Жителі Херсона, які живуть в окупації, зараз не дуже багатослівні і розповідають про те, як проходять їхні дні, скупо. «Працюємо – біжимо в укриття, якщо повітряна тривога, – повертаємось – працюємо, — описав свій день IT-фахівець Юрій. – Читаємо новини та соцмережі, бачимо з вікна, як нашою вулицею їздять вантажівки з іноземними літерами на бортах, – і ненавидимо їх усією душею»…
Юрій приїхав до Херсону восени 2014 року з уже окупованого Донецька, пише kp.ua. Він знав, як виглядає війна, тому виїхав разом із сім’єю у безпечне місто, затишне та тепле. Юрій має інвалідність, яка не дозволяє йому взяти в руки зброю і захищати місто і країну, але він каже, що разом з однодумцями веде війну на інформаційному фронті.
— Подробиць не скажу. Просто багато людей допомагають нашим солдатам відомостями про розташування ворога та його пересування, — так пояснює молодик.
Юрій каже: якби Донецьк чинив такий самий запеклий опір захопленню у 2014 році, зараз Україна мала б зовсім іншу історію.
– Тоді в Донецьку було дуже багато прихильників майбутньої «народної республіки» – як з-поміж місцевих жителів, так і завезених «іхтамнетів». Тому окупація відбулася швидко, тим більше, що правоохоронні структури місто просто «злили». У Херсоні багато ВПО, які багато розповідали про те, що відбувається в Донецьку, і херсонці знають, що буває, коли в твоє місто заходять російські солдати – настає злидні та «Північна Корея», — ділиться місцевий житель. – Тому й не дають ворогові можливості розташуватись тут із комфортом.
Українські прапори, як і раніше, майорять над містом, спроби вивісити російські триколори провалюються – їх знімають невідомі за кілька днів. За словами місцевих жителів, їхні проросійські земляки на початку окупації ще намагалися радіти тому, що відбувається, але зараз поводяться тихіше. Втім, і проукраїнські погляди тут намагаються особливо не афішувати, щоб не викликати проблем на сім’ю, сусідів та друзів.
– Ми бачимо, що окупанти намагаються перетворити Херсон на російське місто: знімають українську символіку, зірвали фото з пам’ятника «Небесній сотні», «коригують» за допомогою маркерів таблички з назвами вулиць українською мовою. Але коли наші мешканці виходять із прапорами, скандують «Ганьба!» та «Херсон – це Україна!», у окупантів здають нерви. Вони однозначно не очікували на такий прийом, чекали, мабуть, квітів та посмішок. Наші жінки їм шлють прокляття у спину, але пошепки. Усі хочуть жити, – констатує Юрій.
Так зараз виглядає найбільший ТРЦ Херсонщини
На блокпостах шукали татуювання
Як каже наш співрозмовник, щойно окупанти зайшли до Херсона, нормальне життя міста закінчилося. З крамниць почали зникати продукти, з’явилися величезні черги. Щоб купити хліб, треба було відстояти кілька годин. В аптеках закінчились медикаменти. При цьому виїзду з міста, вважай, не було – люди почали залишати окупований Херсон на свій страх та ризик через блокпости окупантів.
– Виїжджала знайома сім’я до Одеси, проїхали майже десять російських блокпостів. Роздягати не роздягали, але чоловіків оглядали дуже уважно: татуювання шукали, сліди на плечах від зброї.
Телефони, звичайно, прошерстили, особливо соцмережі – на кого підписано, що читають… На кожному блокпосту по годині-дві стояли – і це тільки в межах міста. На виїзді зібралися до колони, дуже багато машин було, напевно, кілька сотень. Потім знову блокпости, перевірки, допити – хто, куди, навіщо. На одному блокпості стояли чеченці, на іншому – буряти. Якого біса вони взагалі приїхали сюди і перевіряють нас, українців? Все це страшенно дратує. Глава сім’ї розповів, що коли вони приїхали до Одеси, він пішов записуватись у тероборону, бо злість у нього була сильна. Не взяли – йому за 70. Він волонтерить на своєму авто. Ненавидить «русню» страшно. Адже ще кілька років тому ставився до них добре, в «Однокласниках» з друзями з Ростова листувався, — розповів Юрій. – Сказав мені, що за весь цей час, з 24 лютого, жоден його «однокласник» не написав, мовляв, як ти, як здоров’я, як сім’я, чи не поранений?
Ціни у Херсоні передбачувано сильно зросли. Фото: t.me/kherson_typical
Починали «херсонську народну республіку»
У місті зараз несолодко: окупанти можуть зайти до будь-якої оселі, перевірити документи, зірвати вивіску чи прапор України, викрасти людину за її погляди – все це вже стало страшною херсонською буденністю. Відчайдушним сміливцям, які продовжують мітингувати та протестувати проти окупації, теж загрожує небезпека.
— Все можливо, у нас люди зникають. Когось повертають, когось нема. Взагалі люди починають боятися, що нас покинули, що не звільнять. Окупанти тут якийсь референдум розпочали, «херсонську народну республіку» збиралися проголошувати. Але, як я вже казав, тут багато переселенців із Донбасу, і всі вже зрозуміли, якими є ці «республіки». Тому охочих, м’яко кажучи, мало. Але росіяни нагнітають, намагаються запровадити рублі у торгових точках, пишуть, що Україна перестала платити жителям Херсонської області пенсії та соцвиплати. На когось це діє, хтось не вірить. Якщо не буде швидкого визволення міста, то бажання вижити за всяку ціну візьме своє. І люди думатимуть лише про шматок хліба, а не про українські прапори у Херсоні, — вважає мешканець.
Влада України запевняє жителів Херсона, що їх скоро звільнять, окупанти отримають своє і вирушать слідом за російським військовим кораблем. Запас міцності у городян ще є, але є відчуття, що незабаром він почне вичерпуватися, якщо не отримають підтримки. На одних морально-вольових якостях довго не протягнути…
Черги за продуктами, в аптеку та за госптоварами. 14 березня. Фото: t.me/kherson_typical
