Безпрецедентні санкції США та ЄС проти РФ на тлі відкритого вторгнення в Україну вдарили по економіці Заходу, але проблеми громадян благополучних країн незрівнянні зі складнощами, які чекають на жителів держав Північної Африки та Близького Сходу. Україна до останнього часу займала серйозні позиції на світових ринках зерна, кукурудзи та соняшникової олії, але російська блокада наших портів призвела до розриву ланцюгів постачання, що ще більше підняло світові ціни на продовольство. Кремль усвідомлено провокує соціальну кризу в країнах, що розвиваються, використовуючи перспективу голоду як політичну зброю. Які політичні наслідки може мати зростання світових цін на продукти та як можна виправити ситуацію, читайте у матеріалі «Апострофа«.
Голод скоро?
Російське вторгнення, руйнування транспортної інфраструктури та блокада українських портів заблокували вітчизняний експорт морськими шляхами. Наслідки відчутні не лише для України, яка втрачає частину валютної виручки, а й для світової економіки загалом. Насамперед йдеться про глобальні ринки продовольства.
За даними американської IT-компанії Gro Intelligence, яка використовує сучасні технології (штучний інтелект, аналіз «великих даних») для прогнозування трендів на ринках продовольства, глобальні ціни на їжу стрімко зростають. Світові ціни на пшеницю, порівняно з кінцем минулого року, за перші два місяці російського вторгнення зросли більш ніж на 63%, на кукурудзу – понад 64%, на соєві боби – на 38%, а на соняшникову олію – понад 36%.
Зростання цін на їжу, як завжди, б’є по найбідніших. За даними Світового банку, Судан та Афганістан витрачають близько 5% свого ВВП на імпорт продовольства. Далі низхідною йдуть Сомалі (близько 3%), Марокко (близько 2%). Туніс, Єгипет, Алжир, Узбекистан та Того витрачають близько 1,5% свого ВВП на імпорт їжі, а Ефіопія, Філіппіни, Бангладеш, В’єтнам, Ірак, Кенія, Танзанія та Мадагаскар – близько 1%. Грубо кажучи, витрати на закупівлю продовольства в окремих країнах «з’їдають» все можливе зростання ВВП, що не дає економіці країни зростати, що ще більше посилює залежність від продовольчого імпорту. Виходить замкнене коло.
Для країн Африки Україна та РФ залишаються одними з найбільших постачальників пшениці та ячменю. За підрахунками Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, щонайменше 14 африканських країн завозять половину своєї пшениці імпортують з України та РФ. А такі держави як Еритрея взагалі залежать від постачання української та російської пшениці.
Зростання цін на пшеницю в Судані призвело до того, що хліб там подорожчав удвічі. Крім Судану та Афганістану, важкі часи очікують і на уряд Єгипту, який є найбільшим світовим імпортером пшениці.
«Україна до останнього часу була одним з основних гравців на глобальному ринку низки продуктів: зерно, кукурудза та соняшникова олія. Особливо олія. Ситуація складна, і зараз Світовий банк виділяє 30 млрд доларів для подолання голоду в країнах, що розвиваються. Питання ж не в наявності зерна, а в його вартості. Для таких країн як Єгипет це реально може стати проблемою. Зростання цін на зерно потягне за собою підвищення ціни на хліб, що є політичним питанням. У тому ж Єгипті «Брати мусульмани» виграли вибори, зокрема за рахунок безкоштовної роздачі хліба в Каїрі», — зазначив у розмові з «Апострофом» економічний та фінансовий аналітик Олексій Кущ.
Кремлівський розрахунок
За даними Всесвітньої продовольчої програми ООН, до російського вторгнення у світі недоїдали близько 811 млн людей. Тепер є ризик, що показники підуть нагору.
Керівництво країн «Великої сімки» обґрунтовано наполягає, що Кремль приховано веде економічну війну проти бідних країн. Держсекретар США Ентоні Блінкен на засідання Ради безпеки ООН 19 травня звинуватив російське керівництво у використанні «продовольчої зброї», закликавши Москву розблокувати українські порти.
«Російський уряд, мабуть, вважає, що використання продовольства як зброя допоможе досягти того, чого не змогло зробити вторгнення, – зламати дух українського народу. Продовольство для мільйонів українців та мільйонів інших людей у всьому світі буквально стало заручником російських військових», – заявив глава американського зовнішньополітичного відомства.
