Повномасштабна військова агресія Росії проти України триває вже 169 днів. Ні перша мета так званої «військової спецоперації» (захопити нашу країну за три дні), ні друга (вийти на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей) не виконані. Але очільник кремля не полишає своїх задумів. ЗСУ героїчно продовжують чинити опір та захищати кожен метр української землі.
Як довго Росія зможе обстрілювати українські міста та села: коли їй забракне зброї та людського ресурсу? Що вказує на те, що РФ починає видихатись на полі бою? Чи є ризики, що Захід втомиться допомагати та підтримувати Україну у відбиванні російської агресії? Як швидко ЗСУ зможуть повернути під український прапор окуповані регіони півдня та сходу країни? На ці та інші питання в інтерв’ю «КП в Україні» відповів військовий експерт, співголова ГІ «Права Справа» Дмитро Снєгирьов.
Захід зацікавлений, щоб ми вистояли
— Дмитре, як вважаєте, на чию користь грає час у російсько-українській війні? Футуролог Френсіс Фукуяма в своєму останньому інтерв’ю заявив, що для України важливо перехопити ініціативу протягом літа, інакше ризикуємо ув’язнути у війні, а то і залишитись сам на сам з ворогом, оскільки ввімкнуться зовнішньополітичні, економічні фактори.
— Ці прогнози варто слухати, але критично до них ставитись. Почнімо з зовнішньо-політичних факторів. По-перше — 7 серпня США прийняли рішення про черговий транш військово-технічної допомоги на суму 1 мільярд доларів.
По-друге – розблоковане питання про надання фінансової допомоги з боку ЄС на 1,2 млрд євро. І наразі вже стоїть питання щодо розблокування всього пакету макроекономічної допомоги Україні на суму до 10 млрд євро.
І трєтє – західні країни продовжують надавати військову допомогу. Македонія передала безоплатно літаки Су-25 і танки Т-72. Франція постачає протикорабельні ракети. Німеччина передала РСЗВ, ЗСУ «Гепард» і наразі стоїть питання щодо новітніх систем ППО.
Цивілізований світ прекрасно розуміє, що Україна є форпостом протистояння з путінською Росією. Відповідно, вони зацікавлені в тому, щоб ми вистояли, зацікавлені в фінансовій допомозі Україні, переоснащенні ЗСУ.
— Тобто наратив про те, що Захід може втомитись від війни, – хибний?
— Цей наратив вкидається з моменту підписання других Мінських домовленостей, тобто вже вісім років ми про це чуємо. Але західні партнери продовжують сприяти переоснащенню ЗСУ. З моменту приходу до влади президента Байдена США виділили Україні близько $9,8 млрд допомоги у сфері безпеки.
А всього, починаючи з 2014 року, США виділили Україні понад $11,8 млрд військової допомоги. Тобто динаміка надання військово-технічної допомоги з боку США за останні роки збільшилася у рази. Це наочно спростовує російські наративи про те, що Захід втомився від війни.
В інформаційне поле Росія намагається вкинути не одну дезу, розкручує декілька ІПСО з метою створити негативний імідж навколо України на міжнародній арені, відповідно, перешкодити нам в отриманні новітніх технологій.
Вони активно продовжують розкручувати тему про начебто торгівлю нами західною зброєю, висувають версію, що ми продаємо її в треті країни. Публікація з таким припущенням нещодавно вийшла в одному болгарському ЗМІ. Крім того, 21 липня офіційний представник Європолу Ян Оп Ген Оорт у коментарі німецьким журналістам заявив, що Європол фіксує ознаки контрабанди зброї з України.
Показово, що публікація про «контрабанду зброї» у західних ЗМІ співпадає у часі з розгортанням масштабної інформаційної спецоперації РФ MakZim з дискредитації України, мета якої — припинити поставки зброї від союзників.
Зміна характеру військового протистояння
— Якщо аналізувати ситуацію на фронті, можна стверджувати, що ЗСУ вже впевнено перехопили ініціативу на полі бою? Чи ще є успіхи в російської армії?
— Будь-яка війна умовно класифікується на три етапи. Перший – пасивна оборона. Це був лютий — березень, коли ми змушені були тримати оборону в Київській, Чернігівській, Сумській та інших областях.
Другий етап – активна оборона. Він припав на квітень — кінець червня. В цей час йшло вже звільнення населених пунктів.
