Амністію капіталів, відому також як податкова амністія, яку було розпочато в Україні рік тому, продовжать, попри те, що її попередні результати виглядають, м’яко кажучи, непереконливо. Крім того, оглядаючись назад, все ще незрозуміло, які саме цілі переслідує кампанія з легалізації активів українців, а сама вона викликає багато питань, як правового, так і етичного характеру. «Апостроф» підбив річні підсумки податкової амністії та зазирнув у недалеке майбутнє в світлі її подальшого проведення.
Прощення не за дорого
Цього місяця в Україні має закінчитися термін дії податкової амністії, яка розпочалася рік тому — у вересні 2021-го. Метою цієї кампанії було декларування, оподаткування та повернення в легальну економіку коштів та активів, надбаних свого часу без сплати всіх належних податків.
За правилами амністії кожен громадянин мав право задекларувати будь-які кошти чи майно, сплативши при цьому податок, який складає для активів, що знаходяться в Україні, 5-6% від їхньої вартості, а для закордонних — 9-11,5%. Після цього вважається, що держава вже не має претензій до власника цих активів, і він може вільно ними розпоряджатися.
Нагадаємо, автори цієї концепції розраховували, що завдяки амністії до економіки України повернуться мільярди доларів (за різними оцінками — від 5 до 20 мільярдів), а державний бюджет отримує значні кошти. Джерелом такого оптимізму служили дані про те, що на момент початку амністії в «тіні» знаходилося від 25% до 35% української економіки. А в кінці 1990-х років цей показник досягав 50%. Окрім того, однією з основних цільових груп амністії називалися українські заробітчани, які, працюючи за кордоном, не платили податків до українського бюджету, і тому держава вирішила виправити цю ситуацію.
Втім не так сталося, як гадалося. Реальний результат амністії виявився набагато скромнішим за очікування. За два тижні до закінчення її терміну загальна сума задекларованих коштів склала всього 4,3 мільярди гривень (близько 160 мільйонів доларів за курсом, що діяв на момент початку амністії, який складав тоді 26,9 гривні/долар). До бюджету при цьому надійшло 257 мільйонів гривень.
Проте, незважаючи на непереконливий результат, влада вирішила зробити ще одну спробу вивести капітали українців з «тіні».
Відповідним законом амністія подовжена до 1 березня 2023 року. Таким чином, якщо закон буде підписано президентом, громадяни, які не встигнуть задекларувати свої неоподатковані доходи до кінця літа, матимуть на це ще шість місяців.
Амністують не всіх
На думку керівника аналітичного напряму мережі «АНТС» Іллі Несходовського, однією з основних причин відносної невдачі податкової амністії стали завищені очікування.
«Озвучені представниками влади на початку процесу прогнозні показники не були реалістичними, — сказав він «Апострофу». — І через це реальний досягнутий результат виглядає порівняно з ними дуже незначним».
Крім того, серйозні корективи в процес декларування активів внесла війна.
«Дуже багато людей відкладають рішення наостанок, бажаючи спершу подивитися, як проходить процес. І на основі досвіду інших людей вони вже ухвалюють рішення щодо того, як їм вчинити, — каже експерт. — Тож, якщо б, наприклад, амністія була б вдалою, то зараз в черзі на декларування стояло б дуже багато людей. Проте через війну більшість українців зараз мають більш нагальні клопоти».
Проте, навіть без фактору війни, навряд чи цього серпня на країну дійсно очікував ажіотаж декларантів, бажаючих амністувати свої податкові борги. Адже для успіху подібних акцій головною умовою є високий рівень довіри між владою та населенням.
«За наявною концепцією люди по суті мають повірити в те, що держава після декларування вибачить їм колишні податкові заборгованості і не буде в майбутньому їх переслідувати, — пояснює Ілля Несходовський. — Проте українці традиційно ставляться з недовірою до обіцянок уряду».
До того ж, законодавча концепція амністії попередньо не була ретельно опрацьована і не містить відповіді на низку практичних питань, які виникають при декларуванні активів.
