Brussels, Belgium. 4th June 2019. EU and Ukrainian flags in EU Commission building.

Війна в Україні не скасовує того факту, що політичне життя в Європі продовжується. Відбуваються кризи та відставки. Низка кадрових змін в урядах європейських країн не може не викликати побоювань. Політики, які так чи інакше підтримували Україну, йдуть, тоді як до їхніх потенційних наступників виникає чимало запитань. “Апостроф” розбирався, чи збережеться існуючий рівень підтримки України під час зміни урядів у Європі.

Хмари згущуються

Після розчарування українців, викликаного відставкою великого друга нашої країни Бориса Джонсона з посади британського прем’єра, великий переполох викликала заява глави італійського уряду Маріо Драгі, який також входить до умовного “клубу друзів України”. Незважаючи на те, що відставку Драгі не прийняв президент Італії Серджіо Матарелла, все йде до того, що нинішній прем’єр-міністр Італії буде змушений піти з посади.

Зовсім недавно міністр закордонних справ Луїджі Ді Майо залишив популістську партію “Рух “5 зірок” за недостатню підтримку України, зокрема у питанні постачання озброєння: ця ж партія стала причиною можливого звільнення Драгі. Втім, “неприкаяним” Ді Майо довго ходити не став: він уже створив політичну партію “Разом за майбутнє”, куди, за свідченнями ЗМІ, вже вступили 60 колишніх депутатів від “Руху “5 зірок”.

Неспокійно і у Франції: у червні президент Еммануель Макрон втратив абсолютну більшість у парламенті, оскільки його центристський альянс на виборах до Національних зборів не набрав необхідної кількості голосів, щоб сформувати абсолютну більшість. Відродження ультраправих і альянсу лівих партій ускладнить Макрону можливість реалізувати його внутрішній порядок денний під час другого терміну: перша спроба відставки нового уряду хоч і провалилася, але досить яскраво свідчить про майбутні проблеми влади.

Парад турбулентності в Європі торкнувся й Польщі, де Ярослав Качинський, який тривалий час очолює партію “Право і справедливість”, залишив посаду віце-прем’єра Польщі. Відхід “сірого кардинала” польської політики без очевидних причин для багатьох став несподіванкою і тривожним сигналом.

До цієї європейської трійки вирішив приєднатися Ізраїль, де лідери коаліції Нафталі Беннет та Яїр Лапід, що правлять в Ізраїлі, вирішили розпустити парламент і провести позачергові вибори, вже п’яті за неповних чотири роки. Примітно, що за підсумками цих виборів у владу сподівається повернутись Біньямін Нетаньяху, який минулого року зі скандалом залишив посаду глави ізраїльського уряду.

Збіг чи тенденція?

Подібні пертурбації у внутрішній політиці європейських країн та Ізраїлю наводять на думки — що це, якщо не тренд? Деякі експерти вважають, що підтримка України та санкції проти РФ завдали певних збитків добробуту громадян європейських держав. І політичні кризи можуть пов’язані з тим, що процес “нарікань” в деяких країнах уже почався. Втім, як вважає експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Микола Капітоненко, небезпечного для України тренду поки немає, це скоріше окремі випадки, у кожного з яких більше внутрішніх передумов, ніж зовнішніх факторів.

“У Франції Макрон переміг на виборах, але як я розумію, його кандидатура була меншою із лих і це позначилося на результаті парламентських виборів. Розраховувати на таку ж підтримку як на попередніх виборах не було підстав, але я не думаю, що це пов’язано з позицією по Україні. Щодо Ізраїлю, то там постійна нестабільність політичного життя і часто проходять вибори і змінюються уряди. Ці зміни не сильно вплинуть на позицію Ізраїлю щодо України, яка досить стримана. Ну, а відхід Качинського навряд чи ставить під сумнів те, що в Польщі є широка підтримка України в суспільстві. Я думаю, що політичне життя в Європі і не тільки йде своїм ходом, і для нього характерні якісь дебати, спірні питання та кризи час від часу. Мало що із цього пов’язано безпосередньо з Україною” , – вважає Капітоненко.