Третій етап – локальні наступальні операції ЗСУ на окремих ділянках фронту. Цей етап вже розпочався. Мова йде про контрнаступ в Херсонській області, звільнено більше 50 населених пунктів. Відсунута лінія фронту на Криворізькому напрямку до 60 км. Аналогічна ситуація в Запорізькій і Харківській областях, де вдається контратакувати і звільняти населені пункти. До речі, на минулому тижні ЗСУ провели низку успішних контрнаступів на території Харківської та Донецької областей.
За майже 170 днів повномасштабної війни Росія не виконала навіть другого етапу так званої «спецоперації» – виходу на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей. ЗСУ контролюють близько 45% території Донецької області.
До того ж, просування росіян вглиб території України з липня по серпень фактично складає 2,5-5 км на місяць. І це на найбільш успішних для них ділянках фронту, а в багатьох місцях вони просто стоять на місці. Ці факти вже говорить про зміну характеру військового протистояння.
Але щоб говорити про перелом в цій війні – Україні потрібне технічне переоснащення, перевага в технологіях, засобах ураження – ствольна артилерія, система реактивного залпового вогню.
— Сподіваємось, щойно запрацює ленд-ліз, ми зможемо побачити перелом – кількість та якість зброї збільшиться.
— До речі, про ленд-ліз. В інформаційному полі популярний наратив, що ленд-ліз може не запрацювати. Так от – ленд-ліз запрацює. Він стартує з початку нового фінансового року в США, тобто з 1 жовтня. Наразі Штати дають можливість отримання максимальної кількості зброї за програмами, які не передбачають певних фінансових зобов’язань з боку України. І це програми на суму понад 9 млрд доларів.
Надання Україні ленд-лізу — це ще один цвях в труну росіян. Тому вони докладають всіх зусиль, щоб ця програма США не запрацювала.
— Якщо повертатись до прогнозів: до кінця літа – вересня буде деокуповано південь країни?
— Не варто «вангувати». Я би не став давати конкретних термінів щодо деокупації. Сьогодні тактичне планування проведення операцій ЗСУ переведено на стандарти НАТО. Планується не загальний оперативний наступ із залученням максимальної кількості живої сили і, відповідно, можливим високим відсотком втрат під час наступу. Створюються передумови для звільнення конкретного населеного пункту. Така тактика унеможливлює чисельні втрати особового складу, відповідного озброєння і техніки.
В класифікації НАТО це називається «жаб’ячі стрибки». «Стрибнули» — один населений пункт звільнили, перейшли до іншого. В Херсонській області ця тактика успішно застосована.
Я розумію, що українці вимагають перемогу вже завтра. У багатьох в головах радянська картинка: беремо в руки прапор, і всі пішли в штикову атаку на кулемети. Але нам не потрібні «матросови» в українській армії, які тілами закривають амбразури. Нам не потрібна ціна перемоги в тисячі жертв серед українських військовослужбовців. Ось з цим пов’язані уповільнені темпи контрнаступу.
Я би ще хотів звернути увагу на декілька важливих моментів. Наразі коефіцієнт засобів вогневого ураження вдалося знизити. Раніше це було 1 до 7 на користь окупантів, а сьогодні – 1 до 3. Це вже позитив.
Ще один момент по Херсонській області. Зміна тактики ЗСУ полягає в тому, що ми почали відпрацьовувати не лише по логістичній складовій — по мостах, знищувати склади з боєкомплектами, паливно-пастильними матеріалами і бази накопичення, а й придушувати їхні системи ППО і протиракетної оборони. Наші військові наочно довели, що всі ці російські «Панцир — 1С», С-300 та інше – пустий звук. Саме тому запрацювала українська авіація. У понеділок ( 8 серпня – Ред.) було нанесено 9 ракетно-бомбових ударів саме авіацією, яка, до речі, за інформацією росіян була знищена ще в лютому.
Донецький напрямок залишається в пріоритеті
— В ЗМІ та телеграм-каналах можна прочитати, що росіяни почали перекидати війська зі східних флангів на південь України. Відповідно, виникає думка, що оголюються східні фронти і відкривається прекрасне вікно можливостей для ЗСУ…
— Такі меседжі — елемент ІПСО. Ніхто зі східного фронту не відводить військ, навпаки. На Донецькому напрямку з’явилося декілька нових напрямків атак росіян. Якщо раніше їх було 3, то зараз до 10. Тобто вони вкидають дезу, що ми відвели свої війська зі сходу, зосереджуємось на півдні. Ні, це не відповідає дійсності.