«Наприклад, візьмемо дуже поширену ситуацію: людина купила за рахунок неоподаткованих коштів будинок і подарувала його матері, — розповідає виданню партнер компанії Deloitte Андрій Серветник. — Таким чином ця людина не може отримати амністію для цього дому, бо вона ним не володіє. А мама не потребує амністії, оскільки вона не отримувала неоподаткованих доходів».
Виникають питання і при декларуванні готівки. Так, за законом, власник коштів повинен розмістити їх на спеціальному банківському рахунку, не пояснюючи при цьому їх походження, а потім вже з цього рахунку сплатити належний податок.
«Проте, якщо декларована сума є досить значною, банк при її зарахуванні має здійснити процедури фінансового моніторингу і переконатися в їх законному походженні, — говорить Серветник. — А це саме та процедура, якої люди бажають уникнути. Багато хто просто побоявся принести свої гроші в банк, оскільки за результатами фінмоніторингу замість амністії можна отримати конфіскацію».
Ще один момент, який відлякав громадян, полягає в тому, що за законом звільняється від відповідальності тільки та людина, яка не сплатила податки, але нічого не говориться про її партнерів. В той же час, будь-які фінансові операції передбачають взаємодію різних суб’єктів. Тож у кожного податкового порушення завжди є більше ніж один винуватець.
«Наприклад, людина протягом тривалого часу отримувала зарплату в конверті і хоче легалізувати свої заощадження. Закон звільняє її від відповідальності, але не звільняє її роботодавця. Тож податкові органи цілком можуть зацікавитися ним. І не тільки ним, адже виплата зарплати готівкою — це частина досить складного процесу, передбаченого низкою статей Кримінального кодексу», — каже Андрій Серветник.
Таким чином, як з моральних, так і з практичних міркувань така «амністія» може створити для людини більше проблем, ніж вирішити.
Прориву не буде
Слабка результативність податкової амністії полягає в тому, що не були чітко визначені її цілі. На думку Андрія Серветника, перед її оголошенням владі варто було визначитися – чи вона хоче максимальної легалізації активів, чи залучення додаткових коштів до бюджету.
«В першому випадку правильним рішенням було б просто пробачити всім громадянам, за винятком державних службовців високого рангу, несплату податків, дозволити їм задекларувати все наявне у них майно, не вимагаючи сплати податків. А після того, як активи були б легалізовані, — розпочати оподаткування з чистого аркуша», — пояснює експерт.
Якщо б влада поставила задачу отримати в результаті амністії додаткові кошти, то варто було б дати населенню переконливі гарантії того, що декларування буде анонімним і не потягне за собою подальших переслідувань.
«В цьому випадку можна було б використати досвід успішної податкової амністії, проведеної в Індії, — говорить Серветник. — Випустити державні облігації з мінімальним прибутком, які кожний міг би купити за готівку в будь якій кількості. Такі облігації мають бути на пред’явника, тобто не пов’язані з конкретним покупцем, і ними можна було б вільно торгувати. А після завершення терміну обігу таких облігацій їхні власники змогли б отримати за них кошти, які вже вважалися б цілком легальними».
Такий порядок амністії, на думку експерта, дав би можливість громадянам не остерігатися переслідувань за колишні податкові гріхи, оскільки пред’являти облігації до погашення будуть не обов’язково ті люди, які їх початково купували.
Втім, через невизначеність цілей не досягнуто і результату.
«Проблема професіоналізму є традиційно гострою для українських урядів, — говорить Ілля Несходовський. — А зараз вона вийшла на перше місце. Нинішній владі бракує спеціалістів, які розуміють, як працює макроекономіка, і можуть пропонувати грамотні проєкти. Як результат, ухвалюється значна кількість помилкових рішень. А за перемоги видається виправлення владою її власних помилок».
Проте цього разу влада навіть не намагалася щось змінити, щоб досягти хоча б якогось покращення.
«Тож навряд чи продовження на півроку (налогової амністії) принесе інакший результат, ніж вже отриманий. Хтось ще задекларується, і це дещо наблизить загальну суму до очікуваної. Але розраховувати на те, що станеться різкий перелом, не варто»,- резюмував Ілля Несходовський.
