На захоплених московитами територіях південного сходу України розгорнувся партизанський рух. Українці, які не бажають мовчки спостерігати за імпортом рашизму, ліквідовують колаборантів, вирізають російські патрулі, влаштовують вибухи окупаційних адміністрацій та надають психологічний вплив на ворожу армію та її посібників. Що зараз є рухом народного опору, і чи зможуть українські партизани виявитися тією впливовою силою, яка допоможе ЗСУ звільнити південний схід — з’ясовував «Апостроф«.
«Бавовна» там, «бавовна» тут
Рух опору став активно проявляти себе на окупованих територіях вже у перший місяць широкомасштабного вторгнення.
Так, за даними ГУР МО, з 20 березня по 17 квітня в Мелітополі під час нічних патрулів було ліквідовано 70 військовослужбовців РФ, зокрема так званих кадировців. А на кінець квітня утилізованих денацифікаторів було вже 100.
«Причина смерті нічних патрульних під час комендантського часу – ножові та вогнепальні поранення. Інформацію про точну кількість убитих та обставини їх смерті окупаційна адміністрація ретельно приховує», — зазначили у ГУР МО.
Ще 80 окупантів, за інформацією голови Миколаївської ОВ Віталія Кіма, зусиллями партизанів назавжди «засумували» у Херсонській області.
Наприкінці квітня – у травні сили українського опору здійснили цілу серію вибухів у тимчасово захоплених містах.
25 квітня у Кремінній (Луганська область) пролунав вибух у мерії міста. Завдяки щасливому випадку в цей момент в адміністративній будівлі знаходилася окупаційна влада.
«Після цієї «бавовни» знесло підлогу будівлі разом із усім силовим блоком та колаборантами, які мали «очолювати» окуповану територію», — зазначав голова Луганської ОВА Сергій Гайдай.
28 квітня в окупованому селищі Якимівка (Запорізька область) було підірвано залізничний міст, який російські фашисти використовували для перекидання техніки, зброї та ПММ із Криму.
22 травня сили опору в районі Мелітополя знищили російські станції радіолокації.
Цього ж дня пролунав вибух у будинку колаборанта Андрія Шевчика, якого окупанти призначили так званим «мером» Енергодара. Внаслідок «бавовни» постраждав сам колаборант (до речі, колишній депутат місцевої ради від ОПЗЖ) та його охоронці.
30 травня у самому центрі Мелітополя прогримів потужний вибух поблизу так званої «адміністрації» колаборантів. Після цього вибуху, за даними ЗМІ, фейкова голова адміністрації Галина Данильченко вирішила піти у відставку.
Крім того, в окупованих містах південного сходу масово з’являються листівки антиросійського змісту, які закликають окупантів та їхніх посібників вимітатися з України, інакше на них чекає смерть.
Хто вони, українські партизани
Хто ці люди, які навіть у тилах змушують окупантів почуватися вкрай некомфортно?
Партизанський рух на окупованих територіях — це не стихійна діяльність окремих невідомих патріотів, а організовані осередки диверсантів, які були підготовлені до широкомасштабного вторгнення. Нагадаємо, що у липні минулого року український парламент уперше ухвалив закон «Про основи національного спротиву». Відповідно до цього закону, рух спротиву координується Силами спеціальних операцій ЗСУ. Але, на жаль, за словами експертів, від моменту ухвалення до 24 лютого у контексті імплементації закону вдалося зробити вкрай мало.
«Цей рух ми в Україні планували ще у 2020 році і розглядали питання, щоб на законодавчому рівні закріпити рух спротиву, — пояснює «Апострофу» екс-співробітник СБУ Іван Ступак. – Але включилися політичні ігри та все застопорилося. Ми втратили час. А, наприклад, у Литві та Естонії, чий досвід ми вивчали, все це було продумано наперед. Є плани дій, окремі групи: тільки заходить ворог, а кожна група вже має цілі, які вона виконує, перебуваючи в окупації. Є склади з медикаментами, зброєю, їжею, заховані у різних куточках країни«.
Окремі закладки встигли зробити до війни самі партизани.
