Україну можуть поділити на три зони з урахуванням впливу воєнних дій на соціально-економічні умови у різних регіонах країни. Йдеться про глибокий тил, прифронтові райони, а також території, які тимчасово окуповані або на яких ведуться бойові дії. Поки розробляются відповідні законодавчі ініціативи, «Апостроф» дізнався, які щодо цього є пропозиції у бізнесу та експертів.
Різні обставини — різні проблеми
Воєнні дії протягом останніх двох місяців зачепили значну кількість регіонів України, зруйнувавши, або значною мірою ускладнивши там економічну діяльність. Інші регіони зазнали набагато менше руйнувань, натомість отримали великий приплив біженців, які потребують житла, харчування, роботи і багато іншого. Все це створює значні відмінності між умовами в різних частинах країни, які владі необхідно враховувати в своїй діяльності.
Для того, щоб системно реагувати на різні соціально-економічні обставини в регіонах, уряд, спільно з депутатським корпусом, розробляє законодавчі ініціативи про економічне зонування України.
«Зараз ми бачимо, що у нас формуються три види територій: глибокий тил, прифронтові зони та зони бойових дій, а також тимчасово окуповані території. Треба думати про таке зонування, про різні економічні моделі, можливо, різне оподаткування, різні стимули», — повідомив перший віцеспікер парламенту Олександр Корнієнко.
За його словами, однією з головних задач є створення в тилових регіонах сприятливих умов для інвестицій і зростання виробництва, що має компенсувати занепад економічної активності в східних і південних областях.
Експерти концептуально погоджуються з ідеєю диверсифікувати роботу з регіонами.
«Необхідність індивідуальних підходів до різних регіонів стала очевидною ще під час епідемії ковіду, коли уряд вводив локдауни по всій території країни, не зважаючи на місцеві обставини і епідеміологічну ситуацію, — говорить директор Інституту соціально-економічної трансформації Ілля Несходовський. — Війна поставила перед економікою України набагато складніші виклики. І, звичайно, сьогодні не можна з одними вимогами підходити до різних регіонів».
Більшість підприємців, як на сході,так і на заході країни, звичайно, хотіли б побачити в майбутньому законі податкові пільги для свого регіону. Проте, на думку координатора експертних груп Економічної експертної платформи Олега Гетмана, такий шлях навряд чи є доцільним.
«Світова практика, звичайно, знає випадки, коли в різних регіонах країни існують різні податкові режими, — говорить експерт. — Втім, для України це навряд чи є перспективним рішенням. Податкова система має бути однаковою для всіх регіонів і сьогодні, в умовах війни, — максимально ліберальною. Це дозволить підприємствам розвивати свою діяльність в нинішніх непростих умовах».
Насамперед логістика
В той же час держава може вжити досить ефективних заходів в сфері регуляції бізнесу.
«На сьогоднішній день більшість державних електронних реєстрів відключена, — говорить Ілля Несходовський. — В більшості випадків це було правильним кроком для того, щоб не допустити зловживань на тимчасово окупованих територіях. Проте, наприклад, не зрозуміло, чому закритий реєстр податкових накладних. Через неможливість роботи з ним велика кількість підприємств сьогодні не може отримати податковий кредит. Це тягне за собою величезні втрати, і в багатьох випадках призводить до зупинки виробництв, які могли б успішно працювати, давати людям робочі місця і наповнювати бюджет».
На думку експерта, відкриття реєстру, принаймні в тилових регіонах, дало б можливість значно пожвавити економіку.
Також в регіонах, де сьогодні є надлишок робочої сили через прибуття великої кількості переміщених осіб, доцільно вживати заходів, які забезпечують створення нових вакансій.
«Цілком логічним кроком було б здешевлення для підприємства витрат на нові робочі місця, — вважає Ілля Несходовський. — Наприклад, скорочення для таких працівників податку на доходи фізичних осіб. Це скоротило б витрати підприємств і дозволило б їм більше інвестувати в розширення виробництва».
Ще один важливий напрямок роботи в тилових регіонах — допомога бізнесу в створенні нових логістичних ланцюжків замість тих, які були зруйновані через військові дії і блокування морських портів.