27 квітня міністр оборони РФ Шойгу заявив про другий етап «спецоперації» – вихід на адміністративні кордони Донецької і Луганської областей.
Якщо з Луганською областю у них умовно вдалось реалізувати сценарій, то 45% Донецької області контролюють ЗСУ. Відповідно, якщо вони будуть говорити про посилення позицій на півдні, то виникає питання про невиконання оперативного плану російського командування на сході.
А це, в першу чергу, навіть не військова поразка росіян, бо фактично вони визнають факт поразки. Це — політична поразка. Вони не зможуть продати цей момент внутрішньому споживачеві. Бо тоді прийдеться вийти на загал і сказати: на сході ми не змогли пройти, бо є опір ЗСУ, почався контрнаступ, тому ми будемо наступати на півдні. А це, по суті, було б визнанням неспроможності їхніх збройних сил на виконання поставлених завдань.
— Тобто східний напрямок лишається для росіян в пріоритеті?
— В пріоритеті російського угрупування саме Донецький напрямок. Тому йдуть такі посилені бої по всіх напрямках: Мар’їнка, Авдіївка, Бахмут, Краматорськ, Сіверськ, Соледар.
Щоб проводити наступальні дії на стількох напрямках, потрібно мати певний військовий контингент, який буде переважати 1 до 3 сили, які знаходяться в обороні. Якщо такого резерву нема, то ні про який наступ не йдеться. А ми бачимо активізацію військових дій.
Безмежні арсенали радянської армії — міф
— Ширяться чутки, що Росії з особовим складом допоможе Північна Корея, надавши 100 тисяч солдатів. Наскільки реалістичний такий сценарій? І для розуміння – як ці 100 тисяч корейців можуть вплинути на хід війни?
— Ніяк не вплинуть. Бо ніхто надавати не буде. Це також елемент російських ІПСО.
Якщо вони будуть залучати 100 тисяч корейців, то потрібно буде: по-перше, оголосити війну Україні з боку КНДР. А це вже визнання міжнародного характеру війни. По-друге, залучення корейських солдатів до так званої російської військової «спецоперації» — визнання недієздатності окупаційних сил Росії.
— А якщо вони скажуть, що з Північної Кореї допомагати Росії будуть 100 тисяч добровольців?
— Ви уявляєте 100 тисяч добровольців? Ніхто не уявляє.
— Ми можемо сподіватись, що у Росії скоро закінчиться зброя? Чи радянські запаси безмежні і можна розконсервовувати їх ще роками?
— За даними української сторони, вони використали приблизно від 55 до 65% високоточної зброї. Знищено велику кількість російської бронетехніки — 1700 з 3200 наявних у них танків, тобто більше 60%. Тому їм доводиться розконсервовувати радянські запаси. Чи безмежні вони? Ні! Всі ці міфи про безмежні арсенали радянської армії і що Росія може воювати скільки завгодно – відверта дурня.
Запаси Росії вичерпуються. Ми вже бачимо, що снаряди до гармат калібром 122 — 152 мм везлися з Читинської області, тобто за 5 тисяч кілометрів. Були постачання 100 вагонів БК з Білорусі.
Це свідчить про те, що вони вичерпали запаси. Збільшилося плече постачання, погіршилася логістика. Мова навіть не про реактивні снаряди, високоточну зброю.
— А наскільки активно зараз працює ВПК Росії?
— Ще в березні Генштаб ЗСУ повідомив, що ВПК РФ працює в цілодобовому режимі. Йдеться про випуск високоточних ракет, про «Іскандери» і нові «Калібри». Вони фактично працюють з коліс: виготовили – завезли на фронт – запустили – чекають нових поставок.
Невірно говорити, що Росія буде підвозити і випускати ракети по Україні до безкінечності. Потрібно зважати, що вони воюють не лише з Україною. Театр військових дій – Сирія, Лівія та інші гарячі точки.
Крім гарячих точок, є проблемні ділянки – і Північний Кавказ, і умовна територія середньоазійських республік, де напружена ситуація. Потенційних ворогів у цієї держави-терориста достатньо. Тому казати, що весь парк ракет вони випустять виключно по Україні, не можна, адже тоді вони залишаться без зброї. А цього ніхто допускати не може.
