021 року рішенням суду було накладено арешти на рахунки як приватних організацій “УЛАСП” та “ОКУАСП”, так і громадських із такими самими назвами. Цим рішенням, по суті, було заблоковано виплати роялті.

Закон і табори

15 грудня 2021 року Верховна Рада України ухвалила у другому читанні та в цілому законопроект № 5572 про внесення змін до Закону України “Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права та (або) суміжних прав щодо забезпечення збору доходу від прав організаціями колективного управління “.

Закон скасовує систему збору роялті організаціями колективного управління, запроваджену у 2018 році, та позбавляє акредитацій ОКУ – уповноважених організацій колективного управління авторським правом. Як зазначалося вище, проти ухвалення закону і виступав Олександр Нікін, якого звинуватили у хабарі нардепу.

Цей документ розділив представників українського шоу-бізнесу на два табори.

Прийняття закону підтримали, зокрема Тарас Тополя (“Антитіла”), поет Юрій Рибчинський, Потап, Onuka, Аліна Гросу, Валерій Харчишин (“Друга Ріка”), Олег Михайлюта, Катерина Павленко (Go_A), KAZKA, Lama у тому числі близько 200 регіональних радіостанцій, мережі радіохолдингів “ТАВР медіа”, УМХ, фестивалі Atlas Weekend, “Файне місто”, “Захід фест”, “Бандерштат”, Underhill, Bezviz, “Таврійські ігри”, Radioday, більше 2000 ресторанів.

Ось що сказав у коментарі “Апострофу” лідер гурту “Антитіла” Тарас Тополя:

“Тут питання в тому, що найбільша авторська спільнота країни зробила за рік величезний поступ вперед і законопроект це є один з елементів руху до побудови прозорості у сфері колективного управління авторськими правами. З іншого боку, цей законопроект не панацея, а такий швидкий ургентний крок, який швидко перезапускає тему, дає змогу провести нову акредитацію і відкриває двері до того, щоб розпочати будувати транспарентну цифрову систему зборів і розподілу роялті”.

За словами Тараса, Мінекономіки проводило акредитацію з порушеннями.

“Там було таке цікаве танго між чиновниками, я переконаний корумпованими, які підігравали людям, що намагалися встановили контроль за потоком коштів, майже узурпували декілька сфер колективного управління через організації колективного управління, під які вони вибили, вигризли, купили акредитації. Очевидно, що у цих людей не було і немає ніякої зацікавленості в прозорих звітах, тому що на кожному етапі, починаючи з обліку того, що звучить в кафе, барі, ресторані і закінчуючи розподілом так званого блек-боксу на кожному етапі можна було губити гроші і вони їх губили в правильних кишенях”, – каже музикант.

За словами Тополі, цей законопроект отримав 235 на першому і 253 голоси на другому читанні ВР, і все це відбувалось дуже в стислі терміни.

“Наразі голова Верховної Ради вже підписав законопроект, тому в мене є велика впевненість в тому, що Президент його теж підпише і ми будем публічно комунікувати з цього приводу, щоб це сталося і наскільки я вже бачу, то всі готуються до імплементації цього закону. Але звичайно не виключається можливість накладення вето Зеленським, але я думаю, що ймовірність така дуже мала”, – сподівається Тарас Тополя.

Активними противниками цього документа стали Руслана Лижичко та її чоловік Олександр Ксенофонтов. Тут варто розповісти, ще одну історію.

У грудні 2021 року рок-музикант та лідер гурту “Друга Ріка” Валерій Харчишин опублікував приватне розслідування, в якому стверджував, що Руслана Лижичко нібито лобіювала інтереси групи організацій колективного управління, що належать її другові та видавцеві Олегу Долинському.

Валерій представив інформацію з 2003 року та розповів, що до 2019 року український ринок роялті був монополізований структурами, підконтрольними Олегу Долинському та Олександру Нікіну.

За словами Харчишина, непримиренна боротьба за контроль над ринком розпочалася на початку 2000-х. У той період переможниця “Євробачення” Руслана нібито лобіює зміни до закону, які дозволяли виплачувати роялті за суміжні права “представникам видавців”. Видавець Руслани Олег Долинський через свою компанію “Комп Мюзік” тоді і став контролером у “ексклюзивно уповноважених” ВП “УМА” та ВП “УЛМП”, які мали підтримку нардепа від Партії регіонів Дмитра Табачника.