«Уряд має максимально сприяти завезенню до України сировини, необхідної для роботи наших підприємств, — вважає експерт. — А також допомагати в пошуку ринків збуту та розробці маршрутів експорту вітчизняних товарів».
Натомість в прифронтових регіонах влада може полегшити життя бізнесу, створивши правовий механізм тимчасового зупинення роботи підприємства. Для того, щоб ФОПам, які вимушені перервати свою роботу через бойові дії, не потрібно було закривати підприємство, а потім після звільнення територій реєструвати його знову, варто передбачити можливість за заявою власника повністю припинити будь-яку діяльність, включно зі сплатою будь яких податкових зобов’язань. А потім, коли підприємець вважатиме це за потрібне, знову відновити роботу без зайвих формальностей.
В той же час, на думку Іллі Несходовського, державі було б варто взяти на себе зобов’язання виплачувати працівникам таких зупинених підприємств матеріальної допомоги у розмірі хоча б мінімальної зарплати для того, щоб дати можливість задовольняти основні потреби — харчування та комунальні послуги.
Дуже важливим напрямком роботи має стати допомога підприємствам з прифронтових областей у переміщенні виробничих потужностей на захід. Уряду варто надавати допомогу бізнесу у транспортуванні обладнання, пошуку вільних виробничих приміщень, персоналу тощо. Такі переїзди не тільки дозволять зберегти важливі виробництва і сповільнити падіння ВВП країни, але й стимулюватимуть зайнятість серед людей, які зараз вимушено перебувають далеко від своїх домівок.
«Певну роботу в цьому напрямку уряд на сьогоднішній день дійсно проводить, — зазначає Несходовський. — Проте її явно недостатньо для того, щоб вона помітно вплинула на економічні показники країни».
Що стосується підприємств, які вимушено опинилися на тимчасово окупованих територіях, то, на думку експерта, уряд до завершення окупації має звільнити їх від будь яких зобов’язань, давши можливість працювати на власний розсуд.
«Якщо підприємство знайде можливість працювати, забезпечуючи населення необхідними товарами і послугами, а працівників — зарплатнею, це буде на користь людям, які не з власної волі опинилися в окупації, — говорить експерт.- Проте, звичайно, всі державні реєстри для таких підприємств мають бути закритими, щоб перекрити можливості для шахрайства».
Без старих та нових помилок
Також уряду і парламенту варто подумати про виправлення помилок, що були допущені під час ухвалення недостатньо продуманих законопроєктів на початку війни.
«На сьогоднішній день імпортери звільнені від сплати ПДВ, — говорить Олег Гетман. — Натомість експортерам припинено відшкодування ПДВ. Це ставить вітчизняних виробників у вкрай невигідну ситуацію порівняно з іноземними і сприяє розбалансуванню державного бюджету. Тому керівництво країни має вжити заходів для того, щоб вирішити цю проблему і створити режим сприяння для національного виробництва».
Наразі влада зосередилася переважно на залученні зовнішньої допомоги, орієнтовний розмір якої складає 5 мільярдів доларів на місяць, приділяючи при цьому недостатньо уваги питанням розвитку вітчизняного бізнесу.
«Звичайно, без допомоги союзників країна в нинішній скрутній ситуації обійтися не може, — говорить Ілля Несходовський. — Проте при грамотній економічній політиці розміри наших потреб у кредитах можна було б скоротити вдвічі».
Схоже, такій ситуації є просте пояснення.
«Парадокс полягає у тому, що «лібералізацією» у нас займаються ті ж самі люди, які багато років проводили політику вичавлювання з бізнесу всіх ресурсів, — говорить Олег Гетман. — Тож очікувати в найближчому майбутньому вагомих кроків в напрямку стимулювання економічного розвитку навряд чи доводиться».
Однак поки що потрібно дочекатися появи законопроекту, щоб зрозуміти, наскільки близькими є погляди влади з одного боку, а також бізнесу та експертної спільноти з іншого, на те, як має функціонувати економіка під час війни в різних регіонах, залежно від їхньої близькості до зони бойових дій. При цьому хочеться вірити, що перші дослухаються побажань останніх.
