Незважаючи на те, що з Естонією ми довгі роки були однією країною, у звичках і способі життя у нас не так багато спільного.
1.Естонська повільність — це міф
З анекдотів про естонців ми знаємо про те, що це – найповільніша нація на світі, пише КП в Україні. І перше, з чим доведеться зіткнутися після приїзду до Естонії, – це руйнування цього міфу.
Естонці – дуже швидкі. Вони швидко вирішують питання, швидко працюють, швидко обслуговують та практично ніколи не стоять у чергах. А ще вони дуже швидко розмовляють.
І тут несподіванка номер два: як вони можуть швидко розмовляти, коли більшість анекдотів та курйозних історій пов’язані саме з тим, що вони говорять повільно?
Справа в тому, що в естонській мові дуже багато слів, у яких голосні тягнуться, причому є не лише другий, а й третій ступінь «довжини». Начхати на правила граматики і просто не тягнути голосні неможливо — вийде зовсім інше слово.
Наприклад, ma (ма) у перекладі з естонської це «я», а maa (маа) — «земля». Кell (кель) — це «годинник», а keel (кеель) — «мова».
Коли естонці говорять російською, у них виникають дві проблеми. По-перше, для них це зовсім інша група мов: спробуйте, наприклад, прочитати слово magamistuba (спальня), ajaleheartikleid (газетні статті), або mänguväljak (дитячий майданчик) – і ви зрозумієте, що означає «інша група» на практиці. Думаю, якби українцям довелося масово говорити естонською, анекдотів про нас було б анітрохи не менше.
По-друге, деякі слова в російській та естонській перетинаються, але оскільки в естонській в цих словах голосні тягнуться, естонці за звичкою тягнуть їх і в російській. Наприклад, apteek (аптека), diivan (диван), banaan (банан), entsüklopeedia (енциклопедія).
А ще тут усі дуже обережні. Коли лавочки фарбують, плитку і асфальт застеляють папером, щоб не забруднити. Фото: Наталія Мічковська
2. Електронні черги
Як уже говорилося вище, естонці не стоять у чергах. У крайньому випадку – сидять та й то недовго. У банках, клініках, аптеках, соцслужбах, пошті – словом, у всіх місцях, де українці звикли стояти у чергах, – в Естонії черги електронні. Підходиш до терміналу, береш номерок, сідаєш на диван і чекаєш своєї черги. Втім, задля справедливості варто сказати, що сісти часто не встигаєш: ти ще номер не встиг в умі зафіксувати – а він уже спалахнув на табло.
На біржі праці (втім, як і інших установах) живих черг немає. Записалися онлайн, прийшли свого часу — і пішли. Фото: Наталія Мічковська
3. Ліки за рецептом
Як і у всіх країнах Європи, без рецепта в естонських аптеках можна купити хіба що пластир та баночку для аналізів. Та й то якщо вас зрозуміють.
Для українських біженців, які приїхали до Естонії без ліків, купівля знеболювального чи серцевого препарату перетворювалася на справжній квест. Майже всі – за рецептом. Рецепт виписує сімейний лікар. Сімейний лікар приймає лише застрахованих. Застрахуватися можна лише після реєстрації. А зареєструватися – після подання документів на ВНЗ (тимчасовий притулок тощо) та укладання офіційного договору оренди, який підтвердить, що ви живете саме у цьому районі. Загалом ліки виходило купити не відразу.
4. Тримайте дистанцію!
Під час спілкування естонці тримають дистанцію. Під час розмови вони не підходять близько і не дихають в обличчя – можливо, тому вони переживали усі хвилі коронавірусу легше, ніж інші країни? Масочний режим тут скасовано з 3 квітня, скасовували його на кілька місяців і минулого року.
Якщо в касу супермаркету все ж таки трапилася черга, ніхто не напиратиме або, тим більше, наїжджатиме візком на п’яти. А виклавши свій товар на стрічку, потрібно обов’язково покласти за собою роздільник покупок – це буде сигнал для наступного покупця, що він теж може починати викладати товар.
5. Магазини та аптеки у свята не працюють
Естонці, як і всі європейці, у свята люблять відпочивати. І якщо людина працює у магазині, барі чи аптеці – це зовсім не привід відмовлятися від відпочинку. Тому всі ці заклади цілком можуть у вихідні та тим більше у довгі свята не працювати.
Пам’ятаю, як 24 грудня нам потрібно було купити ліки, але на замкнених дверях аптеки у центрі міста ми прочитали оголошення: наступний робочий день – 27 грудня.
Цілодобовий магазин в Естонії вдень з вогнем не знайдеш. Продуктові закриваються о 21.00, рідко о 22.00. Інші працюють, як правило, до 19-20.00 у будні, у вихідні багато закритих. Якщо хтось і відкритий, то точно закриється не пізніше 18.00.
