Несподівана Естонія: дуже швидкі жителі, у гості не кличуть та чайових не дають

Незважаючи на те, що з Естонією ми довгі роки були однією країною, у звичках і способі життя у нас не так багато спільного.

1.Естонська повільність — це міф

З анекдотів про естонців ми знаємо про те, що це – найповільніша нація на світі, пише КП в Україні. І перше, з чим доведеться зіткнутися після приїзду до Естонії, – це руйнування цього міфу.

Естонці – дуже швидкі. Вони швидко вирішують питання, швидко працюють, швидко обслуговують та практично ніколи не стоять у чергах. А ще вони дуже швидко розмовляють.

І тут несподіванка номер два: як вони можуть швидко розмовляти, коли більшість анекдотів та курйозних історій пов’язані саме з тим, що вони говорять повільно?

Справа в тому, що в естонській мові дуже багато слів, у яких голосні тягнуться, причому є не лише другий, а й третій ступінь «довжини». Начхати на правила граматики і просто не тягнути голосні неможливо — вийде зовсім інше слово.

Наприклад, ma (ма) у перекладі з естонської це «я», а maa (маа) — «земля». Кell (кель) — це «годинник», а keel (кеель) — «мова».

Коли естонці говорять російською, у них виникають дві проблеми. По-перше, для них це зовсім інша група мов: спробуйте, наприклад, прочитати слово magamistuba (спальня), ajaleheartikleid (газетні статті), або mänguväljak (дитячий майданчик) – і ви зрозумієте, що означає «інша група» на практиці. Думаю, якби українцям довелося масово говорити естонською, анекдотів про нас було б анітрохи не менше.

По-друге, деякі слова в російській та естонській перетинаються, але оскільки в естонській в цих словах голосні тягнуться, естонці за звичкою тягнуть їх і в російській. Наприклад, apteek (аптека), diivan (диван), banaan (банан), entsüklopeedia (енциклопедія).

2. Електронні черги

Як уже говорилося вище, естонці не стоять у чергах. У крайньому випадку – сидять та й то недовго. У банках, клініках, аптеках, соцслужбах, пошті – словом, у всіх місцях, де українці звикли стояти у чергах, – в Естонії черги електронні. Підходиш до терміналу, береш номерок, сідаєш на диван і чекаєш своєї черги. Втім, задля справедливості варто сказати, що сісти часто не встигаєш: ти ще номер не встиг в умі зафіксувати – а він уже спалахнув на табло.

3. Ліки за рецептом

Як і у всіх країнах Європи, без рецепта в естонських аптеках можна купити хіба що пластир та баночку для аналізів. Та й то якщо вас зрозуміють.

Для українських біженців, які приїхали до Естонії без ліків, купівля знеболювального чи серцевого препарату перетворювалася на справжній квест. Майже всі – за рецептом. Рецепт виписує сімейний лікар. Сімейний лікар приймає лише застрахованих. Застрахуватися можна лише після реєстрації. А зареєструватися – після подання документів на ВНЗ (тимчасовий притулок тощо) та укладання офіційного договору оренди, який підтвердить, що ви живете саме у цьому районі. Загалом ліки виходило купити не відразу.

4. Тримайте дистанцію!

Під час спілкування естонці тримають дистанцію. Під час розмови вони не підходять близько і не дихають в обличчя – можливо, тому вони переживали усі хвилі коронавірусу легше, ніж інші країни? Масочний режим тут скасовано з 3 квітня, скасовували його на кілька місяців і минулого року.

Якщо в касу супермаркету все ж таки трапилася черга, ніхто не напиратиме або, тим більше, наїжджатиме візком на п’яти. А виклавши свій товар на стрічку, потрібно обов’язково покласти за собою роздільник покупок – це буде сигнал для наступного покупця, що він теж може починати викладати товар.

5. Магазини та аптеки у свята не працюють

Естонці, як і всі європейці, у свята люблять відпочивати. І якщо людина працює у магазині, барі чи аптеці – це зовсім не привід відмовлятися від відпочинку. Тому всі ці заклади цілком можуть у вихідні та тим більше у довгі свята не працювати.

Пам’ятаю, як 24 грудня нам потрібно було купити ліки, але на замкнених дверях аптеки у центрі міста ми прочитали оголошення: наступний робочий день – 27 грудня.

Цілодобовий магазин в Естонії вдень з вогнем не знайдеш. Продуктові закриваються о 21.00, рідко о 22.00. Інші працюють, як правило, до 19-20.00 у будні, у вихідні багато закритих. Якщо хтось і відкритий, то точно закриється не пізніше 18.00.

