Загроза повномасштабної війни відлякує від України інвесторів, а національна економіка зазнає колосальних збитків. Проте, схоже, наша країна має жити в таких умовах довго, а тому нам треба навчитися не тільки виживати, а й розвиватися. «Апостроф» з’ясовував, як це зробити.
Українська економіка через панічні настрої, що пов’язані з можливим вторгненням російських військ, які підживлюють іноземні ЗМІ, щомісяця втрачає від 2 до 3 мільярдів доларів. Про це заявив лідер парламентської фракції «Слуга народу» Давид Арахамія.
Треба визнати, що постійні повідомлення про те, що війська Путіна ось-ось розпочнуть наступ, справді вкрай негативно впливають на настрої бізнесу, особливо іноземного, який від гріха подалі виводить кошти з нашої країни.
Зокрема, це стосується українських цінних паперів, яких інвестори прагнуть позбутися, при цьому нових, пропонованих на аукціонах Міністерством фінансів, вважають за краще не купувати, незважаючи на їхню високу прибутковість.
Так, 15 лютого, якраз напередодні анонсованого західною пресою «вторгнення», Мінфіну вдалося розмістити облігації державної внутрішньої позики (ОВДП) лише на 66 мільйонів гривень. Для порівняння, 8 лютого (аукціони з ОВДП проводяться у вівторки) до держбюджету від розміщення цих паперів було залучено 2 мільярди гривень.
З ескалацією біля наших кордонів пов’язана також волатильність валютного курсу. Якщо тривожність у новинах посилюється, долар дорожчає. Так було, наприклад, наприкінці січня, коли курс сягнув 29 гривень. При цьому кожне повідомлення про хоча б тимчасову розрядку призводить до впевненого зміцнення гривні. Наприклад, якщо 13 лютого готівковий долар коштував майже 30 гривень, то вже наступного дня він почав потроху знижуватися, а після вторгнення, що не відбулося, 15-16 лютого обвалився до 28,15 гривні.
При цьому на новинах про ескалацію ситуації на Донбасі 17 лютого долар знову подорожчав, але після заяви Росії про те, що вона не має наміру нападати на Україну, дещо знизився. Таким чином, дуже схоже на те, що такі курсові гойдалки у нас надовго.
Через побоювання повномасштабних бойових дій страхові компанії відмовляються страхувати літаки, що виконують польоти в нашу країну, у зв’язку з чим деякі авіакомпанії, які використовують повітряні суди у лізингу, були змушені скасовувати деякі рейси, а нідерландська KLM взагалі призупинила всі польоти в Україну на невизначений час. І лише створений у терміновому порядку урядом спеціальний фонд у розмірі 16,6 мільярда гривень для страхування повітряних перевезень дозволив запобігти повітряній блокаді країни.
Аналогічна ситуація спостерігається і з морськими перевезеннями. Навчання, які Росія проводить у Чорному морі, фактично заблокували проходи до українських портів, що поставило під загрозу вітчизняний експорт. Крім того, страховики в ситуації, що склалася, або відмовляються страхувати морські судна, що йдуть в Україну, або накручують свої премії з метою покриття ризиків.
Всерйоз і надовго
Очевидно, що навіть якщо Росія не зважиться на повномасштабне вторгнення, загроза ескалації буде зберігатися досить довго, і нашій країні доведеться навчитися жити в цих умовах. Зрозуміло, що бізнес рано чи пізно адаптується до таких умов, але про бурхливий розвиток економіки найближчим часом можна навіть не мріяти — тут хоча б у прірву не зірватися.
За словами економіста та фінансового аналітика Олексія Куща, схоже, що Росія намацала досить ефективний для неї та хворобливий для України інструмент тиску. «Досить щороку влаштовувати навчання біля наших кордонів, і останні доларові інвестиції підуть (з України) за два-три роки», — сказав він у розмові з «Апострофом».
Експерт зазначив, що у нинішній ситуації доволі наївно серйозно розраховувати на прямі іноземні інвестиції в українську економіку.
