Українські банки планують скасувати кредитні канікули, запроваджені для позичальників на час війни. Про таку ймовірність заявляють ПриватБанк, Ощадбанк та Монобанк. Якщо це станеться, багато українців опиняться в дуже складному становищі, оскільки в деякі з них житло, яке вони купували в кредит, знищили окупанти, а в інших зараз немає роботи, а, отже, і коштів платити за взятими раніше позиками. “Апостроф” розбирався, кого звільнять від виплати кредитів, а кому все ж таки доведеться погасити кредитний борг.

Держава не втручається

Внаслідок російського вторгнення багато українців залишилися без житла. Цілі міста стоять в руїнах, і їхні мешканці сьогодні не знають, як і коли вони знову матимуть власний дім. Багато з них для того, щоб придбати будинок чи квартиру, взяли кредит в банку. І сьогодні, окрім проблем, пов’язаних з втратою житла, мають також проблеми з виплатою іпотечного боргу.

Більшість людей, які втратили житло, сьогодні перебувають в статусі переміщених осіб і не мають джерел доходу, які дозволяли б їм вносити чергові платежі. Тож іще в перші дні війни Верховна Рада пішла їм назустріч, звільнивши клієнтів українських банків відповідальності за несвоєчасну сплату за кредитами. Це положення діятиме до закінчення воєнного стану і ще три місяці після цього.

Таким чином, на сьогоднішній день в Україні діють своєрідні кредитні канікули: люди, які не мають можливості платити за кредитами, можуть на законних підставах цього не робити, не побоюючись штрафів та переслідування з боку колекторських компаній.

Проте очевидно, що дане рішення є тимчасовим і не вирішує ситуацію в принципі. Після закінчення війни велика кількість родин в Україні стикнеться з подвійною проблемою – відсутність житла плюс необхідність виплачувати іпотеку.

“На сьогоднішній день якихось законів чи нормативних актів, які б вирішували дану проблему і давали чіткі інструкції банкам і позичальникам, немає, – говорить експерт CASE Україна Євген Дубогриз. – Сьогодні держава декларує намір відновити зруйноване житло. Тож теоретично прийнятним рішенням було б, якби позичальники після війни отримали квартири, еквівалентні тим, на які вони брали кредит, і продовжили погашати свої зобов’язання перед банками”.

Проте для того, щоб пропонувати таке рішення, державі, як мінімум, необхідно знати, яка конкретно кількість житла була зруйнована, скільки коштів потрібно для його відновлення, і чи є можливість найближчим часом такі кошти залучити.

Втім, на сьогоднішній день таких даних немає. До того ж, війна продовжується, і кількість руйнувань зростає. А про ситуацію на територіях, які на сьогодні перебувають під окупацією, відомостей взагалі немає, і провести будь який облік збитків там неможливо. Адже поки держава не розуміє обсягу проблем, вона не може пропонувати шляхів їхнього вирішення.

Фото: Pixabay

Тож сьогодні питання проблемних кредитів вирішуються виключно між банками і позичальниками.

“Люди звертаються до банків, пояснюють свою ситуацію і просять про реструктуризацію чи пом’якшення умов кредиту, – говорить Євген Дубогриз. – І банки ухвалюють рішення на свій розсуд. Одні йдуть клієнтам назустріч, інші – ні. Тут присутній дуже сильний суб’єктивний фактор. Рішення можуть відрізнятися не лише у різних банків, але й у різних кредитних менеджерів в одному банку”.

Звичайно, добре, якщо банк погодився пом’якшити умови договору. Проте, як зазначив експерт, немає жодного нормативного акту, який би зобов’язував його це зробити. Тож, якщо банк зайняв жорстку позицію і вимагає дослівного виконання умов договору, незважаючи на будь які обставини, він не порушує жодних законів.

Певною мірою допомогти тут може Національний банк України (НБУ). Не досягши компромісу, позичальник може звернутися туди зі скаргою.

“На сьогоднішній день Національний банк займає позицію, яка полягає в тому, що хоча банки і не зобов’язані робити поступки клієнтам, бажано, щоб вони по можливості все ж таки це робили, – говорить Дубогриз. – Тому він здійснює вплив на банки для того, щоб вони по можливості йшли на компроміси. Вплив цей, як правило полягає у вербальних інтервенціях – розмовах працівників банківського нагляду з керівниками банку”.

Ймовірно, подібних звернень зі скаргами на банки останнім часом надходить досить багато, і співробітники регулятора не встигають приватно відреагувати на кожен випадок. На думку експерта, саме з цим пов’язана нещодавня поява відкритого листа НБУ, в якому він звертається до всіх банків і фінансових установ з закликом максимально активно застосовувати реструктуризацію кредитів, знижуючи тиск на позичальників.

