Уперше з початку відкритої війни з РФ Офіс президента (ОП) Володимира Зеленського пішов на кардинальні кадрові перестановки у силовому блоці. Посад зі скандалом втратили голова СБУ Іван Баканов, генеральний прокурор Ірина Венедиктова. У режимі в.о. спецслужбою керуватиме генерал Василь Малюк, а Офісом генпрокурора (ОГПУ) – заступник Венедиктової Олексій Симоненко. Обидва вважаються креатурами голови ОП Андрія Єрмака, а точніше, його заступника Олега Татарова. Чи означає це значне посилення глави президентської канцелярії, читайте у матеріалі «Апострофа«.
Посилення групи Єрмака-Татарова
Щойно стало відомо про призначення в.о. керівників СБУ та Офісу генпрокурора, з боку активістів-антикорупціонерів посипалися претензії на адресу Банкової та нових керівників. Олексію Симоненку згадали, що саме він передав корупційну справу, в якій фігурував Олег Татаров, із НАБУ до СБУ, де його «благополучно» спустили на гальмах. Справу тоді розслідувала детектив НАБУ Олександр Клименко, який переміг у конкурсі на посаду голови Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). Докладніше про це буде сказано нижче.
«Вітаю Татарова з фактичним призначенням на посаду генпрокурора його аватара Симоненка. Останній відмазав Татарова від в’язниці за корупційний злочин, який розслідує переможець конкурсу на керівника САП», — написав на своїй сторінці у Facebook голова Центру протидії корупції Віталій Шабунін.
Василя Малюка він також назвав «аватаром» Офісу президента, пов’язаним із Олегом Татаровим.
Є підстави вважати, що Василь Малюк та Олексій Симоненко ще довго працюватимуть із приставкою «тимчасово виконуючі обов’язки». В Офісі президента поки що не поспішають вносити їхні кандидатури до парламенту, побоюючись не лише публічних претензій з боку опонентів, а й фронди з боку частини «слуг». Адже далеко не всі представники фракції «Слуга народу» лояльні до Андрія Єрмака, якого вважають основним бенефіціаром кадрових перестановок у СБУ та прокуратурі.
«Нинішні перестановки в СБУ та ОГПУ посилюють вплив групи Єрмака-Татарова на силовий блок, але важливо мати на увазі, що політична вага зазначених персон обумовлена виключно владою президента. Тому в цій ситуації кінцеве рішення приймав Володимир Зеленський, і він же несе за нього політичну відповідальність. Тепер СБУ та прокуратура стали інструментами ОП, а не особисто Андрія Єрмака чи Олега Татарова», — каже «Апострофу» голова Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик.
Водночас, як наполягає експерт, призначення «своїх» керівників у СБУ та ОГПУ не гарантує Банкової тотального контролю над силовою вертикаллю навіть з урахуванням воєнного стану. У зазначених відомствах є свої неформальні групи впливу, які не вдасться приструнити просто за рахунок кадрових ротацій на рівні голів обласних управлінь.
Змістити Баканова: спроба №2
Ще буквально кілька тижнів тому питання відставки Івана Баканова не стояло руба, хоча такі чутки серед політичної тусовки ходили ще до початку відкритого вторгнення РФ і посилилися в перші тижні повномасштабного наступу росіян. Незважаючи на всі претензії з боку експертів та опонентів влади, Володимир Зеленський прикривав свого шкільного друга від критики. Наприкінці червня на спільній прес-конференції із президентом Молдови Майєю Санду глава держави дав зрозуміти, що не бачить підстав для зняття голови СБУ, але підтримує реформу спецслужби.
Не минуло й місяця, як Івана Баканова зі скандалом зняли з посади за «важкою» дисциплінарною статтею. Що саме стало приводом для такої різкої позиції – питання відкрите.
