У перші дні після вторгнення російських військ в Україну, з полиць вітчизняних магазинів зникло багато товарів першої необхідності, а на АЗС закінчився бензин. А ті товари, які ще залишалися у вільному продажу, різко подорожчали. Проте через місяць війни ситуація, наскільки це можливо за подібних обставин, стабілізувалася. «Апостроф» з’ясовував, що сьогодні відбувається з цінами у країні, яка воює, і чого чекати далі.
Три способи «надрукувати» гроші
Воєнна економіка разюче відрізняється від мирної. З початку військових дій (особливо, якщо країна є жертвою агресії і не готувалася до неї) різко скорочується виробництво (через паніку, евакуацію персоналу, втрату територій і економічних зв’язків), зростають видатки на оборону.
Відтак, влада країни вимушена діяти в умовах, коли коштів треба більше, ніж у мирний час, але їх стає набагато менше. Вирішують цю проблему традиційно емісією — додатковим друком грошей. Звичайно, в мирний час такі дії є безграмотними адже вони прискорюють інфляцію. Проте під час війни у урядів і центробанків є набагато більш серйозні проблеми, і вирішувати їх треба негайно.
«Не секрет, що найпростіший спосіб профінансувати витрати на війну — це взяти і надрукувати гроші, — говорить фінансовий аналітик ProCredit Bank Ukraine Олег Макаров. — Згідно кількісної теорії грошей, надмірний друк має спровокувати інфляцію (зростання цін) та для країн, що розвиваються, — девальвацію (падіння курсу національної грошової одиниці)».
Саме тому війни зазвичай супроводжуються високим рівнем інфляції.
В багатьох випадках, щоб уникнути різкого зростання цін і пов’язаної з цим соціальної напруги, уряди намагаються зупинити розкручування інфляційно-девальваційної спіралі за допомогою адміністративних механізмів. Проте в цьому випадку негайно з’являється дефіцит товарів та послуг, що примушує впроваджувати карткову систему або інші неринкові системи розподілу.
Проте поки що, незважаючи на запеклі бойові дії в багатьох регіонах України, різкого стрибка цін не відбувається.
В перші дні після російського нападу на хвилі паніки виник дефіцит цілого ряду товарів, передусім бензину і продуктів харчування. Відповідно ціни на них одразу підскочили. Але пізніше, коли Збройні сили України зупинили ворога, і паніка дещо вщухла, товари знов повернулися (звичайно, коли йдеться про території, до яких не дісталися окупанти), і ціни на більшість з них поступово знизилися.
Чому війна не викликала різкого підвищення цін? Як вдалося стримати інфляцію, яка є традиційним супутником війни? Звичайно, головну роль в цьому успіху зіграли героїчні українські військові, які довели свою здатність захистити країну. Свою роль в цій стабілізації відіграв і уряд, який звільнив пальне від більшості податків та запровадив пільгове оподаткування для більшості підприємств.
Окрім цього, фахівці відзначають і позитивну роль Національного банку.
«Те, що робить зараз НБУ, безумовно, займе своє місце у підручниках, направлених на вивчення теорій грошей та кредиту, монетарної політики й макроекономіки як успішний досвід адаптації фінансової системи під час війни, — вважає Олег Макаров. — І хочу вірити, що цим досвідом не доведеться користуватися іншим націям на практиці у майбутньому».
Звичайно, Національний банк України не уник необхідності здійснювати емісію гривні, оскільки, як це завжди водиться, зразу після початку бойових дій додаткові гроші знадобилися і уряду, і населенню.
«Емісія традиційно відбувається трьома основними шляхами, — розповідає експерт CASE Україна Євген Дубогриз. — По-перше, це рефінансування банків. Для того, щоб банки могли виконувати свої зобов’язання перед клієнтами, центробанк надає їм кошти. І коли вкладники забирають з банків гроші, вони потрапляють в обіг, стимулюючи інфляцію».
Другий шлях емісії — викуп центробанком урядових цінних паперів, які випускаються для фінансування потреб оборони.
Третій — валютні інтервенції. Під час війни більшість урядів, щоб терміново отримати гроші, вдаються до продажу своїх валютних активів або золотого запасу, що також збільшує кількість грошей в країні.
Українська влада з початку війни скористалася першими двома способами з названих.
Вже 24 лютого українські банки, передбачаючи наплив клієнтів, бажаючих зняти свої гроші з рахунків, запросили рефінансування у Національного банку. І практично негайно отримали його. Протягом двох тижнів (з 24 лютого по 9 березня) загальний об’єм рефінансування виріс на 51% — з 127,4 до 192,4 мільярда гривень. Проте після цього банки переконавшись, що попит на зняття депозитів виявився нижчим, ніж очікувалося, почали повертати гроші в Національний банк. І вже 24 березня загальний об’єм рефінансування знизився до 163,6 мільярда гривень.
