Окупація Росією частини України, яка розпочалася вісім років тому з Донецька та Луганська і добралася 2022 року до Херсона та Запорізької області, — явище тимчасове. Рано чи пізно ЗСУ знищать загарбників, але зараз місцевим жителям поки що доводиться стикатися з усіма принадами «російського світу».
Про його особливості добре знають на особистому прикладі мешканці Донецька та Луганська, пише КП в Україні.
Кордон закритий
Швидше за все, найближчим часом виїзд на підконтрольні українські території остаточно закриють – проїхати можна буде лише в РФ і абияк, вірніше — через умовний кордон (а він з’явиться!) між «справжньою Росією» і «новою Росією». Виглядає він як розширений блокпост, з постійними чергами, з «прикордонниками», які заповнюють одним пальцем електронну базу та задають ідіотські питання – загалом, фільтрація громадян.
Найбільший інтерес викликають чоловіки допенсійного віку. Наявні татуювання почнуть трактувати як нацистські, у всіх побачать свастику чи символіку ЗСУ. За татуювання можна потрапити «на підвал» і ніколи звідти не повернутися.
«На підвал»
Сьогодні слово «підвал» стало символом укриття та сховища. Фраза «на підвал» означає прямо протилежне. Потрапити «на підвал» – означає бути затриманим та відправленим для допитів до «міністерства державної безпеки» або структури, так само схожої на суміш НКВС та гестапо, як на них зараз схожі «МДБ ДНР» та «МДБ ЛНР». З «підвалу» повертаються рідко. Колишній завод «Ізоляція» у Донецьку – той самий «підвал». Це в’язниця, де немає жодної видимості закону.
Втім, і слово «закон» доведеться забути. На окупованій території його немає, як і адвокатів. Є суди, прокурори та конвоїри, але не адвокати. Люди з новими адвокатськими посвідченнями, звичайно, з’являться, але користь від них — нуль.
Невизнані документи
Звичайно, жодна країна не визнає незалежності чи російської суб’єктності окупованих територій України. Будь-які документи, видані там, недійсні в усьому світі, не має значення, це диплом про закінчення ВНЗ, свідоцтво про народження чи право власності на квартиру. Все це котирується всередині «новоутворень», і навіть у Росії на ці папірці дивляться здивовано-зневажливо і вимагають «нормальні документи». Доведено досвідом Донецька та Луганська.
Якщо станеться диво і окупанти залишать хоча б найменшу лазівку для виїзду «в Україну», варто скористатися та оформити нормальні офіційні документи – хоча б встановити факти народження та смерті. Процедура вже відпрацьована із Донецьком та Луганськом: так, встановлення фактів через суд, але за один день.
Щоправда, потім доведеться звикати до незадоволених фізіономій перевіряючих, мовляв, чого це ви українські документи їздили робити? Можуть змусити перекласти та нотаріально завірити. Це нескладно, але коштує дорого.
Окупанти змусять брати їхні паспорти, ліцензії, переоформлювати ФОП тощо. Все коштує грошей. І навіть якщо оголосять, що все безкоштовно, якесь мито обов’язково здеруть.
«Російський світ» вже «облаштував» Маріуполь. Фото: REUTERS/Alexander Ermochenko
Поле неоране для контрабанди
Коштуватиме дорого все. А ось великих зарплат та пенсій не буде – звідки? Зовнішня торгівля закінчиться відразу, внутрішню ще треба налагодити. Максимум – візьмуть українські цифри та помножать на 1,25 – цей курс гривні та рубля придуманий окупантами, нічого спільного з реальним він не має, і повноважні 1000 грн перетворяться на 1250 рублів, які нічого не значать. З Донецька повідомляють, що у планах загарбників взагалі встановити курс 1:1.
Населення почне злидати зі страшною швидкістю. Ті, хто отримував виплати на українські банківські картки, не виявлять на вулицях банкоматів і почнуть задумливо крутити в руках марний шматок пластику. Вже зараз там з’явилися «пункти з переведення в готівку», де міняли через онлайн-банкінг переведуть гривні з карти бідолахи на свою і видадуть йому суму рублями за своїм вигідним курсом. Доведеться радіти з того, що є.
Найпростіші речі подорожчають, адже везти їх почнуть з Росії з усіма накрутками і «відкатами». Цінник на крихітну запчастину зросте до небес, і на неї доведеться чекати місяцями.