«Наскільки можна судити з інсайдерської інформації, СБУ та Офіс генпрокурора справді провалили роботу з колаборантів. Слідча машина працює вкрай повільно, що спливло на нещодавній нараді у президента. Глава держави запитав, де результат, а у відповідь почув виправдання, що у нас є неврегульовані процесуальні питання, що КПК не зважає на деякі «військові» обставини. Серед прокурорів має місце саботаж. Вони не хочуть відкривати справи, пред’являти підозри, побоюючись, що їхні дії будуть оскаржені в суді. Президента такі аргументи не влаштували», — пояснив Віталій. Кулик.
Є версія, що група Єрмака-Татарова намагалася «зайти» до СБУ ще до війни, коли президент голосно звільнив зі служби кількох великих керівників, включаючи скандального генерала Андрія Наумова. Звільненим «інкримінували» провали у роботі, корупцію та махінації на митниці. Тоді багато хто дивувався, як Іван Баканов міг залишитися «чистим» на тлі таких претензій до його безпосередніх підлеглих.
Тоді «посунути» шефа СБУ не вийшло, але зараз проти Івана Баканова, як непублічно зізнаються представники ОП, зіграло виявлення надто великої кількості російських «кротів» у СБУ, а також його дивні «зникнення» на початку російського вторгнення. Ірина Венедиктова нібито впала в немилість не лише через затягування розслідувань, а й, як подейкують, через можливі зв’язки із соратником Петра Порошенка Олександром Грановським.
Наявність таких аргументів посилила позиції групи Єрмака-Татарова, яка наполягала на кадрових ротаціях у СБУ та прокуратурі.
САП: вихід із «конкурсного анабіозу»
Практично одночасно з усуненням з посад Івана Баканова та Ірини Венедиктової, «раптово» зрушило з мертвої точки питання призначення керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Конкурсна комісія, яка з кінця минулого року ніяк не могла підтвердити обрання кандидатури Олександра Клименка, 19 липня все ж таки рекомендувала призначити його головою САП.
«Є конкретний запит із боку західних партнерів. Враховуючи критичну залежність від іноземної військової та фінансової допомоги, тягнути з призначенням керівництва САП далі вже нікуди. Тому є така версія, що зараз Банкова «поступилася» Заходу щодо призначень у САП, але «компенсувала» це посиленням впливу на СБУ та Генпрокуратуру. З іншого боку, є питання, наскільки буде законним, що в.о. генпрокурора призначає голову САП. Якщо ні, то буде привід через суд скасуватиме призначення Клименка, а перед Заходом – знову крутити стару шарманку про «суверенітет» та «незалежні» суди», — пояснив «Апострофу» політтехнолог Олексій Голобуцький.
Поки що для влади (і наближених до неї бізнес-кіл) призначення «чужого» голови САП виглядає умовно безболісним. В умовах війни «високрівнева» корупція скоротилася, зате розцвіла побутова, пов’язана з «послугами» щодо ухилення від мобілізації, видачі фейкових довідок для можливості виїхати за кордон або невеликими тендерами для дрібного та середнього бізнесу.
Але коли завершаться активні бойові дії, основним економічним гравцем у відновленні країни стане саме держава. Відповідно, активізуються великі ділки, для яких незалежний голова САП може стати серйозною загрозою, каже «Апострофу» юрист Агія Загребельська, яка раніше працювала державним уповноваженим Антимонопольного комітету.
«Напрями, де олігархи раніше отримали надприбутки, зараз відключені або там включено режим жорсткої економії. Але для влади питання призначення незалежного глави САП — ризиковий фактор з урахуванням, що окремі представники влади робили до відкритого вторгнення РФ, так і того, що вони будуть робити після перемоги. Після перемоги держава матиме ключову роль в активізації бізнес-діяльності в країні, тому глава САП буде однією з головних загроз для високопосадовців», — пояснила Агія Загребельська.
У цій історії при владі залишається ще один «запобіжник» – повноваження колишнього голови НАБУ Артема Ситника завершилися, наступний претендент має бути визначений у рамках конкурсу. Враховуючи досвід САП та прохолодне ставлення вітчизняних еліт до НАБУ як інституту, «нав’язаного» Заходом, чекати на оперативність у цьому питанні не варто.
