Днями Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію, в якій російську федерацію названо терористичним режимом. Таким чином, ПАРЄ стала першою міжнародною організацією, яка на офіційному рівні визнала росію державою-терористом.
Що зміниться для росії після ухвалення резолюції, чи стане цей акт початком масового визнання росії країною-терористом, і які кроки має робити ЄС надалі — в ефірі Апостроф TV розповів депутат Європарламенту від Литви ПЯТРАС АУШТРЯВІЧЮС.
– Напередодні ПАРЄ визнала російський режим терористичним. Це перший випадок визнання цього факту на рівні такої впливової організації. Чи стане це початком масового визнання злочинності російської федерації? Чи це лише перші ластівки?
– Я думаю, що визнання росії терористичною державою з боку Парламентської асамблеї Ради Європи – це значне рішення. Це все ж таки організація, яка об’єднує 46 країн. До речі, росію звідти видворили, і з гарної причини. Таке визнання може означати, що більше країн індивідуально на національному рівні визнаватимуть те саме. Я чув, що естонці вже розмірковують про це.
Це дуже важливо, тому що якщо цей статус визнаватимуть парламенти на національному рівні, то він ще ширше поширюватиметься і матиме політичне значення. Політики постійно повторюватимуть, уряд матиме це на увазі, коли ухвалюється рішення. Процес пішов. Це означає лише одне – що росія взагалі втрачає свій статус як нормальна держава, якщо ще не втратила його раніше.
Однак в мене завжди залишаються питання, як із цього приводу поводитимуться великі держави в Євросоюзі та в НАТО. Вони ще можуть думати про якісь контакти і таке інше.
До речі, наступного тижня ми у Страсбурзі – Європарламент – матимемо ще одну дуже серйозну дискусію, резолюцію щодо ситуації в Україні. Я впевнений, що ми почуємо багато таких закликів на рівні Європарламенту називати росію державою-терористом.
– ООН не визнає російську «анексію» територій України – Генасамблея ухвалила відповідну резолюцію. Якими будуть юридичні наслідки для України?
– Я, до речі, був досить радісно налаштований, коли побачив ці результати голосування. Що це означає? 143 із 193 держав. Це означає, що три чверті світу, 75% держав визнають цю територію за Україною. Це дуже серйозний сигнал для росії.
Росія була дуже стурбована, коли побачила ці цифри голосування. Подивіться, скільки держав точно підтримали позицію росії – менше ніж 10.
– П’ять країн.
– Це означає, що це поле впливу, взаємодії та взаєморозуміння зменшується. Це дуже серйозний сигнал для москви. Я думаю, що вони, напевно, аналізували ці цифри та розмірковували, що далі робити. Але на цьому не треба зупинятися.
Мені не сподобалося, що кількадесят держав, особливо Середня Азія, країни Африки, не визначилися. Вони або не брали участь у голосуванні, або залишилися нейтральними з цього питання. Так не можна. Я думаю, що це теж нам не підходить, я порушуватиму це питання.
Знаєте, між Євросоюзом та цими державами є певні домовленості. Євросоюз допомагає цим державам у сфері соціально-економічного розвитку, а вони поводяться так, що вони нейтральні по відношенню до актів агресії, тероризму тощо. Так не може бути. Або ми погано і не до кінця говоримо з цими столицями, або вони поводяться так, ніби нічого не відбувалося. Тому я порушуватиму питання про подальшу допомогу цим державам. Наскільки Євросоюз має продовжувати допомогу цим державам? А якщо продовжувати, то на яких умовах? Тому що заграватися із цим уже не можна.
Російська агресія проти України – це глобальна криза. Подивіться, скільки додаткових процесів це викликало. Я вже не говорю про енергетику тощо. Міграція відбувається. Тут треба поводитися дуже обдумано, тому я буду порушувати це питання. Ми звертатимемося і до високопоставлених керівників Євросоюзу. Нехай вони висловлюють свою позицію, бо така невизначеність із боку цих столиць мені говорить про те, що треба продовжувати діалог із цими державами та почути їхню позицію. У таких умовах ховати голову в пісок – це більш ніж небезпечно.