Якщо хтось думає, що захоплені території перетворяться на новий ринок збуту російських товарів – він дуже помиляється. Це будуть ринки збуту контрабанди, реалізації «сірих схем» (бензин коштуватиме дешевше, ніж у РФ, але вам заллють третьосортну суміш).
Школи імені дивних героїв
Дітей почнуть навчати за російською системою освіти, де 5 називають найвищим балом. Спочатку вчителі спробують злегка саботувати процес, але після перших голів, що полетять, введуть у розклад урок «Розмови про важливе» і зачитуватимуть методички російської пропаганди. У найкращому разі наприкінці уроку вчитель тихо додасть «Вибачте, мене змусили це зробити».
У школах з’являться куточки «наших випускників», де з фотографій дивляться похмурі обличчя дегенератів у військовій формі, що колись навчалися тут. Швидше за все, ці люди давно мертві, а школам, можливо, нададуть їхні імена.
Атестати, як і дипломи студентів, обзаведуться двоголовим орлом на обкладинці, але це не допоможе їм котируватися навіть у Росії. У Донецьку та Луганську студентів змушували складати держіспити у вузах Владикавказу та Уфи, і вони отримували дипломи тамтешніх університетів. Усе це, звісно, відбувалося з допомогою студентів.
Поборів у школі побільшає. Акція «Збери посилку солдату на фронт» стане постійною, як і «Напиши листа солдату», конкурси солдатської/патріотичної/переможної пісні, акції пам’яті та ін. Взагалі мілітаризація шкіл піде повним ходом. Старшокласників переконливо попросять записатися в якусь «юнармію» чи «ратники батьківщини», відмова спричинить виклик батьків — і зовсім не до школи.
Війна та ненависть
Вона виявиться скрізь і в усьому. Телеканали, радіо, вулиці – скрізь символіка, заклики, плакати часів Другої світової «можемо повторити» та інше. На ринках почнуть продаватися гранати за 50 доларів та старі АКМ за 200, крамниці камуфляжу відкриються якщо не на кожному розі, то через один.
Будинки, в яких оселиться хоча б один «ополченець/мобілізований/російський солдат», стануть зоною підвищеної небезпеки. У п’яному чаді (а це нерідко) з вікна на дитячі майданчики полетять ті ж гранати або власник чаду спіймає «білочку» і вирішить поганяти під’їзних ворогів з автоматом. Незабаром міста поділять на зони впливу військових формувань, які почнуть, швидше за все, конфліктувати між собою. Почитайте про вибухи на ринках у Донецьку – це козаки та «ополченці» ділять ласі місця. По телевізору, звичайно, скажуть, що це обстріл ЗСУ.
У телевізорі, до речі, почнуть цілодобовим потоком чергуватись новини та фільми про війну, нудні ток-шоу та «п’ятихвилинки ненависті» до України. При слові «Росія» провідні та учасники захоплено зітхатимуть.
Убогість без чоловіків
До чоловіків віку 18 – 55 років в окупації з’явиться особливе ставлення. Не треба думати, що їх хтось пошкодує – вони підуть воювати, чи хочуть вони того, чи ні. Жителів Маріуполя, які кілька місяців прожили в пекельних умовах, відправляють зараз на війну, хоча ще влітку «влада ДНР» присягала, що «жителям Маріуполя і так дісталося, куди їх ще на війну?» Пішли і з Маріуполя, і з Волновахи, повістки майбутнім мобілізованим уже розносять. Чоловіки ховатимуться по домівках, на вулицях ходитимуть лише жінки та старі.
Росія запропонує виїхати – до Мурманська та Чити, на Байкал та Ямал, залучаючи робочими місцями та великими грошима. Їхати туди можна – повернутися не вдасться. Плюс обдурять і із житлом, і із зарплатою.
Якщо у місті з’являться російські військові, про безпеку можна забути. Вони чудово знають, що їх ненавидять та бажають смерті. Підкріплені алкоголем, вони постійно намагатимуться з’ясовувати стосунки. Навіть найзачуханіший «мобік» вважає себе старшим братом по відношенню до українців і поводиться відповідно.
Ах, так, жодних «нових росіян» на порядку денному немає. І донецькі, і луганські, і херсонські та запорізькі назавжди залишаться для росіян українцями (щоправда, вони називають нас іншим словом, що суті не змінює). Окупанти так чи інакше почнуть вимагати визнання їх рятівниками, братами, месіями у брудних шкарпетках.
Прикро, що знайдуться ті, кому все описане тільки на радість – адже так давно чекали.
