Російські фашисти вкотре підтвердили той факт, що будь-які домовленості з ними не варті паперу, на якому написані. Не встигло ще навіть висохнути чорнило на так званих зернових угодах, як росія кілька разів обстріляла приморську Одеську область. Чого домагаються рашисти ракетними атаками в регіоні та навіщо підписували угоди, якщо виконувати їх не планували – з’ясовував «Апостроф«.
«Не ми це»
22 липня у Стамбулі у форматі Україна-Туреччина-ООН було укладено угоди про створення транспортного коридору та деблокування трьох українських портів: «Одеса», «Чорноморськ» та «Південний».
«Це можливість для аграріїв вивезти цьогорічний урожай і мати кошти для підготовки до наступної посівної. Крім того, це майже мільярд доларів валютної виручки щомісяця, які підуть на підтримку економіки та Збройних сил України», — зазначив заступник міністра інфраструктури Мустафа Найєм.
З боку Росії угоду з Туреччиною та ООН підписав міністр оборони шойгу.
А вже наступного дня ракетами «Калібр» росія атакувала Одеський порт, звідки й мало вивозитися українське зерно. Турки, як посередники та умовні гаранти угоди, природно, насамперед висунули претензії росії. Але рашисти, як завжди, прикинулися шлангами.
«Росіяни сказали нам, що вони не мають жодного відношення до цього нападу і що вони дуже уважно та детально вивчають питання», — зазначив міністр оборони Туреччини Хулусі Акар.
Але, очевидно, «детально вивчивши питання», навіть зайвохромосомні змогли дійти нехитрого висновку, що російські ракети «Калібр», що випускаються в російському Єкатеринбурзі, є тільки в росії (Китай, Алжир та Індія не враховуються). А значить, за звичкою заперечувати удар, звичайно, можна, але тупіше за це тільки вірити картам лукашенка.
Тоді міноборони рф заявило, що ракетна атака по порту Одеси все ж таки була, але стріляли не по зерносховищам, а військовим об’єктам. Виявляється, так можна було.
«Немає нічого в зобов’язаннях, які росія взяла на себе, зокрема в рамках підписаних 22 липня у Стамбулі угод, що забороняло б нам продовжувати спеціальну військову операцію, знищуючи військову інфраструктуру та інші військові цілі», — сказав глава російського МЗС Сергій Лавров. Тобто удари по території України вони не вважають забороненими і заявляють про це вустами міністра.
26 липня — нова ракетна атака рашистів з акваторії Чорного моря на Одещині. Цього разу постраждала курортна Затока. Зруйновані будинки, але, на щастя, без людських жертв.
У тому, що Росія бомбить Одесу і область — немає нічого нового. Але навіщо тоді треба було підписувати зернові угоди?
Справа не в «Гарпуні»
Після двох атак на Одеську область у міноборони Великої Британії заявили, що рф і далі може завдавати ударів по півдню України, щоб знайти та знищити протикорабельні ракети «Гарпун», які ставлять хрест на вологих мріях рашистів висадити десант в Одесі чи Миколаєві.
«Це не просто перешкода. Будь-який корабель, який зайде в зону ураження «Гарпуна» — буде потоплений і ніхто не буде ні з ким говорити», — пояснює «Апострофу» військовий експерт Олег Жданов.
До речі, і міноборони рф, коли розповідало про удар по порту Одеси, заявляло, що нібито було знищено цілий склад ракет «Гарпун».
«Але все це більше схоже на політичне прикриття дій, які здійснює рф. Їм просто потрібні обґрунтування для ударів по Одеській області, щоб насправді не допустити вивезення українського зерна. Тому вони й кажуть, що шукають «Гарпун». «Гарпун» — це просто неймовірно. Протяжність узбережжя більше 100 кілометрів і де на тій відстані цей «Гарпун»? Плюс, «Гарпун» же не стоїть на місці і не чекає, поки росія знайде його», — додає Олег Жданов.
Втім, крім політичної мети не допустити реального вивезення українського зерна, росія має ще кілька мотивів.
«У зернових угодах, принаймні в тій частині, яка публічна, не сказано, що росіяни не можуть здійснювати військові атаки на півдні України. Так само немає і зобов’язань з боку України не атакувати російські позиції на півдні. Там йдеться про те, щоб не створювати перешкод для кораблів, які вивозять зерно, тому і була атака протягом 24 годин після підписання угод, щоб продемонструвати як своїм громадянам, так і світові, що зерно – це окрема тема, а військові дії йдуть окремо та зобов’язань не вести їх ніхто не брав. Очевидно, логіка саме така», — пояснює «Апострофу» політолог Ярослав Макітра.
Але обстріли порту, очевидно, створюють величезні перешкоди для проходу зернових кораблів і ніяк не сприяють виконанню угод.
«А росію це абсолютно не цікавить, — каже Макітра. — Вони формально підходять до процесу: тут їм вигідно, а тут не вигідно».
«Вони демонструють, що будь-яку угоду вони виконуватимуть так, як самі вважають за потрібне. Також вони продемонстрували, що ця угода для них не важлива, а важлива вона для інших сторін», — додає «Апострофу» завідувач відділу Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Іжак.
«Та й які можуть бути за це покарання? Повернення санкцій по вивезенню добрив та російського зерна, які було знято США? Ну, так це не пов’язані процеси. Це ситуація, спричинена спільною продовольчою кризою. А ЄС не запроваджував навіть цих санкцій. Тому навряд чи удари по регіону сприятимуть тому, що такі санкції запровадять», — резюмує Макітра.
Більше того, за словами експертів, у логіці росії ракетні атаки на півдні України навпаки мають сприяти зміцненню позиції рашистів.
«У рамках цих угод створено певні координаційні механізми, і задля збереження цих механізмів Туреччина та ООН будуть змушені домовлятися з росією вже про додаткові умови. А додаткові умови — це, наприклад, щоб Україна відмовилася від контрнаступу в Херсонській області. Вони створили механізми, і тепер у рамках цих механізмів намагаються запустити подальші переговори. Так, угода підписана окремо Україною та окремо росією з Туреччиною та ООН. Але координаційний механізм спільний, і в його рамках рф намагається розширити переговори: зібралася група, почала обговорювати удари по порту, підписала додатковий протокол. І все це для того, щоб знайти якусь форму, щоб на Україну натиснули, і Україна припинила контрнаступ у Херсонській області», — зазначає Іжак.
А в контексті часткової руйнації Антонівського мосту в Херсоні, окупантам кров із носа необхідно не допустити наступу ЗСУ.