І такий стан справ змусив Путіна змінити риторику – з войовничої до пошуків шляхів для мирних перемовин. Росія вже активно зондує підґрунтя для можливих так званих мирних угод. Але ще намагається зберегти своє обличчя і диктувати свої вимоги.
Шантаж мирним атомом
— Гіпотетичний удар по Кримському мосту матиме символічне чи стратегічне значення в цій війні?
— Для росіян Кримський міст — основна логістична складова. Якщо міст виведуть з ладу, то порушиться пряме транспортне сполучення з материкової Росії.
З урахуванням того, що Антонівський автомобільний міст вже під вогневим ураженням ЗСУ, і якщо в зоні ураження буде і Кримський міст, то окуповані території Херсонської області і АРК Крим опиняться фактично ізольованими. У Росії лише залишиться морський шлях, а це і погіршення. і удорожчання логістики.
Росіяни це розуміють, тому і тиснуть на західних партнерів, щоб не надавали нам ракети дальністю ураження 300 км.
— Як оцінюєте ризики, що чим більше Росія програватиме на полі бою, тим більше буде вдаватись до воєнного тероризму?
— Вони вже демонструють цю тактику. Якщо раніше окупанти влаштували відвертий етноцид в Бучі, Гостомелі, вони зараз перейшли до тактики ракетного тероризму, наносячи удари виключно по житлових кварталах застарілими ракетами х-22. Таким чином вони хочуть залякати цивільне населення, натиснути на військово-політичне керівництво країни.
Але зрозумівши, що залякати особливо не вдається, що Україна отримує новітні системи ППО, які унеможливлять цей ракетний терор, росіяни перейшли вже до ядерного шантажу.
— І що — дійсно можуть нанести ядерний удар?
— Знову таки, погрози ядерним ударом — російське ІПСО. Вони підвищують ставки, змушуючи Україну і, в першу чергу, країни Заходу до вигідних їм мирних угод, територіальних поступок.
Спочатку вони вкинули інформацію про нанесення ядерного удару. Почули відповідь Заходу, який досить скептично до цього поставився і попередив Росію про небажаність такого сценарію. Тепер росіяни перейшли до шантажу в царині так званого «мирного атому», тобто контролю за ЗАЕС – об’єкту підвищеної небезпеки.
Стратегія російських спецслужб – шукати больові точки, намагатися на них натиснути.
Захід не був зацікавлений в розпаді РФ
— Ви особисто вірите в можливість закінчення війни на умовах win-win (стратегія, де всі сторони перемовин виграють. – Ред.)? Чи крапку у війні має поставити саме капітуляція Росії, інакше світ отримає ще один заморожений конфлікт.
— Якщо ми проаналізуємо характер військового протистояння на колишньому пострадянському просторі, то всі конфлікти є замороженими. На всіх територіях, незважаючи на укладені мирні угоди: від Карабаха до Придністров’я. Фактично, якщо Росія буде приставати на якісь перемовини, то виключно з вимогою територіальних поступок з боку України з метою подальшого розхитування ситуації всередині самої країни. Це буде постійна зона напруженості.
— Україна має без сумніву перемогти, відновити територіальну цілісність. Але де гарантія, що через рік-два – десять не повториться ситуація, Росія знову почне війну?
— Жодних гарантій нема. Росія – споконвічний ворог.
— Наші західні партнери можуть допомогти демілітаризувати Росію?
— Західні партнери до останнього часу не були зацікавлені в розпаді РФ. Вони робили все для того, щоб сповільнити децентралізаційні процеси всередині самої Росії.
— Чому?
— Побоюються більше десятка квазіутворень з ядерною зброєю. Легше домовлятись і контролювати одного дикуна, ніж мати справу з 12-15 дикунами, один з яких виявиться абсолютно неконтрольованим.
— Що тоді нам в такому випадку робити: стіну будувати, рови копати, мінувати кордони, ППО по всій країні?
— Ретельно вивчати та запозичати досвід Ізраїлю — країни, яка живе в стані перманентної війни протягом останніх десятирічь. Потрібно переоснащувати ЗСУ, які — єдиний гарант територіальної цілісності, недоторканості наших кордонів. Варто привчити населення до можливості постійної ескалації, військового протистояння, підвищення мотивації українців щодо захисту держави. Також необхідно проводити реформування спецслужб, перегляд їхнього функціоналу.