Тому найжвавіший період в естонських магазинах – це вечір п’ятниці. Здається, це єдиний день, коли черги до кас можна зустріти навіть в Естонії.

6. Ціни на продукти

Загалом ціни на продукти в Естонії можна порівняти з цінами в Україні, але немає такого дня, щоб у супермаркеті не було знижок на ті чи інші товари. Причому логіка знижок абсолютно незрозуміла: це не продукти, що залежалися, з закінченим терміном придатності, а звичайні свіжі і якісні.

Наприклад, місяцями може йти знижка на сир, потім пару тижнів на помідори і т.д. А в місцевому супермаркеті Rimi вигадали ще й таку фішку: підходиш до терміналу в торговому залі, зчитуєш свою клієнтську картку, і на табло висвічуються товари, на які в цей день персональна знижка особисто в тебе.

Цікавий момент: у той час як в Україні ми звикли, що смачні помідори мають бути великими та соковитими, а огірки – чим менше, тим краще, в Естонії все навпаки. Найсмачніші помідори – це крихітні сливки, а найсмачніші огірки – приблизно півметрові.

Ціни на деякі товари на кінець червня: помідори 2-4 євро (залежно від сорту), огірки – 1,70-3 євро, свиняча вирізка – 6,50 євро, вівсяні пластівці – 1,60 євро/кг, сир – від 7 євро за кіло.

Більшість сирів продаються нарізаними та упакованими. Це може бути звичайна нарізка в пачках від 150 г до кілограма, тертий сир у фабричній упаковці (він, до речі, дуже довго зберігається) і всілякі снеки у вигляді брусочків, кубиків, кульок і т.д. зі спеціями та без.

При цьому покупців в Естонії не те, щоб любили, але точно поважають. Абсолютно на весь товар вказано ціну не лише за упаковку, а й у перерахунку на кілограми, що дуже зручно для порівняння.

А, наприклад, ціни на туалетний папір та паперові рушники вказані не лише за упаковку, а й за один рулон. Словом, все робиться для того, щоб той покупець, якого ціна цікавить насамперед, зробив найвигіднішу для себе покупку.

7. За продуктами багато хто їздить до Латвії

Незважаючи на те, що ціни в Естонії цілком прийнятні, чимало естонців хоча б раз на місяць їздять за продуктами до Латвії – наприклад, у прикордонне місто Валка, яке примикає до естонського міста Валга.

У Латвії купують сир, рибу, м’ясо, побутову хімію та, зрозуміло, алкоголь. В Естонії акцизи на алкоголь набагато вищі, ніж у Латвії, тому на одній пляшці вина чи коньяку можна заощадити в середньому 2-5 євро.

8. Вдома не готують

Більшість естонців удома не готують. У магазинах купують усе – від вареної картоплі та готових котлет до салатів. Салати, до речі, можна збирати самому. Серед торгового залу стоять стійки з контейнерами, в яких окремо лежать інгредієнти для салатів – порізані зелень та овочі, м’ясо та риба, яйця та сир, оливки та маслини. Аналогічна стійка із фруктовою нарізкою. Можна зібрати собі салат за власним смаком, вартість – близько 13 євро за кг.

Дуже популярні напівфабрикати. Причому, окрім звичних нам морожених пельменів, млинців або нагетсів у пануванні, в естонських магазинах можна купити, наприклад, варені буряки. У банках продаються не лише цілі консервовані овочі, а й порізані. Ріжуть усе: огірки, болгарський перець, моркву та навіть оливки.

Якщо не хочете купувати готовий торт, можна за 5 хвилин зробити його самостійно: в асортименті коржі, готові креми і готові прикраси для тортів.

9. Місцева кухня – на любителя

Естонська національна кухня досить своєрідна. Наприклад, я не зустрічала жодного естонця, який би із захопленням не відгукувався про головну національну естонську страву «мульгікапсад», або «капуста мульги». Робиться ця страва зі свинини, квашеної капусти та перловки і продається у готовому вигляді у кожному магазині.

Скажу так, щоб нікого не образити: навіть для тих, хто любить свинину, квашену капусту і нічого не має проти перловки, ця страва дуже на любителя. Занадто жирне, надто кисле – словом, зовсім для нас незвичне. Але естонці запевняють, що смачніше за це на світі мало що є.

До іншої місцевої продуктової особливості я віднесла б хліб, який тут ніколи не черствіє і ніколи не пліснявіє. Тобто, можливо, за півроку з ним і станеться якась неприємність, але за два тижні не відбувається взагалі жодних змін.

