Дискусії щодо доречності подорожей у воєнний час, мабуть, відбуваються навіть більш жорстоко, ніж суперечки про доречність відвідування ресторанів. Затяті противники будь-яких позитивних емоцій зі своїм споконвічним «зараз не час» настільки придушили інших, що люди, навіть виїжджаючи на кілька днів до моря і сонця, почуваються винними.
Коли настане час для подорожей? Чи бронюють українці сьогодні тури? Наскільки складно зараз дістатися Туреччини чи Єгипту? Та й взагалі – чи сьогодні соромно їхати на море? Ці та інші питання «КП в Україні» обговорила з директором туристичної компанії Assis Travel Анною Безай.
Про початок війни
— Анно, ви зараз у Єгипті?
— Так, я приїхала до Єгипту 9 січня для супроводу туристичних груп. Групи було розписано до середини березня, а потім я планувала повернутися до Києва. Але 24 лютого світ змінився, і плани перестали існувати. А я залишилася в Єгипті.
— Доводилося за цей час чути від друзів та знайомих – мовляв, тобі добре, у тебе там сонце та море, і ти гадки не маєш, що тут відбувається?
— Незважаючи на те, що у мене дуже адекватне оточення, доводилося. Усі перебували у жахливому стресі, тому сказати могли щось на кшталт «ти сидиш на морі, тобі легко казати». Але чому хтось вирішив, що мені легко? Я приїхала сюди на два місяці, а мешкаю тут уже півроку. Перші місяці – без роботи та додаткових ресурсів, зате з необхідністю щомісяця як мінімум платити оренду. І якщо я не нию і не скаржусь – це не означає, що мені легко. Це означає, що самостійно вирішую свої проблеми.
До того ж я й сама була не в кращому стані, особливо спочатку: не спала ночами, багато плакала, пила антидепресанти. Але в якийсь момент зрозуміла, що, якщо я остаточно себе загроблю, нікому від цього легше не стане, а своїм близьким я тільки додам проблем.
Пам’ятаю, 8 березня опублікувала пост із квітами, привітала друзів та передплатниць, написала, що жінкам у будь-якій ситуації потрібні любов та турбота. І отримала у відповідь: краще не пости писала б, а людям допомагала. Це було дуже неприємно, тим більше, що я робила все, що могла. Розповідала про те, як дістатися Єгипту, які документи знадобляться, допомагала шукати житло. Водночас в мене гроші закінчувалися, роботи найближчим часом не передбачалося, і потрібно було думати, як, на що і де жити мені. Справа в тому, що Єгипет не надає біженцям матеріальної допомоги – тут доводиться розраховувати лише на свої сили. Але життя в Єгипті відносно недороге, плюс море, сонце, фрукти. Загалом, хто має хоча б мінімальні ресурси, це не найгірший варіант.
Про доречність відпочинку
— Єгипет все ж таки сприймається не як притулок для біженців, а як морський курорт. Хейтери сьогодні можуть організувати цькування навіть за свіжий манікюр та нову помаду – не те що за життя в Єгипті.
— Знаєте, якби це хоч комусь допомогло, я б не фарбувала губи та нігті до кінця життя. Я тут раніше займалася бачатою, але з початку війни не ходила на жодне заняття. Війна у моїй країні – як я можу танцювати? Але це теж нікому не допомогло.
– З відпочинком виходить ще складніше, ніж із помадою. Адже мало того що «не час», ще й відпустка коштує чималих грошей. І знову любителі влаштувати найкраще чуже життя не втомлюються дорікати: краще б на армію гроші пожертвували, ніж на море їхати.
— Я вважаю, що це питання має кожен вирішувати для себе сам. Сьогодні практично всі українці займаються благодійністю, лише у різній формі та в різних масштабах, тому навряд чи люди потребують того, щоб їм розповідали, що вони мало віддають і треба віддавати більше.
Крім того, на ситуацію можна подивитися і з іншого боку. Зараз іде війна, коли все це закінчиться і як ми житимемо після війни, незрозуміло. В нас закінчуються ресурси, у багатьох немає роботи. І якщо в таких умовах люди вирішили чимось пожертвувати та відпочити, відвезти на море дітей – вони мають на це право. Люди хочуть відволіктися у подорожі, вони фізично не можуть бути весь час у горі. І подорож подарує їм нові емоції, враження та спогади, які залишаться дуже надовго, можливо, назавжди. Я думаю, що це не найгірше вкладення грошей.
– Ви довгий час не викладали пости – вважали, що це недоречно? Адже, напевно, ви за ці кілька місяців побували в багатьох цікавих місцях…
— Вважала, що недоречно: коли в Україні війна та горе, якось непристойно показувати, що десь усе гаразд і гарно. Та й настрою щось викладати не було. І якщо кудись вирушала, то основною метою було хоча б ненадовго витіснити з голови постійні думки про війну. Виходило погано.
Пам’ятаю, сиджу у чудовому місці на березі Нілу, читаю новини з Бучі, а сльози просто ллються потоком. Саме трапилася фотографія загиблої жінки із червоним манікюром. А у мене тоді був теж такий манікюр. Та ще й кілька років тому я розглядала можливість переїхати жити у передмістя столиці – Бучу чи Ірпінь. І ось сиджу я з однією нав’язливою думкою: цією загиблою цілком могла бути я.