Є гроші – плати

Втім нинішня ситуація принесла проблеми не лише позичальникам, але й самим банкам. Адже перетворення на проблемні великої кількості кредитів, які ще три місяці тому акуратно погашалися, є небезпечним для їхньої фінансової стабільності.

“Треба розуміти, що кредитування – лише одна сторона роботи банку, – пояснює фінансовий аналітик Василь Невмержицький. – Щоб мати кошти на видачу кредитів, банк залучає депозити, обіцяючи вкладникам повернути їх з процентами. І якщо сьогодні тисячі клієнтів не приходять до банку для того, щоб погасити кредити, то з депозитами нічого подібного не відбувається. За кожним з них в належний термін прийдуть власники, і банк має знайти кошти для того, щоб з ними розрахуватися. Тому для банків дуже важливо, щоб кредити все ж таки поверталися”.

Однак банки і їхні співробітники живуть не на Місяці. Вони чудово усвідомлюють і відчувають на собі всі обставини війни, і розуміють що люди далеко не завжди можуть сьогодні розрахуватися з кредитами. І їм важливо зрозуміти, на що вони можуть розраховувати за нинішніх обставин, коли клієнти не тільки втратили житло чи інші товари, які вони купили в кредит, але й виїхали зі своїх міст в інші регіони України або навіть за кордон.

“На сьогоднішній день банки займаються тим, що збирають інформацію про своїх клієнтів, – говорить Василь Невмержицький. – Їх цікавить стан застави (чи дійсно квартира чи автомобіль були знищені в результаті бойових дій), майновий стан позичальників, їхнє місцезнаходження та інша інформація, яка допоможе визначитися з тим, наскільки ризикованим є кожен окремий кредит, і які є шанси на те, що він буде повернений. Тому, якщо клієнт банку відчуває складнощі з виплати за кредитом, я б радив йому увійти в контакт з банком і повідомити про свої обставини”.

За словами експерта, повні відомості про майновий стан клієнта дадуть можливість ухвалити рішення про те, як далі чинити з його кредитом.

Непрацюючі кредити, які взагалі не повертаються, невигідні самому банку, оскільки за нормативами на всю суму таких кредитів він повинен сформувати резерви. Це зайві витрати, які погіршують фінансові показники. Тому в більшості випадків банк зацікавлений в тому, щоб знайти з позичальником компроміс, який дозволить зберегти процес повернення кредиту, хоча б на умовах більш м’яких, ніж це передбачено кредитним договором.

Фото: Pixabay

“Рішення приймаються залежно від конкретних обставин за кожним кредитом і можуть бути різними, – каже Невмержицький. – В одних випадках банк йде на реструктуризацію, яка передбачає збільшення терміну погашення кредиту. В інших – на зменшення тіла кредиту. Адже навіть якщо буде повернено тільки половина грошей, це вже дозволить скоротити розмір резервів, які банк формує під проблемні кредити. А якщо банк вирішить, що майновий стан клієнта все ж таки дозволяє йому повертати кредит, умови договору залишаться без змін”.

За словами експерта, перш ніж піти на поступки, банки дуже уважно вивчають і перевіряють майновий стан позичальника, збирають інформацію про його власні доходи і майно, а також про членів його родини.

“Це виправдана політика, – вважає експерт. – Адже якщо виявиться, що пом’якшення умов договору добитися легко, це одразу призведе до масових зловживань. Тому при вирішенні долі кредитних договорів застосовується прискіпливий багаторівневий контроль. Спочатку всі обставини справи вивчає кредитний менеджер банку. Після цього він передає інформацію і свої пропозиції щодо зміни умов договору в спеціалізовані служби банку, які перевіряють, чи достовірні наведені відомості і чи не припустився якихось зловживань у змові з клієнтом сам менеджер. Після цього документи потрапляють в кредитний комітет банку, який ухвалює остаточне рішення щодо наступних дій за кредитом”.

Звичайно банк намагається в усіх випадках добитися максимально можливого повернення кредиту. Проте, за словами Василя Невмержицького, в тих випадках, коли з’ясовується, що позичальник не має жодних можливостей гасити свій борг, а застава за кредитом (будинок, квартира, авто тощо) повністю зруйнована і не може бути реалізована, банк відносить такий кредит до безнадійних.

