Нищівний провал “бліцкригу”, нездатність російської армії захопити Київ і закріпитися на вже зайнятих територіях вказує на те, що Генштаб РФ і спецслужби могли спочатку давати Володимиру Путіну неправдиву інформацію про можливості російської армії та потенціал ЗСУ. Кремлівський фюрер виявився заручником власних ілюзій, а також некомпетентного та наскрізь корумпованого генералітету. Раптове зникнення та дивна поява на публіці міністра оборони Сергія Шойгу лише підкріплює версію про те, що між Путіним та армійським командуванням пробігла чорна кішка. Подробиці читайте у матеріалі “Апострофа“.

Пошуки “крайніх”

Російську верхівку на тлі провалів в Україні турбують два “великі російські питання”: хто винен і що робити? Серед російського командування та керівництва спецслужб спостерігається внутрішня боротьба та спроби перекласти одна на одну відповідальність за те, що війна проти України пішла не за початковим сценарієм Кремля.

“Внутрішнє протистояння зараз може йти не лише між окремими структурами (військова розвідка, Міноборони та ФСБ), а й усередині самих відомств між окремими керівниками. Військові невдачі призвели до того, що керівництво силової вертикалі РФ займається пошуком “крайніх”. Досить пройтися ключовими пунктам первісного плану. Київ взяти не змогли. Війна триває вже більше місяця, а не тиждень, як планували у Кремлі. Українське керівництво досі не капітулювало. Путін за цими пунктами пред’являє претензії. Інформація, що у Сергія Шойгу (Міністр оборони РФ – “Апостроф”) після “розносу” від Путіна міг бути інфаркт, виглядає досить правдоподібною”, – зазначив у коментарі “Апострофу” голова Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимир Фесенко.

Раніше журналісти CNN, посилаючись на дані американської розвідки, зазначали, що у Кремлі назрів гострий конфлікт між Путіним та вищими чинами Міноборони РФ через провали на “українських фронтах”.

На користь такої версії вказує той факт, що Сергій Шойгу після низки невдач російської армії зник із інформаційного простору 11 березня. У Кремлі ухилялися від відповіді, куди саме подівся путінський міністр, а федеральними каналами показували змонтовані відео з його участю. Західні аналітики та журналісти висували кілька версій того, що могло статися із горе-міністром. У тому числі кримінальну справу за корупцію, домашній арешт через провал в Україні та хворобу.

Глава Міноборони РФ з’явився на публіці 29 березня. На селекторній нараді міністерства Сергій Шойгу заявив, що війна проти України нібито йде за планом, і тепер кремлівське командування нібито має намір зосередитись на “визволенні Донбасу”.

“У цих словах Шойгу є пропагандистська складова. Потрібно якось виправдатися, що Київ взяти не вдалося. Вдалося зайти в Херсон, але решта обласних центрів російської армії виявилися не по зубах. Російському командуванню доводиться зображати хорошу міну при поганій грі, вдаючи, що нібито на такий результат вони спочатку і розраховували. Хоча плани взяти столицю у них були точно”, – пояснив Володимир Фесенко.

Втім, після цієї вельми розмивчастої заяви Шойгу знову зник, лише миттю з’явившись перед телекамерами в уряді. Мовчав…

Путінський план на “9 травня”

Військово-політичне керівництво України, незважаючи на слова Сергія Шойгу про “звільнення Донбасу”, вважає, що Путін не відмовився від планів ліквідації української державності. Чому кремлівський ватажок продовжує марити абсолютно неадекватними планами, докладніше буде сказано нижче.

Поки що варто звернути увагу на совковий символізм, який Путін використовує для зміцнення та збереження власного режиму. Один із стрижневих елементів кремлівської політичної системи – так званий “День перемоги” СРСР над нацистською Німеччиною, який за старою совковою традицією у РФ відзначають 9 травня. Агресію проти України кремлівський ватажок також має намір “причепити” до цієї дати, зазначає секретар Ради нацбезпеки та оборони Олексій Данилов.

“У них є сакральний день 9 травня. До 9 травня Путін ставить завдання закінчити парадом перемоги цю війну. Нам треба розуміти, що попереду ще дуже багато боїв. Нам треба захищати свою країну, розслаблятися нікому не раджу”, – заявив Олексій Данилов в ефірі національного телемарафону.