До речі, із чорного хліба (в Естонії він так і називається – не житнім, а чорним, must leib) тут готують ще одну національну страву – хлібний суп, який вважається десертом. Чорний хліб змішують із пивом, яблучним соком, водою, цукром – і потім це їдять. Іноді проварюють кілька хвилин та поливають сметаною. Говорять, це смачно. Я вірю на слово.

10. Чайові давати не прийнято

Естонські кафе здебільшого пропонують страви європейської кухні. Іноді можуть замінити картоплю на батат, але загалом особливих вольностей собі не дозволяють. Обійдеться обід у 10-15 євро на людину, але у будні у багатьох кафе пропонують ланч по 5 євро.

5 євро – це дуже хороша ціна для обіду, оскільки «не в комплексі» за такі гроші можна купити лише келих пива.

Кава у кафе коштує 2,5-3 євро, кекс або тістечко – в середньому від 2 до 5 євро.

Але є для відвідувачів кафе і гарна новина: в Естонії не прийнято давати чайові.

Тому на обіцянку роботодавця, що офіціант чи, скажімо, кур’єр «усі чайові може залишити собі», поведеться хіба що приїжджий. Місцеві знають: чайових їм не дадуть жодного центу. Знайомий розповідав, як, підробляючи кур’єром, привіз у заміський будинок цілу гору піци на суму 99 євро 70 центів, і господар терпляче чекав на здачу зі 100 євро.

11. Немає безпритульних тварин

Знайома з Естонії розповідала, що коли їхня компанія у зв’язку з пандемією перейшла на віддалену роботу, вона вирішила завести собі кошеня. Причому із притулку – тут брати тварин із притулків дуже популярно. Але коли вона звернулася до місцевого закладу, виявилось, що котів у ньому немає – усіх розібрали. Співробітники притулку пов’язували це саме з карантинами та віддаленою роботою: мовляв, людям стало самотньо у своїх квартирах, і вони відчули необхідність про когось піклуватися.

Минулого літа ми були в гостях у наших приятелів і познайомилися з новим членом їхньої родини – дворняжкою Ніколь. Її також взяли з притулку.

Цікава деталь: безпритульних собак та кішок в Естонії немає, а до місцевих притулків їх привозили з Росії. Тут тварин стерилізували, вакцинували, робили їм документи та роздавали всім охочим. Щоправда, не зовсім безкоштовно: всі вищеописані процедури – за рахунок нового господаря, тож у середньому під час отримання нового члена сім’ї потрібно було заплатити 250-300 євро.

12. У гості ходять рідко

Естонці з цікавістю слухають історії, як ми в Україні ходимо один до одного в гості, разом відзначаємо свята та їздимо до друзів на дачу з ночівлею сім’ями. Тут не прийнято підтримувати надто близькі стосунки з кимось, окрім найближчих родичів. Як мені пояснив один із місцевих, «є небезпека, що людина почне приходити надто часто, і ти від неї втомишся».

Тому запрошення в гості естонець сприймає з певним побоюванням, вважаючи, що його, мабуть, запросили з ввічливості – не може ж людина справді хотіти, щоб сторонні люди прийшли до неї в дім! Якщо так хочеться зустрітися — для цього є паби і ресторани, а мій будинок — моя фортеця. І робити там стороннім нема чого!

Якось ми спілкувалися з естонкою, і мені почали надходити на телефон повідомлення. Вона здивувалась, хто мені так часто пише.

Я подивилася в телефон: колега спитав, як у мене справи, подруга надіслала фото свого кота, інша подруга надіслала смішний мем.

— А як можна ні з того ні з сього надіслати фото кота? — здивувалася моя співрозмовниця. — Ти що, просила її надіслати це фото?

— Ні…

— То навіщо вона тобі його надіслала?

— Ну, як навіщо? Він симпатичний. І потім нас із цим котом багато що пов’язує. Він колись мені всю шубу облизав, коли я її випадково на стілець у кімнаті кинула, — спробувала я пожартувати, бо справді не розуміла, що такого особливого у фотографії кота.

— Якось це дивно, — сказала моя співрозмовниця. — Ми так просто один одному не пишемо. Тільки якщо хочемо зустрітись, то пишемо, щоб домовитися. Але це рідко буває – кілька разів на рік. Якби я надіслала подрузі фото свого собаки без жодного запитання та пояснень, вона б, напевно, дуже здивувалася.