“Наприклад, це стосується тих позичальників, які на сьогоднішній день знаходяться на окупованих територіях, – говорить він. – Зв’язку з ними немає, відділення банків там не працюють. Тож навіть, якби позичальник мав кошти і бажання гасити свій кредит, він такої можливості сьогодні не має. Так що сьогодні банки поки що не вчиняють жодних дій за такими кредитами. Роботу з клієнтами та вивчення стану предметів застави буде поновлено лише після того, як українські війська звільнять ці території”.

Також в багатьох випадках неможливо вимагати повернення кредиту у біженців. В більшості випадків ці люди були вимушені покинути свої домівки, взявши з собою лише найнеобхідніші речі. І зараз вони змушені проживати в чужому житлі, харчуючися за рахунок волонтерських пожертвувань. Звичайно, вимагати з цих людей вчасних внесків за кредитами – марна праця.

“Проте і тут бувають випадки, які потребують уважного вивчення, – говорить Василь Невмержицький. – Припустимо, ФОП брав кредит на розвиток бізнесу в Маріуполі і сьогодні, виїхавши в інший регіон, заявляє, що його підприємство повністю зруйноване. І це правда. Проте вивчення його майнового стану показує, що він має також бізнес у Львові чи Чернівцях, який працює і приносить дохід. В цьому випадку підприємцеві доведеться принаймні частково погашати свої зобов’язання перед банком”.

Дістануть і за кордоном

Є ще одна досить численна група клієнтів банків – ті, хто після початку війни виїхав з України за кордон. З ними банки також проводять значну роботу, намагаючися встановити зв’язок і з’ясувати їхні можливості щодо повернення боргу.

“В багатьох випадках ці люди також знаходяться в дуже скрутних обставинах, – говорить Невмержицький. – Проте трапляються випадки, коли вони йдуть на зловживання, намагаючись ввести банк в оману. Наприклад, людина заявляє, що її автомобіль, взятий в кредит, розтрощений, і він не має можливості погашати за нього кредит. В той же час, за даними прикордонної служби, позичальник саме на цьому автомобілі перетнув кордон України. Звичайно, в такому випадку банк вживає заходів для того, щоб добитися повернення кредиту або застави”.

Звичайно, стягувати борг з людини, яка знаходиться за кордоном, дещо складніше. Проте для цього існують певні правові механізми. Якщо між Україною і державою, в якій перебуває позичальник, укладено договір про правову допомогу (а такі договори існують практично з усіма європейськими країнами), то банк, маючи на руках рішення вітчизняного суду про стягнення боргу, може звертатися до правоохоронних органів цієї країни для виконання цього рішення.

На жаль, для багатьох українських громадян окупація закінчилася фатально. Окупанти безжально убили багатьох мешканців захоплених ними міст. І вони вже ніколи не зможуть повернути свої борги. Але ці борги все одно можуть стягнути.

“За законом майно померлих успадковують їхні родичі, – нагадує Василь Невмержицький. – Якщо немає інших розпоряджень, це спадкоємці першої черги – подружжя, діти, батьки. Причому успадковують вони як активи померлого (кошти, рухоме і нерухоме майно), так і пасиви (борги і зобов’язання). Тож в цьому випадку банк вступає в спілкування зі спадкоємцями, починає цікавитися тим, якими матеріальними засобами вони володіють і які можливості з погашення кредиту мають. За результатами вивчення угода про реструктуризацію кредиту може бути підписана зі спадкоємцями”.

Таким чином, практично всім позичальникам банків (або їхнім спадкоємцям), які через війну втратили можливість виконувати свої зобов’язання за кредитами, доведеться рано чи пізно поспілкуватися з банками і визначити умови, на яких вони будуть розплачуватися надалі. І тут уже кожен має сам вирішити, вступити в ці переговори зараз, чи пізніше, коли в справу втрутиться держава і відрегулює в той чи інший спосіб процес повернення проблемних кредитів.

А регулювати буде що. Адже проблем в України після війни залишиться дуже багато. Як було зазначено вище, важливим кроком стане законодавче вирішення питання компенсації за втрачене житло, а також інше майно. Але навіть у цьому випадку далеко не всі позичальники будуть спроможні платити за кредитами. Вже сьогодні багато українців залишилися без роботи, а ті, хто продовжує працювати, нерідко отримують меншу зарплатню, ніж до війни. Відновлення країни, за ідеєю, спричинить створення нових робочих місць, але станеться це не відразу і нерівномірно в розрізі всієї економіки. Нас також чекає висока інфляція, яка вже набирає обертів, а це означає, що у людей після придбання продуктів харчування та оплати комунальних послуг менше залишатиметься грошей на виплати за кредитами.

Все це необхідно буде враховувати як банкам, так і владі. І в цій ситуації найголовніше не забути про “маленького українця”, на плечі якого лягають тяжкі випробування.

Комментарии