Європейський Союз підготував шостий пакет санкцій проти росії, в якому, cеред іншого, міститься положення про ембарго на російську нафту. До цього рішення країни ЄС йшли довгим шляхом дискусій та компромісів, проте, принаймні, одна країна союзу — Угорщина, як і раніше, відмовляється підтримати заборону нафтових поставок з Росії, що може поставити під загрозу узгоджений санкційний пакет та скомпрометувати ЄС загалом. «Апостроф» розбирався, чому Будапешт блокує нафтове ембарго проти росії, і що може змусити Угорщину відмовитися від деструктивних дій.
Європейський Союз попередньо погодив шостий пакет санкцій проти росії, які поетапно запроваджуються щодо країни-агресора, що продовжує злочинну війну на території України.
Крім традиційних персональних санкцій, під які цього разу можуть потрапити глава Російської православної церкви Кирило і таємна дружина російського диктатора володимира путіна Аліна Кабаєва, ЄС пропонує заборонити росіянам купувати нерухомість у країнах союзу, а також відключити від фінансової системи SWIFT найбільший банк рф — «Сбербанк».
Проте ключовим елементом нового санкційного пакета має стати нафтове ембарго.
Довга дорога до компромісу
Ще зовсім недавно відмова Євросоюзу від російської нафти і тим більше газу виглядала фантастикою, незважаючи на те, що українська влада з перших же днів війни закликала європейських партнерів запровадити повне ембарго на російські енергоносії.
Важливість такого кроку є очевидною — адже нафтогазові доходи становлять близько 40% усіх надходжень до російського бюджету. Відповідно, позбавлення агресора цих доходів підірве його фінансовий стан, що звузить можливості, крім іншого, спрямовувати мільярди на війну проти України.
Тим не менш, ЄС намагався всіляко відтягнути, а насправді поховати запровадження енергетичного ембарго проти росії, що й не дивно, оскільки в імпорті Євросоюзу російська нафта становить близько 30%, а газ взагалі 40%. Збереження поставок по суті означає продовження фінансування війни з боку ЄС. За два з половиною місяці після вторгнення країни Євросоюзу заплатили росії понад 20 мільярдів євро за поставлену нафту та понад 30 мільярдів євро за газ.
Проте інформація про звірства російських військових у Бучі змінила стан речей. Поворотним моментом стала заява уряду Німеччини про те, що країна не перешкоджатиме введенню ембарго на російську нафту.
Втім, проти ембарго категорично виступила Угорщина, яка вважається головним союзником рф в Євросоюзі (висловлюються думки, що Берлін погодився на ембарго, чудово розуміючи, що його блокуватиме Будапешт). Його також не підтримали Австрія та Словаччина.
Однак складна кулуарна дипломатія зробила свою справу, і 4 травня голова Європейської Комісії Урсула фон дер Ляйєн представила у Європарламенті узгоджений шостий пакет санкцій проти росії, що передбачає нафтове ембарго.
Враховуючи критичну залежність Європи від російського енергетичного імпорту, було ухвалено рішення вводити заборону на нафту поетапно — протягом шести місяців має бути запроваджено ембарго на сиру нафту, а до кінця 2022 року — на нафтопродукти.
Орбан проти ЄС
Тепер своє слово мають сказати національні уряди країн Євросоюзу, оскільки в ЄС усі рішення ухвалюються консенсусно, тобто одностайно.
При цьому ЄС пішов на поступки Угорщині, запропонувавши тимчасово вивести її, а також Словаччину та Чехію, з-під дії ембарго. Раніше повідомлялося, що цим країнам дозволять купувати нафту в росії до кінця 2023 року. Однак Reuters уточнює, що тепер ухвалено рішення продовжити виняток для Чехії до червня 2024 року, а для Угорщини та Словаччини взагалі до кінця 2024 року.
Попри це, Будапешт упирається у своїй незгоді із забороною на імпорт нафти. Як повідомляє The Financial Times, редакція отримала доступ до листа одіозного угорського прем’єра Віктора Орбана на адресу голови Єврокомісії Урсули фон дер Ляйєн, в якому наполягає, що не може підтримати шостий санкційний пакет «у його нинішній формі». «Якщо Єврокомісія наполягатиме на схваленні її пропозиції, то нестиме відповідальність за історичну невдачу процесу євроінтеграції», — цитує Орбана видання.
Що Орбан має на увазі під «невдачею процесу євроінтеграції», сказати важко. Навряд чи він натякає на можливий вихід з ЄС Угорщини, яка значною мірою залежить від фінансових вливань Брюсселя. Однак те, що це відвертий шантаж з його боку, сумніватися не доводиться.
