У країні продовжується мобілізація військовозобов’язаних до лав збройних сил України, яка триватиме до 23 серпня. І хоча конкретні плани мобілізації та її обсяги – інформація секретна, українці у соцмережах все частіше стали скаржитися, що на фронт забирають більше мешканців західних регіонів України, тоді як чоловіки у столиці тримають гастрономічну «оборону» у дорогих ресторанах. Чи так це насправді, і що відбувається з мобілізацією в розрізі регіонів — з’ясовував «Апостроф«.
Логіка закону
«Чоловіків позабирали з Карпат. Двох синів та онука з однієї родини відправили до армії, а вони армію раніше навіть уві сні не бачили. Наших стільки вмирає та вмирає, адже вся ноша на них. Де харків’яни поділися? Де кияни? Де вони всі? Де вони воюють?«, – пише Стефанія Гав’як.
«Взяли хлопців з Яворова та закрили ними призових інших областей. Хіба ні», — журиться Наталія Яремчук.
І такого роду коментарів у соцмережах останнім часом можна зустріти тисячі. Чи дійсно принцип мобілізації саме такий: із заходу України забирають чоловіків більше, а зі сходу, півдня, центру та півночі країни менше?
«Розподіл військовозобов’язаних для призову по регіонах законодавством України не передбачено», — зазначив начальник Управління персоналу штабу Командування Сухопутних військ ЗСУ полковник Роман Горбач.
«Це маніпуляція. Такого підходу щодо мобілізації в принципі не існує, — пояснює «Апострофу» речник Міноборони Олександр Мотузяник. – У нас питання мобілізації по всій території України здійснюються планово, відповідно до тих показників, які визначаються Генштабом. Абсолютно рівномірно здійснюється мобілізація, у відповідність до потреб Генштабу».
Справді, згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», розробляти мобілізаційні плани – компетенція Генштабу. Саме тому в указі Верховного головнокомандувача «Про загальну мобілізацію» сказано, що черговість та обсяги призову військовозобов’язаних визначає Генштаб ЗСУ. Як саме?
«На основі вихідних даних та висновків щодо оцінки мобілізаційної обстановки розробляється план проведення мобілізації людських та транспортних ресурсів на території області. Вихідними даними для проведення планування є отримані від штабу оперативного командування наряди на комплектування особовим складом, а також дані можливостей місцевої економіки та наявності мобілізаційних ресурсів. Штабом оперативного командування враховується наявність мобілізаційних ресурсів у районах комплектації», — розповіло «Апострофу» джерело в Міноборони.
«Комплектування наших військових частин відбувається за територіальним принципом. І ми маємо інформацію завдяки військовому обліку, де в яких регіонах і скільки перебуває громадян на військовому обліку», — пояснив Роман Горбач.
У законі прямо не визначено змісту цього територіального принципу мобілізації, про який говорить полковник Горбач, але сказано, що саме місцеві органи виконавчої влади «визначають можливості адміністративно-територіальних одиниць щодо задоволення потреб ЗСУ в умовах особливого періоду».
Вочевидь, що у кожної адміністративно-територіальної одиниці можливості різні: одні регіони густонаселені, інші менше. Відповідно, одні регіони можуть направити до армії більше військовозобов’язаних, інші менше.
Це наочно стає зрозумілим, якщо подивитися в розрізі регіонів останній довоєнний план призову строковиків на службу до ЗСУ. Ці плани двічі на рік публікував уряд. Найбільше строковиків країні давала Дніпропетровська область, на другому місці Харківська область та третьому — Одеська. Тобто у мирний час до лав Збройних сил залучали найбільше строковиків із південного сходу країни, а не із заходу. І просто тому, що там мешкало більше громадян.
Із початком широкомасштабного вторгнення ситуація змінилася. Маятник внутрішньої міграції хитнувся у бік відносно безпечного заходу, адже південний схід став ніяк не єдиною, але основною мішенню рашистів. За даними ООН, в Україні налічується близько 8 мільйонів ВПО. Згідно зі звітом Міжнародної організації з міграції ООН, у розрізі по регіонах, більшість переселенців в Україні — жителі сходу країни (45% від загальної кількості). А переселилися вони переважно на захід (37% від загальної кількості).