Тому найжвавіший період в естонських магазинах – це вечір п’ятниці. Здається, це єдиний день, коли черги до кас можна зустріти навіть в Естонії.
6. Ціни на продукти
Загалом ціни на продукти в Естонії можна порівняти з цінами в Україні, але немає такого дня, щоб у супермаркеті не було знижок на ті чи інші товари. Причому логіка знижок абсолютно незрозуміла: це не продукти, що залежалися, з закінченим терміном придатності, а звичайні свіжі і якісні.
Наприклад, місяцями може йти знижка на сир, потім пару тижнів на помідори і т.д. А в місцевому супермаркеті Rimi вигадали ще й таку фішку: підходиш до терміналу в торговому залі, зчитуєш свою клієнтську картку, і на табло висвічуються товари, на які в цей день персональна знижка особисто в тебе.
Термінал у Римі з персональними знижками. Фото: Наталія Мічковськ
Цікавий момент: у той час як в Україні ми звикли, що смачні помідори мають бути великими та соковитими, а огірки – чим менше, тим краще, в Естонії все навпаки. Найсмачніші помідори – це крихітні сливки, а найсмачніші огірки – приблизно півметрові.
Ціни на деякі товари на кінець червня: помідори 2-4 євро (залежно від сорту), огірки – 1,70-3 євро, свиняча вирізка – 6,50 євро, вівсяні пластівці – 1,60 євро/кг, сир – від 7 євро за кіло.
Більшість сирів продаються нарізаними та упакованими. Це може бути звичайна нарізка в пачках від 150 г до кілограма, тертий сир у фабричній упаковці (він, до речі, дуже довго зберігається) і всілякі снеки у вигляді брусочків, кубиків, кульок і т.д. зі спеціями та без.
При цьому покупців в Естонії не те, щоб любили, але точно поважають. Абсолютно на весь товар вказано ціну не лише за упаковку, а й у перерахунку на кілограми, що дуже зручно для порівняння.
А, наприклад, ціни на туалетний папір та паперові рушники вказані не лише за упаковку, а й за один рулон. Словом, все робиться для того, щоб той покупець, якого ціна цікавить насамперед, зробив найвигіднішу для себе покупку.
Для дбайливих покупців — товар перерахують поштучно. Можна і не купувати всю упаковку туалетного паперу. Фото: Наталія Мічковська
7. За продуктами багато хто їздить до Латвії
Незважаючи на те, що ціни в Естонії цілком прийнятні, чимало естонців хоча б раз на місяць їздять за продуктами до Латвії – наприклад, у прикордонне місто Валка, яке примикає до естонського міста Валга.
У Латвії купують сир, рибу, м’ясо, побутову хімію та, зрозуміло, алкоголь. В Естонії акцизи на алкоголь набагато вищі, ніж у Латвії, тому на одній пляшці вина чи коньяку можна заощадити в середньому 2-5 євро.
8. Вдома не готують
Більшість естонців удома не готують. У магазинах купують усе – від вареної картоплі та готових котлет до салатів. Салати, до речі, можна збирати самому. Серед торгового залу стоять стійки з контейнерами, в яких окремо лежать інгредієнти для салатів – порізані зелень та овочі, м’ясо та риба, яйця та сир, оливки та маслини. Аналогічна стійка із фруктовою нарізкою. Можна зібрати собі салат за власним смаком, вартість – близько 13 євро за кг.
Дуже популярні напівфабрикати. Причому, окрім звичних нам морожених пельменів, млинців або нагетсів у пануванні, в естонських магазинах можна купити, наприклад, варені буряки. У банках продаються не лише цілі консервовані овочі, а й порізані. Ріжуть усе: огірки, болгарський перець, моркву та навіть оливки.
Якщо не хочете купувати готовий торт, можна за 5 хвилин зробити його самостійно: в асортименті коржі, готові креми і готові прикраси для тортів.
Нарізування для салатів. Це вже о 2 годині дня, багато чого розібрали. Фото: Наталія Мічковська
9. Місцева кухня – на любителя
Естонська національна кухня досить своєрідна. Наприклад, я не зустрічала жодного естонця, який би із захопленням не відгукувався про головну національну естонську страву «мульгікапсад», або «капуста мульги». Робиться ця страва зі свинини, квашеної капусти та перловки і продається у готовому вигляді у кожному магазині.
Скажу так, щоб нікого не образити: навіть для тих, хто любить свинину, квашену капусту і нічого не має проти перловки, ця страва дуже на любителя. Занадто жирне, надто кисле – словом, зовсім для нас незвичне. Але естонці запевняють, що смачніше за це на світі мало що є.