Багатьох, до речі, дивує така відверта проросійська позиція Віктора Орбана, яка явно виходить за межі голого прагматизму. Деякі телеграм-канали припускають, що у путіна на Орбана є певний компромат, наявність якого впливає на угорського лідера подібним чином. Ми не збираємося приймати на віру подібні твердження без вагомих для цього доказів, проте багато фактів взаємин Росії та Угорщини здаються дуже дивними. Так, за твердженням секретаря РНБО Олексія Данилова, путін заздалегідь поінформував Орбана про «військову спецоперацію» проти України. Це особливо дивно, оскільки рішення розпочати війну не знали ні в уряді Росії, ні в держдумі.
Прес-секретарю Орбана Золтану Ковачу навіть довелося спростовувати інформацію про те, що його шеф знав про вторгнення в Україну. За його словами, Угорщина «отримувала інформацію і розвіддані з тією ж швидкістю і у той самий час, що й інші союзники з НАТО».
Ковач також висловився про позицію своєї країни щодо нафтового ембарго: «Угорщина – країна, яка не має виходу до моря. Ми успадкували односторонню залежність від Росії після падіння комунізму».
Таким чином, поки що не зрозуміло, якою буде остаточна позиція Будапешта і, відповідно, доля нафтового ембарго на рівні всього Євросоюзу.
Тим часом про виключення з ембарго має намір просити Єврокомісію Болгарія, що також може ускладнити його запровадження.
Економіка ні до чого
Слід зазначити, що всі ці країни не є великими споживачами нафти, на відміну, наприклад, від Німеччини.
Крім того (і багато в чому, завдяки цьому), у них є технічні можливості відмовитися від російської нафти.
Так, якщо взяти, наприклад, Болгарію, то вона може переорієнтуватися на нафту з Азербайджану та середземноморського регіону, зазначив у розмові з «Апострофом» президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар.
Щодо прохання уряду Болгарії поширити на країну виключення з-під дії ембарго, то тут спрацьовує механізм корпоративного впливу. «Їхній НПЗ («Нефтохім Бургас» — «Апостроф») знаходиться в руках «Лукойлу», тож навіщо російському «Лукойлу» відмовлятися від російської нафти?», — сказав експерт. — Але я думаю, що знайдеться хтось, хто пояснить болгарам, як у цьому питанні треба діяти».
Якщо говорити про Угорщину, то в неї теж є технічні можливості отримувати нафту не із системи нафтопроводу «Дружба», яким ще з часів СРСР нафта надходить з Росії в багато країн Європи.
«Ще в 2015 році MOL (найбільша угорська нафтогазова компанія) провела модернізацію нафтотранспортної інфраструктури не тільки в контексті нафтопроводу «Адрія» з хорватського терміналу в Омішаль (острів Крк) до Угорщини, а й, разом з нафтотранспортною компанією Transpetrol, до братиславського нафтопереробного заводу Slovnaft, єдиного НПЗ у Словаччині, який належить MOL. І тоді угорці пафосно заявляли, що можуть забезпечити нафтою не тільки свій нафтопереробний завод, а й братиславський, а також, якщо буде необхідність, прокачувати нафту для потреб чеських НПЗ, — розповідає Гончар. — При цьому у Чехії також є маршрути (альтернативні нафтопроводу «Дружба»), і їхні два нафтопереробні заводи можуть переорієнтуватися на постачання із середземноморського ринку. Тим більше, що чеська нафтопереробка належить польському концерну Orlen, який системно відмовляється від російської нафти».
Все це ще раз підтверджує, що в основі поведінки Віктора Орбана лежить не економіка, а політика. Однією зі складових успіху партії Орбана Fidesz на останніх виборах, що відбулися у квітні цього року, стали пільгові ціни, за якими Угорщина отримує енергоносії з рф.
«Раз ти знову переміг, і знову прем’єр-міністр, то маєш відпрацьовувати — така логіка кремля. Ось Орбан і взяв під козирок, — пояснює Михайло Гончар. — Для Угорщини це політичне рішення. Вони навішали локшини всім у Брюсселі, що вони не можуть (без російської нафти), але, насправді, їх просто потрібно змусити. І якщо з Будапештом попрацює не тільки Брюссель, а й Вашингтон, то Орбан здується».
Ну, а якщо вгамується Орбан, то, напевно, й інші збурювачі спокою в ЄС притихнуть. А це означатиме, що вже незабаром нафтове ембарго проти росії буде прийнято. З усіма наслідками, що випливають для агресора.
