У Придністров’ї тривають провокації Кремля, спрямовані на створення напруги на кордоні України та Молдови. На тлі цих подій в українському політикумі виник дискурс щодо можливості вирішення придністровського питання силовим методом. Про те, чому це контрпродуктивно і не вирішить цієї проблеми, «Апострофу» розповів президент молдавського аналітичного центру Watchdog.MD, що спеціалізується на дезінформації, Валеріу Паша.
Саме формулювання «вирішення Придністровського питання по-українськи» звучить неправильно, оскільки такими методами «вирішує питання» Росія. Україна ж, варто нагадати, ніколи не форсувала силовий варіант рішення на Донбасі. Звичайно, в Україні є гарячі голови, які публічно заговорили про воєнне вирішення питання Придністров’я. Більше того, були навіть певні заяви від українських державних діячів, зокрема, слова секретаря РНБО України Олексія Данилова. Звичайно, ставляться до таких речей у Молдові погано, бо це не вирішує проблеми.
Так, у короткостроковій перспективі подібний шлях може бути вирішенням питання Тирасполя. Але треба розуміти, що ми говоримо про територію, на якій населенню протягом 30 років промивали мозок. А те, що кажуть «яструби» в Україні, це, по суті, підтвердження всіх тих фейків та токсичної пропаганди, яку вбивали в голову мешканцям так званого Придністров’я протягом 30 років — про напад на них. Тому що, насправді, це був би акт агресії. Я впевнений, що молдавський уряд ніколи не підтримає такі сценарії. Так, це може вирішити проблему зараз, але у тривалій перспективі це просто створить додаткове вогнище напруги не лише між Україною та Молдовою, а й щодо лояльності придністровського населення.
Чому важливо, щоб вирішення цього конфлікту було мирним? Тому що це означатиме, що населення так званого Придністров’я інтегрується до об’єднаної Молдови. А військові методи просто створять нові осередки опору у майбутньому. Тобто місцеве населення просто вважатиме, що на них напали і військовим чином анексували. Тому вирішити цю проблему можна лише мирно та через тривалий перехідний період.
Також слід розуміти, що, проводячи паралель між Придністров’ям та Донбасом, багато хто забуває важливий момент. Справа в тому, що 8 років промивання мозку пропагандою і 30 років — це трохи різні речі. Більше того, населення Донбасу прожило у незалежній Україні 23 роки. А населення Придністров’я у незалежній Молдові не жило ніколи. Вони пам’ятають радянську Молдавію, тобто пам’ятають лише СРСР. До того ж не варто забувати, що туди заселяли підвищений відсоток російськомовних, особливо у міста.
Природно, у Придністров’ї близько 40% населення або самі родом із правого берега Дністра, або в них там живуть родичі, у багатьох є зв’язки, і часто вони навіть дітей на літо возили туди. Але так чи інакше вони ніколи не жили в незалежній Молдові, вони не мають уявлення, що таке належати до цієї країни. На Донбасі все дуже відрізняється, бо ці люди жили в Україні і ходили на вибори, брали участь у політичному та соціально-економічному житті країни, тобто вони були інтегровані, і це була така ж звичайна частина країни, як і центральна чи південна Україна. Так, зрозуміло, що за 8 років багато чого змінилося, але знову ж таки, незважаючи на все промивання мозку, рівень лояльності жителів Донбасу по відношенню до Росії набагато нижчий, ніж у жителів Придністров’я. Тому якесь військове приєднання Придністров’я означало б відкрити скриньку Пандори. Я розумію позицію українських військових, які змушені тримати біля кордону з Молдовою певні сили, замість того щоб використати їх на Сході. Але якщо чесно, не беруся озвучувати якихось добрих виходів із цієї ситуації.