У відповідь на всі претензії Москва брехливо заявляє, що причиною припинення поставок нібито є санкції Заходу, що не відповідає дійсності. Жодне з обмежень, починаючи з весни 2014 року, не стосувалося заборони імпорту продовольства з РФ. «Продуктові санкції» вводила лише Москва. І причому проти власного населення, забороняючи ввезення до РФ продуктів із ЄС.
«Мета Росії очевидна — спровокувати кризу, яка змусить частину країн не виступати проти РФ, а іншу частину змусити тиснути на Захід, щоб вона пом’якшила свою політику щодо Кремля. Американцям та європейцям у такій ситуації доведеться відволікатися на інші дипломатичні напрямки. РФ використовує не тільки продовольство, а й енергетику. На жаль, але попередній досвід економічного шантажу для Кремля був успішним з урахуванням залежності європейських ринків від зв’язків із РФ», — сказав у коментарі «Апострофу» експерт із зовнішньополітичних питань Українського інституту майбутнього Ілія Куса.
Якщо брати як приклад «газові війни», які Кремль вів проти України та Європи, то всі вони були «локалізовані» навколо агресивних інтересів Кремля. Небезпека нинішньої кризи в тому, що вона носить комплексну природу і торкається інтересів мільйонів людей, які проживають як на умовно «ситій» Півночі, так і на умовному «бідному» Півдні.
«Світові проблеми з продовольством і зростаючими цінами не пов’язані тільки з діями РФ. Ми маємо справу з серйозною світовою кризою на тлі наслідків від пандемії COVID-19. Обстановка у світовій економіці настільки погана, що соціально-політична ситуація в країнах, що розвиваються (Африка, Ближній Схід), може вийти з-під контролю. Мають місце серйозні проблеми з продовольством, бідністю, поганою екологією в країнах третього світу, але Захід на цей довгий час не звертав уваги. Нинішня війна лише посилила ці проблеми», — додав Ілія Куса.
Варіанти розв’язання
«Велика сімка» побоюється не того, що Москва, умовно кажучи, заморить громадян Єгипту чи Судану голодом. Ризик у тому, що проблеми в економіці в Африці та Близькому Сході можуть спровокувати черговий сплеск потоку біженців та зростання екстремістських настроїв, що у свою чергу посилює вплив терористичних угруповань.
Все це веде до того, що Євросоюзу доведеться витрачати більше часу та грошей на запобігання негативним сценаріям. Для Києва це означає, що увага європейських партнерів до проблем України (війна лише одна з них) може бути менш сфокусованою.
Очевидно, що рашисти добровільно не знімуть блокаду з українських портів. Тому можливі два варіанти. Один з них — налагодити нові шляхи постачання, кардинально переглянувши логістику.
Судячи з публікацій у американській пресі, Вашингтон працює над цим. The Wall Street Journal з посиланням на власні джерела повідомила, що Вашингтон не виключає тимчасового скасування санкцій на білоруські калійні добрива в обмін на транзит через територію Білорусі українського зерна.
Американські чиновники обговорюють тимчасове скасування санкцій терміном на шість місяців. Передбачається, що зерно з України повезуть залізницею через Білорусь до литовського порту Клайпеда.
Такий підхід має кілька недоліків. Олександр Лукашенко за нинішніх умов – кремлівська маріонетка. Москва його руками будь-якої миті може заблокувати такий транзит. Навіть якщо росіяни погодяться на перевалку українського зерна через Білорусь, то розглядатимуть таке пом’якшення санкцій як «слабкість» Заходу, вимагаючи все більших поступок.
Тому проглядається другий варіант – змусити РФ пропускати судна із зерном, що йдуть із Одеського порту.
«Якщо Захід такий стурбований проблемою продовольчої безпеки в Африці та Близькому Сході, ніхто не забороняє спробувати створити під прапором ООН спеціальний морський конвой для супроводу кораблів із зерном з Одеси. У такий конвой могли б увійти військові кораблі Туреччини, Великобританії та того ж Єгипту. Навіть якщо РФ як постійний член Ради безпеки ООН буде проти, то Об’єднаним націям доведеться шукати механізму організації певного «гуманітарного коридору» для наших зерновозів», — резюмував Олексій Кущ.
