Незважаючи на часткову мобілізацію, введення РФ воєнного стану на окупованих територіях, обстріл іранськими дронами-«Шахедами» об’єктів енергетичної інфраструктури України, наша країна тримається, а ЗСУ день за днем звільняють міста і села. Вісім місяців повномасштабної російсько-української війни дуже багато чого змінили на геополітичній карті світу. За цей час розвінчано немало міфів щодо Росії, які існували та цементувались впродовж десятиліть.
В розмові з «КП в Україні» політолог, співзасновник Національної платформи стійкості та згуртованості Олег Саакян розповів про 7 головних міфів щодо Росії, які остаточно розвіялися впродовж останніх місяців.
1. Не така-то і сильна «друга армія» світу.
До 24 лютого в світі існував міф про велику боєздатність російської армії. Але ми тримаємось вже вісім місяців повномасштабної війни і даємо героїчну відсіч російської агресії, а зараз вже можна говорити і про те, що ЗСУ перехопили ініціативу на полі бою – все це засвідчило, що розмови про потужність армії РФ були не співрозмірними з реальністю.
2. Могутність спецслужб.
Посипався міф про могутність російських спецслужб як таких, що можуть впливати на американські вибори, які займаються політичними вбивствами по всьому світу. Була ілюзія, що спецслужби РФ – одні з найвпливовіших на планеті. Цей міф перейшов у спадок від КГБ і посилювався, зокрема, і зусиллями Голівуду.
Та чого вартий хоча б той факт, що ФСБ не змогло захистити навіть улюблену «іграшку» Путіна — Кримський міст.
Російські спецслужби також повністю провалилися в прогнозуванні цієї війни. Виникають запитання і щодо підготовки їхньої мережі впливу в Україні. Здавалось би, маючи ідеальні умови для того, щоб виграти на всіх фронтах, російські спецслужби в результаті програли.
3. Найбільша православна держава.
Розповіді про найбільшу православну державу обламали свої зуби на Україні. Стало зрозуміло, що російське православ’я, як ідеологічна структура, не має нічого спільного з християнством, навпаки, Росія в цій війні породила явище — т. зв. «православний тероризм». Ті дії, які раніше на Заході асоціювалися з ісламським тероризмом, сьогодні відбуваються під прикриттям і виправданням російського православ’я.
4. Вплив на пострадянському просторі.
Міф про Росію як геополітичний центр Східної Європи, як країни, яка за імперською інерцією має серйозний вплив на всіх своїх сусідів і, відповідно, з нею потрібно рахуватися при визначені долі пострадянських країн, теж розсипався. Звісно, вплив РФ на внутрішню політику ніхто не визнавав прямо, але її слово здебільшого враховувалось в двосторонніх відносинах — будь то України з Заходом, чи Казахстану з Заходом чи Китаєм і т. д.
Відбулось вже досить немало подій, які вказують, що Москва втрачає вагу. Так, наприклад, Вірменія заборонила в’їзд російській пропагандистці Маргариті Симонян та депутату Держдуми Костянтину Затуліну. А президент країни Нікол Пашинян взагалі натякнув на можливий вихід країни з ОДКБ.
Киргизстан відмовився проводити військові навчання ОДКБ. Казахстан синхронізує санкції з США проти Росії. Азербайджан, який, з одного боку, напередодні війни наблизився до Росії, а з іншого боку — балансує між Туреччиною і Заходом. Молдова, і навіть Грузія намагаються максимально дистанціюватися, мінімізувати ризики від Росії і заскочити в єдиний з Україною потяг євроінтеграції, скористатись вікном можливостей, яке відкрилось через звитяжний спротив України Росії.
5. Неможливість існування Європи без РФ.
Розвалився міф і про неможливість існування ЄС без Росії. Енергетично Європа вже довела свою здатність жити без Росії, може ввести санкції і заблокувати діяльність російських компаній на європейському ринку — буде скрутно, але не катастрофічно.
І навіть політично: останній європейський саміт, на якому вперше було поставлено питання майбутнього, ЄС фактично закріпив незворотність тези, що колективна Європа не розглядає Росію як частину спільного цивілізаційного простору. Відповідно, якщо раніше поширювався міф про існування Європи від Лісабона до Владивостока, то зараз кордони Європи завершуються в Україні.
6. Велич гуманістичної культури.
Росія впродовж тривалого часу вибудовувала фасадний образ країни з власною величною гуманістичною культурою – «Большой театр», Достоєвський, Чайковський…. А зараз РФ показує свою іншу сторону, яку намагалася приховати від світу, зокрема звіриний оскал та антизахідність. Її культура побудована не на вітальності життя, а на культі смерті – не заради чого жити, а заради чого померти або страждати. Знаходять все більше російських творів і митців, які стають/стали підґрунтям цієї агресії. Виявляється, в їхніх творах дійсно є пропаганда цих ідей.
Тож в світі сьогодні все більше відміняють концерти російських зірок, гастролі російських театрів. Російські митці показали своє справжнє обличчя, підтримуючи варварську агресію.
7. Росія — переможниця в Другій світовій війні
Розпочався активний процес демонополізації радянської спадщини. Якщо раніше Москва могла у відносинах з Німеччиною маніпулятивно виступати єдиним символічним суб’єктом, з яким ототожнювали Радянський Союз, що переміг у війні, то наразі цей образ дезавуйовано. Інші держави забрали у РФ право одноосібно говорити, що переможцем була саме вона.