Проте, за його словами, у нас досить і внутрішнього ресурсу: «Наприклад, минулого року український бізнес у вигляді дивідендів вивів понад 10 мільярдів доларів – лише у грудні 2,5 мільярда. Якщо подивитися на платіжний баланс, то те, що йде з країни на користь іноземного бізнесу та наших олігархів, які маскуються під іноземні холдинги, — це близько 19 мільярдів доларів. Це, до речі, більше того, що перерахували в Україну трудові мігранти (15 мільярдів доларів)».
Таким чином, якби ці гроші були «влиті» в національну економіку, нам навіть не знадобилися б кредити МВФ, вважає Кущ.
При цьому слід створювати стимули для того, щоб гроші залишалися в Україні. Зокрема, йдеться про «фіскальні налаштування». «Тому що зараз вони стимулюють виведення капіталу за кордон», — пояснив експерт.
Олексій Кущ також вважає, що Україна могла б акумулювати значні кошти від стягування сировинної ренти та спрямовувати їх до спеціально створеного національного резервного фонду. У цей же фонд можна було спрямовувати і доходи, отримані від експорту сировини: «Залежно від світових цін, за моїми розрахунками, ми могли б від 3 до 5 мільярдів доларів закладати у нього щороку».
А кошти цього фонду можна використати для структурної розбудови економіки.
Потрібні гарантії
Вміла економічна політика держави є запорукою успіху й у мирний час, а в умовах постійної військової загрози її роль зростає багаторазово. «Апостроф» раніше писав про вдалі приклади інших країн, які у схожій на нашу ситуації змогли не тільки зберегти суверенітет, а й значно його зміцнити, передусім, економічними засобами.
У цих країнах нерідко визначалися пріоритетні галузі економіки, розвиток яких дозволяв зробити якісний ривок. Україна також могла б подумати про це, але у саму найближчу перспективу цього робити не варто.
«Ресурсів зараз мало. Жодних пріоритетних галузей, особливо під час війни, не треба виділяти», — сказав у коментарі виданню директор Інституту соціально-економічної трансформації Ілля Несходовський.
При цьому, додає експерт, можна було б більше коштів направити на оборонне замовлення: «Це покращило б виробництво української зброї, забезпечило б військовий фактор, але також дало б роботу українським виробникам».
Проте головне завдання уряду зараз – надати державні фінансові гарантії бізнесу. Як іноземному, так і вітчизняному.
У цьому питанні особливо важливою є дипломатична складова для роботи з нашими іноземними партнерами.
До речі, ситуація напруженості, пов’язана із загрозою російського вторгнення, має і позитивний бік.
«Чітко зазначено, що Росія є агресором, і весь світ однозначно підтримує Україну, надає фінансову, військову, технічну допомогу, надає гарантії. У нас не було такої допомоги за всі роки війни, якщо не брати перші півроку, коли нам дуже допомогли», – каже Ілля Несходовський.
Справді, розміри допомоги вражають – буквально за кілька днів закордонні партнери надали її нам майже на 2 мільярди доларів (з них 1 мільярд доларів – держгарантії США).
«Все це посилає вірний сигнал інвесторам, ринкам та іноземним партнерам, що Україна є економічно стабільною, можна продовжувати контракти, продовжувати інвестиції та працювати далі», — на радостях заявив міністр закордонних справ Дмитро Кулеба.
Це, безумовно, дуже оптимістичний вислів, проте залучення іноземних інвестицій навіть у нинішніх складних умовах можливе.
«Для цього потрібно створити систему державних гарантій, і до їхнього наповнення залучити наших західних партнерів, — рекомендує Олексій Кущ, — Такий фонд може, наприклад, складати близько 5 мільярдів доларів».
До речі, приблизно такий обсяг іноземних інвестицій Україна змогла залучити 2021 року.
Таким чином, існування в умовах постійної військової загрози цілком можливе – головне правильно розставляти пріоритети. Ну і, звичайно, не забувати при цьому чистити кулемет.
