Останніми тижнями в окупованому Криму майже щодня чути звуки вибухів — місцева окупаційна влада пояснює їх збиттям «українських безпілотників» і «роботою ППО» та каже, що ситуація на півострові під контролем.
Водночас постійне представництво президента України в Криму опублікувало рекомендації для цивільного населення щодо того, як діяти під час деокупації Кримського півострова.
Ще раніше голова правління компанії «Укрзалізниця» Олександр Камишин розмістив у своєму телеграм-каналі умовні мапи евакуаційних маршрутів для кримчан. Ці рекомендації з’являються на тлі контрнаступу Збройних сил України на різних ділянках фронту.
Про настрої в Криму на тлі постійних вибухів, проблеми з виїздом із півострова, пропаганду так званої спецоперації та зміну риторики окупантів розповідає голова правління КримSOS Олексій Тільненко.
Настрої в Криму та виїзд із півострова
За 8 років російської окупації Крим перетворився на суцільну військову базу для росіян, пише hromadske.ua. Коли в серпні на півострові почали лунати вибухи, а їх було близько 45 за весь місяць, це спричинило панічні настрої серед росіян, які приїхали до Криму, і серед місцевого населення, яке живе поруч із військовими об’єктами. Кількість охочих покинути Крим істотно зросла, 16 серпня, наприклад, були величезні затори — приблизно 30-40 тисяч машин намагалися залишити півострів.
Зараз ми спостерігаємо тенденцію, що російські військові переміщують своє устаткування і використовують для його розташування об’єкти цивільної інфраструктури. Тож місцеві можуть навіть не знати, що поруч із ними вже розташовуються військові.
Ми фіксуємо збільшення виїздів українців із Криму, але кількість зараз порахувати неможливо. Нині є два варіанти виїзду з Криму: через тимчасово окуповану Херсонщину і лінію фронту, але це небезпечний варіант, і через територію росії до третіх країн, а звідти вже через офіційний держкордон до України.
Сьогодні до нас надходить багато звернень від кримчан із запитом, як покинути територію Криму. Зокрема — від молодих людей, оскільки їх можуть притягнути до служби в російській армії та забрати на війну проти України.
Виїхати для молоді досить проблематично, адже більшість не має паспорта громадянина України, а лише окупаційні папірці, які не визнаються державами. Без легітимного документа виїхати до третіх країн, наприклад Грузії чи держав Балтії, а потім до підконтрольної Україні території вони не можуть.
Зробити документ у наших консульських установах на території третіх країн поки немає змоги. Наразі ми співпрацюємо з нашими державними органами, щоб така можливість у людей була. Такий пілотний проєкт уже розроблений у Польщі, тож ми продовжуємо роботу в цьому напрямі.
Держава закликає виїздити з окупованих територій, але люди роблять це на свій страх і ризик. Ми маємо забезпечити можливість виїзду. Водночас постає питання перевірки людей, аби умовно якась диверсійна група не скористалася нагодою виїхати до третіх країн, прикриваючись українським паспортом.
Прихована мобілізація та агітація доєднатися до війни проти України
Військові комісари, які займаються мобілізацією, нікуди не поділися. Однак на відміну від сходу України, де окупанти проводили агресивнішу мобілізацію і примусово забирали людей на вулицях, у Криму її (мобілізацію – ред.) проводять більш приховано.
Аби поліпшити свої успіхи в мобілізації, окупанти посилили пропаганду серед учнів старших класів. Так, із вересня цього року росіяни ввели спеціальні уроки в кримських школах, на які запрошують ветеранів так званої спецоперації. Вони пропагують переваги служби в армії рф, фактично відбувається вербування молодих людей, аби вони долучилися до армії росії.
Нещодавно в рф ухвалили закон — контракти можуть підписувати люди, які не мають військового досвіду й раніше не проходили службу в армії. Відповідно зараз контракти можуть підписувати навіть із тими людьми, які щойно закінчили школу, і їх відправляють на війну.
Зміна риторики окупантів
Вони активізували свою роботу з населенням, але довіра до них зменшилася, адже після серії вибухів у Криму окупаційна влада запевняла, що все під контролем і не варто турбуватися, а люди бачили вибухи в себе за вікном.
Ми спостерігаємо зниження довіри серед місцевого населення до так званих офіційних джерел. Люди зараз більш тверезо оцінюють ситуацію та менше піддаються пропаганді. Її окупанти теж застосовують хвилями, коли на підконтрольній Україні території активно піднімається питання Криму. Наприклад, нещодавно була Кримська платформа, то ми спостерігали й активізацію російської пропаганди в Криму. Коли нічого подібного не відбувається, то й у них вщухає агітаційний процес.
Переслідування в Криму
За останні 6 місяців на півострові активізувалися переслідування. Окупанти постійно продовжують дію «жовтого» рівня терористичної загрози, а переслідування наших громадян, які були в Криму, почали поширюватися на нещодавно окуповані території Херсонської області.
Херсонщина та Крим тісно пов’язані між собою, є випадки, коли людей викрадають із Херсонської області, а потім їх знаходять вже у Криму в СІЗО.
Усіх активних та проукраїнськи налаштованих людей російські спецслужби намагаються дискредитувати, а якщо в них не виходить це зробити, то вони просто затримують людей за вигаданими звинуваченнями, як це було з Наріманом Джелялом, Іриною Данилович і Владиславом Єсипенком.
Партизанський рух
Зараз ми бачимо збільшення кількості проукраїнських коментарів і висловів від місцевого населення. Вважати, що партизанський рух зародився після повномасштабного вторгнення, хибно.
За 8 років окупації, коли російська репресивна машина переслідувала наших активних громадян, можливості для висловлення своєї думки були досить обмеженими. Нині, коли є надія і люди бачать брехливі заяви окупаційної влади, починається підйом.
На вулицях розкидають проукраїнські листівки, розклеюють буклети та малюють графіті. Спротив стає більш масштабним, але це все ще мирна форма. Поки ми не бачимо ознак, що він може змінитися в радикальний бік і бути таким, як на нещодавно окупованих територіях півдня України.
У Мелітополі та Херсоні залишаються ще хоча б якісь технічні можливості, є люди, які були в ТрО і вміють це робити. А в Криму за 8 років окупації такої можливості (до більш радикального спротиву – ред.) немає.