«Причиною цього стала поведінка населення, — пояснює Євген Дубогриз. — В перші дні війни ми дійсно спостерігали значний відтік грошей з банків. Паніка продовжувалася до 9 березня. Її пік припав на 28 лютого, коли вклади зменшилися більше, ніж на 6 мільярдів гривень. Після цього настав період такої собі непевності, коли з одного боку нібито шок минув, але готівку ще знімали, хоча і в набагато менших об’ємах, можливо за інерцією. Він тривав до 18 березня. Після цього населення дещо заспокоїлося і почало поступово повертати гроші в банки».
Другий спосіб емісії також був використаний. Національний банк викупив воєнні облігації уряду на 20 мільярдів гривень.
«В мирний час такі дії вважаються неграмотними і шкідливими для економіки, — говорить Євген Дубогриз. — Адже таким способом збільшується грошова маса, і розкручується маховик інфляції. Проте для воєнного часу, коли гроші на поточні потреби потрібні тут і негайно, це цілком нормальна практика».
І нарешті третій спосіб емісії — викуп Національним банком зайвої валюти на ринку — зараз для НБУ закритий, оскільки з початку війни і блокування морських портів експорт України різко скоротився. Тож зайвої валюти в Україні просто немає.
Зв’язані гривні
В той же час Національний банк вжив заходів для того, щоб гривнева маса, яка потрапляє на ринок через рефінансування і викуп облігацій, не потрапляла безпосередньо в грошовий обіг, провокуючи інфляцію, а була «зв’язана».
Частково це робиться через валютний ринок. Там протягом останнього місяця відбувається зворотній до емісії процес: Національний банк продає валюту з резервів для підприємств, які здійснюють критичний імпорт. Відповідно частина гривневої маси повертається до регулятора і вилучається з обігу.
Водночас Національний банк зв’язує величезну кількість гривневих коштів за допомогою власних депозитних сертифікатів. Фактично банки роблять вклади в НБУ так само, як ми зберігаємо наші гроші в банках. Відмінність полягає в тому, що ці інструменти дуже короткострокові.
«Зазвичай депозитні сертифікати НБУ бувають двотижневими, — каже Євген Дубогриз. — Проте з початку війни Нацбанк перейшов на одноденні сертифікати. Банки вкладають вільні кошти, на другий день їх отримують з невеликим прибутком і знову вкладають. Таким чином гроші не потрапляють в обіг і не тиснуть на ціни».
Тож, хоча банки мають достатній запас вільних грошей, ці гривні не обертаються на споживчому ринку. А коли ситуація стабілізується, і стануть зрозумілими умови кредитування в воєнний час, ці кошти можуть бути використані для надання кредитів бізнесу.
«Тож, повторю знамениту фразу Віктора Ющенка (третій президент України, який у 1993-1999 роках очолював НБУ – «Апостроф»): «Монетарних причин для інфляції сьогодні немає», — говорить Дубогриз. — Деяке зростання цін, яке ми можемо спостерігати, має психологічне походження і є результатом очікувань громадян. Люди реагують на новини з фронту, виступи вітчизняних і закордонних політиків, а також, на жаль, на повідомлення, які поширюються в рамках інформаційної війни».
Саме тому найбільше зростання цін було зафіксоване в перші дні війни. А в міру того, як суспільство заспокоювалося, ціни стабілізувалися.
Так само стабілізувався і курс гривні. Звичайно, обмеження Національного банку сьогодні не дають можливості говорити про вільний ринок валюти. Адже реальний курс сьогодні відрізняється від встановленого НБУ офіційного, що також є негативним явищем для мирного часу, проте цілком допускається під час воєнного стану.
«Проте ця різниця не така вже й велика, — говорить Євген Дубогриз. — Небанківські обмінні пункти сьогодні тримають курс 32,5-33,5 гривні за долар при офіційному курсі 29,25 гривні. Якщо порівняти це з ситуацією в Росії, де офіційний курс 104 рублі за долар, а реальний — 140-150 (в деяких країнах росіянам обмінюють рублі за курсом 200 — «Апостроф»), то видно, що українська валюта знаходиться в кращому стані, ніж російська».
Подальший розвиток ситуації з цінами, на жаль, важко передбачити, оскільки фактори, що його визначатимуть, знаходяться не в економічній, а в військовій і політичній площині.
Тож сьогодні від успішної роботи ВСУ залежить не лише звільнення тимчасово окупованих територій України, але й ціни на хліб, гречку, м’ясо та інші товари повсякденного попиту.