До іншої місцевої продуктової особливості я віднесла б хліб, який тут ніколи не черствіє і ніколи не пліснявіє. Тобто, можливо, за півроку з ним і станеться якась неприємність, але за два тижні не відбувається взагалі жодних змін.
До речі, із чорного хліба (в Естонії він так і називається – не житнім, а чорним, must leib) тут готують ще одну національну страву – хлібний суп, який вважається десертом. Чорний хліб змішують із пивом, яблучним соком, водою, цукром – і потім це їдять. Іноді проварюють кілька хвилин та поливають сметаною. Говорять, це смачно. Я вірю на слово.
10. Чайові давати не прийнято
Естонські кафе здебільшого пропонують страви європейської кухні. Іноді можуть замінити картоплю на батат, але загалом особливих вольностей собі не дозволяють. Обійдеться обід у 10-15 євро на людину, але у будні у багатьох кафе пропонують ланч по 5 євро.
5 євро – це дуже хороша ціна для обіду, оскільки «не в комплексі» за такі гроші можна купити лише келих пива.
Кава у кафе коштує 2,5-3 євро, кекс або тістечко – в середньому від 2 до 5 євро.
Але є для відвідувачів кафе і гарна новина: в Естонії не прийнято давати чайові.
Тому на обіцянку роботодавця, що офіціант чи, скажімо, кур’єр «усі чайові може залишити собі», поведеться хіба що приїжджий. Місцеві знають: чайових їм не дадуть жодного центу. Знайомий розповідав, як, підробляючи кур’єром, привіз у заміський будинок цілу гору піци на суму 99 євро 70 центів, і господар терпляче чекав на здачу зі 100 євро.
Кафе та барів повно, але працюють офіціанти за одну зарплату. Фото: Наталія Мічковська
11. Немає безпритульних тварин
Знайома з Естонії розповідала, що коли їхня компанія у зв’язку з пандемією перейшла на віддалену роботу, вона вирішила завести собі кошеня. Причому із притулку – тут брати тварин із притулків дуже популярно. Але коли вона звернулася до місцевого закладу, виявилось, що котів у ньому немає – усіх розібрали. Співробітники притулку пов’язували це саме з карантинами та віддаленою роботою: мовляв, людям стало самотньо у своїх квартирах, і вони відчули необхідність про когось піклуватися.
Минулого літа ми були в гостях у наших приятелів і познайомилися з новим членом їхньої родини – дворняжкою Ніколь. Її також взяли з притулку.
Цікава деталь: безпритульних собак та кішок в Естонії немає, а до місцевих притулків їх привозили з Росії. Тут тварин стерилізували, вакцинували, робили їм документи та роздавали всім охочим. Щоправда, не зовсім безкоштовно: всі вищеописані процедури – за рахунок нового господаря, тож у середньому під час отримання нового члена сім’ї потрібно було заплатити 250-300 євро.
Якщо ви прийшли до соцслужби зі своєю твариною – то йому тут будуть раді. Фото: Наталія Мічковська
12. У гості ходять рідко
Естонці з цікавістю слухають історії, як ми в Україні ходимо один до одного в гості, разом відзначаємо свята та їздимо до друзів на дачу з ночівлею сім’ями. Тут не прийнято підтримувати надто близькі стосунки з кимось, окрім найближчих родичів. Як мені пояснив один із місцевих, «є небезпека, що людина почне приходити надто часто, і ти від неї втомишся».
Тому запрошення в гості естонець сприймає з певним побоюванням, вважаючи, що його, мабуть, запросили з ввічливості – не може ж людина справді хотіти, щоб сторонні люди прийшли до неї в дім! Якщо так хочеться зустрітися — для цього є паби і ресторани, а мій будинок — моя фортеця. І робити там стороннім нема чого!
Якось ми спілкувалися з естонкою, і мені почали надходити на телефон повідомлення. Вона здивувалась, хто мені так часто пише.
Я подивилася в телефон: колега спитав, як у мене справи, подруга надіслала фото свого кота, інша подруга надіслала смішний мем.
— А як можна ні з того ні з сього надіслати фото кота? — здивувалася моя співрозмовниця. — Ти що, просила її надіслати це фото?
— Ні…
— То навіщо вона тобі його надіслала?
— Ну, як навіщо? Він симпатичний. І потім нас із цим котом багато що пов’язує. Він колись мені всю шубу облизав, коли я її випадково на стілець у кімнаті кинула, — спробувала я пожартувати, бо справді не розуміла, що такого особливого у фотографії кота.
— Якось це дивно, — сказала моя співрозмовниця. — Ми так просто один одному не пишемо. Тільки якщо хочемо зустрітись, то пишемо, щоб домовитися. Але це рідко буває – кілька разів на рік. Якби я надіслала подрузі фото свого собаки без жодного запитання та пояснень, вона б, напевно, дуже здивувалася.
