Чехія, як і більшість держав Європи, приймає на своїй землі наших переселенців. За різними даними, зараз їх тут понад 200 тисяч осіб (хоча річну візу отримали 342 тисячі українців, решта або вирушила далі, або повернулася на батьківщину).

Щоб не зіпсувалося враження від незнання чеських реалій і особливостей, пропонуємо дізнатися про деякі нюанси проживання в Чехії, про які нам розповіли наші земляки, які там живуть, пише КП в Україні.

Вершки чи крем?

Плутанини зі словами чеської мови буде стільки, що вам захочеться кілька разів закричати. Тому що тримати постійно в умі, що čerstvий (черствий) – це «свіжий», а úžasnий (жахливий) – «дивовижний», čich (чих) – «запах» – це надто.

– Особливо оманливе слово “сметана”, через яке доводилося кілька разів переробляти салати. По-чеськи smetana – це пломбір, солодкі вершки чи вершковий крем. А те, що нам треба, щоб полити вареники або додати до борщу, називається zakysaná smetana, – розповіла українка Світлана Петренко, яка живе в Празі.

Овочі від бабусі – ні, від фермера

Борщ вариться з овочів, а овочі в Чехії, як зі смутком визнають українці, злегка «пластмасові». У всякому разі, ті, що продаються в супермаркетах.

– Коли ми бачимо огірки, кожен у пластмасовій обгортковій плівці, то відчуваємо легкий страх. Звичайно, віддаємо перевагу фермерським продуктам, але купити їх можна тільки на фермерських розпродажах чи ярмарках, розклад яких треба дізнаватися заздалегідь, потім їхати туди (вони не в кожному місті). Стихійної торгівлі, ясна річ, у Чехії немає, – пояснюють наші земляки.

Трамвай на вулиці головний

Їздити в Чехії можна будь-куди і як завгодно – велосипедом, автомобілем, трамваєм. Правило вулиць – трамвай завжди правий.

– Якщо у нас у пріоритеті – права пішохода, то у Чехії головний на вулиці саме трамвай. Це навіть прописано у місцевих правилах дорожнього руху. Тож решті доведеться підлаштовуватися під рух трамвая, які їздять досить спритно і впевнено, – розповідає Світлана. – А ось потяги у цій країні хронічно спізнюються, причому без пояснення причин. Чехи це знають і вже не обурюються. Прийшов поїзд – вже гаразд.

Трамваї в Чехії (втім, як весь міський транспорт у Європі) ходить за розкладом. Фото: Honza Groh (Jagro)/en.wikipedia.orgТрамваї в Чехії (втім, як весь міський транспорт у Європі) ходить за розкладом. Фото: Honza Groh (Jagro)/en.wikipedia.org

Не лише їхати, а й сидіти

Але й із поїздами не все просто. Як із усмішкою каже українка, земляків може чекати вельми несподіване відкриття.

– Ми звикли купувати квиток на поїзд: заплатив, сів на своє місце, поїхав… У Чехії треба купити квиток на проїзд (називається “йіздинка”) і додатково купити право на місце (називається “містенка”). Їхати з «йіздинкою» без «містенки» можна, але доведеться займати вільні місця. З яких тебе запросто можуть попросити пасажири, які мають «містенку». Бігати вагонами у пошуках вільних місць нікому не хочеться, тому одразу купуйте «йіздинку» та «містенку», – відкриває секрет Світлана Петренко.

Розійдіться, качки!

А тепер перенесемося в зелені парки, якими так багата Чехія. Зелена зона буде в кожному районі, це величезні масиви дерев та кущів, що переходять одне із другого. І звичайно ж, нескінченна кількість ставків, озер, заток.

– Біля річки Влтави, що тече Прагою, дуже багато приток. Їх виділили у «зелені коридори», навколо них можна гуляти та відпочивати. Пляжів на річці немає, але можна знайти басейни або купальні, або ставки з біоочищенням – ці задоволення платні, але того варте. Втім, ми не раз бачили в Центральному парку українців напідпитку, які стрибали з мосту в ставок для качок, де купання заборонено. Це показало, що не всі ми дотримуємося правил і поважаємо країну, де нас прийняли. Було прикро, – ділиться українка.

Щастя в їхніх очах

У Чехії культ собак. Саме культ, релігія, обожнювання. Тут спочатку заведуть собаку, а потім, можливо, дитину. Чехи щиро не розуміють, як може бути навпаки. Адже якщо людина не завела собаку, як зрозуміти, чи готова вона стати батьком нової людини?

Вигулюють собак усюди, де тільки можна. Звичайно ж, совок і пакет напоготові, ніяких «мін» і калюжок, довкола має бути чистота та милота. І собакам у Чехії добре – це читається на їхніх ситих, задоволених мордах.

– Собаки залюблені господарями до блиску. Якийсь бультер’єр буде більше схожий на плюшеву іграшку, ніж на агресивного собаку. У всіх собак у Чехії в очах хлюпається щастя, – запевняє українка.

Ще келих!

Не лише собак чехи зводять у культ. Про культ пива, напевно, і говорити не варто, він став притчею во язицех по всьому світу. Чехи люблять сидіти в кафе та потягувати пінний напій або каву – така багатовікова традиція цієї країни. Новий час приніс лише одну зміну: келихи для пива тепер роблять із переробленого пластику, а якщо випити пиво та повернути келих – отримаєш за нього гроші. У результаті довкола чисто, кількість сміття зведено до мінімуму, а в кишені подзвонюють монети. Дрібниця, а приємно!

За скляний келих гроші не повернуть (щоправда, це не означає, що його можна забирати з собою), а ось за зданий пластиковий – доплатять. Photo by Gabriel Kuchta/Getty ImagesЗа скляний келих гроші не повернуть (щоправда, це не означає, що його можна забирати з собою), а ось за зданий пластиковий – доплатять. Photo by Gabriel Kuchta/Getty Images

Режим праці та відпочинку

– Ще чехи дуже люблять працювати. Таке відчуття, що працювати вони починають із дитячого садка. Їм подобається заробляти, вони роблять це постійно. Якщо студент навчається та не підробляє десь, це викличе питання, – розповідає українка. – Але! Як завжди є нюанси. Не можна говорити, що чехи – трудоголіки. Вони справно працюють із раннього ранку годин до 15.00 – 16.00, а деякі держструктури взагалі закриваються о першій годині дня. Після цього все, додому, починається особистий час. Тому година пік у тій самій Празі починається не як у нас, після 17.00 – 18.00, а вже о другій-третій дня. Всі розходяться по домівках, кафе, кіно і театрах, парках… Звикнути до цього можна, хоча й не відразу.

Підпишіть скриньку

Насамкінець Світлана дає цінну пораду, що полегшує життя в чеській столиці:

– Як тільки ви знімете квартиру і заїдете туди, не забудьте поставити на вашій поштовій скриньці табличку із вашим прізвищем. Чеські листоноші не особливо дивляться на номери квартир у будинках, вони дивляться на прізвища. І якщо таблички немає, листоноша просто піде і віднесе вашу кореспонденцію. Можливо, це здасться комусь дрібницею, але повірте, для біженців, які листуються з десятками держструктур, це дуже важливо. Та й взагалі, ми ж хочемо хоч трохи бути схожими на чехів? Давайте починати з дрібниць!

Комментарии