Командами Долинського створюються дві приватні організації Організація колективного управління авторськими та суміжними правами (ОКУАСП) та Українська ліга авторських та суміжних прав (УЛАСП), до якої і увійшли УМА та УЛМП, а потім передали УЛАСП свої виняткові повноваження щодо збору роялті з правом на комісію 30-50%. У 2009 році під повний контроль УЛАСП та ОКУАСП, стверджує Харчишин, перейшов збір роялті в HoReCa та рітейлі.

Музикант стверджує, що організації Долинського успішно усували з ринку конкурентів, і за “відпрацьованим” сценарієм намагаються дискредитувати очолювану ним УААСП.

Народна артистка України Руслана Лижичко не могла не відреагувати на звинувачення та у свою чергу заявила, що їй “сумно та соромно” читати публікації опонентів.

“Все це по-людськи дуже принизливо, образливо, у найкращих традиціях пропаганди північного сусіда – “Скабеєва-style””, – написала співачка.

За її словами, суперечка з колегами – про гроші, тому вона “ніколи не вважала за правильне обговорювати це питання публічно”.

“Організація УААСП, яка претендувала та претендує збирати авторську винагороду у користувачів авторського права – радіо, телебачення тощо, на мій погляд, і на думку величезної кількості моїх колег-правовласників, повністю дискредитувала себе”, – наголосила Руслана.

Також співачка уточнила, що з Долинським її пов’язують лише ділові відносини в рамках передачі прав на управління компанії “Комп Мьюзік”.

“Якщо мається на увазі якесь інше “бізнес-партнерство”, то його ніколи не було, і це зловмисна неправда”, – зазначила вона.

На думку артистки, від законопроекту № 5572 “виграють не автори та правовласники, а користувачі та одна-єдина організація “УААСП”.

Серед своїх прихильників Руслана називає Джамалу, Монатіка, Олю Полякову, Сергія Бабкіна, Марію Бурмаку, Олега Винника, Козак Системс.

Пізніше Руслана з чоловіком Олександром Ксенофонтовим в одному з інтерв’ю звинуватили творців закону №5572 нардепів Потураєва та Санченка у корупції при його прийнятті.

Руслана

Руслана Лижичко погодилася прокоментувати “Апострофу” свою думку до ситуації, що склалася.

– Пані Руслано, чому ви вважаєте закон № 5572 корупційним?

– Кому вигідні наслідки прийняття закону 5572? В першу чергу – користувачам, які не сплачують авторські відрахування або платять мізер у порівнянні з тим, що мали б платити. І це стосується не тільки сфер публічного сповіщення і виконання. Це в принципі удар по репутації системи колективного управління.

У другу – тринадцятьом ОКУ, які зараз не мають акредитації і отримають потенційну можливість прикрити на якийсь час наближених до себе користувачів, які за копійки отримають додатковий захист від претензій правовласників, які й так будуть вимушені витрачати ресурси на пошук таких користувачів, фіксації та судові тяжби.

По-третє, це вигідно прямому конкуренту акредитованої ОКУ, – об’єднанню, що вже заявило про домовленості з користувачами, які їх публічно підтримали, про тарифи, які в рази занижені від тих, які оприлюднила акредитована організація (3,5 млн на рік від 150 радіостанцій замість 3 гривень за хвилину від кожної з всеукраїнської радіостанції).

Зв’язок обох авторів з вищепереліченими мені очевидний: один буквально вихідець з об’єднання (ВАМП) користувачів і активістів конкурентного ОКУ; другий – давно помічений і в лобіюванні антиакредитаційних законопроектів, і у давніх зв’язках з ОКУ- конкурентом, яка витрачає гроші на міфічне програмне забезпечення від компанії, пов’язаної з нею депутата.

– Що ви можете сказати з приводу затримання на хабарі Олександра Нікіна, який був представником вашої спілки?