Аналогічна інформація надходить і від джерел у військовій розвідці США, упевнених, що Путіну до 9 травня потрібна “хоч якась перемога” в Україні. Наскільки взагалі російська армія, враховуючи якість командного складу та бойовий дух солдатів, здатна впоратися з таким завданням – велике питання.

Незважаючи на це, вітчизняні військові експерти припускають, що Кремлю вимушено доводиться пересувати оголошення дати своєї “перемоги” в Україні.

“Спочатку на 24 лютого було завдання за 72 години взяти Київ і через тиждень провести “парад перемоги”. Наразі є інформація, що “кінцевою датою” є 7 травня, щоб на параді 9 травня в Москві можна було заявити про “перемогу”. Путін не бачить результатів, генерали не можуть йому повідомити про досягнення на полі бою, думаю, що там назріває серйозний конфлікт. З одного боку, Путін, який постійно цікавиться, де “перемога”, а з іншого – клятви (командування РФ – “Апостроф”), що “завтра ми всі візьмемо” та “все відвоюємо”. Такі клятви Путіну набридли і він психує”, – заявив в ефірі одного з телеканалів військовий експерт Олег Жданов.

Таємні ігри генералів

Факт того, що Москва постійно переглядає власні агресивні плани, вказує на провал стратегічної та тактичної підготовки армії РФ та силових структур. Кремль, російські спецслужби та Генштаб виявилися заручниками складної системи взаємин, яку російський фюрер вибудовував усі роки перебування на посаді глави держави.

З одного боку, Путін, який перебуває в полоні власних ілюзій – “один народ”, “українські нацисти”, “Україну створив Ленін” та подібні дурниці. З іншого боку – корумпований російський генералітет, який розтратив мільярдні бюджети на “переозброєння” армії, яка врешті загрузла в Україні.

Кремлівський фюрер живе у своєму вигаданому світі, а генерали свідомо подають йому неправдиву інформацію щодо перспектив вторгнення в Україну, а також результатів бойових дій.

“Путинське оточення може подавати йому “прикрашену” інформацію з різних причин. По-перше, страх говорити правду. Ми пам’ятаємо, як глава СЗР Сергій Наришкін на засіданні Радбезу РФ запинався і не міг відразу сказати, підтримує він ідею “визнати” так звані “ДНР” і “ЛНР” чи ні. По-друге, російський Генштаб, розуміючи, чим реально обернеться відкрита війна з Україною, міг спеціально змовчати, щоб Путін припустився помилки. Серед тих, кого називають російською “елітою” (верхівка силовиків, олігархи) є розуміння, що кремлівська політика за останні вісім років завела ситуацію в глухий кут і суттєво обмежила можливості елітних груп. Мовляв, нехай він сам себе тепер топить”, – сказав у розмові з “Апострофом” голова Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак.

Явною ознакою того, що Путіна захищають від об’єктивної інформації про результати бойових дій, можуть бути недавні путінські ультиматуми на адресу Києва. Кремлівський ватажок намагається диктувати Києву умови щодо Криму, Донбасу та відмови від НАТО, не маючи військового ресурсу, щоб змусити керівництво України погодитись з його вимогами.

Версії про те, що власні спецслужби та армійський генералітет можуть “годувати” Путіна дезінформацією, активно циркулюють серед західних розвідників, військових та журналістів. Керівництво британських спецслужб наполягає, що Путін прорахувався в Україні, в тому числі через власне оточення, яке побоюється говорити йому правду. Причому це стосується не тільки армійського блоку, а й ФСБ, ФСО та Росгвардії, що перетворилися на головних “опричників” Путіна, які бажають за рахунок війни – нехай навіть абсолютно провальної – ще більше посилити свої позиції в Кремлі.

Враховуючи вищевикладене, дуже сумнівно, що план здобути “перемогу в Україні” буде виконано до 9 травня. У кремлівських горе-вояк лише місяць на виконання завдання. Враховуючи, що в минулі 30 діб Москва не набула стратегічної переваги, то 9 травня Путіну доведеться розповідати про неіснуючі “досягнення”, приховано вишукуючи, кого зробити “крайнім” цього разу.

Комментарии