— Що зараз змінилося?
— Спочатку почали писати друзі та знайомі – мовляв, Аню, покажи море. Хочеться побачити, що десь є інше життя, що воно продовжується, і помріяти, що скоро таке життя повернеться і до нас. А десь місяць тому почали надходити запити від клієнтів на організацію відпочинку. Люди не можуть жити у постійному стресі – їм життєво необхідні добрі враження. Якщо ж людина вибирає не лише страждати, а й вимагає відмовитись від усіх радощів, вона не тільки себе руйнує, а й виливає свою токсичність на близьких. Я не думаю, що це правильний вибір.
Словом, я вирішила, що знову займатимуся улюбленою справою, організовуватиму тури і розповідатиму передплатникам про цікаві місця. А ті, кому це нецікаво, або ті, хто вважають, що зараз не час для такої інформації, можуть від мене відмовитися.
У Єгипті також можна і потрібно підтримувати Україну. Фото: ФБ Анна Безай
Про подорожі
– Ви сказали, що з’явилися запити від клієнтів на поїздки до Єгипту. Хто ці люди?
— По-перше, це жінки з маленькими дітьми з України, їх досить багато. Я, до речі, глибоко переконана, що забрати від війни дитину – це абсолютно вірне рішення, діти не повинні бачити жахіття війни.
Нещодавно спостерігала таку картину: двоє хлопчиків із Дніпра будували на березі пісочні будинки. І раптом один із них із криками «Бах-бах, це прилетіла ракета, і все вибухнуло!» зруйнував усі споруди. Чи могли ми уявити, що наші діти гратимуть у такі ігри? Чудове море, сонце, діти — і ось такий сюжет гри.
По-друге, це запити на наземне бронювання — тобто бронювання лише готелю, без дороги. Такі запити надходять переважно від іноземців. Справа в тому, що якщо жителі Європи або, наприклад, Ізраїлю, звернуться до свого місцевого турагента, то ціна на готель буде значно дорожчою, ніж при роботі з українським туроператором. Тому вони через нас бронюють готелі, а квитки купують самостійно.
І третя категорія – це українці, які зараз тимчасово мешкають в інших країнах, причому приїжджають і ті, хто виїхав до Європи лише зараз, і ті, хто виїхав із України ще навесні. Нещодавно була така цікава історія. Жінку із 10-річною донькою волонтери вивезли з Миколаєва до Нідерландів. А сім’я, яка їх там прийняла, вирішила, що їм необхідно відпочити на морі, та сплатила їхній відпочинок у Єгипті.
— Подорожі з України – це сьогодні дуже дороге задоволення?
– Тут все швидко змінюється. Наприклад, до 1 червня працювала програма автобусних турів на морські курорти Болгарії. Коштувало це копійки: за місяць відпочинку треба було сплатити близько 2 тис. грн. Тобто фактично оплачувалася лише дорога. Але зараз вже стартував курортний сезон, і ця програма закрилася.
Проте є звичайні автобусні тури на море – до Болгарії, Туреччини, Чорногорії. Звичайно, це не дві-три години літаком – у дорозі доведеться провести кілька днів. Але автобуси комфортні, до того ж і до війни ці тури користувалися в українців популярністю. Це відносно недорогий відпочинок. Наприклад, 2 тижні на трьох (з них 12 днів на морі) у Туреччині коштуватимуть 30 тис. грн, у Болгарії – 34 тис. грн, у Чорногорії – 35 тис. грн.
Можна дістатися наземним транспортом до Молдови, Польщі чи іншої країни та вже звідти летіти на відпочинок літаком. Ціни тут будуть набагато вищими, але запит є — люди хочуть відпочити.
— А як зараз можна дістатися Єгипту?
— Тут також є кілька варіантів. Можна доїхати автобусом з України до Стамбула, а звідти – двогодинний переліт до Єгипту. Можна летіти через Європу — рейс до Єгипту є практично з кожної країни.
Дешевше летіти чартерним рейсом, але для цього треба звертатися до турагента. Якщо летіти регулярним рейсом, потрібно шукати квитки самостійно, і це буде дорожче. Наприклад, чартер із Варшави до Хургади можна знайти за 4400 грн, а регулярний рейс коштуватиме 6500 грн.
Номер у пристойній «четвірці» на трьох у Хургаді коштуватиме 22 тис. за два тижні відпочинку.
Щодо квартир, то вони зараз подорожчали, оскільки в Єгипті розпочався сезон, і єгиптяни приїжджають на узбережжя із сім’ями. Отже, студію за 100 доларів, як це було взимку, зараз, звичайно, не знайти. Але можна зняти квартиру за 300 доларів і цілий місяць насолоджуватися морем та сонцем.
Ще 11 лютого Анна планувала тур на березень —
В ТЕМУ
Українським чартером – до Чорногорії
У своєму ФБ Анна виклала хороші новини про те, що запустили перший український чартер – із Польщі (Люблін) до Чорногорії (Тіват). Причому чартер на замовлення українського туроператора. Рейс виконує двічі на тиждень українська компанія, команда провідників та пілотів – з України, а квитки можуть купити лише українці. Автобусний чартер до Любліна організовують із Києва, Львова, Житомира, Вінниці, Хмельницького, Тернополя, Чернівців, Івано-Франківська, Рівного, Луцька та Ковеля.