Тому немає нічого дивного в тому, що на заході можуть вручати більше повісток та залучати до лав ЗСУ більше людей.
«Якщо у західних регіонах громадян зараз набагато більше, то й плани у них, звичайно, більші. Справді, є така залежність», — зазначає Роман Горбач.
Таким чином, у законі справді немає прямої вказівки призивати з одних регіонів більше чоловіків, а з інших менше. Але логіка реально сформованих обставин і міграційних процесів у країні диктує саме такий розвиток.
Зачіпка для пропагандистів
Водночас російська пропаганда із задоволенням розганяє тезу про те, що мобілізують здебільшого мешканців заходу України. Пропагандистський підтекст цього наративу такий, що опираються «визволителям» саме ті самі «бандерівці западенці», які «захопили владу». При цьому той факт, що на захід мігрувала більшість переселенців південного сходу, скромно замовчується.
«Це одна з тих тем, за які активно чіпляються російські пропагандистські канали та намагаються їх розкручувати, робити якісь суспільні потрясіння, щоб розхитати ситуацію», — підтверджує Мотузяник.
На жаль, пропагандистські наративи знаходять певний відгук серед українців.
«Чому переселенців, бугаїв не беруть до лав захисників? Переселенці мажори гуляють, розпивають спиртні напої, а ти, нещасний, йди захищай нашу Україну», — бідкається Олексій Рачок.
«Спершу нехай знайдуть чоловіків з тих областей, де йде війна, а то вони приїхали, на заході відсиджуються, по шинках ходять і п’ють як коні», — додає Маргарита Юхно.
І таких коментарів у соцмережах та на форумах також з надлишком.
Очевидно, що жодних розпоряджень Генштабу не закликати переселенців із південного сходу немає і не може бути. Навпаки, у Генштабі закликають переселенців активно ставати на військовий облік.
«Такі громадяни, які підлягали мобілізації кожен на своїй території, в обов’язковому порядку мають стати на військовий облік за місцем фактичного перебування. І після цього вони так само, як і всі інші категорії громадян, можуть бути залучені через мобілізацію і надалі спрямовані у військові частини чи навчальні центри», — пояснив Горбач.
Власне, за кількістю врахованих військовозобов’язаних й формуються мобілізаційні плани.
«При постановці мобілізаційного завдання обласними територіальними центрами комплектації та соціальної підтримки (ТЦК та СП) враховуються кількісні показники людських мобілізаційних ресурсів, які перебувають на обліку у ТЦК та СП», — додає джерело в Міноборони.
Але! Об’єктивно, якщо людина залишила постійне місце проживання, то знайти її на новому місці військовому буде проблематично, хоча закон зобов’язує військовозобов’язаного при зміні місця проживання стати на облік до місцевого військкомату. До речі, обласні військово-цивільні адміністрації ще на початку широкомасштабного вторгнення навіть ухвалили додаткові ухвали. Наприклад, у Львівській області військовозобов’язані з числа ВПО протягом 24 годин з моменту прибуття мають стати на військовий облік. Інакше це може розцінюватись як порушення правил військового обліку, за що передбачено штраф від 510 до 1700 гривень.
З одного боку, такі заходи дали свої плоди. За словами заступника начальника Львівської ВДА Андрія Годика, близько 20% усіх мобілізованих у регіоні – це переселенці.
З іншого боку, звичайно, далеко не всі переселенці побігли до військкоматів західних регіонів. Тому і доводиться військкомам вручати повістки у найнесподіваніших місцях: на ринках, зупинках громадського транспорту, у кафе та ресторанах і навіть просто на вулицях.
От і виходить, що мобілізаційну індульгенцію переселенцям ніхто не виписував. Але насправді призивати цю категорію військовозобов’язаних складніше. Наприклад, ВПО повертаються додому, часом забуваючи зняти статус ВПО. Виходить, що на папері людина ВПО, а насправді — вже вдома. Але військкомати про це ж не знають.