13. Транспорт ходить як годинник
Громадський транспорт в Естонії ходить як годинник. Здебільшого це автобуси, а в Таллінні – ще й трамваї. Щоб не витрачати час на очікування на автобус, достатньо сфотографувати розклад і приходити на зупинку в чітко визначений час. Автобус дуже рідко спізнюється на понад три хвилини.
Ще точніше – хвилина в хвилину – вирушають міжміські та міжнародні автобуси, приміські електрички, поїзди, пороми.
14. І все ж сервіс — не дуже…
Незважаючи на все сказане вище, сервіс в Естонії залишає бажати кращого. Але тут все складно та переплетено.
Тобто, з одного боку, в кафе гарні інтер’єри та посуд, чудова подача страв, з іншого – тут можуть півгодини не прибирати зі стола. З одного боку, з клієнтами дуже ввічливі та люб’язні, з іншого — поняття «працюємо до останнього клієнта» не існує в принципі: персонал – теж люди, і їм треба відпочивати.
У поліклініці можна без проблем записатися на прийом до сімейного лікаря, а можна просто зателефонувати та отримати докладну консультацію сімейного лікаря чи медсестри. Але при цьому на прийом вузького профільного фахівця люди чекають місяцями.
У банку, як говорилося вище, черг немає. Але щоб отримати банківську картку, доведеться приходити кілька разів. Та й мобільний банкінг в Україні набагато просунутіший і зручніший.
Про б’юті-процедури написано вже стільки, що не хочеться повторюватись. Абсолютно все – від стрижки та манікюру до масажу та видалення родимок – у Європі менш якісне та набагато дорожче. І Естонія тут не є винятком.
Окрема історія – автосервіс. Для того щоб змінити гуму (наприклад, зимову на літню), потрібно записатися за тиждень, при цьому пройти повну реєстрацію, включаючи вказівку моделі автомобіля та розмір шин. А, скажімо, на регулювання розвалу-сходження на СТО треба записатися за місяць.
З тим, що в Естонії дуже важко роздрукувати документ або зробити ксерокопію, ми зіткнулися минулого літа.
– Нам це не потрібно, у нас країна у смартфоні, – весело пояснив місцевий мешканець. – Знаєте, що це таке?
15. Країна у смартфоні
І це чиста правда: якщо на світі є країна в смартфоні, то це – Естонія, де доступні сотні цифрових сервісів. Технології економлять час, гроші та сили: самі естонці підрахували, що одна лише можливість підписувати документи за допомогою ID-картки дозволяє зберегти до 5 днів на рік.
- На виборах в Естонії голосують онлайн із 2005 року: це абсолютно анонімно та безпечно.
- 95% податків в Естонії сплачуються онлайн. Система цифрового оподаткування дозволяє швидко заповнювати всі форми інтернету.
- Естонія славиться найбільшою кількістю стартапів на душу населення світу. Відкрити власний бізнес тут можна лише за 15-20 хвилин. Понад 98% нових компаній вносяться до державного регістру через інтернет.
- Державна онлайн-платформа eKool дозволяє батькам стежити за успішністю дітей та спілкуватися з вчителями. Щодня в систему вноситься понад мільйон оцінок.
- Естонці не платять за паркування монетами – у багатьох місцях для цього немає фізичної можливості. Більше 90% машин в Естонії паркуються за допомогою програми Mobile Parking, яка дозволяє знайти найближче паркування та оплатити місце.
- Естонці вже давно забули, що таке паперові рецепти – тут всі рецепти електронні. Відвідавши свого сімейного лікаря, можна відразу вирушати в будь-яку аптеку. Там відсканують вашу айді-карту та побачать, що виписав лікар. До речі, сам лікар відстежує в системі, чи ви купили виписані ліки і чи сходили за направленням, скажімо, на УЗД. Якщо ні, передзвонює медсестра та цікавиться, чому не виконуються призначення лікаря.
- Естонія може похвалитися найпрогресивнішою системою ідентифікації особистості. Місцева ID-картка відкриває доступ до всіх державних цифрових сервісів, замінює медичну страховку, дозволяє подорожувати Європою та підписувати документи. Більше того: в неї можна за пару хвилин підшити дисконтні карти улюблених магазинів і не носити з собою купу пластику.
А ще Естонія стала першою країною у світі, яка надає електронне громадянство. Його можуть отримати навіть ті, хто не живе в Естонії, але зацікавлений у використанні цифрових сервісів країни. Е-резидент може по інтернету заснувати в Естонії компанію та керувати нею, проживаючи в іншій державі, підписувати документи цифровим підписом та користуватися всіма порталами та інфосистемами, які визнають ID-картку Естонії.
