Війна в Україні перетворюється для Росії на «другу Чечню» з величезними втратами у живій силі та техніці. Тому все частіше на Росії звучать пропозиції вирішити «раз і назавжди українську проблему» шляхом завдання ядерного удару по країні. «Апостроф» намагався з’ясувати, чи розуміють російські військові усі жахливі наслідки можливого застосування ядерної зброї.
Поки що про ядерний варіант говорять тільки маргінальні діячі типу Кадирова, однак, судячи з непрямих даних, такий розвиток подій не виключає і російське військове командування. Протягом останніх десятка років відбулося одразу кілька командно-штабних навчань, на яких моделювалось застосування тактичної ядерної зброї. Наприклад, під час масштабних навчань «Захід-99» у червні 1999 року симулювався напад на Калінінградську область. Самі російські генерали визнали, що анклав вдалося б утримувати лише протягом трьох днів. Щоб уникнути поразки, російські війська відпрацьовували застосування тактичних ядерних боєприпасів. Важкі бомбардувальники Ту-95 та Ту-160 виконали пуски ядерних крилатих ракет повітряного базування по території Польщі та США. Аналогічні завдання відпрацьовувалися і через 10 років – під час навчань «Захід-2009» за участю армій Російської Федерації та Білорусі.
Свого часу радянська армія була єдиною у світі, яка мала досвід реальних маневрів із застосуванням тактичної ядерної зброї. Йдеться про навчання «Сніжок», що проводилися на Тоцькому полігоні у вересні 1954 року під безпосереднім командуванням Георгія Жукова. Завдання навчань полягало у відпрацюванні можливостей прориву оборони супротивника з використанням ядерної зброї. Тоді дози радіоактивного опромінення із різними наслідками для здоров’я отримали понад 40 тисяч військовослужбовців – учасників навчань. Напевно, цей досвід був ретельно вивчений у російському Генштабі.
Ядерні навчання у Радянському союзі
Грань між стратегічною та тактичною ядерною зброєю вкрай розмита. Прийнято вважати, що потужність тактичної ядерної боєголовки в кілька разів слабкіша за ту, що використовується в стратегічному озброєнні. Традиційно до тактичної ядерної зброї відносять ракети для наземних ракетних комплексів, спеціальні снаряди для ствольної артилерії, авіаційні бомби, корабельні ракетні комплекси, торпедне озброєння, протиракетні системи, а також інженерні та морські міни.
У розпорядженні російських збройних сил є балістичні ракети «Іскандер-М» з дальністю до 500 кілометрів та крилаті ракети «Калібр» з дальністю поразки в кілька тисяч кілометрів. Причому кожна з ракет може нести бойову частину із зарядом потужністю 50 кілотон у тротиловому еквіваленті. Також до носіїв тактичної ядерної зброї слід віднести балістичні ракети комплексів «Точка-У».
Російський ракетний комплекс «Іскандер»
Крім того, носіями тактичної ядерної зброї є бойові літаки з радіусом дії до 8000 кілометрів, які оснащені крилатими ракетами великої дальності (тобто до 600 кілометрів). Це бомбардувальники Ту-22М3, винищувачі-бомбардувальники Су-34, протичовнові літаки Іл-38 та Ту-142. У цю категорію потрапляють балістичні та крилаті ракети підводних човнів — зокрема, може йтися про проект 949А «Антей».
Відповідно до прийнятої РФ 2000 року концепції «ядерного стримування», досить чітко визначені випадки можливого застосування ядерної зброї. Насамперед, це може відбутися у відповідь до застосування противником ядерної зброї чи інших видів зброї масового ураження. Ядерні ракети полетять, якщо буде здійснено запуск балістичних ракет по території Росії (або по території її союзників). Ще одна причина для використання ядерної зброї – зафіксований напад на ключові урядові або військові об’єкти, що загрожує ядерному потенціалу, а також агресія проти Російської Федерації із застосуванням звичайних озброєнь у разі, якщо під загрозою опиниться саме існування держави.
Чи розуміють російські військові всі ризики можливого застосування тактичної ядерної зброї на полі бою? Цілком очевидно, що так. Незважаючи на те, що потужність атомної бомби «Малюк», скинутої на Хіросіму в 1945 році, становила близько 15 кілотон, її все одно вистачило, щоб вбити близько 80 тисяч людей, а ще приблизно 120 тисяч померли пізніше в результаті відкладених наслідків.
Наслідки атомних бомбардувань японських міст у 1945 році
У зоні вибуху тактичної ядерної боєголовки виникне гігантська вогненна куля та ударна хвиля, які зметуть з землі всі будівлі в радіусі кількох кілометрів. Загине все живе, а в умовах щільної міської забудови – це десятки тисяч людей.
Гіпотетичне застосування тактичної ядерної зброї на території України завдасть непоправних екологічних збитків, у тому числі більшості прикордонних країн. Як показала аварія на Чорнобильській АЕС у 1986 році, радіоактивні опади можуть переноситися вітром на досить велику відстань у будь-якому напрямку. Отже, під ударом напевно виявиться і російська територія. Відкладені наслідки ядерного удару позначатимуться на мешканців заражених регіонів протягом кількох десятиліть.
Наслідки аварії на ЧАЕС повною мірою відчули на собі російські військові, які охопили «Рудий ліс».
За з російськими розрахунками, застосування малих ядерних зарядів має не тільки завдати супротивнику серйозних збитків, а й деморалізувати мирне населення, як це сталося в Японії наприкінці Другої світової війни. Але немає жодної гарантії, що ця концепція часів холодної війни відповідає психології сучасних людей. Адже застосування атомної зброї шокувало японців через те, що у 1945 році його застосували вперше. Саме таким чином під час Першої світової війни поява танків на полі бою сильно деморалізувала німців. Проте, за минулі десятиліття, люди дуже багато дізналися про ядерну зброю, а багаторазове педалювання теми його застосування у фільмах, книгах та іграх частково зняло страх перед нею. Тому західні експерти вже не раз задавалися питанням: чи не вийде так, що застосування ядерної зброї призведе до ще більш відчайдушного опору тих, хто вижив, яким вже не буде чого втрачати?