– Якими будуть наслідки резолюції ПАРЄ для росії? Йдеться про геополітичні моменти, економіку. Чи стане це початком повної ізоляції російської федерації, якщо ми говоримо умовно про європейські країни і всіх тих, хто є учасниками ПАРЄ?
– Ви дуже точно визначили вектор дій, який може виходити із цього визнання, бо це веде до ізоляції. Є кілька таких прикладів, коли Євросоюз та Захід називають певні організації, політичні угруповання терористами. Це «Талібан», ХАМАС і таке інше. З такими організаціями ми не маємо жодних стосунків. Ми просто не підтримуємо жодних дипломатичних офіційних стосунків. Якщо є якісь, то це викликано гуманітарною чи особливою обстановкою, але це не веде до якихось систематичних відносин. Це означає, що росія отримала ще один серйозний дзвінок щодо подальшої ізоляції.
Я думаю, що це неминуче і до цього треба йти. Я вже говорив минулого тижня на сесії Європарламенту, що ізоляція у сфері торгівлі неминуча, нам треба до цього йти. Повне припинення торгових відносин з росією неминуче, тому що продовжувати це поряд з агресією, що розвивається і триває, проти мирного населення України – це неприпустимо.
Я не знаю, як уряди, які наполягають на продовженні торговельних відносин, можуть пояснити собі таку ситуацію, особливо коли у другій половині дня вони говорять про права людини, про демократію тощо. Тому це дуже серйозний крок щодо подальшої ізоляції росії. Це неминуче. І в політичному плані також. Треба розуміти, що нам треба продовжувати пошук тих рішень, які можуть надалі поставити росію в більш незручне становище в усіх відношеннях. Тому ми на доброму шляху, тільки треба робити більше конкретних рішень, які виходять із наших усних положень.
– Ми бачимо, що росія вперше почала говорити відкрито, що вона б’є по об’єктах інфраструктури. Таким чином росія порушила правила та звичаї війни. Зрозуміло, що так вона робить майже вісім місяців, але раніше в росії такі удари називали «ударами по військових об’єктах». Чи можна вважати це визнанням у скоєнні злочинів із боку самої росії? Вона вже не виправдовується, не прикривається, а відверто заявляє, що завдає ударів по тих чи інших об’єктах критичної інфраструктури.
– Знаєте, у мене таке враження, що росія завжди продовжувала у цьому ключі агресію проти України. Масові вбивства в Бучі, в Ірпені, в Ізюмі теж підтверджують, що вони ухвалюють такі рішення, незважаючи на те, що це само по собі є злочином проти людства і взагалі не можна порівняти з військовими кодексами тощо.
Але я хочу сказати, який це має вплив на західних політиків і тих, хто так чи інакше ухвалює рішення. Кожен такий удар по ТЕС або по школі, по дитячому садочку, по житловому будинку викликає ще критичніші висловлювання і певне систематичне розуміння, з ким ми маємо справу.
Я наведу гарний приклад – наш високопоставлений представник із міжнародної політики у Євросоюзі Жозеп Боррель. Ви пам’ятаєте, що рік тому він навіть їздив у росію і навіть старався там дуже, я б сказав, цікаво розпочати якийсь діалог з лавровим. Ми пам’ятаємо, в яку позицію його там поставили, і як лавров знущався з Борреля. Йому, мабуть, після цього дуже неприємно. Тепер, якщо ви послухаєте, що Жозеп Боррель говорить і як він описує ситуацію — це поворот на 180 градусів. Які чинники призвели до зміни думки Борреля? Поведінка росії.
Коли ти бачиш ракети, що летять у житловий будинок, не треба жодних пояснень. Зрозуміло, що це акт злочину проти гуманності тощо. Зрозуміло, що міністр війни у росії є військовим злочинцем, як і вся еліта російського суспільства, пов’язана з ухваленням рішень. Тому кожна ракета, яка летить не лише у цивільні об’єкти, а взагалі у бік України – це постріл собі і в спину, і в ногу з боку росії. Вона не лише втратила будь-які кольори в обличчі… У багатьох випадках не хочеться навіть дивитися у бік цих так званих діячів.
Знаєте, настане час, коли за це доведеться платити. Ми знаємо, що цей час настане. Тому, готуйтеся там у москві.