– Це теж сильний удар по репутації системи колективного управління з відповідними вигодонабувачами. Хабар – це однозначно злочин. Які тут ще можуть коментарі? Мені мотиви хабаря незрозумілі і виглядають абсолютно безглуздими. Але наявність або відсутність злочину має встановлювати суд!

Перед акредитацією наша спілка дійсно запросила Олександра Нікіна в правління для керування напрямку зборів за публічне виконання. Але частина правовласників вирішила розділити повноваження по сферам зборів, і тому на акредитацію вийшла ще одна організація, де директором був Нікін. Після того, як наша Спілка отримала акредитацію лише у сфері телерадіомовлення, другий напрямок нам став не потрібний і Нікін написав заяву на звільнення ще рік тому. Тож у нас взагалі немає взаємного впливу. Тому вся ця справа для мене має ознаки маніпуляції.

– Як, на ваш погляд повинні справедливо розподілятись роялті, щоб артисти/композитори/видавці отримували належні гроші, а не якісь копійки?

– Першочергово роялті має платитись у належній кількості. Україна навіть не потрапляє вже під моніторинг у звітах СІЗАК, яким так любить прикриватись збанкрутіле ОКУ-противників. Колективне управління в Україні зібрало аж 4,5 центи на душу населення у 2020 році. А у міжнародних звітах найнижчі результати у наших сусідів: 18 центів в Туреччині, 3 центи в Росії. Далі ж у всіх більше 1 євро на людину. Навіть у відсотках від середньої з/п у нас показник в два рази нижчий від найнижчого.

А розподіляти звісно треба, в першу чергу, за показниками використання. Сьогодні найчастіше використовують звіти радіостанцій. Очевидно, що складові виміру такого використання мають розширюватись. І це мають вирішувати саме правовласники, які об’єднуються в організації, а не їх менеджери чи чиновники.

Тарас Тополя

Прокоментував ситуацію “Апострофу” і лідер гурту “Антитіла” Тарас Тополя.

– Тарасе, чи можливе примирення з опонентами заради спільної мети – справедливого розподілу роялті?

– А тут хіба питання примирення, мені все одно, що про мене думає Нікін, Ксенофонтов, Руслана, як вони до мене ставляться. І в мене особисто немає ніякої ворожнечі до цих людей. Я просто розглядаю їх, як функцію, яка чинить опір на шляху до мети. Люди можуть помилятися, а можуть свідомо атакувати, переслідуючи власні корисні мотиви. Це все не має значення по відношенню особисто до мене, бо коли на кону інтереси більшості авторів країни то це, мабуть, ще невелика плата, якої вимагає мета.

Якщо Нікін сидить під домашнім арештом в статусі підозрюваного, якщо рахунки організацій, якими він керував арештовані, а також арештовані рахунки так званих прокладок з ідентичними назвами, які він використовував для збору роялті, якщо є величезна кількість запитань індустрії до того, як збиралися гроші, як вони розподілялися і де гроші з 18 тисяч точок ліцензування, які він заявляв, а це, як мінімум 2 тисячі гривень з кожної точки, то де цих півмільярда гривень, де вони показані, куди вони поділися, то можливо тим, хто нас читає потрібно зробити власні висновки, так на чиєму ж боці правда?

В мене немає зла до цих людей, в мене є розуміння, що дехто здійснює свою діяльність в непрозорий спосіб і має намір і зовсім інші цілі. Тому нам не по дорозі, поки що. А на наступному етапі, якщо вони захочуть долучитися до нашої спільноти, вони це зможуть зробити, але на тих правилах, які будуть встановлені у консенсусі з правовласниками, спільнотою авторів, державою та користувачами. Руслана має право отримувати кошти за свої твори, тим більше, що всі її права передані в PRS, а єдиними представниками PRS в Україні є наша організація – ГО “УААСП”.

– Чи реально, на ваш погляд, перезапустити систему виплати роялті, введення системи моніторингу Шазам у закладах?

– Реально. По перше, все рухається від політичної волі. По-друге, є настрій до наведення порядку. Допоки авторська спільнота не увірвалася у цю сферу і не почали наводити тут лад, допоки автори не взяли авторські виплати під свій контроль, хоч і не повністю, до того ніхто в цьому не був зацікавлений.