З ним погоджується політолог Віталій Кулик, який вважає, що якщо говорити про підтримку України в європейських країнах, то навряд чи вона суттєво зміниться, навіть якщо відбудуться внутрішньополітичні пертурбації. Експерт пояснює це тим, що йдеться не про позицію окремо взятої політичної партії у Франції, Італії чи Німеччині, а про спільну позицію правлячих та опозиційних політсил цих держав.

“Йдеться про системні політичні партії, правлячий політичний клас, в якому є консенсус щодо України. Цей консенсус може бути радикальнішим, або навпаки менш радикальним, але він є. Тому і вийшов міністр закордонних справ Італії з іншими депутатами з “П’яти зірок”, оскільки ця партія знаходилася поза урядом і починала фрондувати. У результаті політики, які пішли з партії, створюватимуть новий політичний проект. Але я не думаю, що відбудеться серйозна зміна в політичній підтримці з боку європейських країн щодо України”, — зазначає експерт.

За його словами, можуть виникнути деякі демарші або тяганини, які ускладнюватимуть проходження певних рішень у деяких країнах. Наприклад, надання Україні озброєння з боку Франції чи Німеччини. Але загалом політичний тренд це не змінить, вважає Кулик.

Що буде із рівнем підтримки України?

Проте вже зараз у світі проскакують нотки того, що називають “втомою від війни”. Подібне ми спостерігали ще 2014 року. Нинішню ситуацію відрізняє зростання інтенсивності бойових дій і, відповідно, підвищення уваги. Проте питання, коли ж чергова “втома” захлисне Європу і не лише – справа часу.

“Коли це почне відбуватися, європейські виборці стануть прагматичніше ставитися до війни і піклуватися про свої інтереси. Тим більше, проблеми в Європі наростатимуть: інфляція, енергетика, економічні проблеми в цілому, все це Україну витіснятиме. І хто б не подавав у відставку чи приходив до влади, краще виходити з того, що більшою мірою підтримка України будуватиметься на нашій якісній дипломатії та спілкуванні з європейськими урядами, а не на апелюванні до громадської думки та підтримці високого рівня емоцій. Я думаю, у Європи особливого вибору немає, і політика щодо України, яку вони намацали за ці місяці війни, для них є оптимальною”, – вважає Капітоненко.

Водночас необхідно розуміти, що у справі збереження тренду підтримки України у війні проти Росії багато залежатиме від США та результатів виборів до Конгресу, які відбудуться там у листопаді. І оскільки зараз перемагають несистемні політичні діячі, є небезпека того, що серед республіканців посилюватиметься ізоляціонізм та бажання вирішити російське питання не шляхом стримування Росії, а шляхом нової угоди з Кремлем, каже “Апострофу” Віталій Кулик.

“Посилення ізоляціонізму вплине на великий тренд підтримки України і може змінити диспозицію. Але поки що я даю мало шансів ймовірності розвитку ситуації в такому ключі. Що ж до Ізраїлю, то навіть повернення у владу Нетаньяху не означатиме відмову від політики, яку Беннет проводив у останнім часом щодо України. Ізраїль є стратегічним союзником США, і в питаннях глобальної безпеки враховуватиме думку Вашингтона, в тому числі і щодо ситуації в Україні, тому “зрада” скасовується, оскільки не видно якихось значних змін у конфігурації консенсусу, який існує в європейських країнах та країнах-союзниках США”, — пояснив експерт.

Цю тезу розтлумачує Микола Капітоненко. Хто б не приходив до влади в Європі, є консенсус: не можна дати програти Україні та дати Путіну досягти його цілей, бо це питання майбутнього та безпеки самої Європи, і європейські політики розуміють це незалежно від своїх ідеологічних розбіжностей.

“Питання лише у тому, як саме підтримувати Україну, в якому обсязі та з якими умовами — тут буде багато різних застережень, вимог, бо складно знайти баланс. І ми це бачимо на прикладі питання постачання озброєнь та членства України до ЄС. Тут європейці продемонстрували обережність, і вони й надалі її демонструватимуть. Тому позиція у вигляді підтримки, але не надто сильної і без виходу за певні лінії — такою буде європейська політика й надалі, попри все”, – резюмував Капітоненко.

Комментарии