13. Транспорт ходить як годинник

Громадський транспорт в Естонії ходить як годинник. Здебільшого це автобуси, а в Таллінні – ще й трамваї. Щоб не витрачати час на очікування на автобус, достатньо сфотографувати розклад і приходити на зупинку в чітко визначений час. Автобус дуже рідко спізнюється на понад три хвилини.

Ще точніше – хвилина в хвилину – вирушають міжміські та міжнародні автобуси, приміські електрички, поїзди, пороми.

14. І все ж сервіс — не дуже…

Незважаючи на все сказане вище, сервіс в Естонії залишає бажати кращого. Але тут все складно та переплетено.

Тобто, з одного боку, в кафе гарні інтер’єри та посуд, чудова подача страв, з іншого – тут можуть півгодини не прибирати зі стола. З одного боку, з клієнтами дуже ввічливі та люб’язні, з іншого — поняття «працюємо до останнього клієнта» не існує в принципі: персонал – теж люди, і їм треба відпочивати.

У поліклініці можна без проблем записатися на прийом до сімейного лікаря, а можна просто зателефонувати та отримати докладну консультацію сімейного лікаря чи медсестри. Але при цьому на прийом вузького профільного фахівця люди чекають місяцями.

У банку, як говорилося вище, черг немає. Але щоб отримати банківську картку, доведеться приходити кілька разів. Та й мобільний банкінг в Україні набагато просунутіший і зручніший.

Про б’юті-процедури написано вже стільки, що не хочеться повторюватись. Абсолютно все – від стрижки та манікюру до масажу та видалення родимок – у Європі менш якісне та набагато дорожче. І Естонія тут не є винятком.

Окрема історія – автосервіс. Для того щоб змінити гуму (наприклад, зимову на літню), потрібно записатися за тиждень, при цьому пройти повну реєстрацію, включаючи вказівку моделі автомобіля та розмір шин. А, скажімо, на регулювання розвалу-сходження на СТО треба записатися за місяць.

З тим, що в Естонії дуже важко роздрукувати документ або зробити ксерокопію, ми зіткнулися минулого літа.

– Нам це не потрібно, у нас країна у смартфоні, – весело пояснив місцевий мешканець. – Знаєте, що це таке?

15. Країна у смартфоні

І це чиста правда: якщо на світі є країна в смартфоні, то це – Естонія, де доступні сотні цифрових сервісів. Технології економлять час, гроші та сили: самі естонці підрахували, що одна лише можливість підписувати документи за допомогою ID-картки дозволяє зберегти до 5 днів на рік.

• На виборах в Естонії голосують онлайн із 2005 року: це абсолютно анонімно та безпечно.
• 95% податків в Естонії сплачуються онлайн. Система цифрового оподаткування дозволяє швидко заповнювати всі форми інтернету.
• Естонія славиться найбільшою кількістю стартапів на душу населення світу. Відкрити власний бізнес тут можна лише за 15-20 хвилин. Понад 98% нових компаній вносяться до державного регістру через інтернет.
• Державна онлайн-платформа eKool дозволяє батькам стежити за успішністю дітей та спілкуватися з вчителями. Щодня в систему вноситься понад мільйон оцінок.
• Естонці не платять за паркування монетами – у багатьох місцях для цього немає фізичної можливості. Більше 90% машин в Естонії паркуються за допомогою програми Mobile Parking, яка дозволяє знайти найближче паркування та оплатити місце.
• Естонці вже давно забули, що таке паперові рецепти – тут всі рецепти електронні. Відвідавши свого сімейного лікаря, можна відразу вирушати в будь-яку аптеку. Там відсканують вашу айді-карту та побачать, що виписав лікар. До речі, сам лікар відстежує в системі, чи ви купили виписані ліки і чи сходили за направленням, скажімо, на УЗД. Якщо ні, передзвонює медсестра та цікавиться, чому не виконуються призначення лікаря.
• Естонія може похвалитися найпрогресивнішою системою ідентифікації особистості. Місцева ID-картка відкриває доступ до всіх державних цифрових сервісів, замінює медичну страховку, дозволяє подорожувати Європою та підписувати документи. Більше того: в неї можна за пару хвилин підшити дисконтні карти улюблених магазинів і не носити з собою купу пластику.

А ще Естонія стала першою країною у світі, яка надає електронне громадянство. Його можуть отримати навіть ті, хто не живе в Естонії, але зацікавлений у використанні цифрових сервісів країни. Е-резидент може по інтернету заснувати в Естонії компанію та керувати нею, проживаючи в іншій державі, підписувати документи цифровим підписом та користуватися всіма порталами та інфосистемами, які визнають ID-картку Естонії.