Коли автори самостійно все беруть в свої руки, то я вам скажу, що все буде добре. Рік тому казали, що це нереально, а виявилося реально, згуртованість авторів навколо проблеми і воля народних обранців дозволило вирішити це питання.

Зараз паралельно іде цей трек, який стосується побудови транспарентної електронної системи і відбуваються зуми, відбуваються обговорення, долучено Міністерство економіки, Міністерство культури, Мінцифри і буквально на наступному тижні у нас буде чергова зустріч. Ми вже знаємо варіанти, як це має працювати, є вже апаратні і цифрові рішення в світі і нам, наприклад, цікавий британський досвід і є програма, як в Британії, яка нас цікавить.

Коментар юриста

Ситуацію, що розколола український шоу бізнес ми попросили прокоментувати фахівця, кандидата юридичних наук, доцента кафедри інтелектуальної власності та інформаційного права ННІ права КНУ ім. Тараса Шевченка Любов Майданик.

– Які, на ваш погляд, недоліки є в законі “Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав”?

– Загалом ЗУ “Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав” прийнятий у 2018 році був великим зрушенням у сфері колективного управління майновими авторськими і суміжними правами в Україні, оскільки до цього регулювання здійснювалося декількома статтями ЗУ “Про авторське право і суміжні права” і постановами Кабінету міністрів України. Законодавець намагався врахувати положення права ЄС щодо колективного управління, а також українські підходи напрацьовані до цього роками. Тому він був оптимістично сприйнятий як українською так і іноземною спільнотою. Разом з тим, будь який механізм, який запускається в нових умовах, потребує налаштування та доопрацювання, а іноді й змін. Тому недоліки цього закону стали очевидними на етапі його реалізації, зокрема щодо акредитації організацій та встановлення тарифів. Очевидно, що процедури потребують змін.

– Чи справді закон № 5572, на який сподівається одна із сторін, допоможе перезапустити цивілізовану виплату роялті?

– Проєкт закону 5572 запропонований у відчайдушні для колективного управління часи, тому пропонує радикальні засоби для виходу з тупикової ситуації. За своїм змістом він спрямований на перезапуск механізму по збору та виплаті винагороди за публічне сповіщення та публічне виконання музичних недраматичних творів. Маю надію, що він виправдає сподівання. Разом з тим, все знову ж таки залежить від практичного застосування і виконання усіх положень закону, про які у ньому йдеться, наприклад, організаціями колективного управління, Міністерством економіки України.

– Що ваш погляд треба зробити, щоб не було корупції в цій сфері?

– Одним із шляхів для подолання корупції у сфері колективного управління могло б стати впровадження сучасних прозорих автоматизованих технологій. У самому законі “Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав” згадується електронна система адміністрування, яка могла б з’єднати через Інтернет організацію колективного управління з користувачами та правовласниками для автоматизованого ведення обліку зібраної та розподіленої винагороди. Такий підхід може зменшити кількість посередників, а отже збільшити кінцевий розмір отриманої винагороди правовласниками.

Досвід інших країн свідчить про те, що автоматизація процесів неминуча, особливо з появою стрімінгових сервісів. Хоча й впровадження такої системи можливо потребуватиме розроблення окремих піднормативих актів та внесення змін у діюче законодавство, а також залучення коштів для розробки, запуску та підтримки її діяльності, такий напрямок видається перспективним.

Отже, обидві сторони, що оппонують, не дивлячись на розбіжності, сходяться в одному – процедура справедливого розподілу роялті вимагає перезапуску. Обидві сторони схиляються до того, що для розподілу винагороди необхідна автоматизація процесів. Такої ж думки притримуються і юристи, фахівці з інтелектуальної власності.

Тож є надія на те, що процес справедливого розподілу роялті буде успішно перезапущений і справа, як нам здається, тут не лише у авторських виплатах, а в авторитеті України як держави в цілому.

P.S. Коли цей матеріал було підготовлено до виходу, стало відомо, що 10 лютого президент Зеленський підписав Закон № 5572.

Комментарии