«У січні та лютому встигли зробити трохи запасів. Були здійснені закладки зброї та боєприпасів у лісах та полях для підпілля у Харківській, Сумській, Донецькій, Запорізькій та Луганській областях. Але до 24 лютого 2022 року ми прийшли непідготовленими до партизанського руху. У Херсонській та Запорізькій областях була зрада СБУ та поліції, які перейшли на бік ворога, — розповідає «Апострофу» Герой України Володимир Жемчугов, що здійснював партизанські операції в тилу бойовиків на Донбасі, і побував у полоні у терористів. — Зараз спротив — це на 60% спеціального призначення та на 40% люди, які встигли стати агентами наших спецслужб, підписавши контракти, але за документами вони цивільні. На щастя, ми вже навчені помилками 14-15 років, тому всі їхні документи зберігаються під Києвом і ніхто ні в Херсоні, ні в Мелітополі, ні в Запоріжжі не знає цих людей. Вони працювали з київськими штабами, і як жили, так і живуть, ведучи звичайнісіньке життя».
Та що ж це за «звичайне» життя?
«Це життя в постійній напрузі, адже у разі, якщо буде виявлено якусь компрометуючу інформацію, людина втратить не просто свободу, а життя, — пояснює Іван Ступак. — Доводиться чекати каверзи навіть не стільки від росіян, скільки від своїх же. Хто тебе здасть? Може твій сусід, з яким ти вчора посварився за паркомісце, а він виявився колаборантом. Навіть просто розклеїти листівки в окупованому місті – це вчинок, який може мати серйозні наслідки».
Відповідно, окупанти гарячково намагаються вирахувати українське підпілля, практикуючи підвищені заходи безпеки.
«Звичайно, вони бояться: відслідковують повідомлення в інтернеті, вводять паспортний контроль, комендантську годину, перевіряють телефони місцевих жителів, підкуповують людей. Вони дуже сильно намагаються протидіяти», — додає Жемчугов.
Ефективність спротиву
Зрештою, варто поставити головне питання: наскільки ефективним може бути партизанський рух в тилу окупанта – у контексті майбутнього звільнення територій?
Щоб відповісти на це питання, по-перше, треба розуміти: а скільки взагалі у нас партизанів? Наскільки це масштабна сила?
«Йдеться про тисячі людей у різних регіонах України, однозначно йде нарощування впливів, — наголошував голова Українського центру безпеки та співпраці Сергій Кузан. – На початку у нас були лише сотні партизанів. Але в міру того, як населення побачило життя під російською окупацією — до цього руху приєднуються нові та нові люди. Це абсолютно тисячі людей у всіх регіонах, включаючи Крим».
Втім, за словами полковника СБУ, секретаря парламентського комітету з питань нацбезпеки Романа Костенка, рух опору лише формується в Україні. Причому за умов, яких не мала жодна країна світу.
«Рух опору зараз лише проходить стадію формування та бойового застосування. Адже до російсько-української війни в більшості країн світу подібні рухи були лише на паперах і їх мало хто використовував. Тому в нас відбувається відкатка нової тактики ведення війни з урахуванням того, що дві армії мають сильні технології та «розумну» зброю. Є напрацювання партизанських воєн у Південній Америці, Африці, але це не еталон, тому що партизани там недостатньо підтримуються урядом. А тут ми бачимо іншу ситуацію, коли така країна як Україна, яка має сильну армію та сильні спецслужби, воює проти сильної країни, то створення руху опору ставить перед нами нові виклики. Це системи зв’язку, доставки зброї, перебування в тилу», — пояснив «Апострофу» Костенко.
По-друге, необхідно розуміти, а чому ж на окупованому Донбасі свого часу партизанський рух не набрав сили, достатньої для видворення окупантів? Адже якщо не вийшло тоді, то чому має вийти зараз?
За словами Володимира Жемчугова, у всьому винна політика.
«У 14 році в авральному порядку такий рух організовувався і в 15 році він запрацював. Але, на жаль, у 18-19 році влада почала згортати підтримку партизанського руху. Ми ж пам’ятаємо, що тоді Зеленський заявив, що бойові операції на тимчасово окупованих територіях мають бути припинені і потрібно зосередитись лише на розвідувальних операціях», — зазначає Жемчугов.
Наразі, за словами експертів, ситуація з підтримкою спротиву змінилася.
«І партизанський рух буде вирішальною силою, адже з кожним тижнем рух набирає обертів, фінансується та підтримується, засилаються люди, зброя, боєприпаси, гроші. Триває підготовка до активних партизанських дій. Набирають нові групи, проводять навчання військовій справі, підривній справі, проводяться навчання з конспірації», — каже Володимир Жемчугов.
«Звичайно, цей рух може вплинути і допомогти ЗСУ. Особливо, в ході здійснення наступу, якщо ЗСУ підтримуватимуть зв’язок з партизанським рухом і координуватимуть свої дії. Диверсійна робота в тилах противника може дуже сильно послабити передові позиції ворога», — підсумував військовий експерт Олег Жданов, коментуючи ситуацію «Апострофу».
